ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 662/1537/17
провадження № 61-6117св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Новотроїцька селищна рада Херсонської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор відділу економічного регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новотроїцької селищної ради Херсонської області на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бугрика В. В., Базіль Л. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Новотроїцька селищна рада Херсонської області
(далі - Новотроїцька селищна рада) звернулась за позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор відділу економічного регіонального розвитку та торгівлі Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування реєстрації.
В обґрунтування позову вказувала, що відповідно до договору оренди від 25 травня 2000 року Новотроїцька селищна раданадала ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 42 кв.м під тимчасове кафе та майданчик на АДРЕСА_1 строком на 3 роки. Рішенням Новотроїцької селищної ради № 626 від 6 грудня 2005 року строк дії вказаного договору оренди продовжений та у користування ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 229 кв.м для розміщення тимчасового кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та літнього майданчика.
10 липня 2007 року рішенням Новотроїцької селищної ради № 296 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 347 кв.м для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літнього майданчика на АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного рішення 1 серпня 2007 року Новотроїцька селищна рада та ОСОБА_1 уклали договір оренди вказаної земельної ділянки на 49 років для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літнього майданчика.
Вказувала, що рішенням Новотроїцької селищної ради № 359 від 22 грудня
2016 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, що передаються в оренду» вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літнього майданчика, а дія договору оренди з ОСОБА_1 цього ж дня припинена. Передача земельної ділянки у користування для розміщення та обслуговування саме тимчасової будівлі (що виключає розміщення на ній об`єкта нерухомого майна) обумовлена розташуванням земельної ділянки у парковій зоні, в якій заборонено здійснення будівництва капітальних об`єктів нерухомості.
У березні 2017 року Новотроїцька селищна рада дізналася, що рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області № 2-933/08 від 23 червня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею та літній майданчик біля кафе (залізобетонну огорожу площею 568 кв.м та мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м), розташовані на АДРЕСА_1 .
У 2011 році вказане кафе з літнім майданчиком перейшло у власність
ОСОБА_3 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 22 грудня 2011 року.
7 березня 2017 року комісією у складі спеціаліста-юрисконсульта Новотроїцької селищної ради Карецького А. Г., в.о. спеціаліста-архітектора Новотроїцької селищної ради Гамаюнова А. В. та помічника дільничного інспектора поліції Ізбицького П. В. складено акт, яким встановлено, що кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та літній майданчик за вказаною адресою не є тимчасовою будівлею, а фактично є повноцінним об`єктом нерухомого майна з відповідними ознаками нерухомого майна. Вказані обставини також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, у розділі «технічний опис майна» зазначено, що спірний об`єкт побудований із цегли.
На думку позивача, ОСОБА_1 порушив укладений із селищною радою договір оренди землі, без відповідного документа про право здійснення будівельних робіт та на земельній ділянці, не відведеній для капітального будівництва побудував будівлю, тому вказаний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом.
За таких обставин просила усунути Новотроїцькій селищній раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 347 кв.м, розташованою на АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинно збудованої будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 114,5 кв.м та літнього майданчика біля кафе, а саме залізобетонної огорожі площею 568 кв.м та мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м, розташованих на цій земельній ділянці; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 27 вересня 2018 року, ухваленим у складі судді Решетова В. В., позов задоволено. Зобов`язано усунути Новотроїцькій селищній раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 347 кв.м, розташованою
на АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудованої будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 114,5 кв.м та літнього майданчика біля кафе, а саме залізобетонної огорожі площею 568 кв.м та мощення тротуарної плитки
площею 192,3 кв.м, розташованих на цій земельній ділянці. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане кафе. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами укладеного позивачем та ОСОБА_1 договору на переданій останньому в оренду земельній ділянці мало бути розміщене тимчасове кафе та літній майданчик. Передача земельної ділянки у користування для розміщення та обслуговування тимчасової будівлі виключає будівництво нерухомого майна, оскільки вказана земельна ділянка розташована у парковій зоні, будівництво на якій капітальних об`єктів нерухомості заборонено. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про порушення діями ОСОБА_1 прав територіальної громади.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасовано рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 27 вересня
2018 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » збудовано з порушенням цільового використання земельної ділянки або з порушенням будівельних норм і правил. Позивач не надав документів, які б підтверджували факт розташування будівлі кафе саме у парковій зоні, не обґрунтував неможливості будівництва приміщення кафе та, як наслідок, порушення прав територіальної громади.
Також апеляційний суд вважав недоведеними посилання позивача про те, що спірна споруда не є тимчасовою, зазначивши, що поданий селищною радою акт від 7 березня 2017 року не є належним доказом таких обставин.
Суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_2 набула право власності на спірних об`єкт нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу
від 22 грудня 2011 року, який у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не оспорюється позивачем.
Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги щодо знесення самовільно побудованого нерухомого майна можливо заявляти лише до особи, яка самовільно збудувала зазначене майно. У даній справі ОСОБА_2 не здійснювала самочинне будівництво, а набула право власності на підставі договору купівлі-продажу. Вказав, що підстави набуття права власності
ОСОБА_2 не є предметом спору у даній справі, тому скасування запису про її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є передчасним та незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2019 року Новотроїцька селищна рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду
від 14 лютого 2019 року і залишити в силі рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 27 вересня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що передана в оренду ОСОБА_1 земельна ділянка є землею рекреаційного призначення, тому розміщення на ній будівель громадської забудови заборонено і перебування на спірній земельній ділянці самочинного будівництва перешкоджає використанню селищною радою земельної ділянки за її цільовим призначенням, що заборонено частиною третьою статті 52 ЗК України.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про виділення Новотроїцькою селищною радою земельної ділянки ОСОБА_1 під збудоване майно, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують такі обставини і селищна рада такого рішення не приймала.
Вказує про неврахування апеляційним судом відсутності в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дозвільних документів на здійснення будівництва вказаного об`єкта нерухомого майна, затвердження проекту будівництва та введення його в експлуатацію. На думку заявника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 376 ЦК України та не врахував висновки щодо застосування цієї норми права, викладені Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-156цс15 та Верховним Судом у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 2-4435/2008 (провадження № 61-1950св18), за якими визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Заявник вважає, що визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області
від 23 червня 2008 року не може підмінити документи щодо виділу земельної ділянки для відповідної мети, встановлену законом процедуру введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію та не вказує на додержання при здійсненні будівництва будівельних, санітарних та протипожежних норм.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що на даний час між сторонами відсутні відносини оренди спірної земельної ділянки, оскільки рішенням Новотроїцької селищної ради № 359 від 22 грудня 2016 року дія договору оренди землі з ОСОБА_1 припинена, а рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2019 року, яке набрало законної сили, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання права користування спірною земельною ділянкою та зобов`язання Новотроїцької селищної ради укласти з нею договір оренди землі.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу , у якому, посилаючись на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 14 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договору оренди землі від 1 серпня 2007 року, укладеного Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_1 , останньому на 49 років надано в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літнього майданчику на території центрального парку.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 23 червня
2008 року у справі № 2-933/08 за ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 108 кв.м та літній майданчик біля кафе (залізобетонну огорожу площею 568 кв.м і мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м), розташовані на АДРЕСА_1 .
У подальшому право власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 108 кв.м і літній майданчик біля кафе (залізобетонну огорожу площею 568 кв.м та мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м) , розташовані на АДРЕСА_1 , набула ОСОБА_2 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 22 грудня 2011 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Новотроїцької селищної ради Херсонської області на постанову Херсонського апеляційного суду від 14 лютого 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами
ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).
Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 376 ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У справі, що переглядається, суди встановили, що на підставі договору оренди землі від 1 серпня 2007 року, укладеного Новотроїцькою селищною радою та ОСОБА_1 , останньому на 49 років надано в оренду земельну ділянку на АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літнього майданчику на території центрального парку.
Крім того, суди встановили, що рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 23 червня 2008 року у справі № 2-933/08 за
ОСОБА_1 визнано право власності на будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 108 кв.м та літній майданчик біля кафе (залізобетонну огорожу площею 568 кв.м і мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м), розташовані на АДРЕСА_1 .
Звертаючись із вказаним позовом, Новотроїцька селищна рада вказувала, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, та в порушення умов укладеного договору оренди землі, оскільки земельна ділянка передавалась йому для розміщення та обслуговування тимчасового кафе та літньої площадки, а фактично на земельній ділянці зведено об`єкт нерухомого майна.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що вказане кафе є нерухомим майном відповідно до акта, складеного представниками Новотроїцької селищної ради Херсонської області від 7 березня 2017 року.
Апеляційний суд вважав помилковим вказаний висновок місцевого суду, зазначивши, що згаданим актом не доведено, що будівля знаходиться на фундаменті та виготовлена не з полегшених конструкцій, оскільки правомірність визначення характеристик нерухомого майна саме у такий спосіб не передбачено діючим законодавством.
Колегія суддів не погоджується з такими висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.
Апеляційний суд не врахував, що факт реєстрації спірного кафе та літнього майданчика у Реєстрі прав власності на нерухоме майно суперечить змісту визначення тимчасової споруди.
Відхиляючи доводи касаційної скарги про можливість державної реєстрації тимчасової будівлі, Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 607/7129/21 зазначив, що оскільки будівля нежитлового призначення є тимчасовою спорудою, її державна реєстрація заборонена законодавством.
Крім того, ухвалюючи рішення у справі № 2-933/08 від 23 червня 2008 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане майно, Новотроїцький районний суд Херсонської області вважав вказане майно нерухомим, про що свідчить зміст його резолютивної частини.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 108 кв.м та літній майданчик біля кафе (залізобетонну огорожу площею 568 кв.м і мощення тротуарної плитки площею 192,3 кв.м), розташовані на АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, передчасний.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про недоведення позивачем факту знаходження спірного майна у парковій зоні, оскільки зі змісту договору оренди землі від 1 серпня 2007 року суд першої інстанції встановив факт знаходження спірної земельної ділянки на території центрального парку в смт Новотроїцьке, а суд апеляційної інстанції такий висновок місцевого суду не спростував та не навів у судовому рішенні мотивів, за яких він з ним не погоджується.
Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 ЗК України).
Відповідно до частини третьої статті 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
Звертаючись з вказаним позовом, Новотроїцька селищна рада вказувала, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, про що зазначено у договорі оренди землі.
В цей же час, за даними публічної кадастрової карти України на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (https://map.land.gov.ua/) земельна ділянка 0,0347 га з кадастровим номером 6524455100:01:017:0001 має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для обслуговування кафе та літнього майданчика.
Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, не спростував такий висновок суду першої інстанції, який послався на зміст договору оренди землі, тому дійшов передчасного висновку про недоведення позивачем таких обставин.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В силу статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо виду майна, про знесення якого заявлено позивачем у справі, та визначення цільового призначення земельної ділянки. Вказані обставини мають суттєве значення для вирішення питання про статус цього майна як самочинного, на що як на підставу позову посилається орган місцевого самоврядування. За таких обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, надати оцінку доводам позивача про визначення спірного кафе як нерухомого майна, дослідити подані та їх підтвердження докази, встановити цільове призначення вказаної земельної ділянки, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Новотроїцької селищної ради Херсонської області, задовольнити частково.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моментуїї прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук