ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 663/2852/16-а
адміністративне провадження № К/9901/22969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 663/2852/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Скадовської районної ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 6 березня 2017 року (головуючий суддя: Пухальський С.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Косцова І.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Скадовської районної ради Херсонської області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Скадовської районної ради Херсонської області ХІІІ сесії VІІ скликання від 09 грудня 2016 року, яким йому, як голові Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, висловлено недовіру.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, це рішення районної ради про висловлення недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації є безпідставним, оскільки вказане питання розглядалось та вирішувалось без заслуховування звіту голови районної державної адміністрації. Позивач стверджує, що районна рада не може розглядати та вирішувати питання про висловлення недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації без заслуховування звіту цього голови про підсумки його роботи.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 06 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення прийняте відповідачем з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури його прийняття, за наявності визначених законодавством підстав та у межах, на підставі наданих йому Конституцією і Законами України повноважень.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову повністю.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди порушили принцип верховенства права, надали неповну та неправильну оцінку обставинам, що мають значення для правильного вирішення цього спору. Вважає, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено підстави для прийняття місцевою радою рішення про недовіру голові районної державної адміністрації. Також цей Закон передбачає необхідність заслуховування радою звіту голови районної державної адміністрації як необхідну умову під час ухвалення рішення про висловлення недовіри такому голові. Порушення цієї процедури може бути підставою для скасування такого рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. Зазначає, що оскільки наслідком цього рішення відповідача стало припинення його публічної служби, тому вирішення цього питання без проведення обговорення на пленарному засіданні ради могло вплинути на його правильність. Проте, суди не надали оцінки цим обставинам, у зв?язку з чим ухвалили помилкові рішення. Також, на його думку, суди не перевірили спірне рішення відповідача на його відповідність вимогам, передбаченим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Розпорядженням Президента України від 08 вересня 2015 року № 692/2015-рп ОСОБА_1 призначений головою Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області.
5. Рішенням Скадовської районної ради Херсонської області ХІІІ сесії VІІ скликання від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 , як голові Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, висловлено недовіру. Вказане рішення прийняте відповідно до статті 118 Конституції України, пункту 29 частини першої статті 43, частини третьої статті 59, статті 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 частини першої, пункту 3 частини другої статті 9, частини восьмої статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 10 Регламенту Скадовської районної ради, з врахуванням висновків та рекомендацій постійних комісій та президії районної ради.
6. Це рішення направлене до Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, голів Херсонської обласної ради та Херсонської обласної державної адміністрації для розгляду в порядку, встановленому законодавством України.
7. Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
11. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
12. Відповідно до статті 118 Конституції України, місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
13. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
14. Згідно зі статтею 2 цього Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об?єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
15. Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
16. Відповідно до пунктів 28, 29 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації.
17. За приписами частини четвертої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
18. Відповідно до частини десятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
19. Згідно з частиною п?ятнадцятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
20. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається відкритим або таємним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
21. Відповідно до статті 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань. Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
22. Пунктом 3 частини 2 статті 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.
23. Частинами 3, 6 статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень. Голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень.
24. Згідно з пунктами 7, 8 статті 34 цього ж Закону, обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
26. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з прийняттям Скадовською районною радою Херсонської області ХІІІ сесії VІІ скликання рішення від 09 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 , як голові Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, висловлено недовіру. Це рішення направлене до Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, голів Херсонської обласної ради та Херсонської обласної державної адміністрації для розгляду в порядку, встановленому законодавством України.
28. Також суди встановили, що вказане рішення прийняте відповідачем відповідно до статті 118 Конституції України, пункту 29 частини першої статті 43, частини третьої статті 59, статті 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 частини першої, пункту 3 частини другої статті 9, частини восьмої статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 10 Регламенту Скадовської районної ради, з врахуванням висновків та рекомендацій постійних комісій та президії районної ради.
29. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
30. Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 жовтня 2016 року на засіданні президії Скадовської районної ради Херсонської області прийнято рішення № 7 «Про розгляд листів Скадовської районної державної адміністрації від 25 серпня 2016 року № 01-07-839 щодо порушення термінів оприлюднення проектів рішень Скадовською районною радою Херсонської області та представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному суді щодо порушення Скадовською районною радою Херсонської області права на доступ до публічної інформації», під час обговорення якого надійшла пропозиція, що одноголосно підтримана всіма членами президії, винести на обговорення постійних комісій питання щодо вирішення необхідності розгляду на сесії районної ради питання про недовіру голові Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_1 та підготувати текст звернення з цього питання до Президента України ОСОБА_2 для його узгодження і подальшого збору підписів. Також, призначено проведення спільного засідання постійних комісій районної ради сьомого скликання 18 жовтня 2016 року.
31. 18 жовтня 2016 року відбулось спільне засідання постійних комісій Скадовської районної ради Херсонської області, за результатами якого депутатами районної ради рекомендовано:
1. Затвердити текст звернення депутатського корпусу районної ради та направити його до Президента України, зібравши підписи усіх бажаючих депутатів районної ради.
2. Оприлюднити 18 жовтня 2016 року на офіційному сайті районної ради проект рішення щодо недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_1 і після дотримання терміну оприлюднення даного проекту та його обговорення, у ході якого обов`язково заслухати ОСОБА_1 , розглянути дане питання на пленарному засіданні ради. У разі виправлення існуючої ситуації стосовно відсутності взаємодії районної ради та райдержадміністрації - цей проект рішення зняти з розгляду районної ради.
32. На виконання Протоколу від 18 жовтня 2016 року, в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», проект рішення з вказаного питання оприлюднено 18 жовтня 2016 року на офіційному сайті Скадовської районної ради Херсонської області.
33. 29 листопада 2016 року відбулось спільне засідання постійних комісій, на якій обговорено проект рішення «Про висловлення недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації ОСОБА_1», заслухано виступ голови райдержадміністрації ОСОБА_1 та рекомендовано розглянути це питання 09 грудня 2016 року на 13 сесії районної ради.
34. Розпорядженням голови Скадовської районної ради Херсонської області від 29 листопада 2016 року № 51 скликано 13 сесію районної ради сьомого скликання 09 грудня 2016 року. До порядку денного сесії включено питання «Про висловлення недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації ОСОБА_1 ».
35. Згідно з протоколом засідання лічильної комісії 13 сесії Скадовської районної ради Херсонської області сьомого скликання від 09 грудня 2016 року, у таємному голосуванні з питання «Про висловлення недовіри голові Скадовської районної державної адміністрації ОСОБА_1 » брав участь 31 депутат, від загального складу ради - 34 депутати, з яких 25 депутатів проголосували «за», «проти» - 3, «утримались» - 3.
36. Отже, рішення про висловлення недовіри голові Скадовської районної держаної адміністрації Херсонської області прийняте більше ніж 2/3 від складу Скадовської районної ради Херсонської області.
37. Крім цього, зі змісту протоколу від 09 грудня 2016 року 13-ї сесії районної ради суди попередніх інстанцій встановили, що прийняттю оскаржуваного рішення на сесії передувало обговорення, в якому ОСОБА_1 особисто взяв участь.
38. Тобто, спірне рішення прийнято на пленарному засіданні після відповідного обговорення депутатами шляхом таємного голосування більшістю голосів.
39. Водночас, питання про заслуховування звіту голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_1 до порядку денного сесії Скадовської районної ради 09 грудня 2016 року не вносилося.
40. Вказану обставину скаржник вважає такою, що свідчить про порушення встановленої чинним законодавством процедури висловлення недовіри голові районної державної адміністрації, оскільки, на його думку, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено підстави для прийняття місцевою радою рішення про недовіру голові районної державної адміністрації і цей Закон передбачає як необхідну передумову прийняття такого рішення - заслуховування радою звіту голови районної державної адміністрації.
41. Верховний Суд, аналізуючи обґрунтованість доводів позивача, виходить з такого.
42. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і законами України.
43. Також на рівні Основного Закону України закріплено конституційне право, зокрема райради, на висловлення недовіри голові місцевої державної адміністрації (стаття 118 Конституції України).
44. Повноваження, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
45. Згідно із частинами другою, третьою статті 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної, обласної державної адміністрації висловили не менш як дві третини депутатів від загального складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
46. Аналогічна норма викладена у частинах сьомій, восьмій статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
47. Відповідно до статті 43 Закону № України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено перелік питань, які вирішуються районними й обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
48. До таких питань, зокрема, належать: заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень (пункт 28 частини першої статті 43); прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації (пункт 29 частини першої статті 43).
49. З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що право райради на висловлення недовіри голові райдержадміністрації не пов`язується з будь-яким юридичним фактом та не передбачає попереднього заслуховування звіту голови щодо його роботи на посаді.
50. Заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень і висловлення недовіри голові державної адміністрації є різними законодавчо визначеними процедурами, які не мають між собою причинно-наслідкового зв`язку.
51. При цьому, ані в Конституції України, ані в законах «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» не міститься посилань на підстави для висловлення недовіри голові райдержадміністрації або на необхідність створення будь-яких обов`язкових передумов для прийняття цього рішення, у тому числі щодо залежності висловлення недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації від результатів розвитку регіону, звіту голови місцевої адміністрації або інших факторів.
52. Такі висновки Верховного Суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим в постанові від 27 березня 2019 року в справі № 688/3487/16-а (№ К/9901/6979/18).
53. Крім того, Верховний Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у цьому судовому рішенні звернула увагу на те, що ці повноваження райради є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може надавати оцінку мотивам райради, з яких вона виходила, висловлюючи недовіру голові райдержадміністрації.
54. Отже, в межах судового контролю спірне рішення Скадовської районної ради Херсонської області може бути перевірене судом лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури його прийняття.
55. За цих обставин, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті спору правильно не надавали оцінку роботі позивача на посаді голови районної державної адміністрації щодо виконання чи невиконання ним службових обов`язків, не надавали оцінку позиції депутатів Скадовської районної ради Херсонської області, які проголосували за висловлення недовіри голові райдержадміністрації ОСОБА_1 , а також визнали необґрунтованими доводи останнього щодо необхідності перед прийняттям рішення щодо висловлення йому недовіри заслухати звіт про його роботу.
56. Таким чином, протилежні доводи позивача Верховний Суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, що регулюють спірні правовідносини.
57. Крім цього, Верховний Суд вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо ненадання судами попередніх інстанцій оцінки спірного рішення на предмет його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про протилежне і, враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд констатує правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення відповідача є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття цього рішення; з дотриманням визначеної законом процедури його прийняття, а також за наявності визначених законом підстав для його прийняття.
58. Також Верховний Суд вважає безпідставним твердження позивача щодо необхідності при вирішенні цього спору дотримуватися правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03 квітня 2007 року у справі № 21-400во07, оскільки Велика Палата Верховного Суду постанові від 27 березня 2019 року в справі № 688/3487/16-а (№ К/9901/6979/18) висловила протилежний правовий висновок.
59. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі про відсутність підстав для задоволення цього позову.
60. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду, а також вказують на його прагнення досягти інакшого результату вирішення цієї справи шляхом чергового перегляду цієї справи судом касаційної інстанції.
62. Втім, Верховний Суд звертає увагу на визначену, зокрема та не виключно статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенцію суду касаційної інстанції, а також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), за якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
63. Також, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
65. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
66. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
VIІ. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 6 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року залишити без задоволення.
2. Постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 6 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.А. Губська
Судді М.В. Білак
М.М. Яковенко