ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 674/1789/15-а
касаційне провадження № К/9901/3655/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дунаєвського районного суду Хмельницької області від 01.09.2017 (суддя - Шклярук В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Біла Л.М., Гонтарук В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фінансової служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фінансової служби України (далі - відповідач, Митниця, контролюючий орган), у якому просив скасувати постанову про порушення митних правил від 04.12.2015 №2713/20909/15, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки позивач повідомив Митницю про аварію та знищення транспортного засобу, у зв`язку з чим він не мав можливості забезпечити вчасного перетину автомобілем державного кордону, що виключає його адміністративну відповідальність за це.
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області постановою від 08.02.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016, позовні вимоги задовольнив, скасував постанову Митниці у справі про порушення митних правил від 04.12.2015 №2713/20909/15, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.03.2017 скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що судам попередніх інстанцій слід з`ясувати, чи підтвердив позивач документально факт аварії з транспортним засобом та чи вчасно письмово проінформував митний органу про обставини цієї події.
За результатами нового розгляду справи, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області постановою від 01.09.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, а оскаржувану постанову митного органу прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні, оскільки позивач своєчасно не повідомив Митницю про факт аварії з транспортним засобом. Законодавством чітко визначені умови можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Позивач, не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами, що контролюючим органом пропущено строк притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що за правилами статті 470 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачено наявність протиправної вини позивача, водночас скаржник наполягає на тому, що у даному випадку відсутня вина позивача і він своєчасно повідомив Митницю про аварію з транспортним засобом.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 27.09.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що постановою Митниці від 04.12.2015 №2713/20909/15 у справі про порушення митних правил позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятисот мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності став протокол про порушення митних правил від 12.11.2015 №2713/20909/15, в якому зазначено, що в ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор -2006» та ЄАІС ДМС України було наявне орієнтування Чернівецької митниці ДФС від 22.04.2013 №11/3-21-1/3789-ЕП щодо не вивезення даним громадянином автомобіля марки «Пежо 505», який був ввезений 07.04.2013 без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений положеннями статті 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту - 10 діб. Одночасно було встановлено відсутність інформації про вивезення з митної території вказаного автомобіля станом на 12.11.2015.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною другою статті 1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Спірні правовідносини у даній справі регулюються положеннями Митного кодексу України.
Положеннями статті 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 95 Митного кодексу України передбачено, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Відповідно до статті 192 Митного кодексу України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Частиною 1 статті 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Наведені положення чітко визначають умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до пункту 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режим, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 (далі - Порядок №657), обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.
Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Пунктом 5 Розділу 8 Порядку №657 передбачено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначені умови можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач з відповідною письмовою заявою про факт аварії його автомобіля і неможливості його вивезення до митниці не звертався. З відмітки в закордонному паспорті позивача неможливо встановити, чи дійсно позивач повідомляв Митницю про факт аварії його автомобіля та неможливість його вивезення, документальні підтвердження відсутні.
Свідок у судовому засіданні вказав, що буксирував автомобіль «Пежо -505», який по дорозі загорівся, поліцію про даний факт не повідомляли.
Ураховуючи зазначені правові норми та встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Також, колегія суддів не приймає посилання скаржник на пропущення строку накладення відповідачем на нього стягнення, оскільки вчинене ним порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, є триваючим і було виявлене 12.11.2015, що зафіксовано протоколом про порушення митних правил від 12.11.2015, а адміністративне стягнення на позивача було накладено постановою Митниці від 04.12.2015, тобто з дотриманням шестимісячного строку, встановленого вимогами статті 467 Митного кодексу, початок якого триває з дня виявлення правопорушення.
За таких обставин суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, виконали всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірили обставини справи, вирішили справу у відповідності до норм матеріального права, постановили обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Позивач касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дунаєвського районного суду Хмельницької області від 01.09.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова