ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2020 року
Київ
справа №675/1112/17
провадження №К/9901/50824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання обмеження прав та законних інтересів, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області ухвалене 21 грудня 2017 року у складі головуючого судді - Короля О.В., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду прийняту 21 березня 2018 року у складі колегії судді: головуючого судді - Граб Л.С., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.,
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (далі також - відповідач, ДУ «Замкова виправна колонія (№58)»), в якому просив:
1.1. зобов`язати ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» при наданні йому доступу до користування глобальною мережею Інтернет діяти виключно в межах та у спосіб передбачені законами України та стягнути з останнього, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог 15 000, 00 гривень моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що вимогами кримінально-виконавчого законодавства України гарантується засудженому право користування мережею Інтернет під контролем адміністрації колонії протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
2.1. На думку позивача, час відведений для користування мережею Інтернет суттєво скорочений до 30 хвилин лише один раз на тиждень, що унеможливлює використання наданого права ефективно.
2.2. ОСОБА_1 вказує, що Кримінально виконавчим Кодексом України (далі КВК України) передбачено користування мережею Інтернет кожного дня та не зазначено будь-яких обмежень щодо тривалості одного сеансу. Такі обмеження з боку відповідача, як зазначає позивач, є протиправними.
2.3. Також позивач звертає увагу, що по причині бездіяльності відповідача, обмежений в праві користуватися електронною скринькою.
2.4. Крім того, на думку позивача заслуговує уваги та обставина, що провайдер СІКС, який надає підключення до мережі Інтернет збільшив абонентську плату за доступ до мережі з 20 до 50 гривень. Передбачений у цьому тарифному плані об`єм даних абоненту для використання складає 5000 Мбайт, однак в силу обмеження доступу до мережі відповідач завдає йому матеріальних збитків, що в свою чергу викликає душевні страждання в зв`язку з відчуттям повної безпорадності.
2.5. Вважає, що внаслідок зазначених вище протиправних дій ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» йому завдано моральної шкоди, яка полягає у неможливості реалізувати свої права внаслідок службової недбалості адміністрації колонії.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на тому що, засуджений ОСОБА_1 користується глобальною мережею Інтернет відповідно до частин п`ятої, сьомої та восьмої статті 110 КВК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01 серпня 2014 року №1275/5, та Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.10.2017 № 3233/5, у визначений розпорядком дня час, а тому вважає що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Судами встановлено, що між ТОВ «Мережа-С» та Замковою виправною колонією УДПтСУ у Хмельницькій області (№58) укладено Договір №К58/А-2 від 15 жовтня 2015 року про розгортання та забезпечення функціонування Спеціальної інформаційно-комунікаційної системи органів та установ ДПтСУ України.
5. ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» та відповідно до статті 107 КВК України має право на користування глобальною мережею Інтернет.
6. Разом з тим, позивач вважає, що його право, відповідачем обмежене, оскільки користуватись інтернетом йому дозволено лише до 30 хвилин один раз на тиждень. Окрім того, адміністрацією установи, в якій він відбуває покарання проігноровано його заяву про розширення списку електронних адрес.
7. З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановлені судами попередніх інстанцій, що Наказом Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 17 січня 2017 року №38/ОД-17 затверджено склад комісії установи, що проводить перегляд та затвердження веб-ресурсів, до яких надається доступ для користування засудженими та надає дозвіл на користування засобами IP-телефонії і відеозв`язку через спеціальну інформаційно-комунікаційну систему (СІКС) в Замковій виправній колонії №58; затверджено графік роботи інтернет-класу (понеділок-п`ятниця 14:00 - 16:00 (крім вихідних та святкових днів), субота-неділя вихідний).
8. Згідно акту прийому-передачі обладнання на тимчасове зберігання від 22 жовтня 2015 року у відповідності до Договору №К58/А-2 від 15.10.2015 року відповідачу було передано обладнання: маршрутизатор MikroTik hap Lite (1 шт.) та планшетний комп`ютер Lenovo A3500-FL (1 шт.).
9. Встановлено і те, що позивач у справі є користувачем спеціальної інформаційно-комунікаційної системи, що стверджено відповідним договором від 02 листопада 2016 року, укладеного між ним та ТОВ «Мережа-С».
10. В ході розгляду справи також встановлено, що Наказом Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 25 липня 2017 року №151/ОД-17 затверджено Положення про порядок надання засудженим користування послугами мережі Інтернет в Державній установі «Замкова виправна колонія (№58)» та затверджено графік роботи інтернет-класу.
11. Згідно затвердженого графіку роботи інтернет-класу для надання доступу засудженим до локальної мережі Інтернет та користування засобами ІР-телефонії і відеозв`язку через мережу Інтернет годинами роботи є 14:00-16:30 з понеділка по п`ятницю (крім святкових та вихідних днів), субота-неділя є вихідними.
12. Відповідно до розпорядку дня для засуджених, які утримуються в ізольованому секторі до довічного, затвердженого наказом начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 03 лютого 2017 року за №58/ОД-17 надання глобальної мережі Інтернет здійснюється з 14:00-16:30 год., крім вихідних та святкових днів.
13. Як вбачається з довідки від 31 серпня 2017 року начальника відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації ОСОБА_2 перелік веб-сайтів, якими на даний час користуються засудженні колонії сформований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері виконання кримінальних покарань та пробації, відповідно до частини сьомої статті 110 КВК України, що в свою чергу вказує на те, що в установі даний перелік не розробляється та не затверджується, а лише може доповнюватись адміністрацією установи за заявою засудженого, зміст яких не суперечить вимогам вище вказаної статті КВК України.
14. Згідно довідки начальника сектору - начальника відділення соціально - психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 04 вересня 2017 року вбачається, що від засудженого ОСОБА_1 , в період з 26 січня 2017 року по 05 червня 2017 року заяв щодо доповнення переліку дозволених в користування веб-сайтів глобальної мережі не надходило.
15. Згідно книги обліку надання засудженим доступу на користування мережею інтернет № 7167 позивач користувався послугами інтернет зв`язку в квітні 2017 року - тричі по 30 хв., в травні 2017 року - 4 рази по 30 хв., в червні 2017 року -3 рази по 30 хв., в липні 2017 року - 5 разів по 30 хв.
16. Як видно з графіку надання користування інтернетом за серпень 2017 року, ОСОБА_1 чотири рази (7, 14, 21 та 29 серпня) надавався доступ до користування інтернетом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 21 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, в позові відмовив.
18. Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, у зв`язку із чим не допустив порушення права позивача на користування глобальною мережею Інтернет.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
20. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
21. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
26. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
27. За приписами статті 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
28. Положеннями статті 3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
29. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
30. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
31. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду
32. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (частини перша, друга та четверта статті 7 КВК України).
33. Відповідно до частини другої статті 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
35. За приписами частини п`ятої статті 110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.
36. Крім того, частина сьома статті 110 КВК України визначає, що засудженим надається право користуватися мережею Інтернет під контролем адміністрації.
37. Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.
38. Під час користування глобальною мережею Інтернет засудженим забороняється:
- вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо, та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цією статтею, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
- формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
- відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого.
39. Перелік сайтів, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та за заявою засуджених може бути доповнений адміністрацією установи виконання покарань сайтами, зміст яких не суперечить вимогам цієї статті.
40. Користування глобальною мережею Інтернет проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
41. Користування глобальною мережею Інтернет оплачується з особистих коштів засуджених або коштів інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.
42. Сам же порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України (частина восьма статті 110 КВК України).
43. Так, наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5 затверджено Порядок організації надання засудженим до позбавлення волі доступу до глобальної мережі Інтернет (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
44. Відповідно до пунктів 1-7 розділу І даного Порядку, для надання засудженим можливості доступу до глобальної мережі Інтернет адміністрація установи виконання покарань чи слідчого ізолятора (далі - установа) забезпечує оптимальний спосіб підключення установи до провайдера, який надає послуги доступу до глобальної мережі Інтернет.
45. Для організації надання засудженим послуг доступу до глобальної мережі Інтернет у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп`ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас.
46. У структурних дільницях установ виконання покарань, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до мережі Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.
47. Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць - зон доступу засуджених до глобальної мережі Інтернет, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі - робоче місце), які об`єднуються у локальну мережу.
48. Для організації доступу робочих місць до глобальної мережі Інтернет, визначення їх прав доступу та контролю за використанням веб-ресурсів і часом роботи встановлюється спеціалізований сервер, на якому налаштовується відповідне програмне забезпечення.
49. Роботу інтернет-класу забезпечує посадова особа відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації, яка відповідно до розподілу функціональних обов`язків організовує роботу з питань доступу засуджених до глобальної мережі Інтернет (далі - адміністратор).
50. Нагляд за засудженими під час їх перебування в інтернет-класі здійснюється відповідно до вимог статей 102 103 КВК України.
51. Згідно з розділом ІІ Порядку № 1275/5 перелік веб-ресурсів, до яких надається доступ для користування засудженими установи (далі - перелік), затверджується комісією установи у складі начальника установи та керівників структурних підрозділів установи. Перелік щокварталу переглядається та доповнюється за заявами засуджених.
52. Комісія установи також надає дозвіл на користування засудженими засобами IP-телефонії та відеозв`язку через мережу Інтернет (Skype) у порядку, передбаченому главою 46 розділу IX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 (зі змінами).
53. Забороняється доступ засуджених до веб-ресурсів, не включених до переліку, таких, що демонструють жорстокість, насильство, агресію, носять еротичний або порнографічний зміст тощо, а також до соціальних мереж та користування електронною поштою.
54. Для упорядкування користування глобальною мережею Інтернет адміністратором складається графік роботи інтернет-класу, затверджений начальником установи, відповідно до поданих засудженими заяв та кількості робочих місць.
55. Заяви на користування глобальною мережею Інтернет та включення конкретних веб-ресурсів до переліку засуджені подають через начальника відділення соціально-психологічної служби установи, які у дводенний строк розглядаються комісією установи.
56. Засуджені користуються глобальною мережею Інтернет у вільний час, відведений розпорядком дня, згідно з графіком роботи інтернет-класу.
57. Графік роботи інтернет-класу розміщується у засобах наочної інформації відділень соціально-психологічної служби.
58. При розрахунку вартості для засуджених оплати за користування мережею Інтернет враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався глобальною мережею Інтернет, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.
59. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що права засуджених до позбавлення волі захищені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання виконання покарань, при цьому, умови виконання покарання, визначені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які є обов`язковими до виконання як адміністрацією установ виконання покарань, так і усіма засудженими.
VI. Висновки Верховного Суду
60. Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
61. Так, судами встановлено, що позивач користувався послугами інтернет зв`язку в квітні 2017 року - тричі по 30 хв., в травні 2017 року - 4 рази по 30 хв., в червні 2017 року - 3 рази по 30 хв., в липні 2017 року - 5 разів по 30 хв., в серпні 2017 року - 4 рази.
62. Крім того, як слідує із записів в книзі обліку № 7167, ОСОБА_1 не єдиний засуджений, що відбуває покарання в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» і виявив бажання користуватися мережею інтернет. І як було зазначено вище для осіб, засуджених до позбавлення волі не встановлено окремих привілеїв щодо користування інтернетом, на них поширюються тіж права і обов`язки, що й до засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
63. Стосовно доводів позивача про те, що йому відмовлено в розширенні списку електронних адрес, колегія суддів зазначає наступне.
63.1. З довідки від 31 серпня 2017 року начальника відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації ОСОБА_2 вбачається перелік веб-сайтів, якими на даний час користуються засудженні колонії сформований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері виконання кримінальних покарань та пробації, відповідно до частини сьомої статті 110 КВК України, що в свою чергу вказує на те, що в установі даний перелік не розробляється та не затверджується, а лише може доповнюватись адміністрацією установи за заявою засудженого, зміст яких не суперечить вимогам вище вказаної статті КВК України.
63.2. Водночас, згідно довідки начальника сектору - начальника відділення соціально - психологічної служби сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 04 вересня 2017 року від засудженого ОСОБА_1 , в період з 26 січня 2017 року по 05 червня 2017 року заяв щодо доповнення переліку дозволених в користування веб-сайтів глобальної мережі не надходило.
64. При прийнятті рішення судами також враховуючи те, що кількість місць та техніки в інтернет-класі обмежена, а також те, що посадові особи відповідача невзмозі вести постійний контроль за засудженими під час користування мережею Інтернет, оскільки на них покладено й інші посадові обов`язки, а також те, що від ОСОБА_1 , в період з 26 січня 2017 року по 05 червня 2017 року заяв щодо доповнення переліку дозволених в користування веб-сайтів глобальної мережі не надходило.
65. Отже, Верховний Суд, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку відповідача порушень дотримання порядку надання засудженому ОСОБА_1 доступу до мережі Інтернет.
66. Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вказує на те, що вона є похідною від позовної вимоги про визнання дій відповідача такими, що обмежують право позивача, а оскільки суди не знайшли підстав для задоволення позову в цій частині то правомірно відмовили в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
67. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич