ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №676/3499/17
адміністративне провадження №К/9901/30161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №676/3499/17
за позовом Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області
третя особа ОСОБА_1
про скасування постанови державного виконавця,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Драчук Т.О., суддів Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Головне управління Національної поліції України у Хмельницькій області (надалі також - «ГУ НП у Хмельницькій області») звернулось з позовом, в якому просило:
- скасувати постанову начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 12 червня 2017 року про скасування постанови головного державного виконавця від 13 травня 2017 року про закінчення виконавчого провадження;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. від 21 червня 2017 року про відновлення виконавчого провадження №52997207.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а зобов`язано Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області виготовити і надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення з повною реальною інформацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988.
З метою виконання зазначеного рішення суду ГУ НП у Хмельницькій області до відкриття виконавчого провадження видало ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення з повною реальною інформацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988. Вказана обставина була встановлена під час розгляду справи Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовом ГУ НП у Хмельницькій області про скасування постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №52997207 від 28 листопада 2016 року в частині стягнення з ГУ НП у Хмельницькій області виконавчого збору в розмірі 5 800 грн. Отже, на думку позивача, постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 травня 2017 року є правомірною і прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_1 , який є стороною виконавчого провадження №52997207.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ГУ НП у Хмельницькій області відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що видана ГУ НП у Хмельницькій області довідка №290/121/29-2017 від 21 березня 2017 року за своїм змістом не відповідає формі довідки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, оскільки позивачем не зазначено всі складові заробітної плати і надбавки, з яких обраховується розмір пенсії ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний виконавець передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 травня 2017 року, оскільки постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а позивач не виконав. А тому оскаржувані постанови начальника і головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області є правомірними.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року скасовано і ухвало нову постанову, якою позовні вимоги ГУ НП у Хмельницькій області задоволено.
Визнано протиправною і скасовано постанову начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 12 червня 2017 року про скасування постанови головного державного виконавця від 13 травня 2017 року про закінчення виконавчого провадження.
Визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. від 21 червня 2017 року про відновлення виконавчого провадження №52997207.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року була виконана ГУ НП у Хмельницькій області до відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 травня 2017 року є правомірною і прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що уповноваженим органом на видачу довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії є ліквідаційна комісія УМВС України у Хмельницькій області.
В матеріалах справи міститься довідка ліквідаційної комісії УМВС у Хмельницькій області про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 №10776. Вказана довідка про грошове забезпечення для перерахунку пенсії направлена до Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що відповідає вимогам Порядку №45.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, а постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року - залишити без змін.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що державний виконавець у виконавчому провадженні №52997207 не пересвідчився у повному виконанні рішення суду, у зв`язку з чим не мав правових підстав для прийняття постанови від 13 травня 2017 року про закінчення виконавчого провадження. Натомість начальник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області під час здійснення контролю виконання державним виконавцем виконавчого листа від 10 листопада 2016 року, встановив, що виконавчий лист не виконано, а постанову про закінчення виконавчого провадження винесено передчасно. Проте, суд апеляційної інстанції залишив ці обставини справи поза своєю увагою, чим допустив порушення норм процесуального права.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що жодна з довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, виданих йому ГУ НП у Хмельницькій області, не відповідає вимогам законодавства, постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року й ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі №676/1910/16-а. Отже, на думку скаржника, позивач не виконав рішення суду, яке знаходилось на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. А тому оскаржувані постанови про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження і про відновлення виконавчого провадження є правомірними.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року була виконана ним до відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 травня 2017 року є правомірною і прийнята відповідно до вимог чинного законодавства
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а зобов`язано ГУ НП у Хмельницькій області виготовити і надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення з повною реальною інформацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме розміру:
- посадового окладу,
- окладу за спеціальним званням,
- надбавки за вислугу років,
- надбавки за виконання особливо важливих завдань,
- надбавки за службу в умовах режимних обмежень,
- надбавки за оперативно-розшукову діяльність,
- надбавки за службу в спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю,
- премії.
На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом 10 листопада 2016 року видано виконавчий лист, який пред`явлений ОСОБА_1 до виконання.
Державний виконавець своєю постановою від 28 листопада 2016 року відкрив виконавче провадження №52997207 і зобов`язав ГУ НП у Хмельницькій області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
ГУ НП в Хмельницькій області листом від 6 грудня 2016 року повідомило державного виконавця про добровільне виконання рішення суду і надання ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення з повною реальною інформацією згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988.
На підставі поданих ОСОБА_1 заперечень на вказану довідку, 14 грудня 2016 року державним виконавцем в порядку статей 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» направлено вимогу ГУ НП у Хмельницькій області про виконання рішення протягом 10 робочих днів у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом з врахуванням поданих ОСОБА_1 заперечень.
ГУ НП у Хмельницькій області звернулось до Вінницького апеляційного адміністративного суду із заявою про роз`яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року заявнику роз`яснено, що ГУ НП у Хмельницькій області зобов`язано видати ОСОБА_1 довідку для перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 з урахуванням складових грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення з органів внутрішніх справ за посадою, яка на даний час по своїм функціональним обов`язкам відповідає посаді помічника начальника-оперативного чергового чергової частини районного відділу УМВС.
На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року й ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року ГУ НП в Хмельницькій області видало ОСОБА_1 довідку №133 від 23 лютого 2017 року. Однак в зазначеній довідці відсутні суми надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за службу в спецпідрозділах по БОЗ, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, що вказує на невиконання рішення суду.
У зв`язку з відсутністю в довідці розрахунку певних складових грошового забезпечення, про що зазначив у своїх заперечення ОСОБА_1 , державний виконавець 16 березня 2017 року направив вимогу і зобов`язав в триденний термін виконати рішення суду, у спосіб визначений виконавчим документом і ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року у справі №676/1910/16-а.
У подальшому ГУ НП у Хмельницькій області повторно видало довідку №290/121/29-2017 від 21 березня 2017 року, в якій відсутні суми надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за службу в спецпідрозділах по БОЗ, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, що, як вважає відповідач, вказує на невиконання рішення суду.
13 травня 2017 року головний державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження.
Постановою начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Пещанюка І.А. від 12 червня 2017 року скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. про закінчення виконавчого провадження №52997207 від 13 травня 2017 року, оскільки жодна з довідок не містить повної інформації згідно виконавчого документа, та, відповідно, постановою від 21 червня 2017 року відновлено виконавче провадження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
На момент прийняття оскаржуваних постанов умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 9 частини першої статі 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Відповідно до положень КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в пункті 66 рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява №22774/93, зазначено, що ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року №18966/02).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, пункти 56 - 58 і 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Водночас Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - «Конвенція»), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Відповідно до статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26 жовтня 2000 року). Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 4 листопада1950 №ETS N 005 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод»). У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому і безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тому Верховний Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на те, що ГУ НП у Хмельницькій області не є уповноваженим органом на видачу довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії. А також на те, що уповноважений орган (Ліквідаційна комісія УМВС у Хмельницькій області) видав таку довідку і направив її до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а саме ГУ НП у Хмельницькій області зобов`язано видати довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а не Ліквідаційну комісію УМВС у Хмельницькій області. Відповідно, стороною (боржником) виконавчого провадження є ГУ НП у Хмельницькій області. Отже саме ГУ НП у Хмельницькій області повинно видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 із зазначенням повної інформації, яка обов`язково має міститись згідно пред`явленого до виконання виконавчого листа.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а не виконана належним чином, оскільки видані позивачем довідки не містять всіх складових заробітної плати, з яких обраховувався розмір пенсії ОСОБА_1
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 липня 2010 року №195 затверджений Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад.
Цим Порядком передбачено, що у разі ліквідації без визначення правонаступника органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств (далі - органи державної влади), до яких відряджалися для виконання службових обов`язків військовослужбовці та особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - «особи») і були звільнені зі служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони там перебували, довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (далі - довідки) видають уповноважені органи міністерств та інших державних органів, наказами яких особи були звільнені зі служби.
Довідки видаються за формою, встановленою додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.
Згідно з пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 року для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.
Натомість постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року визначається лише грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року породжує право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії як колишньому працівнику міліції і пенсіонеру органів внутрішніх справ, а порядок здійснення такого перерахунку, форма і зміст документів на підставі яких здійснюється перерахунок пенсії встановлюється Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що довідки видані позивачем ОСОБА_1 не відповідають формі довідки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, оскільки не містять усіх складових грошового забезпечення, які отримував ОСОБА_1 на час звільнення з органів внутрішніх справ, а саме: всіх надбавок та їх розмірів у відсотковому значенні. А тому постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а на час розгляду цієї справи у суді першої інстанції не була виконана позивачем.
Доцільно також наголосити на тому, що положеннями Конституції України і вказаних актів закріплено обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Вказане встановлює безумовний обов`язок особи виконати таке рішення.
Окрім іншого, колегія суддів відхиляє аргументи позивача стосовно того, що під час розгляду справи Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовом ГУ НП у Хмельницькій області про скасування постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №52997207 від 28 листопада 2016 року в частині стягнення з ГУ НП у Хмельницькій області виконавчого збору в розмірі 5800,00грн було встановлено факт виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №676/1910/16-а. Також Верховний Суд вважає помилковим врахування судом апеляційної інстанції цих доводів позивача під час розгляду цієї справи, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Однак під час розгляду справи Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовом ГУ НП у Хмельницькій області про скасування постанови головного державного виконавця в частині стягнення з ГУ НП у Хмельницькій області виконавчого збору ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі та, відповідно, був позбавлений надати свої пояснення і заперечення щодо обставин, які були встановлені під час розгляду. Отже, обставини встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду не можуть мати у цій справі преюдиційного значення.
Також слід зазначити, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що постанова начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 12 червня 2017 року про скасування постанови головного державного виконавця від 13 травня 2017 року про закінчення виконавчого провадження і постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. від 21 червня 2017 року про відновлення виконавчого провадження №52997207 прийняті правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування оскаржуваних постанов.
Отже, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються Верховним Судом як обґрунтовані.
Крім того, під час розгляду справи Верховним Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав клопотання про постановлення окремої ухвали суду про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ГУ НП у Хмельницькій області і направлення окремої ухвали суду до Хмельницької обласної прокуратури для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню закону, а саме: неналежного виконання своїх службових обов`язків, навмисного невиконання рішення суду посадовими особами ГУ НП у Хмельницькій області, встановлення і притягнення до відповідальності цих осіб.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв`язання спору по суті.
Водночас вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Окрім того, Верховний Суд зауважує, що у цій справі предметом розгляду є правомірність дій посадових осіб державної виконавчої служби при винесенні оскаржуваних постанов. А контроль за виконанням рішення, яким зобов`язано ГУ НП у Хмельницькій області видати ОСОБА_1 довідку, здійснюється у тій справі, в якій було ухвалено відповідне рішення.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення окремої ухвали відповідно до статті 249 КАС України потрібно відмовити.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року належить скасувати.
З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року скасувати, а постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду