Постанова
Іменем України
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 676/78/22
провадження № 61-3356 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача -адвокат Клюцук Вадим Петрович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука Вадима Петровича, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2022 року у складі судді Швець О. Д.
та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року
у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Жванецької сільської
ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Жванецька СР) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, в якому, з урахуванням зміни предмета позову просив суд:
- визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, поновити строк позовної давності для звернення з позовом;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (номер запису про право власності 8687031) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, із одночасним припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Жванецької СР указану земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами вивчення відомостей Публічної кадастрової карти, її співставлення
із даними, наявними у відповідних реєстрах, виявлено факт незаконного заволодіння земельними ділянками на території Жванецької СР (раніше - Рудська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Рудська СР)). Зокрема, 07 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Скрипник В. А. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку
з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рудської СР (номер запису про право власності 8687031). Підставою для реєстрації було рішення Рудської СР народних депутатів від 04 лютого 2002 року, серія та номер: 5.
11 лютого 2015 року реєстраційною службою Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області на ім`я
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.
Під час прокурорської перевірки було встановлено, що зазначена земельна ділянка у власність не виділялася, рішення сільської ради, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності ОСОБА_1 , не приймалося. У зв`язку з чим 17 листопада 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) були внесені відомості за фактом підробки
та використання завідомо підробленого документа органу місцевого самоврядування, що стало підставою для незаконної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (попередня правова кваліфікація - частини перша, четверта статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), частина друга статті 190 КК України (шахрайство)).
Прокурор уважав, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку порушує права та законні інтереси
Жванецької СР на користування та розпорядження своєю власністю, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню в ОСОБА_1 на користь Жванецької СР, а державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку - скасуванню з одночасним припиненням щодо неї усіх речових прав.
Про порушення вимог земельного законодавства Жванецькій СР стало відомо лише після отримання листа прокуратури від 23 листопада
2021 року, а раніше про це не було відомо ні сільській раді, ні прокурору, тому строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом пропущено з поважних причин.
Також прокурор зазначав, що обраний ним спосіб судового захисту інтересів держави є належним та ефективним.
Прокурор посилався на норми ЗК України ЦК України ЦПК України,
законів України: «Про прокуратуру», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо способу судового захисту, представництва прокурором інтересів держави, перебігу строку позовної давності.
З урахуванням наведеного прокурор в інтересах держави в особі Жванецької СР просив суд задовольнити його позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2022 року позов керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької СР, задоволено.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 , номер запису
про право власності 8687031 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, із одночасним припиненням щодо неї усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Жванецької СР земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, що розташована на території Жванецької СР.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор надав докази, якими підтверджується, що рішення Рудської СР народних депутатів
від 04 лютого 2002 року № 5, яке стало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, не приймалося, відтак земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності, а тому наявні підстави для задоволення позову та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Жванецької СР
й скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .
Суд надав критичну оцінку твердженням ОСОБА_1 про незаконне втручання у його право мирно володіти майном, оскільки земельна ділянка була набута ним без достатніх правових підстав.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,
а також у разі відсутності такого органу. Прокурором у листопаді 2021 року були скеровані відповідні запити до державних органів та органів місцевого самоврядування, які стосуються спірної земельної ділянки, внаслідок чого встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме незаконності набуття на неї права власності.
До звернення Кам`янець-Подільської окружної прокуратури листом
від 23 листопада 2021 року Жванецькій СР не було і не могло бути відомо про наявність порушень земельного законодавства при переданні спірної земельної ділянки у приватну власність відповідача, а тому районний суд уважав, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
Судом першої інстанції застосовано норми ЦК України ЗК України, законів України: «Про прокуратуру», «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень», а також ураховано відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Клюцуком В. П., задоволено частково.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2022 року в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, що розташована на території Жванецької СР, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У позові прокурора в цій частині позовних вимог відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не звертався
до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування
про передання йому у власність спірної земельної ділянки, рішення Рудською СР про таке передання не приймалося, а отже відповідач незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку. Тому районний суд зробив правильні висновки про задоволення позову в частині витребування земельної ділянки у відповідача.
Апеляційним судом не встановлено невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання у право ОСОБА_1
на мирне володіння майном, як і порушення принципу пропорційності.
При цьому ураховано положення Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо захисту права власності, тлумачення суспільного, публічного інтересу
та пропорційності вилучення земельних ділянок.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги
про відсутність повноважень прокурора на звернення до суду із цим позовом, з огляду на відсутність інформації про вчинення сільською радою дій щодо повернення спірної земельної ділянки у власність Жванецької громади. При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції сільська рада не надала суду жодних пояснень з приводу обставин справи
чи заперечень щодо представництва прокурором її інтересів в суді.
У даному випадку має місце здійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави неналежним чином, а тому в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор мав належні повноваження щодо подання даного позову з метою захисту інтересів держави та жителів Жванецької громади. У цій частині судом ураховано відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень прокурора для представництва інтересів держави.
Крім цього, апеляційний суд відхилив посилання заявника на пропуск прокурором позовної давності, оскільки факт відсутності рішення сільської ради про передання спірної земельної ділянки відповідачу та набуття ним права власності на цю земельну ділянку без достатніх правових підстав був виявлений та, відповідно, став відомий лише у листопаді 2021 року. Тобто саме з цього моменту прокурор і сільська рада дізнались про порушення прав Жванецької громади й неправомірного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави, а тому саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності.
У той же час, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині скасування у Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, не врахував, що судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, а тому вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.
За цих обставин, судове рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову
в задоволенні позову в цій частині, оскільки вимоги прокурора
про скасування реєстрації права власності є неналежним способом захисту порушених прав. У цій частині враховано відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо ефективного судового захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клюцук В. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня
2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня
2023 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог прокурора й ухвалити нове судове рішення
про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Прокурор судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 березня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука В. П., залишено без руху, надано строк на усунення
її недоліків. Повідомлено про наслідки їх невиконання.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 676/78/22 із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука В. П., про зупинення виконання та дії судових рішень. Зупинено виконання та дію рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня
2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 31 січня
2023 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року призначено справу
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука В. П., мотивована тим, що у спірних правовідносинах у прокурора
відсутні повноваження для представництва інтересів держави в особі Жванецької СР. Сільська рада не повідомляла прокуратуру про порушені права, не просила здійснювати перевірки та не надавала повноважень
на звернення до суду з цим позовом. Фактично Жванецька СР відмовила прокурору в представництві її інтересів у суді, що підтверджується долученими до позову доказами. При цьому в силу вимог статті 23
Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України прокурор зобов`язаний обґрунтувати підстави представництва в суді та довести невиконання або неналежне виконання Жванецькою СР своїх повноважень для такого представництва. Проте судами повністю проігноровані доводи відповідача в цій частині та залишено поза увагою відсутність доказів
на підтвердження наявності підстав для представництва. Посилається у цій частині на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, яку безпідставно не застосовано судами.
Уважає, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин позовну давність. Прокурор звернувся до суду з віндикаційним позовом,
на який поширюється загальна позовна давність у три роки, лише 22 грудня 2021 року. На думку заявника, початок перебігу строку, коли прокурор міг дізнатися про порушені права, слід вираховувати з 07 лютого 2015 року - дати державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку, а отже строк позовної давності сплив 08 лютого 2018 року.
Прокурор мав об`єктивну можливість дізнатися про порушені інтереси держави з публічних доступних реєстрів ще в 2015 році.
Зазначає, що ОСОБА_1 шляхом вчинення ряду правомірних дій набув статус законного власника спірної земельної ділянки, про що було внесено відповідні відомості.
Доводів про порушення права власності відповідача касаційна скарга
не містить.
Доводи інших учасників справи
24 квітня 2023 року засобами електронного зв`язку ГУ Держгеокадастру
у Хмельницькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому виклало пояснення по суті спору. При цьому просило суд прийняти їх без доказів надсилання іншим учасникам справи у зв`язку
з відсутністю коштів для відправки поштової кореспонденції.
Вирішуючи вказане питання, колегія суддів ураховує, що у відзиві зазначені адреси електронної пошти всіх учасників справи, відтак управління мало змогу направити відзив засобами електронного зв`язку та виконати вимоги процесуального закону. У зв`язку з цим відзив ГУ Держгеокадастру
у Хмельницькій області не може бути прийнятий до розгляду та врахований при винесенні судового рішення (частина четверта статті 395 ЦПК України).
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, у якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги
є безпідставними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Клюцук В. П., у травні 2023 року подав до Верховного Суду відповідь на відзив прокурора, в яких заперечив доводам, викладеним у відзиві на касаційну скаргу, підтримав свою касаційну скаргу, по суті, продублював її.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 лютого 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Скрипник В. А. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рудської СР (номер запису
про право власності 8687031) (а. с. 12).
Підставою для реєстрації було рішення Рудської СР народних депутатів
ІІІ сесії ХХІ скликання від 04 лютого 2002 року № 5 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність жителям с. Руда», яким передано
ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га
на території Рудської СР(а. с. 63).
11 лютого 2015 року реєстраційною службою Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області на ім`я
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рудської СР (а. с. 62).
17 листопада 2021 року до ЄРДР були внесені відомості
№ 42021242230000026 за фактом підробки та використання завідомо підробленого документа органу місцевого самоврядування, що стало підставою для незаконної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (попередня правова кваліфікація - частини перша, четверта
статті 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут
чи використання підроблених документів, печаток, штампів), частина друга статті 190 КК України (шахрайство)) (а. с. 19-20).
Згідно з інформацією Жванецької СР від 17 листопада 2021 року
№ 2095/07-20 та від 17 грудня 2021 року № 2270/07-20 рішення, у тому числі, щодо передання земельної ділянки з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004 у власність ОСОБА_1 . Рудською СР
не приймалось (а. с. 18, 30).
Відповідно до інформації архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 23 листопада 2021 року № 118/01-27/01 копія рішення Рудської СР про передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відсутня (а. с. 22).
З листа Жванецької СР від 26 листопада 2021 року № 2155/07-20 вбачається, що згідно з рішенням першої організаційної сесії Жванецької СР VІІ скликання від 02 січня 2018 року № 8 про реорганізацію Рудської СР, Жванецька СР є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Рудської СР. Усі рішення, які приймались до моменту реорганізації, передані в архівний відділ Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області. Інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004 за формою власності, категорією земель, виду використання в межах категорії, складу угідь та площі до моменту
її передання у приватну власність в сільській раді була відсутня. Дана земельна ділянка актами прийому-передач Державною службою України
з питань геодезії, картографії та кадастру не передавалися, Жванецькою СР не приймались заходи щодо повернення даною земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю інформації (а. с. 28).
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 16 грудня 2021 року № 0-22-0.371-673/32-21 повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822486800:06:011:0004 розташована за межами населеного пункту села Руда Кам`янець-Подільського району Хмельницької області
(а. с. 32).
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Клюцук В. П., подав до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 98-102).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука В. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки
з незаконного володіння у комунальну власність відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через
її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року
у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено,
що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді
у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України
«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором
у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина
або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав
для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити
про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19.
Системне тлумачення частини другої статті 45 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу зробити висновок про те,
що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави
у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох таких випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу,
а іншою - відсутність такого органу.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, судами обґрунтовано встановлено, що звернення прокурора з даним позовом зумовлено необхідністю захисту інтересів і порушених прав держави щодо повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула з комунальної власності. При цьому відсутня інформація про вжиття Жванецькою СР належних заходів щодо захисту цих прав.
Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Жванецької СР, прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зазначив підстави для звернення до суду з позовом, існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави.
З огляду на викладене, суди зробили правильні висновки про те, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка має право
на представництво інтересів держави в особі Жванецької СР,
яка самостійно не вчиняла дій для відновлення порушених інтересів держави.
Такі висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави у суді.
Тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а тому відхиляються Верховним Судом.
Щодо вирішення спору по суті
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається
і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади
та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За змістом статті 12 ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян
та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно із частинами першою та другою статті 83 ЗК України землі,
які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст,
є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної
та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено,
що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається
та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні
ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391
ЦК України). Указане положення кореспондується із частиною першою статті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частинами другою та третьою статті 152 ЗК України встановлено,
що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,
і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду
та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права
чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження
№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року
у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Отже, зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, посилався
на положення статті 387 ЦК України та статті 152 ЗК України, й просив витребувати земельну ділянку у відповідача.
Суди попередніх інстанції, з урахуванням статусу спірної земельної ділянки, яка є землею комунальної власності, зробили правильні висновки
про можливість задоволення відповідної вимоги прокурора.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,
без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження
№ 14-208цс18) вказано, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна
і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно
є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності
на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень»).
Крім цього, судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21). Вимоги про скасування рішень, записів
про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18).
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, провадження № 61-13700св19 зазначив, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку
із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано
за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається,
у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути
у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише
за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання
за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані
їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі
(на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність
та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння
та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок
із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
та технічної документації із землеустрою, повноваження органів виконавчої влади в частині затвердження цих проєктів регулюється статтею 118
ЗК України.
ОСОБА_1 у визначений земельним законодавством порядок
до сільської ради з заявою про відведення земельної ділянки йому
у власність не звертався, рішення сільської ради, яке стало підставою
для реєстрації його права власності на спірну земельну ділянку
не приймалося,що вказує на недобросовісне набуття останнім права власності на спірну земельну ділянку.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність,
суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції у цій частині, встановивши, що рішення Рудської СР народних депутатів
від 04 лютого 2002 року № 5, яке стало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, не приймалося (тобто відсутнє волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки), дійшов правильного висновку, що вона незаконно вибула
з комунальної власності, а тому наявні підстави для задоволення позову
та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Жванецької СР.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, з якими погоджується й колегія суддів.
Доводи касаційної скарги по суті вирішення судами спору в оскаржуваній частині спростовуються доказами, наданими сторонами, зводяться
до власної незгоди з ухваленими судами рішеннями в цій частині
й ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння майном
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах: «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання
в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право
на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколудо Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника.
Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається
як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.
У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Усі критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, судами належним чином досліджені й мотивовані.
Відтак, доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Щодо застосування позовної давності
Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності, у задоволенні якої обґрунтовано відмовлено.
Так, на віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність
(три роки). У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права
або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обраховуватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення
або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів
чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення
або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів
Указане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18 (пункти 46, 48, 65, 66), від 04 грудня 2018 року
у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 48).
У даній справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт відсутності рішення сільської ради про передання спірної земельної ділянки відповідачу та набуття ним права власності на неї без достатніх правових підстав був виявлений позивачем у листопаді 2021 року. Позов пред`явлено у січні 2022 року, тобто в межах загальної позовної давності. Отже, висновки судів щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності не суперечать вказаним вище правовим висновкам. Тому Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині.
Посилання заявника касаційної скарги про неврахування судами відповідної судової практики Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, судом касаційної інстанції не встановлено.
Судові рішення є правильними по суті й законними, а тому не можуть бути скасованими з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки
з незаконного володіння у комунальну власність, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться
до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог
статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -
без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки
з незаконного володіння у комунальну власність - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність
та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані
судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом
не здійснюється.
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року зупинено виконання та дію оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, слід поновити
їх виконання.
Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 436 ЦПК України,
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клюцука Вадима Петровича, залишити без задоволення.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Поновити виконання та дію рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2022 року
та постанови Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
С. Ф. Хопта