№ 679/1606/19

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 679/1606/19

провадження № 61-1816св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року в складі колегії суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2011 році сторони припинили спільне проживання через несумісність характерів та різні погляди на життя. Син залишився проживати з нею та перебуває на її утриманні. У 2013 році у сина було діагностовано тяжке онкологічне захворювання, яке в Україні є невиліковним, а тому вона змушена була лікувати дитину за межами України.

Відповідач після припинення з нею стосунків ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток. Знаючи про синові проблеми зі здоров`ям, свідомо ухиляється від надання будь-якої допомоги.

ОСОБА_1 зазначала, що раніше вона вже зверталася до суду з аналогічним позовом. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21 травня 2014 року ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Цим же рішенням стягнуто із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 02 грудня 2013 року і до повноліття дитини. Стягнуто на її користь 1/2 частини додаткових витрат на лікування дитини у розмірі 203 272,76 грн.

Проте рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 грудня 2014 року вказане вище рішення суду в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Попри ухвалення судового рішення ОСОБА_2 не змінив свого ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , рішення в частині стягнення аліментів та додаткових витрат не виконував, аліменти сплачував нерегулярно та в мінімальному розмірі.

З моменту припинення спільного проживання з відповідачем вихованням та утриманням сина займається виключно вона сама. Позивачка вважає, що батьківство ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 має лише формальний характер. Відсутність батька у житті сина призвела до втрати психоемоційного зв`язку між ними, ОСОБА_3 за тривалий час розлуки з батьком взагалі його не пам`ятає.

Зазначала, що ОСОБА_2 03 лютого 2015 року надав нотаріально посвідчену заяву про позбавлення його батьківських прав, що свідчить про визнання ним позовних вимог.

Посилаючись на наведене, позивачка просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно сина

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач тривалий час свідомо нехтує своїми обов`язками батька, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, допустив заборгованість по аліментам щодо дитини, яка перенесла тяжку хворобу. Суд дійшов висновку, що заперечення представником відповідача проти позову про позбавлення батьківства не свідчить про інтерес останнього до дитини. Відповідачем не доведено, що йому чинилися перешкоди будь-яким чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання сина або він їх не виконував із поважних причин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 серпня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 , суд першої інстанції не з`ясував усіх фактичних обставини у справі, а висновку про свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків дійшов на підставі недостатніх доказів.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин апеляційний суд вважав, що підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу - позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_6 недостатньо.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

27 січня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, справу направити на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 та від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Також заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Крім того, заявниця вказує на те, що в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не враховані інтереси дитини, що є найважливішим чинником при розгляді такої категорії справ. Матеріали справи містять належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як батька дитини, які свідчать про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Проте апеляційний суд належним чином не врахував наведене, дійшовши помилкового висновку про скасування рішення місцевого суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2014 року у справі № 686/24485/13-ц ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 02 грудня 2013 року і до повноліття дитини, а також додаткові витрати на лікування ОСОБА_4 у сумі 203 272,76 грн.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 грудня 2014 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2014 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № К-03-50735 ОСОБА_4 проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою навчально-виховного комплексу № 10 міста Хмельницького від 17 жовтня 2019 року № 01-38/352 ОСОБА_8 навчається у четвертому класі вказаного навчального закладу. Матір постійно супроводжує дитину в школу та забирає після занять, відвідує батьківські збори, святкові заходи, цікавиться успіхами, потребами свого сина. Батько дитини на батьківських зборах ніколи не був, у класного керівника ніколи не цікавився успіхами і потребами дитини.

За довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_8 відвідує групові заняття у мовній студії Brainbox, щомісячну плату за заняття вносить мати дитини.

Згідно з довідкою ТОВ «ЗІР» від 29 жовтня 2019 року № 65 ОСОБА_4 з 05 березня 2018 року в супроводі матері відвідував лікаря ОСОБА_10 з відповідним діагнозом. Батько дитини на прийомі у лікаря не був, дитиною не цікавився, не супроводжував.

Відповідно до наявних у справі медичних документів малолітній ОСОБА_8 переніс тривале онкологічне захворювання та на даний час має задовільний стан здоров`я.

Згідно з листом Хмельницького міського центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 від 05 листопада 2019 року № 474 матір`ю ОСОБА_4 , як законним представником, було укладено договір про медичне обслуговування (декларація) з лікарем ОСОБА_11 . Під час відвідин лікаря дитину супроводжувала та опікувалась здоров`ям матір дитини.

Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов від 25 вересня 2014 року, від 11 листопада та 02 грудня 2019 року за місцем проживання дитини у сім`ї матері умови проживання дитини належні.

Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Хмельницької міської ради від 05 грудня 2019 року № 3486/01-34 при проведенні бесіди з ОСОБА_2 він пояснив, що цікавиться сином, проте немає можливості з ним спілкуватися, оскільки матір дитини чинить йому перешкоди. Стверджував, що приїжджав у місто Хмельницький, щоб провідати сина, але зустрітися з ним не міг, оскільки матір не пустила до дитини. Також підтвердив, що не бачив сина протягом останніх 5 років, не вітав його зі святами, днем народження. Зазначав, що протягом 3-х років перебував в зоні проведення АТО (з 14 серпня 2015 року до 14 квітня 2018 року). Має намір визначити способи участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.

Відповідно до довідки директора НВК № 10 міста Хмельницького від 16 грудня 2019 року № 01-38/445 малолітній ОСОБА_4 має високі досягнення з усіх навчальних дисциплін. Завжди охайний і дисциплінований. Хлопчик стриманий, вихований, цілеспрямований, добрий, захоплюється географією. Конфліктів з однокласниками жодного разу не спостерігалося, має повагу серед друзів. За період навчання ОСОБА_3 в НВК батько ОСОБА_2 відвідав цей навчальний заклад тільки один раз 04 грудня 2019 року. Бажання зустрітися з вчителями своєї дитини не виявив. Зустріч сина і батька відбулась за дверима класу. Учень не впізнав батька. За мить після знайомства хлопчик розплакався і втік. Після знайомства з батьком у школі кілька днів поспіль стан ОСОБА_3 був пригнічений, учень на уроках не міг зосередити увагу, майже не посміхався, здригався від різких звуків, швидко втомлювався. На перервах не грався, а сидів за партою.

Згідно з висновком фахівця за результатами психологічного дослідження дитини ОСОБА_4 , проведеного у період із 05 по 09 грудня 2019 року, ставлення дитини до родини у неї на першому плані, проявляє турботу про свою маму, до біологічного батька ставлення вкрай агресивне і негативне, це пояснюється тим, що батько ніколи не цікавиться життям власного сина. Страхи й побоювання виникають у дитини через те, що біологічний батько може забрати його від мами. Високі показники тривожності у дитини були виявлені у ситуаціях, пов`язаних із появою біологічного батька у житті дитини, станом здоров`я матері, соціометричною позицією дитини у шкільному середовищі. При дослідженні рівня стресостійкості особистості дитини стресові ситуації мають великий вплив на його життя і він їм не чинить опір. Це може бути свідченням не сформованості адекватного «Я-образу» самоідентичності хлопчика внаслідок відсутності позитивного впливу на особистість дитини біологічного батька, як адекватного зразка для наслідування в стресових ситуаціях. Наявний депресивний стан дитини, який має симптоми: почуття провини, роздратованість, незадоволеність собою, самозвинувачення, нерішучість. Даний стан може бути наслідком необхідної для хлопчика адекватної статево-рольової поведінки, що не сформувалася внаслідок відсутності у житті дитини будь-якого прикладу біологічного батька. Також у висновку зазначено, що при спілкуванні з ОСОБА_3 останній вказав, що бажання бачитися з біологічним батьком він не має (том 1, а. с. 113-115).

За інформацією, наданою Управлінням державної виконавчої служби від 18 грудня 2019 року, на виконанні у Нетішинському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває зведене виконавче провадження № 60104313 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , до складу якого входять: ВП № 43587050 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 02 грудня 2013 року і до повноліття, та ВП № 46063579 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_4 у розмірі 203 272,76 грн.

Позивачка неодноразово зверталася до керівників органів виконавчої служби зі скаргами на бездіяльність державного виконавця з виконання виконавчих листів про стягнення з відповідача аліментів та додаткових витрат на лікування малолітньої дитини.

Згідно з розрахунком державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 01 січня 2020 року складає 5 777,61 грн.

Висновком органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 13 лютого 2020 року визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_4 . На думку органу опіки та піклування, таке позбавлення відповідає інтересам дитини (том 1, а. с. 205-206).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків стосовно дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Установивши, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачкою необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, з огляду на те, що він може бути застосований у виняткових випадках і лише у разі доведеності винної поведінки батька.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про наявність у цій конкретній справі обставин, які дають можливість для застосування до відповідача такої виключної міри впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи, в даному випадку, якнайкращі інтереси дитини.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано належними доказами апеляційним судом, ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, оскільки протягом кількох років та усього розгляду справи належним чином не здійснив будь-яких дій, щоб налагодити відносини з дитиною.

Навпаки під час розгляду справи ОСОБА_2 подав зустрічний позов про оспорювання батьківства, що вказує на те, що він сумнівається у своєму батьківстві (том 1, а. с. 145-147).

Водночас за висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченко М. В. № 013-67-2020 від 15 липня 2020 року вірогідність підтвердження батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 складає величину 99,99% (том 1, а. с. 223). За висновком експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Єсипа О. О. № СЕ-19/114-21/5849-БД від 07 червня 2021 року ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , ймовірність даної події складає 99,9999999% (том. 2, а. с. 113).

На підставі поданої 09 серпня 2021 року заяви ОСОБА_2 відмовився від зустрічного позову у цій справі про оспорювання батьківства (том 2, а. с. 147).

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 серпня 2021 року прийнято відмову позивача за зустрічним позовом від позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Хмельницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оспорювання батьківства та провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Хмельницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Хмельницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства - закрито (том 2, а. с. 151-152).

Крім того, у справі № 686/24485/13 подав нотаріально посвідчену заяву, в якій визнав позов в частині позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 (том 1, а. с. 57). Вказані обставини, на переконання суду, свідчить про відсутність інтересу батька до дитини.

Місцевим судом також враховано поведінку ОСОБА_2 щодо відсутності з його боку будь-якого виховання дитини, тривалого не навідування дитини, в тому числі під час його лікування, відсутність інтересу до навчання дитини та його потреб, наявність заборгованості зі сплати аліментів та наявність тривалий час заборгованості за сплати додаткових витрат, які пов`язані з лікуванням тяжкої хвороби дитини. Вказані обставини суд першої інстанції розцінив як ухилення від виховання дитини.

При цьому суд зауважив, що наявність заборгованості по аліментах та додаткових витратах, не є тією єдиною підставою для позбавлення особи батьківських прав, а існує поряд з іншими підставами зазначеними вище. Водночас зазначено, що така заборгованість існує щодо сплати аліментів на дитину, яка перенесла тяжку хворобу.

Судом також взято до уваги те, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 грудня 2014 року у справі № 686/24485/13-ц рішення суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2014 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відмовлено. ОСОБА_2 попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання сина. Поведінка батька стосовно дитини не змінилася та він продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків.

Заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківства не свідчать про інтерес останнього до дитини. Відповідачем також не доведено, що йому чинилися перешкоди будь-яким чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання сина або він їх не виконував з поважних причин.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вирішуючи питання позбавлення відповідача батьківських прав місцевим судом на перше місце правильно поставлені «якнайкращі інтереси дитини», а вже потім батька, поведінка якого з урахуванням встановлених судами обставин свідчить про небажання виховувати та спілкуватися з сином.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, то сплачений заявницею ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 537,00 грн підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року скасувати, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 серпня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 1 537,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк