Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 681/1154/17
провадження № 61-38886св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади,
відповідачі: ОСОБА_5 , Полонська міська рада об`єднаної територіальної громади,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор речових прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації, про визнання недійсними та скасування рішень у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, скасування рішень державного реєстратора.
На обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на такі обставини. У травні 2017 року їм стало відомо, що рішенням Полонської міської ради від 24 травня 2016 року № 28 передано у власність ОСОБА_5 1,2550 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. На цій земельній ділянці знаходяться городи, якими користувалися батьки позивачів, а тепер користуються позивачі. Рішення Полонської міської ради від 24 травня 2016 року є протиправним, оскільки земельні ділянки у них з користування не вилучались, позивачі набули права постійного користування земельними ділянками внаслідок спадкування та з інших підстав. Зокрема, відповідно до довідки від 11 березня 2009 року № 958 ОСОБА_6 для ведення особистого підсобного господарства була виділена земельна ділянка розміром 0,15 га, згідно із земельно-шнуровою книгою, вказана земельна ділянка була успадкована ОСОБА_6 після смерті її батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця інформація підтверджується довідкою від 20 квітня 2017 року № 491/132, виданою Полонським відділенням ОДПІ. Оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 як спадкоємець звернулась із заявою до голови Полонської міської ради ОТГ надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої на АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі у приватну власність, однак отримала відмову, оскільки земельна ділянка передана відповідачу ОСОБА_5 .
Згідно з договором дарування ОСОБА_1 25 жовтня 1996 року отримала від свого батька ОСОБА_8 земельну ділянку розміром 0,39 га, якою продовжувала користуватись. Підтвердженням того, що за її житловим будинком на АДРЕСА_1 обліковується земельна ділянка розміром 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, є довідка, видана міським головою Полонської міської ради ОТГ від 27 червня 2017 року № 1515. Рішенням 32-ої сесії Полонської міської ради ОТГ від 30 червня 2017 року № 3 ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,29 га на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі в приватну власність. Виготовити проект землеустрою не має змоги, оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5
ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою, яка видана міським головою Полонської міської ради ОТГ від 27 червня 2017 року № 1514. Рішенням 32-ої сесії Полонської міської ради ОТГ від 30 червня 2017 року № 3 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,40 га на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі в приватну власність. Виготовити проект землеустрою не має змоги, оскільки його земельна ділянка передана ОСОБА_5
ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,18 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою, яка видана міським головою Полонської міської ради ОТГ від 27 червня 2017 року № 2014. Рішенням 32-ої сесії Полонської міської ради ОТГ від 30 червня 2017 року № 3 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,18 га на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі в приватну власність. Виготовити проект землеустрою не має змоги, оскільки його земельна ділянка передана ОСОБА_5 .
Посилаючись на наведене,з урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати рішення Полонської міської ради від 24 травня 2016 року № 28 у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права ОСОБА_5 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:02:006:1083, 6823610100:02:006:1082, 6823610100:02:006:1081 у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за індексними номерами 31559622, 31559335, 31558690 від 26 вересня 2017 року.
У серпні 2017 року Виконавчий комітет Полонської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання нечинними та скасування рішень сесії Полонської міської ради.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням № 16
4-ї сесії Полонської міської ради ради І скликання від 05 лютого 2016 року (підпункт 15 пункт 1.2 додаток 2) ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5000 га, що розташована на АДРЕСА_1 , для ведення особистого сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у приватну власність із земель комунальної власності. На підставі вказаного рішення Полонської міської ради виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням 7-ї чергової сесії міської ради І скликання від 24 травня 2016 року № 28 ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 1,2550 га, що розташована на АДРЕСА_1 , для ведення особистого сільськогосподарського призначення. Проте вказані рішення Полонської міської ради прийняті з порушенням вимог законодавства, зокрема не враховано, що частиною земельної ділянки користуються інші особи. Правових підстав для вилучення земельних ділянок у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність для ОСОБА_5 у Полонської міської ради не було, оскільки вказані земельні ділянки належать їм на праві користування. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, названий позивач просив суд визнати нечинними та скасувати підпункт 15 пункту 1.2 додатку 2 рішення 4-ї чергової сесії Полонської міської ради І скликання від 05 лютого 2016 року № 16 та підпункт 10 пункту 1.2 додатку 2 рішення 7-ї чергової сесії Полонської міської ради І скликання від 24 травня 2016 року № 28; визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права ОСОБА_5 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6823610100:02:006:1083, 6823610100:02:006:1082, 6823610100:02:006:1081 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за індексними номерами: 31559622, 31559335, 31558690 від 26 вересня 2017 року.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади задоволено. Визнано недійсним та скасовано підпункт 15 пункту 1.2 додатку 2 рішення № 16 4-ї чергової сесії Полонської міської ради І скликання від 05 лютого 2016 року та підпункт 10 пункту 1.2. додатку 2 рішення № 28 7-ї чергової сесії Полонської міської ради І скликання від 24 травня 2016 року. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права ОСОБА_5 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6823610100:02:006:1083, 6823610100:02:006:1082, 6823610100:02:006:1081 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень за індексними номерами: 31559622, 31559335, 31558690 від 26 вересня 2017 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні позивачів, що підтверджується записами у земельно-шнуровій книзі та довідками, виданими Виконавчим комітетом Полонської міської ради. Приймаючи рішення про надання права власності на спірні ділянки ОСОБА_5 , міська рада на порушення частини п`ятої статті 116 ЗК України, не припинила права користування земельними ділянками позивачів.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, скасування рішень державного реєстратора, та позовних вимог Виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання нечинними та скасування рішень сесії Полонської міської ради, скасування рішення державного реєстратора, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Виконавчого комітету Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів належності їм на праві користування спірних земельних ділянок, а тому відсутні підстави для визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Полонської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність. Позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора є похідною від задоволення вимоги про скасування рішень в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, тому підстави для задоволення позову у цій частині також відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року, а рішення Полонського районного суду Хмельницької областівід 19 грудня 2017 року залишити в силі.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив норми статей 1216, 1218, 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки право користування земельною ділянкою спадкується на загальних підставах. Крім того, апеляційним судом не застосовано частину п`яту статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), проте застосовано закон, який не підлягав застосуванню, а саме частину другу статті 92 ЗК України.
У вересні 2018 року надійшов відзив ОСОБА_5 , у якому відповідач просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 179/1043/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у липні 2018 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзиву на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення не відповідають.
Суди встановили, що рішенням Полонської міської ради 4-ї чергової сесії І скликання від 05 лютого 2016 року № 16 ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5000 га, що розташована на АДРЕСА_1 .
Рішенням Полонської міської ради 7-ї сесії І скликання від 24 травня 2016 року № 28 затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2550 га, що розташована на АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за ОСОБА_5 зареєстровано на праві власності земельні ділянки загальною площею 1,2550 га, а саме площею 0,3638 га, кадастровий номер 6823610100:02:006:1081; площею 0,3638 га, кадастровий номер 6823610100:02:006:1081; площею 0,4322 га, кадастровий номер 6823610100:02:006:1082; площею 0,4590 га, кадастровий номер 6823610100:02:006:1083.
Позивачі на підтвердження позовних вимог про наявність у них права користування спірними земельними ділянками надали довідки Виконавчого комітету Полонської міської ради про наявність у користуванні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 прийняла спадщину, яка складається із житлового будинку з відповідними господарським та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 2 500 кв. м.
Згідно з довідкою від 11 липня 2002 року № 4391, виданою Виконавчим комітетом Полонської міської ради, ОСОБА_7 , який проживає на АДРЕСА_2 , виділено земельну ділянку площею 0,2500 га, з якої 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,1500 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до довідки від 20 квітня 2017 року № 491/132, виданої Полонським відділенням Славутської ОДПІ, та довідки від 11 березня 2009 року № 958, виданої Виконавчим комітетом Полонської міської ради, за ОСОБА_6 рахується земельна ділянка 0,1500 га для особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є власником домоволодіння на АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки від 27 червня (рік видачі не зазначено) № 1514, виданої Виконавчим комітетом Полонської міської ради, за житловим будинком, що розташований на АДРЕСА_3 , рахується земельна ділянка площею 0,5000 га, з якої 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,4000 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до договору дарування від 05 жовтня 1996 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_1 житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці розміром 3 900 кв. м.
Згідно з довідкою від 27 червня 2017 року № 1515, виданою Виконавчим комітетом Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, за житловим будинком, що розташований на АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 0,4000 га, з якої 0,3000 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до довідки від 27 червня 2017 року № 2014, виданої Виконавчим комітетом Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_4 , який проживає на АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства виділено земельну ділянку площею 0,1800 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Згідно з даних земельно-шнурової книги № 8 Полонської міської ради (15 січня 1987 року), на зворотній стороні аркуша 46, містяться записи № 1, № 2 про наявність у ОСОБА_10 земельної ділянки загальною площею 0,5000 га на АДРЕСА_3 , у тому числі 0,01 га - під будівлями, та про наявність у ОСОБА_8 земельної ділянки, загальною площею 0,5000 га, на АДРЕСА_1 , у тому числі 0,01 га - під будівлями.
Відповідно до статті 15 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (далі - ЗК Української РСР 1970 року) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.
Згідно зі статтею 50 цього кодексу землі сільськогосподарського призначення надаються в безстрокове користування: 1) колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам і організаціям - для ведення сільського господарства; 2) науково-дослідним, учбовим та іншим сільськогосподарським установам - для ведення польових досліджень, практичного застосування і поширення досягнень науки та передового досвіду в сільському господарстві, а також для виробничих цілей; 3) несільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам - для ведення підсобного сільського господарства; 4) громадянам - для ведення особистого господарства без застосування найманої праці. Крім земель, наданих у безстрокове користування, вказаним у цій статті землекористувачам можуть надаватися землі і в тимчасове користування.
Право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів (частина п`ята статті 20 ЗК Української РСР 1970 року).
Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).
Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII«Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.
22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).
Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).
У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.
Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.
Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.
Такі висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).
У наведеній постановіВелика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, апеляційний суд виходив саме з висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду.
Тому є підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції як такого, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Водночас не може залишитися в силі і рішення суду першої інстанції.
Визнаючи позов обґрунтованим та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні позивачів, що підтверджується записами у земельно-шнуровій книзі та довідками, виданими Виконавчим комітетом Полонської міської ради. Приймаючи рішення про надання права власності на спірні ділянки ОСОБА_5 , міська рада, в порушення частини п`ятої статті 116 ЗК України, не припинила права користування земельними ділянками позивачів.
Предметом спору та доказування у справі є наявність чи відсутність у позивачів права постійного чи іншого користування земельними ділянками, набутого як у порядку спадкування, так і з інших підстав. Тому суди мали з`ясувати обставини прийняття позивачами спадщини та наявності доказів на їх підтвердження, обставини підстав та часу набуття позивачами права постійного чи іншого користування земельними ділянками відповідно до норм земельних кодексів у відповідних редакціях. Проте суд першої інстанції, визнаючи позов обґрунтованим та задовольняючи позовні вимоги, не звернув увагу на указане, не з`ясував обставин справи та не дослідив докази у їх сукупності.
У рішенні від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджинастасиу проти Греції» (заява № 12945/87) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.
У рішенні від 11 січня 2007 року у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї вбачається, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Суди попередніх інстанцій свої висновки належним чином не обґрунтували, залишили поза увагою як доводи позову, так і доводи апеляційної скарги щодо обставин набуття позивачами права на спірні земельні ділянки, про прийняття щодо них рішення місцевої ради без додержання правил вилучення земельних ділянок, не надали їм належної правової оцінки, чим порушили вимоги статті 6 Конвенції в частині права на справедливий розгляд справи.
Отже, розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій вказаним обставинам належної правової оцінки не дали, не встановили обставини наявності у позивачів права постійного чи іншого права користування спірними земельними ділянками, не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановили, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Тому рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 24 травня 2018 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко