20.02.2025

№ 686/10572/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 686/10572/24

провадження № 61-16946св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду

від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ

в Хмельницькій області) про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який перебував на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як одержувач пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02 вересня

2022 року у справі № 560/7632/22 позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнив. Зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці

ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Хмельницькій області» від 26 серпня 2021 року № 1696, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення у справі № 560/7632/22 було нараховано суму доплати до пенсії за період з 01 грудня 2019 року до 31 жовтня 2022 року у розмірі 190 982,16 грн. Вказана сума недоотриманої пенсії за життя підлягала виплаті ОСОБА_2 , однак на день його смерті йому виплачена не була, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02 квітня

2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після смерті якого приватний нотаріус Хмельницького РНО Хмельницької області Лазаренко А. П. завела спадкову справу до майна померлого ОСОБА_2 , до складу якого ввійшла й сума недоотриманої пенсії. Позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим звернулась до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала батькові, однак відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії та повідомив про необхідність звернення до суду із заявою про заміну стягувача належним правонаступником.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ГУ ПФУ

в Хмельницькій області на її користь недоотриману пенсію в розмірі 190 982,16 грн у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням

від 23 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Стягнув з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 190 982,16 грн у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні норми статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ГУ ПФУ в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2024 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2024 року відмовив на підставі

пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області пропустило визначений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження і не виконало вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання клопотання про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення. Тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд», ГУ ПФУ в Хмельницькій області просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Також заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційна скарга мотивована тим, що при повторному поданні апеляційної скарги ГУПФУ в Хмельницькій області діяло швидко та відповідно до ситуації, без невиправданих зволікань. Крім того, заявник наголошував на тому, що на території України дійсний воєнний стан, запровадження якого є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи інших учасників справи

10 лютого 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як одержувач пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02 вересня

ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Хмельницькій області» від 26 серпня 2021 року № 1696, з урахуванням раніше виплачених сум (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106035513).

що підтверджується листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02 квітня

2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

05 липня 2023 року за заявою ОСОБА_1 приватний нотаріус Хмельницького РНО Хмельницької області Лазаренко А. П. завела спадкову справу № 35/2023 до майна померлого ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею щодо майна ОСОБА_2 , оскільки дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 відмовились від спадщини.

28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області листом від 02 квітня 2024 року

№ 2200-0504-8/31478 роз`яснило позивачці порядок отримання коштів, нарахованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі № 560/7632/22, зокрема про необхідність звернення до суду із заявою про заміну стягувача та подальшого звернення до органу пенсійного фонду за місцем проживання.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням

від 23 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 22 серпня

2024 року вперше ГУ ПФУ в Хмельницькій області через систему «Електронний суд» оскаржило його в апеляційному порядку (а. с. 100-105).

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 серпня 2024 року

у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відстрочення сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону; надати докази надсилання апеляційної скарги з додатками ОСОБА_1 . Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 120-121).

29 серпня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали апеляційного суду

від 28 серпня 2024 року.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 28 серпня 2024 року направлена

ГУ ПФУ в Хмельницькій області через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету заявника 28 серпня 2024 року

о 17:25:21, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа (а. с. 122).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2024 року повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185 357 ЦПК України (а. с. 123).

Разом з тим, 11 вересня 2024 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 28 серпня 2024 року від ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшла заява про усунення недоліків, до якої доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону (а. с. 124).

12 вересня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали апеляційного суду

від 11 вересня 2024 року.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 11 вересня 2024 року направлена

ГУ ПФУ в Хмельницькій області через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету заявника 11 вересня 2024 року

о 18:41:49, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа (а. с. 135).

ГУ ПФУ в Хмельницькій області не оскаржувало ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2024 року про повернення апеляційної скарги та 30 жовтня 2024 року вдруге оскаржило рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2024 року в апеляційному порядку. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження (а. с. 138-149).

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2024 року визнав підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.

Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: подати заяву про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку; надати докази надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 159-160).

06 листопада 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали апеляційного суду

від 04 листопада 2024 року.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 04 листопада 2024 року направлена ГУ ПФУ в Хмельницькій області через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету заявника 05 листопада

2024 року о 18:31:11, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа (а. с. 161).

14 листопада 2024 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року від ГУ ПФУ

в Хмельницькій області надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення (а. с. 162-168).

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2024 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (а. с. 184-185).

21 листопада 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали апеляційного суду

від 19 листопада 2024 року.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 19 листопада 2024 року направлена ГУ ПФУ в Хмельницькій області через систему «Електронний суд», документ доставлений до електронного кабінету заявника 19 листопада

2024 року о 23:35:24, що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа (а. с. 186).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Мушта проти України», заява

№8863/06, від 18 листопада 2010 року; «Мельник проти України», заява

№ 72286/01, від 28 березня 2006 року), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги закріплено в

статті 356 ЦПК України.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою 1 Розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, приписами статті 185 ЦПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом (частина сьома статті 185 ЦПК України). У випадку, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, апеляційна скарга залишається без руху.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (стаття 357 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Статтею 49 ЦПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 43 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої

статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Водночас, згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню.

Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

На особу, яка звертається з відповідною заявою, з огляду на вимоги

статей 12 81 ЦПК України, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу.

Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду

від 17 червня 2020 року у справі № 280/4951/19 (адміністративне провадження № К/9901/12429/20), від 18 червня 2020 року у справі

№ 400/524/19 (адміністративне провадження № К/9901/28149/19),

від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19 (адміністративне провадження №К/9901/12427/20) тощо.

У справі, що розглядається, при поданні апеляційної скарги в перший раз

(22 серпня 2024 року через систему «Електронний суд»), ГУ ПФУ України

в Хмельницькій області не було дотримано вимоги статті 356 ЦПК України, апеляційну скаргу подано за відсутності доказів сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги з додатками на адресу позивача,

у зв`язку з чим Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 серпня

2024 року апеляційну скаргу залишив без руху з наданням відповідного строку на усунення недоліків.

Невиконання ГУ ПФУ України в Хмельницькій області вимог Хмельницького апеляційного суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня

2024 року у справі слугувало підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги ПФУ України в Хмельницькій області на підставі статей 185 357 ЦПК України.

У повторно поданій апеляційній скарзі ГУ ПФУ України в Хмельницькій області (30 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд») заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на обставини вчасного звернення з первинною апеляційною скаргою та усуненням обставин, що слугували підставою для її повернення.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, апеляційний суд в ухвалі

від 04 листопада 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги не визнав наведені у ньому причини пропуску поважними, зазначивши, що повернення апеляційної скарги вперше відбулось з причин невиконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, а повторне звернення із апеляційною скаргою - майже через два місяці після повернення, вказана причина не може бути об`єктивно поважною для поновлення строку, так само як і посилання на запровадження в Україні воєнного стану без доказів безпосереднього впливу даної обставини на порушення строку подання апеляційної скарги, зважаючи на район України, в якому знаходиться

ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Разом з тим, саме лише прохання поновити відповідний строк, з посиланням на повернення первісної апеляційної скарги судом, за відсутності наведення обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження, не є належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 640/18290/19 (адміністративне провадження № К/9901/35880/20) Верховний Суд вказав, що «сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, адже при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків».

У постанові від 14 серпня 2020 року у справі № 189/1180/19 (2-а/189/150/19) (адміністративне провадження № К/9901/12857/20) Верховний Суд зазначив, що «факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь в справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від необхідності дотримання установленого законом строку на подання апеляційної скарги. Подання первинної апеляційної скарги в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для скаржника і можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження».

У повторному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач послався на обставини вчасного звернення ним до апеляційного суду з первинною апеляційною скаргою та виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, звернення з повторною апеляційною скаргою в максимально короткий строк після отримання ухвали про повернення первинної скарги; дотримання ним вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання апеляційної скарги. На думку заявника, такі обставини в сукупності в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в повторному клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням вищезазначених положень законодавства, суд апеляційної інстанції встановив, що причини подання відповідачем повторної апеляційної скарги в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки подання належно оформленої вперше поданої апеляційної скарги та своєчасне усунення виявлених недоліків у повному обсязі залежало виключно від його волевиявлення; апелянтом не наведено таких обставин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, які є поважними та об`єктивно непереборними.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що процесуальний строк з 28 серпня 2024 року (перша ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області без руху) до 11 вересня 2024 року (ухвала про повернення відповідної апеляційної скарги) був пропущений відповідачем виключно через несплату апелянтом суми судового збору та ненадання останнім обов`язкових документів, які встановлені ЦПК України, у разі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, що в свою чергу залежало не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, яка подала апеляційну скаргу, могла і повинна була уникнути при поданні апеляційної скарги.

Встановивши, що причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження в цій справі пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, оскільки подання належно оформленої апеляційної скарги та своєчасне усунення виявлених недоліків у повному обсязі залежало виключно від волевиявлення відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх неповажність.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції мав передбачені процесуальним законодавством підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, передбаченому статтею 358 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з апеляційним судом, який обґрунтовано зауважив, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього,

а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Невиконання скаржником вимог

ЦПК України щодо подання належним чином оформленої апеляційної скарги за відсутності відповідних підтверджуючих доказів неможливості вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк, не може свідчити про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, адже не є таким, що не залежить від волі особи, яка її подає.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.

Доводи касаційної скарги про те, що на території України дійсний воєнний стан, запровадження якого є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зробила висновок про те, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «закінчення перебігу процесуального строку на звернення до суду на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання такого строку заявником та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду.

Оскільки ГУ ПФУ в Хмельницькій області не навело жодних мотивів та не подало доказів на підтвердження того, що у результаті введення воєнного стану на території України воно не могло скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подання у встановлений апеляційним судом строк доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Хмельницькій областізазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявник не навів жодних аргументів і не додав до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, а тому підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, судом не встановленого порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 89 127 358 ЦПК України), як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок (див. зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03,від 03 квітня 2008 року).

На думку судової колегії судове рішення є достатньо мотивованим.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України

в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк