Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 686/1204/16-ц
провадження № 61-17225св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 рокуу складі колегії суддів: Купельського А.В.,Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ«Державний ощадний банк України») про визнання недійсним договору поруки.
Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що 17 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк «України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк «України»), правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 302, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 30 000 дол. США із сплатою 12% річних строком на 84 місяці на придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення до 17 серпня 2014 року. З метою забезпечення зобов`язань по кредитному договору було укладено договір застави транспортного засобу № 302/1 від 17 серпня 2007 року.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо, що нібито 05 січня 2010 року між банком та ними укладено договір поруки № 302/1, за умовами якого ОСОБА_1 має нести солідарну з позичальником відповідальність за невиконання умов договору.
Позивачі зазначали, що договір поруки є недійсним з моменту його вчинення, оскільки ні позичальник, ні поручитель його не підписували, не мали наміру його укладати. Крім того, посилалися на висновок експерта від 16 вересня 2013 року за № 969, відповідно до якого підписи у графі поручителя і у графі боржника договору поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року виконані не ОСОБА_1 і не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним договір поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, з посиланням на положення частини першої статті 236 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2018 року у складі судді Карплюка О. І. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір поруки № 302/1, укладений 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним суд першої інстанції послався на висновок експерта № 3311 від 20 грудня 2017 року, в якому вказано про те, що підписи від імені ОСОБА_1 , у наданому на дослідження договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010, виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу на рішення місцевого суду подано ПАТ «Державний ощадний банк України».
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору поруки було вільним, що підтверджується висновками судово почеркознавчих експертиз № 2958 від 11 липня 2018 року та № 29179 від 28 січня 2019 року, відповідно до яких підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», виконані ОСОБА_1 . Зазначені висновки також підтверджуються матеріалами справи.
Доводи позивачів про порушення при проведенні експертизи є надуманими і не спростовують висновків експертів. Зазначені висновки не суперечать вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 та роз`ясненням, що містяться у пунктах 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає, що апеляційний суд під час перегляду справи не надав можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, однобічно розглянув справу, врахувавши лише доводи і докази надані відповідачем, та безпідставно відмовив заявнику у задоволенні клопотання про призначення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи.
Повторна комісійна експертиза у справі здійснена з порушенням процедури відібрання вільних зразків підпису.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
27 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
АТ «Державний ощадний банк України» у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 серпня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 302, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 30 000 дол. США із сплатою 12% річних строком на 84 місяці на придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення до 17 серпня 2014 року (т. 1 а. с. 5-7).
На забезпечення зобов`язань по кредитному договору з ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу марки «Ford Mondeo», вартість якого визначена сторонами у 165 000 грн, а з ОСОБА_1 укладено договір поруки від 05 січня 2010 року, за умовами якого ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за невиконання умов договору щодо повернення суми кредиту (т. 1 а. с. 9).
Зазначені обставини встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2012 року (справа № 2218/10423/12), яким задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредиту у розмірі 13 932,26 дол. США, пеню - 2 315,10 грн (т. 1 а. с. 47-48).
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2012 року (провадження № 22ц/2290/1790/12) апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2012 року залишено без змін (т. 1 а. с. 49-50).
За висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 10863/10864/12-32 від 29 березня 2013 року, підписи від імені ОСОБА_1 в графах: «Поручитель» нижче реквізитів поручителя, «Підпис Поручителя», «З умовами кредитного договору ознайомлений. Примірник кредитного договору отримав» у договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», виконані рукописним способом, кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та допомоги технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Поручитель» нижче реквізитів поручителя, «Підпис Поручителя», «З умовами кредитного договору ознайомлений. Примірник кредитного договору отримав» у договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України», виконані ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 52-54).
24 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до поліції з заявою про злочин, в якій повідомила, що ні вона, ні її чоловік - ОСОБА_1 з ПАТ «Ощадний банк України» не укладали договір поруки та не підписували його. Вказувала, що в діях працівників банку наявний склад злочину, а саме - створення та підроблення документу (т. 1 а. с. 12).
19 серпня 2013 року, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 також звернувся до поліції з заявою про кримінальне правопорушення, при цьому посилався на те, що його дружина ОСОБА_2 дійсно перебувала в кредитних правовідносинах з ПАТ «Державний ощадний банк». Сторонами був укладений договір застави транспортного засобу, проте, договір поруки, яким оперує банк, він з банком не укладав і не підписував його, тобто договір поруки від 05 січня 2013 року є підробленим (т. 1 а. с. 13).
Доказів про вчинення підпису іншими особами позивачі не надали.
За вказаними заявами розпочате досудове розслідування, в ході якого було призначено почеркознавчу експертизу, за результатами якої було надано висновок експерта № 969 від 16 вересня 2013 року, в якому зазначено, що підпис у графі поручителя договору поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у графі боржника договору поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року виконаний не ОСОБА_2 , не ОСОБА_1 , а іншою особою; дати відповідь на питання: «Чи виконаний рукописний текст на бланку заяви поручителя ВАТ «Ощадбанк» від 05 січня 2010 року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 чи іншою особою?» не є можливим, в зв`язку з відсутністю порівняльного матеріалу (т. 1 а. с. 14, 15, 18-24).
Доказів про вчинення підпису іншими особами органами досудового слідства не здобуто.
Відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2016 року по справі за клопотанням позивачів призначено комісійну судову почеркознавчу експертизу (т. 1 а. с. 91).
Відповідно до експертного висновку № 3311 від 20 грудня 2017 року, підписи від імені ОСОБА_1 , у наданому на дослідження договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису. Підписи від імені ОСОБА_2 , у наданому на дослідження договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , розміщені в графі «підпис Боржника», в розділі «Боржник»: ОСОБА_2 ….» ліворуч від запису « ОСОБА_2 », виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 1 а. с. 126-134).
25 травня та 01 серпня 2018 року ухвалами Апеляційного суду Хмельницької області у даній справі призначено повторну комісійну судову почеркознавчу експертизу з метою з`ясування питання чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», ним чи іншою особою (т.1 а. с. 209-210, т. 2 а. с. 9-10).
Згідно висновку № 2958 від 11 липня 2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки №302/1 від 05 січня 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», виконані ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 214 - 216).
Згідно висновку експертів № 29179 від 28 січня 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки № 302/1 від 05 січня 2010 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», виконані ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 133-136).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у вересні 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За загальним правилом, висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, висновок судового експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі,відповідно до внутрішніх переконань, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 113 ЦПК України визначено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Суперечності та сумніви у висновку судової експертизи суд має можливість усунути шляхом допиту експерта (експертів), який дав висновок, а у разі необхідності - призначити повторну або додаткову судову експертизу.
Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що з приводу питання підпису поручителем договору поруки проведено п`ять судових експертиз.
Таким чином, у апеляційного суду не було підстав для визнання вищевказаних експертних висновків неповними або неясними, у зв`язку з чим клопотання відповідача про призначення ще однієї повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи для визначення дійсності підпису є необґрунтованим та недоцільним.
Чинним законодавством передбачено, що висновок експерта не має наперед встановленого значення, йому не надається перевага перед іншими доказами, він, як і всі інші докази, оцінюється суддею за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційним судом встановлено, що експериментальні зразки підпису відібрані у порядку, визначеному у науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, а надані представником позичальника з використанням засобів поштового зв`язку.
Експертами під час проведення експертиз застосовані методи та методики проведення експертиз.
Ураховуючи наведене, та прийнявши до уваги рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 червня 2012 року (справа № 2218/10423/12) і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 серпня 2012 року (провадження № 22ц/2290/1790/12), які у силу положень статті 82 ЦПК України, мають преюдиційне значення, оцінивши висновки експертиз, апеляційний суд надав належну оцінку доказам на предмет їх належності і допустимості, встановив обставини, які повністю спростовують твердження поручителя про не підписання оспореного правочину та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська