№ 686/1379/19

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 686/1379/19

провадження № 61-2837св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року у складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю.

Позовна заява мотивована тим, що з 20 вересня 2008 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб розірвано на підставі рішення Залізничного районного м. Львова від 14 березня 2019 року.

В серпні 2014 року вони сім`єю переїхали проживати до матері чоловіка - ОСОБА_5 у будинок, що належить їй на праві власності та розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначала, що вона та діти зареєстровані у вказаному будинку.

Через втручання свекрухи в їхню сім`ю стосунки між ними ускладнились. ОСОБА_5 постійно влаштовувала сварки в присутності дітей, налаштовувала чоловіка проти неї.

07 березня 2018 року після чергового конфлікту, спровокованого свекрухою, її вигнали з будинку та не допускають в будинок до теперішнього часу.

З кінця березня до квітня 2018 року вона проходила амбулаторне лікування в Хмельницькому психоневрологічному диспансері. Однак, згідно з довідкою від 05 грудня 2018 року цього медичного закладу її стан здоров`я вже не потребує лікування, вона може займатись будь-якими видами діяльності, у тому числі піклуванням та вихованням своїх дітей.

Зазначала, що вона неодноразово приїжджала з м. Хмельницького до м. Львова, щоб побачити дітей, зберегти сім`ю, але відповідач чинив їй перешкоди, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталась до Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

За її зверненням до голови Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування за місцем проживання дітей прийнято розпорядження від 18 червня 2018 року № 336 про встановлення днів побачень матері з дітьми, проте ОСОБА_2 не виконував розпорядження щодо графіку зустрічей з дітьми, чинив їй перешкоди, вона не мала можливості бачити та спілкуватися з дітьми.

Позивач посилалася на те, що має на праві власності квартиру, в якій проживає в АДРЕСА_2 , де є всі умови для проживання дітей, працевлаштована, має стабільний дохід. ОСОБА_2 власного житла не має, проживає в будинку своєї матері-пенсіонерки, умов окремого проживання з дітьми не має, його доходи згідно з даних податкової декларації за 2017 рік становлять 48 960 грн за рік.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець, має свій власний бізнес, стабільний дохід, тому має більше вільного часу та може самостійно встановлювати собі графік роботи, у тому числі коли необхідно підлаштовуватися під потреби малолітніх дітей. Має належне місце проживання - будинок, де діти проживають разом з ним та бабусею. Створює всі необхідні умови для гармонійного розвитку дітей, морального виховання та матеріального забезпечення, чого ОСОБА_1 зробити не може. На обліку в психоневрологічному та наркологічних диспансерах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Проживання дітей разом з ним буде відповідати їх найкращим інтересам, оскільки він зможе забезпечити дітям належні умови проживання. Син ходить до школи, донька збирається йти у садочок. Діти мають друзів, звичне коло спілкування.

Посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Хмельницькому психоневрологічному диспансері. У довідці даного медичного закладу вказано, що вона може займатися піклуванням та вихованням дітей, однак нічого не сказано про те, чи можуть діти проживати з нею одні, без догляду інших психічно здорових людей, які б у випадку нападу чи загострення хвороби позивачки, змогли втрутитися та забезпечити безпеку малолітніх дітей.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини), які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір`ю.

Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилався ОСОБА_2 в обґрунтування своїх доводів щодо неможливості ОСОБА_1 забезпечити належні умови для виховання та проживання разом з нею малолітніх дітей, через стан її здоров`я. Відповідачем не надано доказів та аргументів, що двоє малолітніх дітей повинні проживати разом з батьком, тому вимоги зустрічного позову не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-18646св20).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком та в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у цих частинах нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи була заслухана думка малолітнього ОСОБА_6 , який пояснив, що цінує відносини і стосунки з обома батьками, але хоче проживати з батьком і приїздити до мами в гості.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що для зміни місця проживання ОСОБА_6 , зміни звичного оточення і усталених життєвих обставин вагомі підстави відсутні та не встановлені.

Урахувавши факт проживання малолітньої ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , її емоційну близькість з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_1 материнських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток, суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Таке визначення місця проживання доньки разом із матір`ю, насамперед відповідає інтересам малолітньої дитини, при цьому, зазначене рішення не позбавляє батька брати участь у вихованні дитини, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний та моральний стан, оскільки відносини, які склалися між батьками не повинні негативно позначатися на психологічному чи фізичному стані їхніх дітей.

Апеляційний суд послався на Конвенцію Організації Об`єднаних Націй Про права дитини 1989 року та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю та в частині відмови у задоволенні його позовних вимог щодо місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю відмовити та задовольнити зустрічний позов про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_2 оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині його позовних вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і зустрічного позову ОСОБА_1 у цій частині. Отже, в іншій частині Верховний Суд перегляд судових рішень не здійснює.

ОСОБА_1 в установленому ЦПК України порядку судові рішення в касаційному порядку не оскаржила.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що розлучення дітей, які є братом та сестрою, не є забезпеченням найкращих інтересів доньки.

Зазначає, що суд витребував медичну документацію про психічну хворобу матері, але не дослідив її. Інші письмові докази також не були досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд не виправив цього порушення та не дослідив подані докази.

Вважає, що довідка про стан здоров`я ОСОБА_1 є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає формі № 122-2/о.

Посилається на те, що ОСОБА_1 є неврівноваженою особою, хворою на параноїдну шизофренію, яка зловживає алкогольними напоями та може різко перейти від помірного вживання алкоголю до нестримного пияцтва.

Вважає, що якнайкращим інтересам малолітніх дітей буде встановлення місця проживання з батьком не тільки сина, а й доньки.

Посилається на неврахування судом рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України».

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц (провадження № 61-23861св18), від 05 червня 2019 року у справі № 182/2037/17 (провадження № 61-45311св18 ) та від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу.

Вказаний відзив подано до суду у формі скан-копії з використанням факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів електронного копіювання та не містить власноручного підпису ОСОБА_1 , а тому вважається таким, що не підписаний особою, яка його подала. З огляду на вимоги статті 395 ЦПК України такий відзив на касаційну скаргу Верховним Судом не враховується.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2008 року, який розірвано на підставі рішення Залізничного районного м. Львова від 14 березня 2019 року.

За час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка - ОСОБА_4

ОСОБА_1 з 13 серпня 2014 року зареєстрована в буд. АДРЕСА_1 , малолітній ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в цьому самому будинку з 13 серпня 2014 року. Малолітня ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у зазначеному будинку з 03 жовтня 2016 року. Батько дітей ОСОБА_2 зареєстрований в цьому будинку з 05 листопада 2019 року.

Будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 , матері ОСОБА_2 .

З березня 2018 року ОСОБА_1 не проживає в зазначеному будинку у зв`язку зі складними відносинами між сторонами та між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .

У будинку, де проживають діти з батьком, створені належні матеріально-побутові умови, ОСОБА_3 має свою окрему кімнату, діти мають спальні місця, місце для занять та зберігання речей.

ОСОБА_3 навчається в 6-В класі СЗШ № 77 м. Львова, характеризується позитивно за місцем навчання.

ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти № 136 у м. Львові група «Бджілка», 2 рази на тиждень відвідує Центр дитячого та сімейного розвитку «Babу Світ».

Відповідно до інформації, наданої Залізничним відділом поліції від 20 листопада 2018 року № 13102/38/01-18, за період з 14 травня 2018 року до 12 серпня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_5 , неодноразово не впускали ОСОБА_1 до спірного будинку та чинили перешкоди у спілкуванні з дітьми.

18 червня 2018 року органом опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження № 336 про встановлення ОСОБА_1 днів побачень з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 та 3-ю суботи місяця з 15 год. до 18 год. та 2-гу та 4-ту неділю місяця з 15 год. до 18 год. у присутності батька.

ОСОБА_1 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_4 . Крім того, ОСОБА_1 14 лютого 2020 року за договором купівлі-продажу придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно з актам обстеження умов проживання від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_5 , квартира обладнана меблями, побутовою технікою, предметами тривалого вжитку. Ддитяча кімната обладнана всім необхідним. На час обстеження умов проживання син ОСОБА_3 перебував у маминій квартирі.

ОСОБА_2 є приватним підприємцем, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Руш» на посаді продавець непродовольчих товарів - касир Єва 1812 м. Хмельницький. За місцем роботи та місцем проживання сторони характеризуються позитивно.

Відповідно до довідки від 05 грудня 2018 року № 3803, виданої Хмельницьким обласним психоневрологічним диспансером, стан здоров`я ОСОБА_1 , 1986 року народження, мешканки АДРЕСА_2 , не потребує лікування. Стан її здоров`я дозволяє займатися будь-яким видом діяльності, у тому числі піклуванням та вихованням своїх дітей (том 1, а. с. 39).

За довідкою від 21 вересня 2020 року № 2848, виданою Хмельницьким обласним медичним центром психічного здоров`я, стан здоров`я ОСОБА_1 знаходиться в стані стійкої ремісії та на момент обстеження не потребує прийому підтримуючої терапії (том 2, а. с. 174).

Висновком Органу опіки та піклування Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради від 12 листопада 2018 року № 2608-934, місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено разом із матір`ю дітей ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 24 липня 2020 року № 79-82/20-26 зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку передачі дітей від батька до матері для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може призвести до труднощів у навчанні та спілкуванні, розвитку конфліктності та призвести до ігнорування соціальних вимог нового середовища. Зміна умов проживання, виховання та оточення у випадку передачі дітей від батька до матері для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не матиме наслідків, дівчинка спокійно сприймає ситуацію такою, якою вона є і може жити як з мамою, так і з татом (том 2, а. с. 142-151).

Згідно з довідкою ХДНЗ від 10 червня 2021 року № 01-31/92 ОСОБА_4 відвідує Хмельницький дошкільний навчальний заклад № 35 «Чебурашка» з 18 лютого 2021 року.

Відповідно до висновку практичного психолога цього дошкільного закладу Кравчук М. про психоемоційний стан ОСОБА_4 , за результатами психодіагностичних методик у ОСОБА_4 прослідковується достатній рівень її інтелектуального та загального розвитку, адекватне та реалістичне сприйняття дійсності; прагнення до звичайних, нормальних стосунків з людьми, але для дівчинки притаманне обмежене чітко визначене коло спілкування; станом на 06 жовтня 2021 року відповідно до результатів за проективною методикою «Малюнок сім`ї», ОСОБА_4 зобразила членів своєї сім`ї: маму, себе, брата, бабусю, сестру; першим членом сім`ї на малюнку зображується найбільш значимий, головний або найбільш емоційно близька людина сім`ї, у дівчинки - це мама; відсутність на малюнку дорослих (дівчинка не зобразила батька) може свідчити про відсутність або брак емоційного зв`язку; також за результатами даної методики дівчинці властива активна взаємодія із зовнішнім світом, потреба в опорі і підтримці з боку дорослих, чутливість, вразливість.

За довідкою ХШМ «Радуга» від 01 жовтня 2021 року № 01-25-91 ОСОБА_4 навчається у даному закладі з 01 вересня 2021 року у класі хореографії.

ОСОБА_1 з липня 2021 року є суб`єктом підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець, вид економічної діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси (основний).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 07 вересня 2021 року № 4-260001-31228, наданого на виконання ухвали Хмельницького апеляційного суду від 27липня 2021 року, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , яка на даний час проживає у м. Хмельницькому разом з матір`ю, зазначили, що вказане питання не входить до компетенції органу опіки та піклування районної адміністрації.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 січня 2022 року № 81/01-31, наданого на виконання ухвали Хмельницького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, орган опіки та піклування вважає можливим визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як з батьком, так і з матір`ю.

На час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 проживає разом з батьком, ОСОБА_4 з лютого 2021 року проживає з матір`ю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення, в частині, що є предметом касаційного перегляду, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із статтею 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення щодо забезпечення прав дитини на власну думку.

На виконання вказівок, які викладені в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року, у судовому засіданні Хмельницького апеляційного суду малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив свою думку з приводу того, з ким із батьків він бажає проживати. Зокрема він висловив своє бажання проживати з батьком - ОСОБА_2 та приїжджати до мами в гості.

Щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визначення місця проживання її разом з матір`ю ОСОБА_1 .

При цьому суди врахували факт проживання малолітньої ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , її емоційну близькість з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_1 материнських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині відсутні з огляду на таке.

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Отже, при вирішенні таких спорів суд має керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши інтереси ОСОБА_4 , її вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому колегія суддів враховує висновок експерта від 24 липня 2020 року № 79-82/20-26 за результатами проведення психологічної експертизи у справі, у якому зазначено «з виховної точки зору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 характеризуються однаково як батьки, яким подобаються їх діти такими, як вони є. Вони поважають і визнають їхню індивідуальність, схвалюють їх інтереси, підтримують плани, проводять з ними досить часу і не шкодують про це. Виявляють щиру цікавість до того, що цікавить дитину, високо оцінюють здібності дитини, заохочують самостійність і ініціативу, намагаються бути на рівних з дитиною. Батьки, де потрібно, контролюють, а де потрібно довіряють і дають свободу. Невдачі дитини дорослі вважають випадковими і вірять в них. Такі батьки, швидше за все, стануть гарними учителями і вихователями для своїх дітей. Такий підхід батьків у вихованні з психологічної точки зору сприяє успішній соціалізації дітей, розумового, фізичного розвитку і формує в дітях відчуття стабільності і благополуччя».

Отже, в результаті проведеної психологічної експертизи експертом чітко визначено, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , можуть виховувати дітей, люблять їх та піклуються про їхнє майбутнє.

Ураховуючи, що ОСОБА_4 з лютого 2021 року проживає з матір`ю ОСОБА_1 , відсутні дані про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відтак, підстави для визначення місця проживання ОСОБА_4 з батьком відсутні.

Негативний вплив матері на виховання та розвиток дитини не встановлено, як і не встановлено необхідність зміни звичного оточення малолітньої ОСОБА_4 і її усталених життєвих обставин.

З огляду на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, оскаржувані судові рішення в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 відповідають якнайкращим інтересам дитини.

Посилання касаційної скарги на неможливість роз`єднання рідних брата і сестри, як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки інтереси дітей повинні переважати над іншими обставинами справи та бажанням батьків щодо вирішення спору на їхню користь. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що перешкод у спілкуванні дітей, які проживають окремо, не встановлено, вони спілкуються за допомогою сучасних засобів зв`язку, періодично мають зустрічі, проводять разом час. Доказів того, що окреме їх проживання негативно впливає на їх психоемоційний стан суду не надано.

Доводи ОСОБА_2 про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання, як підставу для визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 з батьком, не підтвердилися під час розгляду справи.

Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували нестабільний психічний стан ОСОБА_1 та негативний вплив на розвиток і виховання дітей.

Посилання касаційної скарги про те, що довідка від 05 грудня 2018 року № 3803 про стан здоров`я ОСОБА_1 є неналежним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений документ наданий Хмельницьким обласним психоневрологічним диспансером, підстав для сумніву у достовірності зазначеної у ньому інформації немає. Інших доказів на спростування наведеного ОСОБА_2 не надав.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 343/1500/15-ц (провадження № 61-23861св18), від 05 червня 2019 року у справі № 182/2037/17 (провадження № 61-45311св18 ) та від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19), зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Помилкове посилання районного суду, як підставу для вирішення спору, на положення статті 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, яка не є міжнародним договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), на що апеляційний суд не відреагував, не вплинуло на правильне вирішення спору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк