№ 686/19624/22

Постанова

Іменем України

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 686/19624/22

провадження № 61-8104св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Хмельницької обласної прокуратури,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року у складі судді Колієва С. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, у справі № 822/1816/17 визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), прийняття якої передбачено статтею 12 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР). Також зобов`язано прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення позивача з приводу виплати йому втрачених коштів.

Лише 31 березня 2021 року, тобто через 44 місяця після ухвалення судового рішення, Хмельницька обласна прокуратура прийняла постанову про відшкодування шкоди, а 01 квітня 2021 року - направила цю постанову позивачу. Внаслідок надмірної тривалості виконання рішення суду позивачеві завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і немайнових втрат, вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. З урахуванням характеру правопорушення та глибини душевних страждань розмір завданої позивачу моральної шкоди склав 5 000 000,00 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь 5 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2022 року суд залучив до участі у розгляді справи в якості представника відповідача Хмельницьку обласну прокуратуру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неправомірної бездіяльності посадових осіб Хмельницької обласної прокуратури з виконання судового рішення ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, розмір якої слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, його тривалості, глибини фізичних і душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Хмельницька обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької обласної прокуратури залишені без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 травня 2023 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 рокута постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 28 червня 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 17 липня 2023 року представник Міністерства юстиції Дмитришина В. В. послалась на те, що Міністерство юстиції України вибуло зі складу представників відповідача у цій справі на підставі ухвали суду першої інстанції від 10 жовтня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, у справі № 822/1816/17 визнано протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо відмови у прийнятті постанови про відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону №266/94-ВР. Зобов`язано прокуратуру Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, прийняття якої передбачене статтею 12 Закону № 266/94-ВР.

На підставі цієї постанови 31 жовтня 2017 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 822/1816/17, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (виконавче провадження № 56898637).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Іванюти І. М. від 17 вересня 2018 року про закінчення внаслідок добровільного виконання виконавчого провадження № 56898637 з примусового виконання виданого на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року виконавчого листа № 822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року.

22 грудня 2018 року державним виконавцем Іванютою І. М. направлено на адресу прокуратури Хмельницької області вимогу про виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року протягом 10 робочих днів та повідомлення державного виконавця про виконання.

28 січня 2019 року державним виконавцем Іванютою І. М. направлено на адресу прокуратури Хмельницької обласної повторну вимогу про виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року відповідно до вимог статті 12 Закону №266/94-ВР в частині визначення розміру відшкодування шкоди протягом 10 робочих днів та повідомлення державного виконавця про виконання.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (справа № 560/489/19), яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, у позові прокуратури Хмельницької області про визнання протиправною та скасування вимоги головного державного виконавця Іванюти І. М. від 28 січня 2019 року у виконавчому провадженні № 56898637, визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Іванюти І. М., що полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 56898637 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та зобов`язання головного державного виконавця Іванюти І. М. винести таку постанову у виконавчому провадженні № 56898637 відмовлено.

15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 56898637 старшим державним виконавцем Магдою С. Г. винесено постанову про накладення на прокуратуру Хмельницької області штрафу на користь держави у розмірі 5 100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду (постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17).

19 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 56898637 старшим державним виконавцем Магдою С. Г. винесено постанову про накладення на Хмельницьку обласну прокуратуру штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду (постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року (справа № 560/6643/21) у позові керівника Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Магди С. Г. від 19 травня 2021 року про накладення на Хмельницьку обласну прокуратуру штрафу у розмірі 10 200,00 грн відмовлено.

31 березня 2021 року на виконання вимоги старшого державного виконавця Магди С .Г. Хмельницькою обласною прокуратурою винесено постанову про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, у розмірі 0 грн

01 квітня 2021 року Хмельницька обласна прокуратура направила ОСОБА_1 зазначену постанову та роз`яснила порядок її оскарження.

Постановою старшого державного виконавця Магди С. Г. від 20 травня 2021 року виконавче провадження № 56898637 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 822/1816/17 від 31 жовтня 2017 року закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі № 686/19620/22 скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Хмельницької обласної прокуратури Балюка В. О. від 31 березня 2021 року, якою відшкодовано заробіток та інші грошові доходи ОСОБА_1 , а також іншу шкоду, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014240000000028 від 16 травня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України в розмірі 0 грн. Цією ж постановою зобов`язано Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення ОСОБА_1 з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування, та прийняти постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону №266/94-ВР.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральнашкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173,

1174 ЦК України.

Питання про відшкодування моральної шкоди в такому випадку має вирішуватися виходячи із наданих сторонами доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування та з урахуванням принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України), а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При цьому, обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Судами встановлено, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 щодо зобов`язання Хмельницької обласної прокуратури винести постанову про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, фактично залишається невиконаною.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки внаслідок тривалого невиконання Хмельницькою обласною прокуратурою судового рішення ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, докладав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача та ступінь вини Хмельницької обласної прокуратури, а також вимоги розумності та справедливості.

Доводи Хмельницької обласної прокуратури про відсутність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди та недоведеність факту завдання йому такої шкоди є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду- без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов