Постанова
Іменем України
09 липня 2020 року
м. Київ
справа № 686/20754/17
провадження № 61-19274св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що у період з 05 листопада 2005 року до 10 серпня 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
За час шлюбу ними було придбано автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута», номерний знак НОМЕР_1 , за рахунок кредиту, який було виплачено за спільні кошти подружжя. Крім того, у 2009 році спільними зусиллями і за спільні кошти ними було завершено будівництво садового будинку загальною площею 58,2 кв. м, який складається з першого поверху і мансарди. 03 березня 2012 року садовий будинок з господарською будівлею (гаражем з літною кухнею), що знаходиться в садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому, зданий в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на який за згодою подружжя зареєстровано за ОСОБА_3 .
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м із господарськими спорудами, що знаходиться у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому та автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута», номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 58,2 кв.м з господарськими спорудами, до складу яких входить прибудова, мансарда, погріб, гараж з літньою кухнею, що знаходиться у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому, та 1/2 частини автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута», номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 44 000,00 грн, стягнувши з ОСОБА_3 на її користь половину вартості автомобіля у розмірі 22 000,00 грн, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано садовий будинок загальною площею 58.2 кв. м, що знаходиться у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому та автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута» спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як майно, яке придбане подружжям за час шлюбу, та здійснено його поділ.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 58,2 кв. м у садівничому товаристві «Берізка у м. Хмельницькому.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута» загальною вартістю 44 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля у розмірі 22 000,00 грн, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_3 .
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, встановивши, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано спірні садовий будинок та легковий автомобіль, суд дійшов висновку, що це майно відповідно до статей 60 74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а згідно зі статтею 70 СК України їх частки у цьому майні є рівними. Оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно об`єктом нерухомості є лише садовий будинок, то підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на господарські будівлі немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року в частині поділу садового будинку та господарських споруд, визнання права власності на 1/2 частини автомобіля скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю садового будинку загальною площею 58,2 кв. м з господарськими спорудами, що знаходиться у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 58,2 кв. м з господарськими спорудами у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому, визнання права власності на 1/2 частини автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем було пред`явлено вимогу про визнання спільною власністю і визнання права власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 58,2 кв. м, при цьому ОСОБА_1 не звернула увагу на факт реєстрації під час розгляду справи права власності відповідачем на садовий будинок площею 106,2 кв. м і не скористалася правом змінити предмет позову та надати докази на підтвердження спільної участі сторін у здійсненні реконструкції будинку, зважаючи на її завершення після розірвання шлюбу. Таким чином, місцевим судом не встановлено дійсні правовідносини учасників спору щодо нерухомого майна, не надано оцінки, чи відновлює обраний позивачем спосіб захисту його порушене право, чи може об`єкт нерухомого майна, що вже перетворений в ході реконструкції, бути предметом цивільного обігу.
Оскільки питання належності господарської споруди (гаража з літньою кухнею) до спільного майна подружжя як приналежності до головної речі (будинку) є похідним від долі садового будинку, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості його вирішити за відсутності правових підстав для задоволення позову в межах пред`явлених вимог щодо садового будинку.
Крім того, резолютивна частина рішення суду першої інстанції є суперечливою, оскільки рішенням суду визнано право власності за позивачем на 1/2 частини автомобіля ЗАЗ-110307 «Славута» і одночасно стягнуто з ОСОБА_3 половину вартості цього автомобіля, при цьому залишивши це майно у власності останнього.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, порушивши вимоги статті 264 ЦПК України, не врахував положень статті 71 СК України та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки спірний садовий будинок був побудований подружжям за час шлюбу за спільні кошти. Також вказує на помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови у поділі спільного майна подружжя та визнанні права власності на господарські споруди.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Хмельницького міськрайонного управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2017 року шлюбу, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , розірвано.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18 лютого 2016 року 19 березня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницькому. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцієї Держархбуд контролю у Хмельницькій області 23 лютого 2012 року, будівництво вказаного садового будинку розпочато у 2008 році, закінчено - 2009 року.
У 2007 році сторонами було придбано легковий автомобіль ЗАЗ-110307 «Славута», номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Таким чином, встановивши, що спірний легковий автомобіль було придбано сторонами за час шлюбу, при цьому відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, суд апеляційної інстанцій з урахуванням положень статті 71 СК України дійшов правильного висновку про визнання права власності на це майно за відповідачем з одночасним стягненням на користь позивача компенсації вартості її частки у цьому майні. При цьому колегія суддів враховує, що стягнення компенсації половини вартості спірного автомобіля не оспорюється ні позивачем, ні відповідачем. У той же час, враховуючи зміст частини другої статті 364 ЦК України право на частку у праві спільної власності має бути припинено з моменту отримання компенсації.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спірного садового будинку та господарських споруд.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не вправі змінювати заявлені позивачем вимоги, предмет та підстави позову.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_4 просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності та право власності на 1/2 частини садового будинку загальною площею 58,2 кв. м.
Разом з тим, судом установлено, що відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 березня 2012 року № ХМ18212032756 та технічного паспорта на садовий будинок до складу майна входить: садовий будинок (А-1) 1 групи капітальності з прибудовою та погребом загальною площею 58,2 кв. м, а також гараж з літньою кухнею площею 40,17 кв. м.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 19 березня 2012 року і даних з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 18 лютого 2016 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на садовий будинок у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницький загальною площею 58,2 кв. м.
У подальшому, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2018 року 19 липня 2018 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок у садівничому товаристві «Берізка» у м. Хмельницький загальною площею 106,2 кв. м, складовою частиною якого є: гараж з літньою кухнею літ. «Б». Підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 19 березня 2012 року (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 03 березня 2012 року); декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року.
Зі змісту декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10 липня 2018 року і технічного паспорта на садовий будинок, виготовленого 11 липня 2018 року, після реєстрації ОСОБА_3 права власності на садовий будинок загальною площею 58,2 кв. м здійснено реконструкцію цього будинку, у результаті якої створено об`єкт нерухомості з іншими технічними характеристиками, а саме - садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м і відповідно зареєстровано новий об`єкт права власності.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що факт реєстрації відповідачем права власності на садовий будинок загальною площею 106,2 кв. м та відсутність у зв`язку з цим у Державному реєстрі прав запису щодо садового будинку площею 58,2 кв. м унеможливлює реєстрацію права власності позивача на 1/2 частини садового будинку площею 58,2 кв. м на підставі рішення суду першої інстанції.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що права позивача не можуть бути поновлені у обраний нею спосіб та обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо поділу садового будинку загальною площею 58,2 кв. м.
Твердження заявника, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, є безпідставним, оскільки у частині четвертій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 396 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян