Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/28005/18
провадження № 61-16155св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів:
Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
(далі - ГУНП в Хмельницькій області), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - ГУ ДКСУ
у Хмельницькій області) про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням честі, гідності та ділової інформації, розповсюдженням недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що старший слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі - СУ ГУНП у Хмельницькій області) капітан поліції Лічняровський В. А. під час досудового розслідування у кримінальному провадженні назвав
ОСОБА_1 членом Громадської організації «Хмельниччина. Самооборона і контроль» (далі - ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль»), а також стверджував, що позивач з ОСОБА_2 створив певні перешкоди в діяльності Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Базис» (далі - КРБП «Базис») і висловлював погрози щодо обмеження прав, свобод та законних інтересів і своїми злочинними діями завдав КРБП «Базис» значної майнової шкоди у розмірі 259 542,63 грн.
Однак, ОСОБА_1 стверджував, що зазначені відомості не відповідають дійсності, оскільки були розповсюджені у клопотанні про продовження строку досудового розслідування від 27 жовтня 2017 року. Довідкою
ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль» від 01 листопада 2017 року
№ 1462 підтверджено недостовірність цих відомостей. Обвинувальним актом у кримінальному провадженні на сторінці 10 встановлено, що
КРБП «Базис» матеріальної шкоди не завдано. Обвинувальний акт власноручно підписаний старшим слідчим СУ ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Лічняровським В. А.
Посилаючись на те, що вказані твердження старшого слідчого призвели до приниження честі та гідності позивача, нанесли значну шкоду його діловій репутації, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ на свою користь 1 000 000 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 14 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 14 травня 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправних дій особою органу досудового слідства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Однак, суди попередніх інстанцій не застосували вказану норму права, у зв`язку з чим ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2019 року ГУНП в Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 жовтня 2017 року старший слідчий СУ ГУНП
в Хмельницькій області капітан поліції Лічняровський В. А. звернувся
до суду з клопотанням про продовження строку досудового розслідування до 4 місяців у кримінальному провадженні від 04 вересня 2017 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами
ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль».
01 листопада 2017 року ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль» листом повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є членами
ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль» й ніколи ними не були.
18 січня 2018 року прокурор затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 296, частиною другою статті 189 КК України, та ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, в якому посилання на членство ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ГО «Хмельниччина. Самооборона і контроль» відсутнє.
В обвинувальному акті зазначено, що позивач та ОСОБА_2 вимагали та одержали від КРБП «Базис» в особі представника фірми кошти за те, що не створювати перешкоди у діяльності підприємства щодо здійснення будівництва багатоповерхового будинку
АДРЕСА_1 . Також зазначено, що юридичній особі КРБП «Базис» матеріальної шкоди не завдано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 5, 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно зі статями 297 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Отже, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За загальним правилом, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на статі 23,
1174 ЦК України, як на підставу своїх позовних вимог, зазначав, що твердження, вказані в обвинувальному вироку принижують його честь та гідність, а також завдають шкоди його діловій репутації.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправних дій особою органу досудового слідства.
Частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Суди встановили, що інформація, з якою позивач пов`язує порушення свого особистого немайнового права міститься у клопотанні про продовження строку досудового розслідування - процесуальному документі, складеному в процесі досудового розслідування у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, зареєстрованому
в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04 вересня 2017 року в порядку статті 93 КПК України.
Згідно з частиною другою статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак, він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (рішення у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», від 10 лютого 1995 року).
Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24 листопада
2000 року).
Інформація, яка на думку позивача є недостовірною та завдала йому шкоди, взята з обвинувального акта, а оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем, тому при поширенні оспорюваної інформації про позивача посадовими особами поліції та прокуратури не порушено принципу презумпції невинуватості.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що зазначена у клопотанні інформація, яка міститься в реєстрі досудових розслідувань, не може визнаватись поширенням недостовірної інформації та підставою для захисту права на недоторканість ділової репутації, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про незастосування положень статті 1174 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки інформація, яка на думку позивача є недостовірною та завдала йому шкоди, взята з обвинувального акта, а оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем, тому при поширенні оспорюваної інформації про позивача посадовими особами поліції не порушено принципу презумпції невинуватості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 14 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 24 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький І. В. Литвиненко