№ 686/2912/18

Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/2912/18

провадження № 61-1302св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернівецька міська рада, Департамент містобудівного комплексу та земельних ресурсів Чернівецької міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Департаменту містобудівного комплексу та земельних ресурсів Чернівецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (далі - ТОВ «Гіпербуд») про зобов`язання до вчинення певних дій, посилаючись на те, що 18 липня 2014 року вона уклала з ТОВ «Гіпербуд» договір купівлі-продажу майнових прав № 227К, згідно з яким продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1 . Будівництву цього багатоквартирного будинку передувало укладення 12 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест» (далі - ТОВ «Хмельницькбудінвест»), правонаступником якого є ТОВ «Гіпербуд», Чернівецькою міською радою і Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради договору № 4185-юр про спільну діяльність з будівництва 9-ти поверхового 180-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів по АДРЕСА_1 . На виконання умов указаного договору купівлі-продажу майнових прав вона повністю сплатила вартість квартири, однак, незважаючи на те, що будівництво даного об`єкта завершено, відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов`язань щодо здачі об`єкта в експлуатацію, що призводить до порушення її майнових прав. На її неодноразові звернення ТОВ «Гіпербуд» відмовляється видати їй довідку про повну оплату майнових прав згідно з договором купівлі-продажу. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила: зобов`язати Чернівецьку міську раду і Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надіслати рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради заяву про прийняття в експлуатацію 5-го блоку 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів по АДРЕСА_1 та видачу сертифіката за формою, наведеною в додатку 8 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, до якої додати акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку; зобов`язати ТОВ «Гіпербуд» видати їй довідку про оплату нею майнових прав за договором від 18 липня 2014 року № 173К.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року позов задоволено. Зобов`язано Чернівецьку міську раду та Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надіслати рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради заяву про прийняття в експлуатацію п`ятого блоку дев`ятиповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів по АДРЕСА_1 та видачу сертифіката за формою, наведеною в додатку 8 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, до якої додати акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку. Зобов`язано ТОВ «Гіпербуд» видати ОСОБА_1 довідку про оплату нею майнових прав згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 173К, укладеного між ними 18 липня 2014 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що бездіяльність Чернівецької міської ради та її Департаменту щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта призводить до порушення майнових прав позивача. Факт оплати ОСОБА_1 повної вартості квартири повинен бути підтверджений відповідним документом, наданим ТОВ «Гіпербуд».

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року в частині задоволення позову про зобов`язання до вчинення дій Чернівецької міської ради і Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та стягнення судових витрат з Чернівецької міської ради і Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову про зобов`язання до вчинення дій Чернівецької міської ради і Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та стягнення судових витрат з цих осіб і ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого майнового права на квартиру в багатоквартирному будинку, який не прийнятий в експлуатацію, проте її вимоги фактично ґрунтуються на невиконанні зобов`язань за договором від 12 січня 2012 року № 4185-юр про спільну діяльність з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 його сторонами - Чернівецькою міською радою та її Департаментом щодо прийняття вказаного будинку в експлуатацію у зв`язку із закінченням будівництва. ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору, а невиконання однією із сторін (сторонами) його положень безпосередньо не впливає на обсяг її цивільних прав та інтересів у цих правовідносинах. В той же час позивач є стороною договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру в будинку по АДРЕСА_1 від 18 липня 2014 року, укладеного з ТОВ «Гіпербуд». Саме цим договором визначено взаємні права та обов`язки сторін щодо майнових прав ОСОБА_1 на квартиру у спірному будинку, тому невиконання договірних зобов`язань ТОВ «Гіпербуд» є підставою для захисту позивачем своїх прав у судовому порядку. Крім того, майнове право позивача на квартиру АДРЕСА_4 не підтверджено, оскільки спірний будинок не введений в експлуатацію, і наявність такого окремого об`єкта не підтверджено. При цьому відмова Чернівецької міської ради від надання документів, необхідних для прийняття спірного об`єкта в експлуатацію, зумовлена розбіжностями між затвердженою раніше документацією на будівельні роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 і фактично виконаним будівництвом з непередбаченим збільшенням кількості побудованої площі, а також технічними недоліками, які були допущені забудовником під час будівництва.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2019 року ТОВ «Гіпербуд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, а заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ТОВ «Гіпербуд» мотивована тим, що перегляд та скасування заочного рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, за заявою сторони, поданою з пропуском без поважних причин строку на подання такої заяви, без вирішення питання про поновлення їй строку є очевидним порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на жоден довід відзивів ОСОБА_1 та ТОВ «Гіпербуд» на апеляційну скаргу Чернівецької міської ради та мотивів відхилення їх аргументів. Апеляційний суд мотивував оскаржуване рішення тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Гіпербуд» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, саме ТОВ «Гіпербуд» зобов`язане здати об`єкт будівництва в експлуатацію, проте не виконує цього. Також судом встановлено, що замовником будівництва згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт є Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» заява про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта нерухомості подається замовником будівництва. Отже, єдиною особою, яка може здати об`єкт будівництва в експлуатацію, є замовник будівництва (в даному випадку Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради), який протиправно зволікає з цим. Таким чином, єдиною особою, яка порушує право позивача на оформлення права власності на квартиру є вказаний Департамент. Апеляційний суд безпідставно виходив з того, що майнове право позивача на квартиру не підтверджено, оскільки вона не зверталася до суду з позовом щодо захисту прав на квартиру, а предметом позову є зобов`язання вчинити дії по здачі будинку в експлуатацію, оскільки саме це перешкоджає їй оформити права на квартиру.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

03 липня 2019 року справа № 686/2912/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

За змістом касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог до Чернівецької міської ради, Департаменту містобудівного комплексу та земельних ресурсів Чернівецької міської ради про зобов`язання до вчинення певних дій, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається касаційним судом тільки в означеній частині.

Судами встановлено, що 12 січня 2012 року між Чернівецькою міською радою (замовник), Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (платник) і ТОВ «Хмельницькбудінвест» (генеральний підрядник) було укладено договір № 4185-юр про спільну діяльність з будівництва 9-ти поверхового 180-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів по АДРЕСА_1.

Додатковим договором від 03 січня 2013 року № 1 до договору від 12 січня 2012 року № 4185-юр в частині генерального підрядника внесено зміни, а саме ТОВ «Хмельницькбудінвест» замінено на ТОВ «Гіпербуд».

Згідно з пунктом 2.7 договору від 12 січня 2012 року № 4185-юр Чернівецька міська рада та Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надали право продажу від імені учасників квадратних метрів в об`єкті спільної власності ТОВ «Гіпербуд» як генеральному підряднику, окрім площ, визначених цим Договором.

Відповідно до додатку 1 до договору від 12 січня 2012 року № 4185-юр графіком введення в експлуатацію блок-секцій дев`ятиповерхового 180-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів на вулиці Рівненській, 10 в місті Чернівцях та передачі замовнику частки збудованого житла було передбачено будівництво п`яти блок-секцій.

В подальшому Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради була подана, а Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області 01 вересня 2014 року зареєстрована декларація серії ЧВ № 083142440360 про початок виконання будівельних робіт з будівництва п`ятого блоку дев`ятиповерхового 180-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами.

18 липня 2014 року між ТОВ «Гіпербуд» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 173К, згідно з яким продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити майнові права на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_4 .

Уклавши вказаний договір купівлі-продажу майнових прав, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію, відповідальності за порушення або невиконання умов договору тощо.

Так, згідно з пунктом 2.8 договору після завершення будівництва, введення об`єкта будівництва в експлуатацію покупець набуває право власності на квартиру з дотриманням відповідних вимог та вчинення відповідних дій, встановлених законодавством для набуття права власності на нерухоме майно.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що в разі затримки передачі продавцем побудованої квартири покупцю з вини продавця, останній сплачує покупцю пеню в розмір 0,01 % від суми внесених коштів за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 7.1 договору запланованим терміном введення об`єкта будівництва в експлуатацію є ІІ квартал 2015 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою та другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зі змісту даної статті слідує, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання до вчинення дій Чернівецької міської ради і Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та стягнення з них судових витрат з огляду на те, що фактично спір виник між сторонами тристороннього договору про спільну діяльність від 12 січня 2012 року, а саме: Чернівецькою міською радою, її Департаментом та ТОВ «Гіпербуд», яке є правонаступником ТОВ «Хмельницькбудінвест», щодо виконання умов указаного договору, який до цього часу не вирішений, наслідком чого є неприйняття спірного об`єкта в експлуатацію. Разом з тим ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору, а невиконання однією із сторін (сторонами) його положень не свідчить про порушення її прав та інтересів. Майнові права позивача на квартиру в будинку по АДРЕСА_1 визначені договором купівлі-продажу майнових прав від 18 липня 2014 року, укладеним між нею (покупцем) та ТОВ «Гіпербуд» (продавцем). Невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної передачі побудованої квартири покупцю є підставою для захисту позивачем своїх порушених прав у судовому порядку, зокрема шляхом стягнення з продавця передбаченої умовами вказаного договору неустойки.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що перегляд та скасування заочного рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, відбулося за заявою сторони без вирішення питання про поважність причин пропуску строку на подання такої заяви, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. Тобто, заочне рішення до та після його перегляду не є одним і тим самим судовим рішенням для відповідача в розумінні вищенаведеної норми процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що Чернівецька міська рада вперше подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції в межах визначеного статтею 354 ЦПК України тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року відмовлено Чернівецькій міській раді у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. Оскільки Чернівецька міська рада не зверталася до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення, то подання нею апеляційної скарги на це рішення є передчасним.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, у липні 2018 року Чернівецька міська рада подала касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року.

У вересні 2018 року Чернівецька міська рада подала до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області заяву про перегляд заочного рішення цього суду від 11 травня 2018 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2018 року Чернівецькій міській раді відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, тобто заяву розглянуто по суті.

При цьому, виходячи зі змісту ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду заяви Чернівецької міської ради про перегляд заочного рішення, причини пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення були предметом розгляду місцевого суду, який зазначив, що заявником вживалися заходи щодо оскарження рішення.

05 грудня 2018 року, тобто з дотриманням визначеного статтею 354 ЦПК України строку на апеляційне оскарження, Чернівецька міська рада повторно подала апеляційну скаргу на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2018 року.

З огляду на викладене, в апеляційного суду не було підстав для відмови заявнику у прийнятті апеляційної скарги на вказане заочне рішення. При цьому питання поважності причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відноситься до повноважень суду першої інстанції, а визначальним для набуття відповідачем права на оскарження заочного рішення в апеляційному порядку є проходження ним процедури перегляду заочного рішення в суді, що його ухвалив.

Аргументи касаційної скарги про те, що єдиною особою, яка порушує право позивача щодо оформлення права власності на квартиру є Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, є неспроможними, оскільки майнові права позивача на квартиру в будинку по АДРЕСА_1 визначені договором купівлі-продажу майнових прав від 18 липня 2014 року, укладеним між нею (покупцем) та ТОВ «Гіпербуд» (продавцем). При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що генпідрядна організація ТОВ «Гіпербуд» виконала всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи з будівництва 5-ї блок-секції вказаного будинку і надала замовнику документацію, яка необхідна для подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 369 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи не спростовують висновків суду і не впливають на правильність вирішення спору по суті, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Департаменту містобудівного комплексу та земельних ресурсів Чернівецької міської ради про зобов`язання до вчинення певних дійзалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко