ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №686/5520/17
адміністративне провадження №К/9901/22432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Білоуса О.В., суддів - Курка О.П., Совриги Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов`язання утриматися від вчинення дій щодо утримання податку,
установив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому (далі - УПФУ в м. Хмельницькому), в якому просив:
- визнати протиправними дії УПФУ в м. Хмельницькому щодо утримання податку із суми щомісячного довічного грошового утримання, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня звітного податкового року;
- стягнути з УПФУ в м. Хмельницькому, як з податкового агента, що утримав цей податок, суму незаконно утриманого податку з щомісячного довічного грошового утримання на час розгляду справи;
- зобов`язати УПФУ в м. Хмельницькому утриматися в подальшому від нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з його щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалене цим судом рішення й залишити в силі постанову суду першої інстанції як законну й обґрунтовану. Скаржник наголошує на тому, що він є учасником бойових дій, а тому призначене йому довічне грошове утримання оподаткуванню не підлягає. Вважає, що положення абзацу другого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є дискримінаційними щодо позивача, який отримує довічне грошове утримання, а не пенсію.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення. Наголошує на тому, що призначене позивачу довічне грошове утримання перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому підлягає оподаткуванню на загальних підставах незалежно від перебування позивача у статусі учасника бойових дій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є суддею у відставці.
Крім того, позивач має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством для цієї категорії осіб.
23 вересня 2016 року позивачу було призначене щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 22258,95 грн, яке за вересень, жовтень та листопад 2016 року виплачувалося без утримання податку на доходи з фізичних осіб.
Однак, починаючи з грудня 2016 року із суми його щомісячного довічного грошового утримання, що перевищувала десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня звітного податкового року, відповідач справляє податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 18%.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є учасником бойових дій, то призначене йому щомісячне довічне грошове утримання не підлягає оподаткуванню відповідно до абзацу другого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вказав, що довічне грошове утримання не є тотожним пенсійним виплатам, а тому підстави для поширення на належні позивачу виплати приписів статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Аналогічні спори щодо правомірності оподаткування сум довічного грошового утримання судді у відставці вже вирішувалися Верховним Судом, зокрема, у його постановах від 31 жовтня 2019 року (справа №345/2390/17), 20 листопада 2018 року (справа №825/552/18) та від 4 вересня 2018 року (справа №161/11627/17).
Правова позиція суду касаційної інстанції в справах цієї категорії зводиться до наступного.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на доходи фізичних осіб є:фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За приписами підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції Закону №1411-VIII від 2 червня 2016 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач у справі є учасником бойових дій, на якого поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що законодавством України не ототожнюються поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання», оскільки пенсія і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є різними формами соціального забезпечення осіб, мають різну правову природу й підстави для призначення, у зв`язку з чим законодавцем здійснено відокремлення пенсій від довічного грошового утримання щодо пільг, передбачених абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Вказане розмежування форм соціального забезпечення випливає також з аналізу розділу Х Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (у редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), в якому передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Позивачем як суддею у відставці було обрано вид соціального забезпечення у вигляді довічного грошового утримання, яке виплачується йому у розмірі, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, отже, такий дохід позивача підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Поряд з цим, що стосується доходів, які звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, законодавцем зазначена лише пенсія, призначена учасникам бойових дій, а не довічне грошове утримання.
З огляду на таке правове регламентування, та обставина, що позивач має статус учасника бойових дій, не є підставою для звільнення отримуваного ним доходу у вигляді довічного грошового утримання від оподаткування у період спірних правовідносин.
У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача. Рішення апеляційного суду відповідає практиці Верховного Суду у справах такої категорії.
Колегія суддів свідома того, що 27 лютого 2018 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі №1-6/2018р, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
У вказаній справі Конституційний Суд України констатував, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів не відповідає частині першій статті 126 Конституції України.
Водночас, прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення не є підставою для скасування рішення апеляційного суду та визнання протиправними дій відповідача у спірний період, оскільки відповідні положення статті 164 ПК України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, про що міститься вказівка в останньому.
Більш того, частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. А тому, наступне визнання окремого положення закону неконституційним не може змінювати нормативно-правове регулювання відносин, що існували до цієї події.
Отже, доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.
Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене цим судом рішення - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак