ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 686/6537/23
провадження № 61-3404св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької Оксани Вікторівни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , d якому просив суд визнати недійсним договір позики від 24 листопада 2023 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що договір позики, укладений 24 листопада 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є фіктивним, про що, на його думку, свідчать: надання позики тещею своєму зятю на десять років; надання коштів у розмірі 300 000 (триста тисяч) доларів США пенсіонеркою, 1939 року народження, яка, очевидно, таких доходів не мала; виникнення відповідного спору між сторонами договору після задоволення його позову про стягнення коштів; намагання до вступу позивача в їх спір вирішити його шляхом укладення мирової угоди; складання розписки у 2022 році, а не у 2010 році, як у ній вказано.
ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір позики від 24 листопада 2023 року як фіктивний.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів й не надав доказів фіктивності договору позики, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
03 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. подала заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення заяву про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив із того, що представник відповідача надав усі послуги правничої допомоги до ухвалення рішення у справі. Із урахуванням фіксованого розміру гонорару адвоката, за відсутності іншого розрахунку (за погодинною оплатою), відповідач міг подати усі докази щодо розміру витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення апеляційним судом.
Отже, сторона відповідача без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, тому згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України відсутні підстави вирішувати питання про судові витрати після ухвалення рішення в суді апеляційної інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції застосував правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23 (провадження № 61-17012св23).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Хмельницького районного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначила про наявність витрат на правничу допомогу, до ухвалення судового рішення по суті спору подала заяву, до якої долучила докази: договір про надання правової допомоги, додатки до договору та повідомила, що інші докази, а саме акт приймання-передачі робіт, долучить у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Звертає увагу, що акт приймання-передачі робіт не міг бути складений раніше дати ухвалення апеляційним судом постанови.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 надана правова допомога під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Керницькою О. В. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року № 71 та додаткової угоди від 29 грудня 2023 року до договору, додатку від 04 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року № 71.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору про надання правничої допомоги, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва клієнта та надання йому інших видів правової допомоги за договором. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Винагорода адвоката за надання правової допомоги (гонорар) обчислюються виходячи з витрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата). Вартість однієї години роботи адвоката встановлюється сторонами у додатку до цього договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що у будь-якому випадку гонорар адвоката не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється сторонами у додатку до цього договору.
Пунктом 1 додатку від 04 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року № 71 визначено вартість однієї години роботи адвоката відповідно до пункту 3.2 договору: 4 500,00 грн - представництво інтересів у суді першої інстанції; 6 000,00 грн - представництво інтересів у суді апеляційної інстанції; 7 000,00 грн - представництво інтересів у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 додатку від 04 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року № 71 гонорар адвоката, відповідно до пункту 3.3 договору про надання правової допомоги у межах представництва інтересів клієнта в суді в межах судової справи № 686/6537/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького районного суду Хмельницької області від 30 вересня 2024 року, не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 40 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. повідомила, що відповідач має понести витрати на правову допомогу, і що такі докази буде надано суду у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
29 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. подала заяву про подання доказів, що підтверджують розмір витрат, який відповідач має понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, до якої долучила:
копію договору про надання правничої допомоги від 21 вересня 2022 року, копію додаткової угоди від 29 грудня 2023 року, копію додатку від 04 грудня 2024 року до договору про надання правої допомоги, докази направлення заяви з додатками сторонам та заявила, що доказ на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), буде складений за результатами розгляду апеляційної скарги та поданий до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
03 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. подала заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у якій просила стягнути з позивача 40 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, до якої долучила акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 січня 2025 року, докази направлення акта сторонам.
У заяві вказано, що договором про надання правової допомоги від 21 вересня 2022 року сторонами погоджено розмір гонорару в суді апеляційної інстанції не менше 40 000,00 грн. Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 січня 2025 року не міг бути поданий раніше, оскільки складений та підписаний після завершення розгляду справи судом.
Із наданого акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 січня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 надано такі послуги: надання замовнику консультації, аналіз наданих документів; аналіз судової практики підготовка правової позиції щодо представництва у справі; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу; представництво інтересів ОСОБА_2 у судовому засіданні.
10 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ярош В. Ю. подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу. У запереченнях щодо заявлених витрат ОСОБА_1 вказує, що на момент розгляду справи в апеляційному суді, коли у нього була можливість відмовитися від позову, він не мав жодних відомостей щодо наміру ОСОБА_2 вимагати стягнення витрат. Вказував, що акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 січня 2025 року, ураховуючи, що загальна вартість при обрахунку за погодинною оплатою складає 40 000 грн, не містить обрахунку погодинної оплати. Уважав, що витрати позичальника на правову допомогу на захист від «небезпеки» встановлення судом відсутності факту отримання ним коштів від позикодавця не можуть бути задоволені, у будь-якому разі вони не можуть становити 40 000,00 грн і підлягають зменшенню.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом четвертим пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької О. В. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала:
«- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц);
- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».
Аналогічне положення законодавець виклав у частині восьмій статті 141, частині першій статті 246 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23 (провадження № 61-17012св23) врахував, що постанова апеляційного суду по суті спору ухвалена 29 листопада 2023 року і відповідач звернувся із заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу, до якої додав докази на підтвердження їх розміру, протягом п`яти днів після її ухвалення - 01 грудня 2023 року.
Водночас, встановивши, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, а долучені ним докази (зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги, акт приймання-передачі та платіжна інструкція) датовані 02 січня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 28 листопада 2023 року, тобто до ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 29 листопада 2023 року, і зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання відповідачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, Верховний Суд дійшов висновку про скасування додаткової постанови апеляційного суду та відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Такі висновки Верховний Суд зробив з огляду на власну правову позицію у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої:
- у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25), повернувши відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справу № 909/399/24, вказала: «Натомість з матеріалів справи № 909/399/24 вбачається, що у відзиві від 07 січня 2025 року на апеляційну скаргу відповідач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та зазначив про надання відповідних доказів у передбачені процесуальним законом строки.
Протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 12 березня 2025 року, а саме 16 березня 2025 року, подав заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучив докази, що підтверджують заявлений розмір судових витрат (зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг, звіт про надання послуг, прибутковий касовий ордер), сформовані 14 березня 2025 року, а отже, після 12 березня 2025 року, що й зумовило відсутність підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви відповідача апеляційним судом у зв`язку з необхідністю обґрунтування відповідачем поважних причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу вказав лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, а долучені нею докази (зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги, додаткова угода до договору про надання правової допомоги, додаток до договору про надання правової допомоги) датовані 21 вересня 2022 року, 29 грудня 2023 року та 04 грудня 2024 року, тобто до ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 30 січня 2025 року.
Протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 30 січня 2025 року, а саме 03 лютого 2025 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Керницька О. В. подала заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучила докази, що підтверджують надання/отримання послуг та заявлений розмір судових витрат - акт приймання-передачі наданих послуг, складений та підписаний сторонами 31 січня 2025 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької О. В. про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виснував, що сторона відповідача без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат у встановлений ЦПК строк, тобто до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, вказавши, що розмір гонорару адвоката є фіксований, а за відсутності іншого розрахунку (за погодинною оплатою), відповідач міг подати усі докази щодо розміру витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення апеляційним судом.
Колегія суддів уважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви представника відповідача з мотивів необхідності обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі (порушення стороною процесуального закону), що тягне за собою залишення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, а не відмову в задоволенні заяви по суті.
Наслідком подання процесуальних заяв поза встановленими строками, згідно статті 126 ЦПК України, є залишення їх без розгляду.
Оскільки апеляційний суд допустив взаємовиключні висновки мотивувальної і резолютивної частин судового рішення, то суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.
Отже, оскаржувана ухала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької О. В. про ухвалення додаткового судового рішення, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на дату складення акту приймання-передачі наданих послуг, урахувати висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2025 року № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) щодо застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України у поєднанні з частиною першою статті 246 ЦПК України, та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо відшкодування гонорару, визначеного у фіксованому розмірі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, оскільки порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Керницької Оксани Вікторівни задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець