ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 688/189/23
провадження № 61-3474св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Михайлюцької сільської ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року у складі судді Цідик А. Ю. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року
у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі -
ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру від 12 вересня
2016 року № 22-23757-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку
з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198, площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
На підставі цього наказу за ОСОБА_1 24 вересня 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1036980768255).
У подальшому ОСОБА_1 продала цю земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року № 2328.
Надалі ОСОБА_4 здійснив об`єднання вказаної земельної ділянки
з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею
6,00 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0253, за яким її 11 квітня 2018 року зареєстровано в Державному земельному кадастрі.
Прокурор зазначав, що передання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 здійснене з порушенням земельного законодавства, оскільки розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від
29 жовтня 2010 року № 404/2010-р затверджено проєкт консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення ГУ Держкомзему у Хмельницькій області. За наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затвердило документацію із землеустрою та надало ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради із земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.
З огляду на наведене, з урахування змін, прокурор просив визнати незаконним (недійсним) наказ ГУ Держгеокадастру від 12 вересня 2016 року № 22-23757-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (01.02) на вид для ведення особистого селянського господарства (01.03) та надано у власність
ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198, площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_2 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку площею 1,7739 га, яка розміщена в межах земельної ділянки, в тих самих координатах та конфігурації, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від
31 липня 2023 року до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4 залучено спадкоємицю ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від
06 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку площею 1,7739 га, яка розміщена в межах земельної ділянки, в тих самих координатах та конфігурації, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент прийняття ГУ Держгеокадастру наказу від 12 вересня 2016 року № 22-23757-СГ про передання у власність
ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198 зазначена земельна ділянка не могла використовуватися для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення. Оскільки передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_5 , здійснено з порушенням норм земельного законодавства, то цю земельну ділянку може бути витребувано у нього як добросовісного набувача. Суд дійшов висновку, що визнання незаконним наказу
є неефективним способом захисту порушеного права, а тому відмовив
у задоволенні такої позовної вимоги. Суд вказав, що прокурор звернувся до суду з цим позовом з дотриманням трирічного строку позовної давності.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від
06 грудня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд вказав, що прокурор підтвердив свої повноваження у цій справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня
2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого
2024 року й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, щопозивач не довів факту порушеного права держави в особі Михайлюцької сільської ради зі сторони відповідачів, що є підставою для відмови в позові. Позивач не довів, що спірна земельна ділянка є тією ділянкою, яка підлягає консервації. Факт набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу необізнаності її про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки, свідчить про добросовісність дій відповідачки як набувача права власності на таку земельну ділянку, у зв?язку з чим немає підстав для витребування спірної земельної ділянки. Вказує, що при обґрунтуванні представницьких функцій прокурор не зазначив про дії позивача, який, маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, упродовж тривалого часу за їх захистом не звертався. Вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтвердних доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка
є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту прав держави. Доказів того, що Михайлюцька сільська рада не має можливості самостійно захистити права, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурор на надав.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 липня
2018 року у справі № 760/8892/17, від 02 вересня 2019 року у справі
№ 500/5291/13-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21,
від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року
у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18,
від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року
у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18,
від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 14 березня 2019 року
у справі № 757/55244/17-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду
від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року
у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц,
від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.
Зупинено виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, до закінчення касаційного провадження.
09 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року
в частині позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради про витребування земельної ділянки, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині оскаржувані судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 05 серпня 2010 року № 293/2010-р надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і не придатних для сільськогосподарського використання земель (шляхом заліснення) Державному підприємству «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на території Михайлюцької сільської ради, орієнтовною площею 40,00 га.
Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від
29 жовтня 2010 року № 404/2010-р затверджено проєкт консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради, площею 40,00 га, який розроблено на замовлення ГУ Держкомзему у Хмельницькій області. Зокрема, з активного господарського обігу вилучено 40,00 га сільськогосподарських угідь (пасовища) з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення. В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проєкті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних
і деградованих.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 12 вересня 2016 року № 22-23757-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки
у власність для ведення особистого селянського господарства та надано
у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198, площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
На підставі цього наказу за ОСОБА_1 24 вересня 2016 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1036980768255).
19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 вказану земельну ділянку продала
ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 2328.
В межах досудового розслідування кримінального провадження
від 15 вересня 2022 року № 42022242250000062 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, постановою слідчого Шепетівського РУП ГУНП
в Хмельницькій області від 22 грудня 2022 року залучено спеціалістів
ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проєкту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2010 року
№ 404/2010-р.
На виконання вказаної постанови спеціаліст ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженер-землевпорядник ОСОБА_6 провів відповідну накладку та виготовив збірний кадастровий план.
Відповідно до збірного кадастрового плану земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198 накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, в розмірі 1,7739 га.
Листом від 30 листопада 2022 року № 54-9334 Шепетівська окружна прокуратура повідомила Михайлюцьку сільську раду про те, що є підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки
в комунальну власність.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено
в частині першій статті 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Встановивши, що останній набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , набув право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2016 року, укладеного між ним як покупцем і ОСОБА_1 як продавцем, яка не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Михайлюцької сільської ради з порушенням законодавства та поза її волею, а тому земельна ділянка площею 1,7739 га
з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198 підлягає витребуванню
з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради.
Разом з цим апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не врахував таке.
З матеріалів справи відомо, що відповідно до збірного кадастрового плану земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0198 накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, в розмірі 1,7739 га.
У цій справі прокурор заявляє вимогу про витребування всієї земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , тобто намагається повернути у власність держави всю земельну діляку, яка перебуває
у власності ОСОБА_2 , а не тільки ту її частину, що накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі
№ 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зроблено висновок, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці.
АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).
Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж
і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України). […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_7 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною
і правомірність надання у власність ОСОБА_7 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. […] Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності
ОСОБА_7 ».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог прокурора про витребування земельної ділянки без змін, апеляційний суд не перевірив і не встановив координати поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі частини земельної ділянки, що накладається, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, оскільки прокурор має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. В протилежному випадку ОСОБА_2 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельні ділянки, які підлягають консервації шляхом заліснення, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною
і правомірність надання у власність відповідачки якої не ставиться під сумнів.
Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив і не надав правової оцінки заявленому клопотанню сторони відповідача про застосування позовної давності.
Суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Хмельницького апеляційного суду від
13 лютого 2024 року в частині позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року
в частині позовних вимог керівника Шепетівської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянкискасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов