Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 688/3883/16-ц
провадження № 61-33013св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Шепетівська міська рада Хмельницької області, Управління Держгеокадастру у Шепетівському районі,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Шепетівської міської ради Хмельницької області та ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року у складі судді Березової І. О. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівської міської ради Хмельницької області, управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області (далі - управління Держгеокадастру) про узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розглянути питання про передання земельної ділянки у користування (оренду).
Позов обґрунтовано тим, що 25 вересня 2007 року позивач придбав у Відкритого акціонерного товариства «Хмельницькбудтранс» (далі - ВАТ «Хмельницькбудтранс») нерухоме майно - нежитлові приміщення і будівлі загальною площею 889,0 кв. м, у тому числі адміністративний корпус із гаражами площею 715,5 кв. м, будівлі кузні, електроцеху, агрегатного цеху площею 167,8 кв. м, будівлю заправки площею 5,7 кв. м, що становить 43/100 частини комплексу, який знаходиться на АДРЕСА_1 , та асфальтобетонну площадку для стоянки автотранспорту площею 6 000,00 кв. м. Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу від 25 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу, договором від 25 вересня 2007 року, схемою асфальтобетонної площадки та актом-приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
15 грудня 2011 року на підставі рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 351 позивачу видано свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 915,1 кв. м, у тому числі заправку площею 24,2 кв. м, адмінбудинок з гаражем та складом загальною площею 723,1 кв. м, кузню з агрегатним цехом та електроцехом загальною площею 167,8 кв. м, та присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 . Право власності на вказане майно зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 грудня 2011 року серії САВ № НОМЕР_1 та витягом про реєстрацію прав від 20 грудня 2011 року № 32581070.
29 серпня 2013 року міською радою на ХХХІХ сесії прийнято рішення № 22 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 8 034,00 кв. м для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності згідно із статтею 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, рішення міської ради відповідно).
На підставі рішення міської ради позивач звернувся до Шепетівського міськрайонного виробничого відділу Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із замовленням на розроблення проекту землеустрою.
Під час розроблення графічних та текстових матеріалів до проекту землеустрою вказана землевпорядна організація відповідно до статті 198 ЗК України та статті 50 Закону України «Про землеустрій» здійснила кадастрові зйомки земельної ділянки.
Проектом землеустрою виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,7923 га на АДРЕСА_2 , зовнішні межі якої збігаються із розміром та конфігурацією земельної ділянки, на якій розміщена асфальтобетонна площадка, що була придбана позивачем як приналежність головної речі за договором від 25 вересня 2007 року.
Розробником проекту землеустрою встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у користування на умовах оренди, межує, в тому числі, із землями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При погодженні меж земельної ділянки суміжні землекористувачі (землевласники) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились їх погоджувати.
Позивач звернувся до Шепетівської міської ради Хмельницької області для вирішення земельного спору, що виник з приводу погодження меж.
14 листопада 2014 року узгоджувальна комісія з вирішення земельних спорів прийняла рішення № 5, в яким позивачу рекомендовано при виготовленні проекту землеустрою визначити земельну ділянку, використання якої можливе на умовах земельного сервітуту спільно із суміжними землевласниками, передбачивши право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. Проте позивач вважає, що земельний спір не вирішено, оскільки він не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а тому від нього не може залежати можливість установлення земельного сервітуту в порядку, визначеному законодавством.
Не погодившись із рішенням щодо вирішення земельного спору, позивач звертався до відділу містобудування та архітектури Шепетівської міської ради та управління Держгеокадастру щодо погодження проекту землеустрою без узгодження меж суміжними землекористувачами, відмову яких вважав безпідставною, та до Шепетівської міської ради Хмельницької області про розгляд питання про надання земельної ділянки у користування.
У погодженні проекту та розгляді питання про надання земельної ділянки позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що акт приймання-передачі межових знаків не погоджений із суміжними землекористувачами.
З огляду на наведене, позивач просив суд зобов`язати відділ містобудування та архітектури Шепетівської міської ради Хмельницької області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7923 га за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язати управління Держгеокадастру розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається у користування позивачу для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язати міську раду розглянути питання про надання позивачу у користування (оренду) земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2017 року до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано відділ містобудування та архітектури Шепетівської міської ради погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7923 га за адресою: АДРЕСА_2 , у користування ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зобов`язано Шепетівську міську раду Хмельницької області розглянути питання про надання ОСОБА_1 у користування (оренду) земельну ділянку площею 0,7923 га за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності, згідно з виготовленим проектом землеустрою, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року вирішено питання розподілу судових витрат між сторонами.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка площею 0,7923 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не перебуває у власності чи у користуванні суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надання її у користування позивачу не порушуватиме прав останніх, а тому відмова третіх осіб у погодженні меж земельної ділянки є безпідставною, а право позивача на отримання земельної ділянки у користування не може ставитися у залежність від волевиявлення суміжних землекористувачів (землевласників) на вчинення чи не вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків. Оскільки положення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , відповідають вимогам чинного законодавства, документації із землеустрою та містобудівній документації, а тому безпідставна відмова суміжних землекористувачів від вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків на зберігання не може бути підставою для відмови відділу містобудування та архітектури у погодженні проекту землеустрою. Суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про зобов`язання Виконавчого комітету Шепетівської міської ради в особі відділу містобудування та архітектури погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимоги про зобов`язання Шепетівської міської ради Хмельницької області розглянути питання про надання ОСОБА_1 у користування (оренду) земельної ділянки площею 0,7923 га без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання управління Держгеокадастру розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без погодження її меж суміжними землекористувачами (землевласниками) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що останній не звертався до управління Держгеокадастру із заявою про погодження проекту землеустрою та вказаний орган не приймав рішення про відмову у погодженні проекту.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Шепетівської міської ради Хмельницької області відхилено, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення правил юрисдикції є безпідставними, оскільки спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглядаються в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги Шепетівської міської ради в тій частині, що цивільне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільного права чи інтересу, як зобов`язання до примусового укладення договору, а міська рада, погоджуючи проект землеустрою, бере безпосередню участь в майбутньому як сторона договору оренди земельної ділянки відхилив як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду першої інстанції лише зобов`язано міську раду розглянути питання про надання позивачу в користування (оренду) земельну ділянку, а не зобов`язано укладати будь-який договір. Посилання Шепетівської міської ради, викладене в її апеляційній скарзі, на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив правила виключної підсудності, є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України зазначена справа підсудна Шепетівському міськрайонному суду Хмельницької області. Доводи апеляційної скарги Шепетівської міської ради про те, що вимоги позивача до органу місцевого самоврядування є передчасними, оскільки спір про погодження акта меж земельної ділянки із суміжними землевласниками попередньо слід було вирішити в суді, є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки саме позивач має право на власний розсуд визначати, до кого пред`являти позов, обрати підстави і предмет позову, а отже, і межі судового розгляду. Посилання Шепетівської міської ради, викладене в її апеляційній скарзі, на те, що порядок розгляду земельних спорів встановлений статтею 159 ЗК України і цей спір вже розглядався узгоджувальною комісією виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, є безпідставними, оскільки позивач не погодився із рішенням узгоджувальної комісії, а тому звернувся до суду з відповідним позовом і його дії відповідають положенням частини п`ятої статті 158 ЗК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що:
- питання про надання земельної ділянки у користування позивачу за проектом землеустрою щодо її відведення на сесії міської ради не розглядалось і будь-яке рішення органу місцевого самоврядування з цього питання відсутнє;
- позивач оскаржує бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо розгляду цього питання, тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей спір підлягав розгляду адміністративним судом, а не в порядку цивільного судочинства;
- рішенням суду зобов`язано до вчинення дій щодо погодження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки відділ містобудування та архітектури Шепетівської міської ради, який не є юридичною особою та участі у справі не брав.
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Шепетівської міської ради Хмельницької області на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
Касаційна скарга Шепетівської міської ради мотивована тим, що:
- суди дійшли помилкового висновку про те, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без підписання акта погодження меж суміжними землекористувачами є способом захисту порушеного права позивача;
- 29 серпня 2013 року міська рада прийняла рішення, яким надала позивачу право лише на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та одночасно поклала на нього обов`язок погодити її межі із суміжними землекористувачами, відділом містобудування та архітектури, управління Держгеокадастру, що передбачено законом. У проекті, поданому позивачем, такого погодження немає, тому висновок суду про звільнення позивача від передбаченого законом обов`язку щодо дотримання порядку такого погодження є незаконним;
- суди повинні були залучити до участі у справі відділ містобудування та архітектури Шепетівської міської ради, оскільки саме цей відділ мав погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу;
- спір щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами попередньо необхідно було вирішити в суді, надавши до проекту землеустрою рішення суду, яке набрало законної сили, а тому заявлені вимоги до міської ради є передчасними.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просить відмовити останньому в задоволенні касаційної скарги, залишити судові рішення в силі, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою. Крім того, просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року в частині зупинення виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року.
Від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційні скарги міської ради та ОСОБА_3 .
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 сторонами не оскаржується, в апеляційному порядку не переглядалось, а тому Верховним Судом не перевіряється.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року, витребувано матеріали справи № 688/3883/16-ц з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження, надано учасникам справи строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Шепетівської міської ради Хмельницької області на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року, надано учасникам справи строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
У жовтні 2017 року матеріали справи № 688/3883/16-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ матеріали справи № 688/3883/16-ц передано Верховному Суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17 січня 2018 року матеріали справи № 688/3883/16-ц передано на розгляд судді-доповідачу Синельникову Є. В.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 688/3883/16-ц.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року указану справу передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2019 року справу № 688/3883/16-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справу № 688/3883/16-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною шостою статті 403 ЦПК України, а саме з огляду на те, що у касаційній скарзі ОСОБА_3 є доводи стосовно порушення судом правил предметної юрисдикції.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи». Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України у редакції цього Закону, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, зокрема, якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу № 688/3883/16-ц повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
10 січня 2020 року зазначена справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду та її нормативно правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Шепетівської міської ради Хмельницької області підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 вересня 2007 року ОСОБА_1 придбав у ВАТ «Хмельницькбудтранс» нерухоме майно: нежитлові приміщення і будівлі, загальною площею 889,0 кв. м, у тому числі адміністративний корпус з гаражами площею 715,5 кв. м, будівлю кузні, електроцеху, агрегатного цеху площею 167,8 кв. м, будівлю заправки площею 5,7 кв. м, що становить 43/100 частини комплексу, який знаходиться по АДРЕСА_1 , та асфальтобетонну площадку для постановки автотранспорту площею 6 000,00 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області від 15 грудня 2011 року № 351 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на комплекс загальною площею 915,1 кв. м, в тому числі заправку, площею 24,2 кв. м, адмінбудинок з гаражем та складом, площею 723,1 кв. м, кузню з агрегатним цехом та електроцехом, площею 167,8 кв. м, та присвоєно нову адресу - АДРЕСА_2 .
Рішенням ХХХІХ сесії Шепетівської міської ради VІ скликання від 29 серпня 2013 року № 22 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 8 034,00 кв. м. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель комунальної власності згідно із статтею 124 ЗК України (оренда).
Проектом землеустрою виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,7923 га по АДРЕСА_2 , зовнішні межі якої співпадають із розміром та конфігурацією земельної ділянки, на якій розміщена асфальтобетонна площадка, що була придбана позивачем за договором від 25 вересня 2007 року.
Розробником проекту землеустрою встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у користування на умовах оренди, межує, в тому, числі із землями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При погодженні меж земельної ділянки, суміжні землекористувачі (землевласники) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились їх погоджувати.
ОСОБА_1 звернувся до Шепетівської міської ради Хмельницької області для вирішення земельного спору, що виник з приводу погодження меж. Рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів від 14 листопада 2014 року № 5 позивачу рекомендовано при виготовленні проекту землеустрою визначити земельну ділянку, використання якої можливе на умовах земельного сервітуту спільно із суміжними землевласниками, передбачивши право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів, з метою ремонту будівель та споруд. Проте позивач вважає, що земельний спір не вирішено, оскільки він не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а тому від нього не може залежати можливість встановлення земельного сервітуту, в порядку визначеному законодавством.
Не погоджуючись із рішенням узгоджувальної комісії від 14 листопада 2014 року № 5, позивач звернувся до відділу містобудування та архітектури Шепетівської міської ради Хмельницької області, до управління Держгеокадастру про погодження проекту землеустрою без узгодження меж суміжними землекористувачами, однак ці органи державної влади надали аналогічні роз`яснення.
У погодженні проекту та розгляді питання про надання земельної ділянки позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що акт прийому-передачі межових знаків не погоджений із суміжними землекористувачами.
Ухвалюючи рішення у цій справі про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 0,7923 га за адресою: АДРЕСА_2 , не перебуває у власності чи у користуванні суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надання її у користування позивачу не порушуватиме прав останніх, а тому відмова третіх осіб у погодженні меж земельної ділянки є безпідставною, а право позивача на отримання земельної ділянки у користування не може ставитися у залежність від волевиявлення суміжних землекористувачів (землевласників) на вчинення чи не вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків. Оскільки положення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , відповідають вимогам чинного законодавства, документації із землеустрою та містобудівній документації, тому безпідставна відмова суміжних землекористувачів від вчинення підпису на акті прийому-передачі межових знаків на зберігання не може бути підставою для відмови відділу містобудування та архітектури у погодженні проекту землеустрою.
Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд погодитись не може з таких підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з положеннями частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 123 ЗК України рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, або формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 ЗК України у, лише на праві постійного користування.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою (частина третя статті 50 Закону України «Про землеустрій»).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
Зокрема проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Розробник подає на погодження до органу, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з частиною шостою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.
Відповідно до частини другої статті 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Висновки Верховного Суду
Таким чином, процес передачі в користування (оренду) фізичним чи юридичним особам земельних ділянок із комунальної власності передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою, його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.
Надання рішенням сесії міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не є гарантією погодження цього проекту компетентними органами та передачу вказаної земельної ділянки у користування.
У цій справі судами встановлено, що суміжні землекористувачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений на замовлення позивача.
Позивач звернувся до Шепетівської міської ради Хмельницької областідля вирішення земельного спору, що виник з приводу погодження меж.
Рішенням узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів від 14 листопада 2014 року № 5 позивачу надано рекомендації щодо уточнення в проекті землеустрою меж земельної ділянки з урахуванням інтересів суміжників.
Таке рішення не було оскаржене позивачем у встановленому законом порядку.
Однак, позивач звернувся до відділу містобудування та архітектури Шепетівської міської ради Хмельницької області та до управління Держгеокадастру про погодження проекту землеустрою без узгодження меж суміжними землекористувачами.
Указані органи державної влади в межах дискреційних повноважень питання про погодження проекту землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки не вирішували, а у своїх відповідях вказали позивачу на необхідність виконання рекомендацій, викладених у рішенні узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів від 14 листопада 2014 року № 5.
Питання про надання земельної ділянки у користування позивачу за проектом землеустрою щодо її відведення на сесії міської ради не розглядалось і будь-яке рішення органу місцевого самоврядування з цього питання відсутнє.
Таким чином, оскільки позивач не оскаржував рішення узгоджувальної комісії з вирішення земельних спорів від 14 листопада 2014 року № 5, не отримав офіційної відмови в погодженні проекту землеустрою від управління Держгеокадастру і відділу містобудування та архітектури Шепетівської міської ради Хмельницької області, то його права жодним чином не порушені і підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає.
Також немає підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання міської ради розглянути питання про надання позивачу у користування (оренду) земельної ділянки, оскільки таке питання не було ініційовано позивачем за процедурою, визначеною ЗК України.
Вказані порушення залишилися також поза увагою й апеляційного суду.
Наведене свідчить про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення рішень, які не ґрунтуються на законі.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено фактичні обставини справи, проте неправильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку із чим судові рішення у частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а відтак відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
Щодо юрисдикції спору
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівської міської ради, управління Держгеокадастру про узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розглянути питання про передання земельної ділянки у користування (оренду).
При цьому підставою для звернення з позовом є відмова відповідачів щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди суміжних власників земельної ділянки.
Таким чином, із спірних правовідносин убачається, що фактично існує спір про визначення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 та вирішення питання про передачу її в оренду.
Отже, звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом обумовлено виникненням спору приватноправового характеру, який не може бути вирішено за правилами адміністративного судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оскільки позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 , як власником нерухомості по АДРЕСА_2 , на захист порушеного, на його думку, права на оренду земельної ділянки під його нерухомістю, у випадку задоволення позову у позивача може виникнути речове право, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, отже правильно вирішений судами за правилами ЦПК України.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 569/5402/16-а.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень, з ОСОБА_1 на користь Шепетівської міської ради Хмельницької області та ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплачені ними за подання апеляційних та касаційних скарг.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати позивача, понесені ним у суді першої інстанції, залишаються за ним.
Керуючись статтями 400 402 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Касаційну скаргу Шепетівської міської ради Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівської міської ради Хмельницької області, Управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розглянути питання про передання земельної ділянки у користування (оренду).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарг у розмірі 3 141,84 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Шепетівської міської ради Хмельницької області судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарг у розмірі 3 418,96 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко