Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 692/864/19
провадження № 61-22853св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Драбівський районний відділ ДРАЦС,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Вініченко Б. Б., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Драбівський районний відділ ДРАЦС, про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам статей 175 177 ЦПК України та підсудна Драбівському районному суду Черкаської області.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року про відкриття провадження у вказаній справі скасовано. Направлено матеріали вказаної цивільної справи за встановленою підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до правовідносин, що є предметом вказаного позову, а саме встановлення факта батьківства, не може бути застосовано положення частини першої статті 28 ЦПК України, якою передбачено право позивача обирати підсудність, оскільки з поданого позову вбачається, що позивачем заявлено вимогу про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , тоді як відповідачем вказано його спадкоємця - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 грудня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що суд під час прийняття вказаної постанови віддав перевагу доводам відповідача, не дослідив матеріали справи, не встановив, що предметом розгляду справи є встановлення юридичного факта, що має значення для охорони прав та інтересів особи та створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.
Під час прийняття постанови суд апеляційної інстанції застосував положення норм статей 27 28 ЦПК України, в той час як положення статті 316 ЦПК України встановлює імперативне правило про підсудність справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відзиву на апеляційну скаргу, не навів мотивів відхилення того чи іншого доводу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касацій скаргу мотивовано тим, що згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у вказаній цивільній справі про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки справа підсудна Драбівському районному суду Черкаської області.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо територіальної підсудності спору, тому просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про направлення цієї справи на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва, мотивуючи тим, що його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вказаній справі наявний спір про право, зокрема позивач звернулася до суду з позовом до відповідача з відповідними вимогам, а не із заявою про встановлення юридичного факту, підсудність розгляду якої передбачено у положеннях статті 316 ЦПК України, зокрема заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, зокрема, що встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції встановлено розгляд у вказаній справі спору про право, зокрема за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Драбівський районний відділ ДРАЦС, про встановлення факта батьківства та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, правильним є висновок про застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 27 ЦПК України, згідно з якою позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з відповіддю Драбове-Барятинської сільської ради Драбівського району Черкаської області на запит суду першої інстанції ОСОБА_2 у с. Драбове-Барятинське Драбівського району не зареєстрований та не проживає (а. с. 41).
Згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання вбачається, що з 07 березня 2002 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а. с. 52), тобто, на дату подання позовної заяви до суду, відповідач був зареєстрований за вищезазначеною адресою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, з яких вбачалося б проживання ОСОБА_2 за адресою вказаною у позовній заяві, тому відсутні підстави вважати, що позивач звернувся до Драбівського районного суду Черкаської області суду за останнім відомим місцем проживання відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, положень закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про підсудність вказаної справи Деснянському районному суду м. Києва, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм процесуального права та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.
Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані заявником докази, правильно застосував норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про підсудність вказаної справи Деснянському районному суду м. Києва.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко