ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 6/10-570(902/259/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: не з`явився,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (колегія суддів у складі: Саврій В.А. - головуючий, Дужич С.П., Коломис В.В.)
у справі № 6/10-570 (902/259/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник"
до 1) Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області; 2) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області
про стягнення 890434,00 грн
у межах справи № 6/10-570
за заявою Дочірнього підприємства "Інтер-Донбас"
до Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №6/10-570 за заявою Дочірнього підприємства "Інтер-Донбас" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод" (далі - Боржник).
2. У межах зазначеної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - Відповідач-1) та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - Відповідач-2) про стягнення з відповідачів та Державного бюджету України надміру перерахованих грошових коштів у сумі 890434,00 грн (відповідно, 826827,15 грн і 53606,85 грн) із зарахуванням коштів на відповідний рахунок Боржника.
3. Позов мотивований необхідністю відновлення прав кредиторів у зв`язку з неправомірним та надмірним погашенням вимог кредиторів, зокрема 836827,15 грн Відповідачеві-1 та 53606,85 грн Відповідачеві-2. Позивач послався на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020 у справі №6/10-570, згідно з яким з кредиторів ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник", Вінницькій міський центр зайнятості, Вінницьке обласне КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" стягнуто до складу ліквідаційної маси кошти, раніше перераховані протягом ліквідаційної процедури, для подальшого їх розподілу відповідно до вимог статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), для пропорційного задоволення вимог кожного кредитора четвертої черги.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.07.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету надміру сплачені грошові кошти з погашення боргу перед Відповідачем-1 з податків та перед Відповідачем-2 з погашення боргу зі страхових внесків згідно з четвертою чергою реєстру конкурсних кредиторів, затверджених ухвалою суду в справі №6/10-570 у розмірі, відповідно, 836827,15 грн і 53606,85 грн із зарахуванням коштів на відповідний рахунок Боржника; відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача-1 і Відповідача-2 надміру перерахованих грошових кошів у зазначених сумах.
5. Рішення мотивовано встановленням обставин неправомірного перерахування Відповідачу-1 та Відповідачу-2 спірних грошових коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги, зокрема, без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги, що є порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Оскільки кошти від Боржника надходили не на рахунок відповідачів, а в Державний бюджет, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення надміру сплачених коштів саме з Державного бюджету. Водночас місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотань відповідачів про застосування позовної давності, зазначивши про відсутність її пропуску Позивачем.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове судове рішення, у задоволенні позову відмовлено.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог. Водночас апеляційний господарський суд вважає, що Позивач звернувся до господарського суду з позовом у справі із пропуском позовної давності та не заявляв клопотання про визнання поважними причин пропуску цього строку. При цьому суд відхилив твердження Позивача, що на нього не розповсюджується позовна давність через введення мораторію у справі №6/10-570.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права (статті 41 КУзПБ, статті 19 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013)) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 та застосованого судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
10. При цьому Позивач посилається на неоднозначність практики Верховного Суду щодо зупинення перебігу позовної давності в період дії мораторію з огляду на висновки, викладені в постановах від 26.04.2018 у справі №38/5005/5752/2012, від 22.08.2018 у справі №04/01/5026/1089/2011.
11. Позивач вважає, що застосування мораторію в цій справі є збереженням прав та інтересів кредиторів, які до комітету кредиторів не входять, тому їм були невідомі питання щодо розподілу грошових коштів у період процедури банкрутства Боржника. Зокрема, Позивач наголошує, що він дізнався про відповідні обставини лише 02.06.2020, отримавши заяву від Божника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити
13. Відповідач-1 заперечує проти доводів Позивача про те, що він дізнався про відповідні обставини перерахування коштів відповідачам лише 02.06.2020 та вважає, що Позивач з вересня 2004 року, коли він став учасником провадження у справі №6/10-570, міг знати про всі дії, вчинені щодо Боржника. При цьому Відповідач вважає безпідставними твердження Позивача про непоширення на нього позовної давності.
14. Крім того, Відповідач-1 звертає увагу на те, що спір про стягнення з Відповідача-1 неправомірно перерахованих коштів, у тому числі спірної в цій справі суми, вже був розглянутий судом у справі №6/10-570 з огляду на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021. На думку Відповідача-1, подання Позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
15. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16. Господарський суд Вінницької області у справі №6/10-570 про банкрутство Боржника затвердив реєстр вимог кредиторів у загальній сумі 12617014,28 грн.
17. Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 21.09.2004, від 19-22.10.2004, від 16.11.2004, від 26.04.2005, від 26.05.2005, від 14.07.2005, від 27.04.2006, від 25.09.2007, від 12.11.2008, від 24.12.2008, від 20.10.2010, від 02.08.2013 у справі визнано поточні грошові вимоги кредиторів та внесено їх до реєстру вимог кредиторів.
18. Загальна сума визнаних судом кредиторських вимог у справі №6/10-570 про банкрутство Боржника склала 35855760,50, у тому числі вимоги першої черги - 62298,18 грн, вимоги другої черги - 851744,46 грн, вимоги третьої черги - 2453565,13 грн, вимоги четвертої черги - 29205067,61 грн, вимоги шостої черги - 3283085,12 грн.
19. Кредиторами четвертої черги стали: Позивач, Відповідач-1, Відповідач-2, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницьке обласне КП ТМ "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", Вінницький міський центр зайнятості, Вінницьке обласне КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор поділля", ТОВ "Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб".
20. Зокрема, Позивач 10.08.2004 подав заяву про включення його до складу кредиторів у справі №6/10-570 про банкрутство Боржника, у судовому засіданні 21.09.2004 зазначена заява задоволена, Позивача включено до складу кредиторів. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.04.2006 збільшено майнові вимоги Позивача. Відповідно, Позивач є кредитором у справі №6/10-570 про банкрутство Боржника із визнаними кредиторськими вимогами, які внесені до реєстру вимог кредиторів, у сумі 2787892,02 грн. Сума задоволених вимог становить 1216538,87 грн, сума незадоволених вимог становить 1571353,15 грн.
21. Протягом ліквідаційної процедури частково погашені вимоги кредиторів четвертої черги: Відповідача-1 - у сумі 1799639,51 грн, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" - у сумі 99,15 грн, ЗАТ "Юнеф-Енергія" - у сумі 27415,38 грн, Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області - у сумі 4461,82 грн, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго" - у сумі 106092,06 грн, ЗАТ "Мотор Січ- Сервіс" - у сумі 1460897,65 грн, Позивача - у сумі 1216538,87 грн, Відповідача-2 - у сумі 63966,48 грн; погашені в повному обсязі вимоги: Вінницького міського центру зайнятості - у сумі 12443,51 грн, Вінницького обласного КВП Водопровідне - Каналізаційне господарство "Вінницяводоканал" - у сумі 38322,04 грн. Сума погашених вимог кредиторів четвертої черги склала 4729876,47 грн.
22. Зокрема, згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками Боржник перерахував кошти в погашення податкового боргу на відповідні рахунки 29.02.2008, 03.03.2008, 17.04.2008, 08.09.2010, 09.11.2010, 23.12.2010, 26.01.2011, 17.02.2011, 22.04.2011, 23.05.2011, 08.06.2011, 10.06.2011, 06.07.2011, 25.08.2011, 19.09.2011, 11.10.2011, 07.11.2011, 23.12.2011, 01.02.2012, 22.03.2012, 28.04.2012, 08.05.2012, 01.06.2012, 02.08.2012, 13.08.2012, 31.10.2012. Перерахування коштів для погашення кредиторської заборгованості Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Вінницькій області, правонаступником якого є Відповідач-2, в сумі 63966,48 грн здійснювалось боржником у 2008-2009 роках, а саме: 29.02.2008 - 15170,17 грн; 29.01.2009 - 25000,00 грн; 11.02.2009 - 23796,31 грн.
23. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2020 у справі №6/10-570 за заявою Боржника до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ДП АТВТ "Укрліфт" "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", Головного управління ДПС у Вінницькій області (Відповідач-1), ЗАТ "Юнеф-Енергія", Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, Вінницького обласного комунального підприємства теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", ТОВ "Українська цукрова компанія", ЗАТ "Мотор Січ-Сервіс", ТОВ "Торговий дім "Вінницький підшипник" (Позивач), Управління ВД ФСС України у Вінницькій області (Відповідач-2), Вінницького міського центру зайнятості, Вінницького обласного КВП Водопровідне-каналізаційне господарство "Вінницяводоканал", ТОВ "Цукор поділля", ТОВ Інтер Менеджмент груп", ПП "Ястреб", ДП "Київінтерпродукт", ВАТ "Ремонтно-механічні майстерні", Профспілки працівників АСМУ, Первинної профспілки ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" про стягнення 4729876,47 грн у межах справи №6/10-570 про банкрутство Боржника стягнуто із зазначених відповідачів до ліквідаційної маси Боржника відповідні суми грошових коштів, перераховані ним для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі без достатньої правової підстави. Зокрема, з Головного управління ДПС у Вінницькій області (Відповідач-1) стягнуто 1799639,51 грн та судові витрати, а з Управління ВД ФСС України у Вінницькій області (Відповідач-2) - 63966,48 грн та судові витрати.
24. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №6/10-570 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області (Відповідач-1) та Управління ВД ФСС України у Вінницькій області (Відповідач-2) зазначених грошових сум та судових витрат, прийнято в цій частині нове судове рішення, в задоволенні заяви Боржника до вказаних осіб відмовлено у зв`язку із застосуванням наслідків пропуску позовної давності.
25. Під час ухвалення зазначених судових рішень встановлено, що перерахування коштів для задоволення вимог кредиторів четвертої черги у справі здійснювалося з порушенням приписів частин 2, 3 статті 31 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013) без задоволення в повному обсязі вимог кредиторів попередньої (третьої) черги (сума не погашених вимог кредиторів третьої черги склала 628863,17 грн).
26. Також всупереч частині 3 статті 31 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013) задоволення вимог кредиторів четвертої черги відбулося не в повному обсязі у зв`язку з недостатністю коштів з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів цієї черги. У зв`язку з порушенням пропорційного задоволення вимог кредиторів, вимоги перед кредиторами четвертої черги: ТОВ "Українська цукрова компанія" у сумі 1959867,6 грн, ТОВ "Цукор поділля" у сумі 2981000,00 грн, ТОВ "Інтер Менеджмент груп" у сумі 6740599,88 грн, ПП "Ястреб" у сумі 68535,08 грн взагалі не погашались.
Позиція Верховного Суду
27. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
28. Згідно з положеннями статей 2 4 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
29. При цьому відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тому необхідною передумовою для її застосування є встановлення обставин порушення права (охоронюваного законом інтересу) позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
30. Як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі, предметом спору є вимога Позивача як одного з кредиторів Боржника про стягнення з відповідачів та Державного бюджету України грошових коштів у загальній сумі 890434,00 грн (які були надмірно перераховані відповідачам при погашенні вимог кредиторів) із зарахуванням коштів на відповідний рахунок Боржника. Позивач звернувся із зазначеним позовом у межах справи про банкрутство Боржника із посиланням на статтю 7 КУзПБ та необхідність відновлення прав кредиторів.
31. Системний аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
32. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
33. Тобто з огляду на викладені положення законодавства у межах справи про банкрутство мають розглядатися будь-які спори, стороною яких є боржник, адже наслідком задоволенні заявлених у таких спорах вимог (як правило, майнових) може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
34. При цьому склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якого у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивачі та відповідачі) та треті особи. Зокрема, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; а відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст.ст. 41 45 ГПК України).
35. Разом з тим відповідно до положень статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
36. Звертатися ж до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах, зокрема, фізичні та юридичні особи можуть лише у випадках, коли їм законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (ст.ст. 4 53 ГПК України).
37. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц звернула увагу на те, що юридична особа є самостійним суб`єктом права, відмінним від її кредиторів, боржників та інших суб`єктів права. Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України до складу майна входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, право вимоги особи до боржника є різновидом майна такої особи. Тому саме особі належить право отримати задоволення вимог до свого боржника, а інші суб`єкти права, включаючи кредиторів особи, таким правом не наділені. Цей висновок не залежить від підстав виникнення права вимоги. Зокрема, не має значення, чи виникло право вимоги з договору, чи з позадоговірного зобов`язання.
38. Водночас кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, у тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Однак кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику, а похідний інтерес кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника полягає у стягненні коштів на користь боржника, юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи.
39. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема, він може реалізовуватися в межах процедур банкрутства боржника. Так, відповідно до частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, у тому числі виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута тощо. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ), а кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 64 КУзПБ).
40. Тобто за змістом наведених норм КУзПБ, хоча основною метою ліквідаційної процедури є задоволення визнаних судом вимог кредиторів, однак з вимогами до третіх осіб щодо стягнення грошових коштів, які включаються до складу ліквідаційної маси банкрута, звертається саме ліквідатор боржника, що діє від імені банкрута як особа, наділена особливим публічно-правовим статусом на управління боржником у процедурі банкрутства.
41. Кредитори ж банкрута, які не мають власної вимоги до третіх осіб, не наділені повноваженнями звертатися самостійно з позовом до третіх осіб, які мають заборгованість перед банкрутом, про стягнення заборгованості на користь банкрута. Натомість відповідно до частини 6 статті 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
42. Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Позивач звернувся з позовом у цій справі саме як кредитор Боржника, права якого, на його думку, можуть бути порушені внаслідок неповернення спірних грошових коштів до ліквідаційної маси. Тобто вимоги Позивача ґрунтуються на наявності опосередкованого зв`язку між спірними у справі правовідносинами щодо формування ліквідаційної маси (зокрема, передчасного погашення кредиторських вимог відповідачів до Боржника) та необхідністю захисту прав Позивача, які він вважає порушеними. Наявність же безпосередніх правовідносин (договірних чи позадоговірних) між Позивачем та відповідачами, права (інтереси) Позивача в яких підлягають захисту, під час розгляду цієї справи судами не встановлені.
43. Отже, оскільки Позивач не довів порушення його прав і безпосереднього інтересу в спірних правовідносинах, він є неналежним позивачем у цій справі, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18).
44. У зв`язку з викладеним Суд вважає безпідставним як висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у справі, так і висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, адже вони не ґрунтуються на врахуванні наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо самостійності боржника як суб`єкта права, зокрема відносно його кредиторів, тоді як відсутність порушених прав (інтересів) позивача, які підлягають захисту, виключає застосування позовної давності.
45. Виходячи з наведеного, Суд вбачає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови, а саме, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через недоведеність порушення прав (інтересів) Позивача у спірних правовідносинах, а не у зв`язку із застосуванням наслідків пропуску позовної давності.
46. Водночас з огляду на вказані мотиви відмови в позові Суд не вбачає підстав для вирішення під час розгляду цієї справи питання про наявність чи відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права (статті 41 КУзПБ, статті 19 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013)), викладеного у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, постанову суду апеляційної інстанції слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
48. Оскільки Позивач не спростував висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
49. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінницький підшипник" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №6/10-570 (902/259/21) змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі №6/10-570 (902/259/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков