ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 704/582/15
провадження № 61-48134 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137»,
третя особа - управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу директора приватного акціонерного товариства «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів Бондаренка С. І., Гончар Н. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- стягнути з ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» на його користь середньомісячну заробітну плату як гарантію, передбачену колективним договором при виході працівника на пенсію;
- визнати незаконною бездіяльність відповідача стосовно перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;
- стягнути з ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» на користь позивача недораховані та не виплачені йому доплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з липня 2007 року по лютий 2014 року в сумі 68 294 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проживає в м. Тальне Черкаської області, яке розташовано в зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У червні 2003 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія до ВАТ «Тальнівське АТП 17137», яке розташоване в м. Тальне Черкаської області.
Протоколом зборів акціонерів від 29 березня 2012 року зазначене підприємство було перейменовано на публічне акціонерне товариство «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137».
В лютому 2014 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.
Згідно положень колективного договору при виході працівника на пенсію йому виплачується середньомісячна заробітна плата. Оскільки дану виплату позивач не отримав, він звернувся з письмовою заявою до підприємства з проханням пояснити йому причину зазначеного та можливість її отримання, однак обґрунтованої відповіді на звернення не отримав.
Крім того, згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», позивач як особа, яка працювала на території зони посиленого радіоактивного контролю, має право на виплати, зазначені цим Законом. В жовтні 2014 року позивачу стало відомо, що такі виплати йому не нараховувалися та не виплачувались, у зв`язку з чим він звернувся з листом до відповідача з проханням надати йому довідку про зазначені нарахування, однак відповіді не отримав.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення проводиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Проте, доплати громадянам вказаної категорії здійснювались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5,2 грн.
Загальна сума заборгованості, як вважає позивач, за період з липня 2007 року по лютий 2014 року становить 68 294 грн.
Короткий зміст судових рішень під час першого розгляду справи
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в сумі тарифної ставки (окладу) як працівнику, який вийшов на пенсію за віком, відповідно до пункту 7.1 колективного договору.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», третя особа: управління соціального захисту населення Тальнівської РДА, про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів в частині позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача по відмові здійснити перерахунок та виплату заробітної плати на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення недоотриманих коштів в сумі 67 981,16 грн закрито.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідачу делеговані владні повноваження щодо певних виплат громадянам, які мають право на них із Державного бюджету України, не передбачені трудовим договором. Відповідач за такими повноваженнями проводить розрахунок з працівниками та не може визначати розмір доплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їх нарахування та виплату, тому між сторонами виник публічно-правовий спір, який повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спір, який виник між сторонами з приводу нарахування заробітної плати, віднесений до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», третя особа - управління соціального захисту населення Тальнівської РДА, про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів.
Суд першої інстанції виходив із того, що доплати згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснювалися за рахунок бюджетних коштів і перераховувались управлінням праці та соціального захисту населення Тальнівської РДА на рахунок відповідача для виплат їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі виплати відповідач не міг проводити за рахунок інших платежів чи коштів підприємства, тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної доплати є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», третя особа: Управління соціального захисту населення Тальнівської РДА, про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» на користь ОСОБА_1 48 128,46 грн доплати за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з липня 2007 року по листопад 2012 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю у період з липня 2007 року по листопад 2012 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
16 жовтня 2012 року до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (почали діяти з 18 листопада 2012 року) були внесені зміни та надано право Кабінету Міністрів України проводити доплату та встановлювати її розміри громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення. За таких обставин позовні вимоги за період з липня 2007 року по листопад 2012 року підлягають задоволенню, аза період з грудня 2012 року по лютий 2014 року - задоволенню не підлягають.
У частині відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача стосовно перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» апеляційний суд виходив із того, що вказана доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам та організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2018 року директор ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» про зупинення виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року клопотання ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» задоволено, зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту, і не входить до структури заробітної плати.
Посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-952цс15, відповідно до якого вирішуючи спір щодо стягнення передбачених статтею 39 вищезазначеного закону доплат, суди повинні з`ясувати, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок працедавця для виплати їх особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи, чи має право працедавець проводити заявлені працівником виплати за рахунок інших платежів.
Стверджує, що суд першої інстанції встановив, що відповідач нараховував та виплачував позивачу доплати до заробітної плати у тих розмірах, які надавалися йому управлінням праці та соціального захисту з державного бюджету, а вказані соціальні виплати роботодавець не міг здійснювати за рахунок інших платежів чи коштів підприємства.
Рішення апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог позивача до відповідача у касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що спір у даній справі стосується саме додаткової заробітної плати, адже відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Стверджує, що відповідно до пункту 6 постанови КМУ від 30 травня 2005 року № 936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 у період з червня 2003 року по лютий 2014 року працював у ВАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», в подальшому перейменоване у ПАТ «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», яке розташоване в м. Тальне Черкаської області, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 4.
ОСОБА_1 за період з 2007 року по січень 2014 року проводилась доплата, як працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за фактично відпрацьовані години, але не більше як 5,2 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції 2007 року, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Верховний Суд України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-952цс15 висловив правову позицію, у якій зазначив, що відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади (пункт 4). Отже, передбачена статтею 39 вказаного Закону доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати. Вирішуючи спір щодо стягнення передбачених статтею 39 Закону доплат, судам слід з`ясувати, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок працедавця для виплати їх особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи, чи має право працедавець проводити заявлені працівником виплати за рахунок інших платежів.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 липня 2019 року у справі № 704/662/13-ц (провадження № 61-22820св18) зробив висновок, що для того, щоб відповідач як роботодавець мав змогу сплатити позивачу як працівнику кошти, визначені як доплата згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідною та обов`язковою умовою є перерахування за певною процедурою з державного бюджету України коштів відповідачу для цієї мети. Сплата вказаних коштів з інших джерел буде суперечити положенням статті 4 Закону України «Про оплату праці» (що регламентує джерела коштів на оплату праці, одним із яких є бюджетне асигнування) та статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією цього закону, за рахунок державного бюджету).
У зв`язку з вищенаведеним рішення апеляційного суду у частині стягнення з працедавця на користь позивача 48 128,46 грн доплати, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції встановив, що доплати здійснювались за рахунок бюджетних коштів і перераховувались управлінням праці та соціального захисту населення Тальнівської РДА на рахунок відповідача для виплат їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дійшов обґрунтованого висновку, що вказані виплати відповідач не міг проводити за рахунок інших платежів чи коштів підприємства, тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача такої доплати - безпідставна.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача доплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», залишення в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу директора приватного акціонерного товариства «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137» ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Тальнівське автотранспортне підприємство 17137», третя особа: управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації, про стягнення доплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», скасувати, залишити в силі у цій частині рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягає.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
В. С. Жданова
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков