Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 705/1140/18
провадження № 61-37972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - Уманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,
заінтересована особа - ОСОБА_2 (боржник),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року у складі судді Мазуренко Ю. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року в складі колегії суддів: Храпка В. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Уманський МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області), визнання неправомірною та скасування постанови та про зобов`язання не вчинення дій.
Скарга мотивована тим, що на виконанні Уманського міського ВДВС Уманського управління юстиції перебував виконавчий лист від 29 липня 2016 року
№ 705/6550/16к про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди в сумі 213 940,00 грн. Постановою державного виконавця від 03 серпня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 51846410, яке у подальшому об`єднано у зведене виконавче провадження № 5202545. У березні 2018 року він отримав копію постанови начальника Уманського міського ВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. від 20 лютого 2018 року, яка була прийнята під час здійснення контролю за законністю виконання вказаного зведеного виконавчого провадження.
Вважав дії начальника Уманського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гудзовського О. Л. щодо винесення вказаної постанови неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
від 02 квітня 2012 року № 512/5.
За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. щодо винесення постанови від 20 лютого 2018 року під час здійснення контролю за законністю зведеного виконавчого провадження
№ 52020545, у складі якого перебуває виконавче провадження № 51846410 з примусового виконання виконавчого листа від 29 липня 2016 року
№ 705/6550/16к 1кп/705/124/16; визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. від 20 лютого 2018 року під час здійснення контролю за законністю вказаного зведеного виконавчого провадження; здійснити перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 52020545 у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня
2018 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії (рішення) начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. В.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення цього спору належить до адміністративних судів, оскільки заявник оскаржує рішення та дію Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області, який є суб`єктом владних повноважень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на виконанні виконавчої служби Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області перебував виконавчий лист із виконанням вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за частиною першою статті 286 КК України та стягнуто із останньої на користь заявника грошові кошти, а тому оскільки судове рішення щодо розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами
ЦПК України, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 287 КАС України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, та передати справу до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір, який виник у цих правовідносинах, не підлягає розгляду за правилами КАС України та має бути вирішений у порядку цивільного судочинства. Заявник вважав, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Уманського міськрайонного суду Черкаської області зазначену цивільну справу.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу за скаргою
ОСОБА_1 на дії (рішення) начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовського О. О. призначено до розгляду.
Відзив (заперечення) учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 липня 2016 року Уманський міськрайонний суду Черкаської області видав виконавчий лист у кримінальній справі № 705/6550/16к 1кп/705/124/16 щодо виконання вироку від 10 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за частиною першою статті 286 КК України, а також стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 213 940,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди (а. с. 26).
Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні в Уманському МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області (а. с. 27).
Постановою начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області Гудзовським О. О. від 20 лютого 2018 року визнано дії старшого державного виконавця Кравченко М. В. при виконанні зведеного провадження № 52020545 як такі, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а також вирішено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу при виконанні виконавчого провадження № 51846410 винесена на підставі пункту сьомого статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 17-22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд скарги на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на виконанні державного виконавця перебував виконавчий лист, виданий на виконання вироку суду в частині цивільного позову, а тому скарга на дії державного виконавця у цьому випадку підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З таким судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, оскільки воно є передчасним, ухвалено з порушенням норм процесуального права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України від 02 червня 2016 року
№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
ОСОБА_1 оскаржує постанову начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області від 20 лютого 2018 року, прийняту під час здійснення контролю за законністю зведеного виконавчого провадження у складі якого перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 705/6550/16к 1кп/705/124/16 про задоволення цивільного позову ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області.
Цивільний позов ОСОБА_1 було пред`явлено в кримінальному провадженні № 705/6550/16к 1кп/705/124/16 та задоволено вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2016 року.
Підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачені статтею 128 КПК України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми
ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.
Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (далі - ДВС) під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із частиною другою статті 384 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи ДВС розглядаються судом за загальними правилами
ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).
Тобто право на звернення зі скаргою та порядок її розгляду й постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства та його примусовим виконанням.
Як убачається із матеріалів справи, виконавчий лист було видано в кримінальній справі № 705/6550/16к 1кп/705/124/16 за наслідками розгляду цивільного позову ОСОБА_1 .
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що спір щодо оскарження дій державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах
від 21 листопада 2018 року в справі № 569/12295/16-ц (провадження
№ 14-451цс18) та від 27 листопада 2019 року в справі № 752/14248/18 (провадження № 14-520цс19), а також близького за змістом висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року в справі
№ 755/5626/16-ц (провадження № 2946цс16).
Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії начальника Уманського МВДВС Головного ТУЮ у Черкаській області щодо виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання задоволеного в межах кримінального провадження цивільного позову, а тому такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням вищенаведених норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справ, тому вони підлягають скасуванню.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 406 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня
2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня
2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович