Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 705/4370/16-ц
провадження № 61-5282св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року в складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила поділити спадкове майно:
- виділити їй майно згідно з варіантом 3 висновку експерта від 19 січня 2017 року (додаток 1.3) на загальну суму 832 026, 00 грн, а саме: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 222 086, 00 грн; земельну ділянку площею 0, 0864 га (в тому числі 0, 0437 га - спільний проїзд (сервітут)) на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206, вартістю 389 372, 00 грн; відокремлену земельну ділянку загальною площею 500, 00 кв. м на АДРЕСА_3 , позначену синім штрихуванням, під частиною двору, вартістю 220 568, 00 грн, згідно з додатком № 3.3 до висновку експерта від 19 січня 2017 року; земельну ділянку розміром 0, 0388 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0984, позначену синім штрихуванням, розташовану на АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, згідно з варіантом 4 (додаток № 1.4) висновку № 1-12/2018 додаткової земельно-технічної експертизи від 04 грудня 2018 року;
- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 102 332, 07 грн компенсації за різницю у вартості долей;
- виділити ОСОБА_2 майно згідно з варіантом 3 висновку експерта від 19 січня 2017 року на загальну суму 627 361, 85 грн, а саме: легковий автомобіль марки ЗАЗ, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 14 130, 85 грн; житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_3 вартістю 392 663, 00 грн; відокремлену земельну ділянку площею 500, 00 кв. м (додаток № 3.3 висновку експерта від 19 січня 2017 року, позначено жовтим штрихуванням), на АДРЕСА_3 , а саме: ділянку під житловим будинком літ. «А», прибудовами літ. «а», «а1», під господарськими спорудами: погребом літ. «2а», будівлею гаражу літ. «Б», погребом літ. «В» та двором, загальною вартістю 220 568, 00 грн.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Після смерті батька відкрилася спадщина на наступне майно:
житловий будинок на АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0275;
квартиру АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,0864 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку 0,0427 га з правом спільного користування проїздом 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206;
земельну ділянку розміром 0,0388 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0984, на АДРЕСА_3 ;
автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вона та її брат ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом та в установленому законом порядку прийняли спадщину.
Таким чином, кожній зі сторін належить по частині спадкового майна.
В подальшому ОСОБА_2 самовільно вселився у будинок АДРЕСА_3 та заволодів присадибною земельною ділянкою, а її до будинку не допускав. Внаслідок цього стосунки між сторонами погіршилися.
Вона з дозволу покійного батька з 1991 року проживає разом з сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 , в якій у 2009 році за власні кошти зробила капітальний ремонт.
Згідно Висновку експерта № 14/05-16/БУД від 05 травня 2016 року, виданого ПП «Технобудексперт», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату оцінки складає 398 196,00 грн, вартість відновлювальних робіт згідно кошторисної документації складає 371 010,00 грн. Отже, залишкова вартість квартири без врахування ремонту складає 27 186,00 грн. Вказане житло поділу не підлягає, оскільки обладнання окремого входу в це житлове приміщення неможливе.
В той же час житловий будинок АДРЕСА_3 можна поділити без втрати його цільового призначення, оскільки існує можливість добудови до виділеної частини будинку приміщень з обладнанням окремого входу у будинок та виділення земельної ділянки для обслуговування.
Оскільки сторони не дійшли згоди щодо поділу спадкового майна, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що здійснити поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, без отримання згоди на сплату компенсації за відступ від ідеальної частки неможливо. Оскільки жодна зі сторін на виплату такої компенсації не погоджується, у задоволенні позову слід відмовити.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року змінено рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки її вимоги передбачають зміну величини часток сторін у окремих об`єктах нерухомості, що є неприпустимим. Виділення в натурі частки з нерухомого майна не може здійснюватися за рахунок іншого майна, яке належить цій особі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосуваннясудами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6- 12цс13, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16 та у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 545/3753/16-ц, від 06 червня 2019 року в справі № 530/1682/15, від 11 грудня 2019 року в справі № 638/2267/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц, від 24 червня 2021 року в справі № 219/13376/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Висновки апеляційного суду про обрання нею неналежного способу захисту прав не відповідають суті позовних вимог, оскільки вона просила поділити все майно в сукупності, виділивши кожному зі співвласників окремий об`єкт майна з припиненням режиму спільної власності.
Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, які входять до її складу, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.
Встановивши, що сторони у справі є співвласниками кількох різних самостійних об`єктів і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, суди належним чином не мотивували свій висновок про неможливість проведення такого поділу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
04 липня 2022 року справа № 705/4370/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок на АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0275; земельна ділянка площею 0,0388 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0984; квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0864 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку 0,0427 га з правом спільного користування проїздом 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206; автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Сторони є спадкоємцями померлого та у встановленому законом порядку набули у власність в порядку спадкування по частині вказаного майна.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила поділити в натурі майно, яке є у спільній частковій власності відповідно до варіанту № 3 висновків експерта № 1-01/2017 від 19 січня 2017 року та № 1-12/2018 від 04 грудня 2018 року, виділивши їй майно на загальну суму 832 026 грн, а відповідачу - на загальну суму 627 361, 85 грн.
Відповідно до висновків експерта всі варіанти розподілу спільного майна передбачають сплату компенсації за відхилення від ідеальної частки одному зі співвласників, при цьому жодна зі сторін на компенсацію не погоджується.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.
При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.
При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.
Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Суди встановили, що сторонам по справі належить по частині спірного нерухомого майна. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила поділити спадкове майно, виділивши їй у власність квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0, 0864 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:0206, розташовану за вищевказаною адресою, земельні ділянки на АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 просила виділити у власність автомобіль марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_3 , відокремлену земельну ділянку за вищевказаною адресою під житловим будинком літ. «А», прибудовами літ. «а», «а1», під господарськими спорудами: погребом літ. «2а», будівлею гаражу літ. «Б», погребом літ. «В» та двором.
Також просила стягнути з неї на користь відповідача 102 332,07 грн компенсації за різницю у вартості майна.
ОСОБА_1 разом ОСОБА_2 отримали відповідну частку у кожному індивідуально визначеному майні, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Вимоги позивача у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.
Відмовляючись від права власності на частку у одному майні, ОСОБА_1 прагне набути права на збільшену частку в іншому спільному майні за рахунок частки, яка належить ОСОБА_2 . Тобто фактично позивач просить здійснити перерозподіл майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін внаслідок набуття права власності на нього в порядку спадкування.
Вимоги позивача про збільшення своєї частки у праві власності на один об`єкт за рахунок передачі належної йому частки у праві власності на інше нерухоме майно іншому співвласнику є по суті не вимогою про виділ частки у натурі, а про примусовий обмін такими частками, що суперечить положенням ЦК України, зокрема статті 364 ЦК України.
З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, які не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко