№ 705/4743/15-ц

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 705/4743/15-ц

провадження № 61-12252св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2022 року у складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору дарування квартири від 23 грудня 2006 року № 10177 він є власником квартири АДРЕСА_1 , розташованої в цоколі двоповерхового будинку, вхід до якої можливий лише з боку АДРЕСА_2 , оскільки з боку двору, який виходить на АДРЕСА_3 , високий косогір.

Власниками сусідньої квартири АДРЕСА_4 в цьому ж будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими здійснено добудову до своєї квартири, чим перекрито вхід до належної позивачу квартири, внаслідок чого стічні води збираються біля порогу його квартири і відвести їх неможливо через косогір. Вказана прибудова була збудована із збільшенням дозволеної Уманським міськвиконкомом площі розміром 2,7 х 3,6 м, замість 3,0 х 2,0 м, що є істотним порушенням Державних будівельних норм.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язано провести відповідну перебудову самовільної добудови до належної їм квартири АДРЕСА_5 до розмірів 3,0 х 2,0 м. та на підставі рішення був виданий виконавчий лист від 21 грудня 2009 року.

Позивач зазначав, що перебудову відповідачі не провели, рішення суду не виконали до теперішнього часу.

Крім того, власником квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 також було здійснено добудову над незаконною добудовою власників квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розмірами

3,6 х 2,7 м., замість дозволеної 3,8 х 1,5 м.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2009 року ОСОБА_4 зобов`язано здійснити перебудову самовільної добудови до належної їй квартири АДРЕСА_6 до розмірів 3,8 х 1,5 м. Вказане рішення суду також не виконано.

Також вказував, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 382 КК України (невиконання судового рішення) та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2015 року до обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого статтею 382 КК України (невиконання судового рішення) ОСОБА_3 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психічного закладу із звичайним наглядом.

Посилаючись на те, що відповідачі свідомо відмовляються здійснити перебудови незаконних добудов, ОСОБА_1 звернувся до суду та просив:

- зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_5 розміром 2,7 х 3,6 м;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_6 розміром 3,6 х 2,7 м.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування квартири від 20 січня 1997 року.

ОСОБА_4 є співвласницею квартири АДРЕСА_7 у цьому ж будинку на підставі свідоцтва про право власності на майно та свідоцтва про право на спадщину за законом, а власником сусідньої квартири АДРЕСА_8 у цьому ж будинку є

ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення КП «ЧООБТІ» рік побудови вказаного будинку 1917 рік. Тобто, будинок старий, постійно руйнується і вони змушені постійно його ремонтувати та щось добудовувати, аби підтримувати його в належному стані для проживання. Між сусідами по будинку ніколи не виникало непорозумінь.

Однак, після того як власником квартири АДРЕСА_8 став ОСОБА_1 , він та його дружина стали вести себе агресивно відносно сусідів, хоча сам ОСОБА_1 без належного дозволу та згоди інших співмешканців побудував добудову до своєї квартири, чим закрив доступ світла вікна кухні у квартирі АДРЕСА_4 , внаслідок чого рівень освітлення кухні не відповідає будівельним нормам, що підтверджується протоколом, складеним спеціалістами Уманської санстанції № 20 від 03 серпня 2007 року.

Добудова ОСОБА_1 розміщена таким чином, що стоки води з даху будинку, яка утворюється внаслідок атмосферних опадів, спрямовані під стіни їхньої квартири, від чого стіна постійно мокріє, що може призвести до руйнації стіни.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року зобов`язано провести відповідну перебудову самовільної добудови до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 до розмірів 2,0 х 2,5 м у відповідності до рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради № 212 від 13 квітня 2006 року. Проте відповідачем вказане рішення суду не виконано.

З огляду на вказане, оскільки відповідач ОСОБА_1 свідомо відмовляється здійснити перебудову незаконної добудови, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати його усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належною їй квартирою АДРЕСА_5 шляхом знесення самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_1 розміром 3,3 х 3,0 м. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_2 трьох поверховий, 9-ти квартирний, збудований до 1917 року, за термінами експлуатації будинку фізичний знос основних конструктивних елементів становить 62% - незадовільний. З досліджених судом Висновків зацікавлених організацій вбачається, що знесення самочинних прибудов до квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 призведе до часткової руйнації будинку, чим буде порушено право інших мешканців будинку, які не є сторонами по справі, на житло, гарантоване Конституцією України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності порушення його прав, оскільки судом встановлено, що силами та коштами мешканців кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 виконано благоустрій проходу до квартири АДРЕСА_8 (сім`ї ОСОБА_9 ), а також виконаний організований водовідвід дощових та талих вод з покрівель на АДРЕСА_2 .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала суду достатніх доказів того, що ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні прибудовою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не було доведено порушення своїх прав спірним будівництвом, а саме: що саме безпосередньо через добудову відповідачів, а не через добудову самого ОСОБА_1 стічні води збираються біля порогу позивача, як і не доведено самого факту, що стічні води збираються біля порогу його квартири, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які акти (голови ОСББ, правління будинку, тощо) про той факт, що біля порогу ОСОБА_1 збираються стічні води.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , а тому в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції не перевірялося та не переглядалося відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, провадження № 61-39346св18, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц, провадження № 61-16770св18, від 19 січня 2022 року у справі № 201/5625/17, провадження № 61-6193св21, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що факт відмови відповідачів від проведення перебудови самовільних споруд є доведеним, оскільки ґрунтується на преюдиційних фактах, зокрема, підтверджується вироком Уманського міськрайонного суду від 10 квітня 2015 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 382 КК України (невиконання судового рішення).

При цьому, частиною сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того зазначав, що висновки судів попередніх інстанцій, зокрема щодо можливості руйнації всього будинку, зроблені без відповідних експертних висновків, а тому такі є припущеннями, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції тільки в частині вирішення первісного позову

ОСОБА_1 , і тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що проведені ними добудови були дозволені Уманською міською радою, але були проведені із збільшенням мінімальних розмірів в результаті неможливості побудувати капітальну споруду замість дерев`яної таких самих розмірів, як була дерев`яна, що призвело б до порушення будівельних норм. Дані добудови та всі будівельні роботи лише поліпшили стан житлового будинку та вберегли його від руйнації. Під час проведення будівельних робіт ними були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. Вважають, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що не містять порушень норм матеріального чи процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири № 10177 від 23 грудня

2006 року.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору дарування квартири № 2-168 від 20 січня 1997 року.

Квартира АДРЕСА_6 на праві приватної спільної часткової власності - 1/5 частка, належить ОСОБА_4 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області під час розгляду справи № 2-24-2008 від 16 травня 2008 року та справи № 2-1473-2009 від 21 грудня 2009 року встановлено, що рішенням Уманського міськвиконкому № 307 від 08 червня 2006 року ОСОБА_3 дозволено реконструкцію дерев`яної веранди на цегляну розміром 3,0 х 2,0 м.

У відповідності до рішення Уманського міськвиконкому № 212 від 13 квітня 2006 року ОСОБА_5 по АДРЕСА_9 дозволено реконструкцію існуючого приміщення до розмірів 2 х 2,5 м для обладнання санвузла.

Рішенням Уманського міськвиконкому № 132 від 09 березня 2006 року дозволено ОСОБА_6 в кв. АДРЕСА_6 реконструкцію дерев`яної веранди на цегляну до розмірів 3,8 х 1,5м для влаштування тамбура та санвузла.

В процесі реконструкції вказаних приміщень ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було допущено порушення державних будівельних норм та здійснено реконструкцію приміщень із збільшенням дозволених норм, а саме: ОСОБА_3 - 2,7 х 3,6 м; ОСОБА_1 - 3,3 х 3,0 м; ОСОБА_4 - 3,6 х 2,7 м.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати

ОСОБА_1 в користуванні квартирою

АДРЕСА_1 , для чого провести відповідну перебудову самовільної добудови до належної їм квартири відповідно до розмірів

3,0 х 2,0 м.

ОСОБА_1 зобов`язано не перешкоджати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні кв. АДРЕСА_5 , для чого провести відповідну перебудову самовільної добудови до належної їм квартири відповідно до розмірів 2,0 х 2,5 м.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2010 року, зобов`язано ОСОБА_4 провести перебудову самовільної добудови до належної їй квартири АДРЕСА_6 відповідно до розмірів 3,8 х 1,5 м.

На виконання вказаних рішень Уманським міськрайонним судом Черкаської області було видано виконавчі листи.

У зв`язку з невиконанням рішень Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року, 21 грудня 2009 року вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 382 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2015 року до обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого статтею 382 КК України ОСОБА_3 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психічного закладу із звичайним наглядом.

Судами також встановлено, що з моменту надання сторонам процесу дозволів на проведення реконструкції існуючих приміщень до своїх квартир по АДРЕСА_2 та до теперішнього часу ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звертались до відповідних організацій міста з приводу відповідності вимогам законодавства України та державним будівельним нормам вказаних приміщень.

Так, 31 серпня 2007 року за № 1159 КП «ВЖ РЕУ-1» ОСОБА_6 видано довідку про те, що його веранда дерев`яної конструкції за адресою проживання: АДРЕСА_10 , не придатна для подальшої експлуатації.

В Акті обстеження прибудови до житлової квартири

АДРЕСА_5 від 10 липня 2008 року № 15 ПП «Проектсервіс» зазначено, що добудова тамбура, санвузла, ванни до зазначеної житлової квартири АДРЕСА_4 поліпшить проживання мешканцям та буде відповідати вимогам державних будівельних норм: ДБН 360-92, В.2.2-15-2005, СанПІН 173-96, ДБН В.1.1-7-2002.

Згідно Акту комісії відділу житлового господарства від 02 листопада

2009 року встановлено, що станом на 30 жовтня 2009 року за кошти та силами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проведене влаштування твердого покриття (бетонування, замощення та прибудинкової території перед квартирою ОСОБА_1 ) з забезпеченням відводу дощової води; вихід від квартири ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 з твердим покриттям забезпечено.

У відповідності до висновку № 1/У будівельно-технічного дослідження ТОВ «Контакт-сервіс» від 15 січня 2010 року вказано, що прибудова до кв. АДРЕСА_1 , згідно даних Технічного паспорту є законною, а прибудови до кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 перевищують дозволені розміри.

Із листа ПП «Інжпроект-2» № 6-02 від 08 лютого 2011 року, № 4/22

від 23 серпня 2011 року вбачається, що розбирання будівлі з метою її реконструкції можливе лише після ретельно розробленого проектного рішення, погодженого із зацікавленими службами, інакше, в результаті таких дій можуть настати непередбачувані наслідки для мешканців будинку.

Як вказано у листі ПП «Проектсервіс» № 77-11 від 13 жовтня 2011 року, адресованого старшому слідчому прокуратури м. Умані, детально описано ситуацію, яка склалася між мешканцями квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_6 , з приводу їхніх прибудов до квартир, а саме зазначено, що першочергово рішення міськвиконкому приймались без детального розгляду даного питання.

Так, сім`я ОСОБА_7 одержала дозвіл 09 березня 2006 року на добудову, а сім`я ОСОБА_8 одержала на три місяці пізніше - 08 червня 2006 року, розміри добудов різні, а мали бути б ув`язані між собою, що не було зроблено.

При виконанні добудов мешканці кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 виконали благоустрій проходу до кв. АДРЕСА_8 (сім`я ОСОБА_9), також виконаний організований водовідвід дощових та талих вод з покрівель на АДРЕСА_2 .

Сім`я ОСОБА_9 виконала самовільну добудову до ганку своєї квартири і направила дощові і талі води під підпірну стіну та добудову до кв. АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 , що може призвести до їх руйнувань.

Згідно даних Акту у складі комісії, затвердженого першим заступником міського голови Віблим В. М. від 02 лютого 2012 року встановлено, що будинок АДРЕСА_2 збудований до 1917 року, термін останнього капітального ремонту будинку невідомий, за термінами експлуатації будинку фізичний знос основних конструктивних елементів становить 62% - незадовільний; при розбиранні стін прибудов, з метою приведення їх до розмірів, які вказані в наданому дозволі виконкому міської ради, можливе руйнування основ житлового будинку. Комісія вважає неможливим провести перебудову раніше добудованих приміщень квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 .

Із висновку Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта ТОВ «Проектно-будівельна виробничо-комерційна фірма «Житлопромбуд-сервіс» від 14 листопада

2012 року щодо прибудови «АДРЕСА_16» в АДРЕСА_2 вбачається, що за результатами проведення технічного обстеження об`єкту: будівництво зазначеної прибудови «АДРЕСА_16», загальна площа 26,70 м2, встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд і можливість безпечної експлуатації. При розбиранні стін прибудови «АДРЕСА_16» може відбутись руйнування зовнішніх стін будинку та міжповерхового перекриття.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно даних листа від 07 березня

2014 року № Ко-45вих Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області вказується, що в результаті проведеної перевірки, виявлено порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_1 , яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,0002 га під добудовою до житлової будівлі по АДРЕСА_2 - із земель житлової громадської забудови Уманської міської ради. За вказане порушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Уманським виробничим відділком КП «Черкаське ООБТІ» за № 213

від 17 вересня 2014 року письмово повідомлено, що ОСОБА_1 добудована прибудова літ. «а4» із самовільним збільшенням розмірів, після виготовлення технічного паспорту у 2008 році ОСОБА_1 до БТІ більше не звертався, змусити ОСОБА_1 з`явитися в Уманський відділок для внесення в технічний паспорт відмітки про самочинне будівництво підприємство не уповноважене.

В наданій суду копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 відомостей про самочинне будівництво

ОСОБА_1 не вказано.

В технічних паспортах ОСОБА_4 , ОСОБА_2 проставлено штампи про самочинні добудови до їх квартир АДРЕСА_7 («АДРЕСА_16») та

АДРЕСА_11 .

Мешканці квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 написали письмові заяви, в яких не заперечували проти проведення реконструкції дерев`яної веранди на цегляну з санвузлом мешканцям квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частинах першій, четвертій, сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року в справа № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) зроблено висновок, що «Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою».

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що власниками кв. АДРЕСА_5 сім`єю ОСОБА_8 здійснено добудову до своєї квартири, якою перекрито вхід до належної йому квартири, внаслідок чого стічні води збираються біля порогу і відвести їх неможливо через косогір.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що наданими сторонами доказами доведено протилежне, а саме те, що силами та коштами мешканців квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 виконано благоустрій проходу до квартири

АДРЕСА_8 (сім`я ОСОБА_9), виконаний організований водовідвід дощових та талих вод з покрівель на АДРЕСА_2 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сам самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0002 га під добудовою до житлової будівлі по АДРЕСА_2 із земель житлової громадської забудови Уманської міської ради, і за вказане порушення його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не було доведено порушення своїх прав спірним будівництвом, а саме що безпосередньо через добудову відповідачів, а не через добудову самого ОСОБА_1 , стічні води збираються біля порогу позивача, як і не доведено самого факту, що стічні води збираються біля порогу його квартири, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.

При цьому судами попередніх інстанцій мотивовано відхилено акт комісії, затверджений першим заступником міського голови м. Умань від 05 вересня 2012 року, та повідомлення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області № М-875/01-10 від 08 січня 2013 року про анулювання Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта ТОВ «Проектно-будівельна виробнича фірма «Житлопромбуд-сервіс» від 14 листопада 2012 року, оскільки такі суперечать вищезазначеним обстеженням та актам, в яких зазначено, що в результаті знесення прибудов відбудеться руйнування будинку АДРЕСА_2 , тобто буде порушено конституційне право інших мешканців будинку на житло.

Також апеляційним судом правильно зазначено, що ОСОБА_1 також не доведено того факту, що були використані усі заходи щодо реагування при наявності збирання стічних вод біля порогу позивача, тобто проектування, переустановка водовідведення від квартири ОСОБА_1 у разі їх наявності (збирання стічних вод), чи заперечує відповідач (відвідачі) проти такої переустановки водовідведення, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій, зокрема щодо можливості руйнації всього будинку, зроблені без відповідних експертних висновків, а тому такі є припущеннями, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України, є безпідставними та спростовуються як матеріалами справи, так і висновками судів попередніх інстанцій.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у 2013 році ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів №2-24 та № 2-1473 до виконання, проте ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 червня 2013 року у задоволенні заяви йому було відмовлено.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також посилався на те, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року у справі № 2-24-2008 та від 21 грудня 2009 року справі № 2-1473-2009не виконані.

Разом з тим, всі питання, пов`язані з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, мають вирішуватися в межах виконавчого провадження, а не шляхом пред`явлення нового позову.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що не може бути здійснено виконання рішень Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2008 року у справі № 2-24-2008 та

від 21 грудня 2009 року справі № 2-1473-2009, які набрали законної сили, шляхом пред`явлення нового позову.

Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 лютого

2019 року у справі № 308/5988/17-ц, провадження № 61-39346св18,

від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц, провадження

№ 61-16770св18, від 19 січня 2022 року у справі № 201/5625/17, провадження № 61-6193св21, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2022 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва та постанову Черкаського апеляційного суду

від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович