ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 706/553/22
провадження № 61-4839 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт продукт»,
відповідачі: - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Романюк Христина Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт продукт» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області
від 27 лютого 2023 року у складі судді Олійника М. Ф. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт продукт» (далі - ТОВ «АК «Еліт продукт», товариство) звернулося
до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2008 року між ним та Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області (далі -
Христинівська РДА) було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а 05 листопада 2011 року між ними підписано нову редакцію вказаного договору, за умовами якого Христинівська РДА передала ТОВ «АК «Еліт продукт» у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області (далі - Верхняцька СР), загальною площею 17,7105 га.
На місці орендованої земельної ділянки сформовано дев`ять земельних ділянок,
у тому числі з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182, яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Факт формування земельних ділянок
та передання їх у приватну власність фізичних осіб за рахунок орендованої земельної ділянки, площею 17,7105 га, підтверджується топографо-геодезичним вишукуванням.
Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 лютого 2014 року № ЧК/7124655300:02:003/00001997 було затверджено документацію
із землеустрою та надано земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182 у власність ОСОБА_1 .
Право власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , зареєстровано 20 лютого 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11063663 (свідоцтво
про право власності номер НОМЕР_1 ).
ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку, яка знаходиться в оренді товариства й останнє не надавало відповідних погоджень на виділення у власність частини орендованої земельної ділянки. ОСОБА_1 , всупереч вимогам
статей 116 118 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій»,
при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надала погодження товариства, тобто землеоритсувача, на виділення у власність частини орендованої земельної ділянки.
Приймаючи накази щодо розпорядження спірною земельною ділянкою,
ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повинно було знати про існування права оренди товариства та необхідність обов`язкового погодження землекористувача
на безоплатне передання земельної ділянки у власність. Із цих підстав позивач уважав, що указаний вище наказ є незаконним й підлягає скасуванню.
Оскільки ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку незаконно, тому свідоцтво про право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.
З урахуванням наведеного, ТОВ «АК «Еліт продукт» просило суд:
- скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 лютого 2014 року № ЧК/7124655300:02:003/00001997 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182 у власність ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, серія
та номер НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 20 лютого 2014 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 лютого
2023 року у складі судді Олійника М. Ф. у задоволенні позову ТОВ «АК «Еліт продукт» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент посвідчення нової редакції договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (листопад 2011 року) предмет оренди не був сформований, оскільки
не виготовлялися проєкт відведення та технічна документація. Позивач
не звертався до Христинівської РДА із заявою про надання дозволу
на виготовлення таких документів, відомості про таку земельну ділянку
до Державного земельного кадастру не вносилися.
У спірних правовідносинах не було порушено права Тому суд відхилив доводи позивача про порушення його права на користування земельною ділянкою, отриманою в оренду, оскільки такий об`єкт цивільного права ніколи не формувався, а відтак і в оренду передаватись не міг.
Передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка у жодного землекористувача не викуповувалася і не вилучалася, тому погодження землекористувача при передачі у власність земельної ділянки не вимагалося.
При цьому перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Після надання у власність відповідачці земельної ділянки умови договору оренди, укладеного
між товариством і Христинівською РДА, не змінювалися, договір оренди не був розірваний. Тому оспорювані наказ і свідоцтво не спричинили жодного негативного впливу на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди, а відтак його права порушені не були.
Крім того, оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області
є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після реалізації, за результатами якої настали юридичні наслідки.
Фактів винної, протиправної поведінки набувача майна при передачі їй майна суд
не встановив.
Районний суд застосував відповідні норми ЗК України, Закону України
«Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі».
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «АК «Еліт продукт» залишено без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 лютого
2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив вірні висновки по суті вирішення спору, так як у спірних правовідносинах
не потрібне погодження землекористувача при передачі у власність спірної земельної ділянки, оскільки передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка у жодного землекористувача не викуповувалася і не вилучалася.
При цьому порядок надання земельної ділянки в оренду товариству не є предметом дослідження у даній справі. Договір оренди землі, укладений між товариством
і Христинівською РДА, правомірний. Передача у власність фізичної особи земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору оренди, прав та інтересів позивача
не порушувала, шкоди йому не завдала.
Апеляційний суд зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ виданий Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагенства
у Черкаській області), а не ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Цей наказ
не містив загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачав індивідуалізовані приписи, він адресований виключно ОСОБА_1 . Він спрямований на виникнення правовідносин між конкретними особами, не розрахований на багаторазове застосування, вичерпує дію після реєстрації права власності. Тому його оскарження після видачі свідоцтва про право власності не є належним способом судового захисту, оскільки скасування такого наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Крім того, право на оскарження наказу надано особі, щодо якої він прийнятий, тобто ОСОБА_1 ,. а не товариству.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В,. суддів:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М,. Сакари Н. Ю,. Шиповича В. В.,
від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «АК «Еліт продукт» задоволено частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-7873св23).
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка
з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, яку орендує позивач, фактично припинила своє існування у зв?язку з формуванням в ії межах окремої земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Договір оренди землі від 05 листопада 2011 року, укладений між товариством
та Христинівською РДА, є дійсним, передача без погодження позивача
(як землекористувача) у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182, площею 2 га, сформованої за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, площею 17,7105 га,
яку позивач отримав у користування за вказаним договором оренди землі, порушує його речове право.
ТОВ «АК «Еліт продукт», як орендар, позбавлено можливості використовувати земельну ділянку відповідно до укладеного з Христинівською РДА договору оренди землі від 05 листопада 2011 року.
ОСОБА_1 не довела, що вказані земельні ділянки існують окремо одна
від одної, не зверталася до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи.
Разом із цим, суди попередніх інстанцій відмовили у позові товариства у зв?язку
з необґрунтованістю позовних вимог, тому питання позовної давності судом
не вирішувалося, а відповідачі у відзивах на позов зазначали про необхідність застосування позовної давності і вказане питання судом не досліджувалося.
Останньою постановоюЧеркаського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «АК «Еліт продукт» задоволено частково.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 лютого
2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ТОВ «АК «Еліт продукт» відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що права ТОВ «АК «Еліт продукт» у спірних правовідносинах порушено, так як позивач, як орендар, не може користуватися земельною ділянкою, яку орендує відповідно до чинного договору оренди землі від 05 листопада 2011 року. Відповідна земельна ділянка фактично припинила своє існування у зв?язку з формуванням в її межах окремої земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано аз ОСОБА_1 . Тому позовні вимоги є обґрунтованими.
При цьому права товариства порушують саме обставини отримання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, а тому ефективним способом судового захисту порушеного права є віндикаційний позов, тобто позов про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Разом із цим, відповідачі у відзивах на позов зазначали про необхідність застосування позовної давності, на що було вказано Верховним Судом
при скасуванні судового рішення у цій справі.
Ураховуючи вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, суд апеляційної інстанції з`ясував питання позовної давності у спірних правовідносинах, надав правову оцінку відповідним заявам відповідачів про її застосування і зробив висновок про те, що права позивача, орендаря земельної ділянки, були порушені видачою 20 лютого 2014 року свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Тому, звертаючись у липні 2022 року до суду зі цим позовом, ТОВ «АК «Еліт продукт» пропустило трирічний строк звернення до суду.
Позивач не надав суду доказів про те, що строк звернення до суду ним пропущено
з поважних причин, як і не подав заяву про поновлення відповідного строку.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що договір оренди виконувався позивачем, зокрема, у частині сплати орендної плати.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову товариства саме з підстави пропуску позовної давності.
Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦК України ЗК України, Закону України «Про оренду землі», врахував відповідну судову практику Верховного Суду щодо позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
у квітні 2025 року ТОВ «АК «Еліт продукт» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову товариства.
Відповідачі судове рішення апеляційного суду з підстав обґрунтованості позову
в касаційному порядку не оскаржували (стаття 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження
у справі. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «АК «Еліт продукт» мотивована тим, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції зробили помилкові висновки по суті вирішення спору,
неправильно застосували норми матеріального права, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду, зокрема щодо застосування позовної давності.
Верховний Суд при попередньому розгляді справи встановив порушення прав товариства, як орендаря, а також установив порушення процедури відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Товариство звернулося до суду за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом й обрало належний спосіб судового захисту своїх порушених прав. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння не заявлявся. Позивач
є діючим користувачем спірної земельної ділянки, він вірно звернувся до суду
з негаторним позовом (визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності), а тому на спірні правовідносини позовна давність не поширюється.
Судами не враховано, що відносно колишнього керівника товариства, незаконні дії якого призвели до порушення прав позивача, правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Вказаний факт впливає на момент, коли саме товариство змогло дізнатися
про порушення своїх прав.
При цьому апеляційна скарга не містила доводів щодо необхідності застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, вирішуючи вказане питання.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував усі доводи позивача, який не зміг підключитися до засідання в суді апеляційної інстанції і не здійснив у повному обсязі захист своїх порушених прав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Романюк Х. П., в якому зазначено,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відсутні підстави для їх скасування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22 лютого 2008 року № 599, укладеним між Христинівською РДА,
як орендодавцем, та ТОВ «АК «Еліт продукт», як орендарем, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходилася в адміністративних межах Верхняцької СР, загальною площею 17,7105 га, строком на 49 років
(а. с. 185-187, т. 1).
05 листопада 2011 року між Христинівською РДА, як орендодавцем, та ТОВ «АК «Еліт продукт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,. як орендарями, укладена нова редакція договору оренди від 22 лютого 2008 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої в адміністративних межах Верхняцької СР, загальною площею 17,7105 га, строком на 49 років (а. с. 15-18, т. 1).
Згідно з пунктом 43 договору оренди цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації, згідно
зі статтею 18 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі», в Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центрального державного земельного кадастру
при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» (далі - відділ Держкомзему).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1600, а також у відділі Держкомзему.
Договір оренди (нова редакція) від 05 листопада 2011 року містить напис: «Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель внесено запис від 22 березня
2012 року за № 712465534001211», скріплений печаткою та підписом особи,
що здійснила напис.
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 05 листопада 2011 року № 10608559 предмет правочину - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157, розташована в адміністративних межах Верхняцької СР, строк дії договору - 05 листопада 2060 року.
Відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,7105 га, кадастровий номер 7124655300:02:003:0157, розташовану
в адміністративних межах Верхняцької СР, до Державного земельного кадастру після його створення не переносилися.
Наказом УГ Держземагенства у Черкаській області від 04 грудня 2013 року
№ ЧК/7124655300:02:003/00001502 «Про надання дозволу на розроблення документації зі землеустрою» надало дозвіл ОСОБА_1 , на підставі поданої нею заяви, на розроблення проєкту зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Верхняцької СР за межами населеного пункту. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
На підставі заяви ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю «Центр незалежної експертизи» виготовило проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га (а. с. 30-51, т. 1).
Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області від 05 лютого 2014 року
№ ЧK/7124655300:02:003/00001997 «Про затвердження документації
із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проєкт землеустрою та надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 2 га (кадастровий номер 7124655300:02:003:0182), у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Верхняцької СР за межами населеного пункту (а. с. 29, т. 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна 20 лютого 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності
на земельну ділянку сільськогосподарського призначення зі земель державної власності, площею 2 га (кадастровий номер 7124655300:02:003:0182), на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 20 лютого
2014 року (а. с. 52-53, т. 1).
ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 у відзивах на позов зазначили про необхідність застосування позовної давності (а. с. 78-80,
113-115, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з пунктом 1 частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ТОВ «АК «Еліт продукт»задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Щодо способу судового захисту
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ТОВ «АК «Еліт продукт» звернулося
до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва
про право власності.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя,
а статтею 13 -- на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також
на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
або державних чи суспільних інтересах.
З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи
та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи,
і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог
або про відмову в їх задоволенні.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив
на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені
у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися
до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права
та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання
або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який
є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження
№ 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження
№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження
№ 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження
№ 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження
№ 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або
є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу
не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову
в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі
№ 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі
№ 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірні правовідносини стосуються захисту права оренди позивача на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 17,7105 га, розташовану в адміністративних межах Верхняцької СР, відповідно до договору оренди землі від 22 лютого 2008 року, укладеного між Христинівською РДА, як орендодавцем, та ТОВ «АК «Еліт продукт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як орендарями.
Цей договір є новою редакцією договору оренди землі від 05 листопада 2011 року, укладеного між Христинівською РДА (орендодавець) та ТОВ «АК «Еліт продукт»
в особі директора ОСОБА_2 (орендар).
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав
та обов?язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами,
але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки.
Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1частини другої статті 1 ЦК України договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
За змістом статей 6 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності
та справедливості.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній
на момент укладення договору оренди від 05 листопада 2011 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору
та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
За змістом частин першої, другої та четвертої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об?єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру. індексації, форм платежу, строків, порядку
її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання
та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об?єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об?єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Невід?ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання- передачі об?єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Тобто однією з істотних умов договору оренди землі є об?єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі»).
Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 вищевказаного Закону).
Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на день прийняття оспорюваного наказу та на день набуття права власності
на земельну ділянку) визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 148-1 3К України до особи, яка набула власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.
Згідно з пунктом 40нової редакції договору оренди від 05 листопада 2011 року перехід прав власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов
або розірвання договору.
Відповідно до статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Тобто чинним земельним законодавством встановлюється режим спільної часткової власності щодо земельної ділянки як єдиного об?єкта.
Отже, набуття фізичними особами права приватної власності на окремі земельні ділянки у порядку поділу земельної ділянки комунальної власності, яка є об?єктом оренди, не вказує про набуття ними статусу співорендодавців у контексті наведених норм права.
Відповідно до частини п?ятої статті 116 3К України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними
в порядку, визначеному законом.
Судами встановлено, що нотаріально посвідчений договір оренди, укладений в новій редакції 05 листопада 2011 року між орендодавцем та орендарями, містить відмітку про реєстрацію у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель внесено запис від 22 березня 2012 року
за № 712465534001211, скріплений печаткою та підписом особи, що здійснила напис (а. с. 15-18, т. 1).
Відповідно до технічного звіту товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут незалежної експертної оцінки» щодо виконання топографо-геодезичних робіт
та дослідження земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Верхняцької СР, який надано ТОВ «АК «Еліт продукт», земельна ділянка,
площею 2 га, з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182, власницею якої
є ОСОБА_1 та яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, площею 17,7105 га.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157 фактично припинила своє існування у зв?язку з формуванням в її межах окремої земельної ділянки, а тому ТОВ «АК «Еліт продукт», як орендар, позбавлено можливості використовувати її відповідно до договору оренди землі, що свідчить про порушення речового права позивача.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення
для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми
є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність
або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
(частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,
так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (стаття 417 ЦПК України), надав правову оцінку поданим сторонами доказам і зробив висновки про доведеність позивачем порушення його прав, оскільки на підставі оспорюваних наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 лютого 2014 року та свідоцтва про право власності
на земельну ділянку від 20 лютого 2014 року у власність ОСОБА_1 перейшла частина земельної ділянки, площею 2 га, яка є частиною земельної ділянки,
площею 17,7105 га, речове право на яку має позивач.
У цій частині відповідачі судове рішення апеляційного суду не оскаржили (у частині мотивів судового рішення).
У земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157 не змінено власника (з держави на іншу особу, яка могла б виступати новим орендодавцем взамін попереднього власника землі).
Натомість спірна земельна ділянка, площею 17,7105 га, поділена на окремі земельні ділянки, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов?язки як до окремих об?єктів речових прав.
Вищевказаний договір оренди спірної земельної ділянки є правомірним (стаття 204 ЦК України), передача без погодження позивача (як землекористувача) у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0182, площею 2 га, сформованої за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124655300:02:003:0157, площею 17,7105 га, яку позивач отримав у користування
за вказаним договором оренди землі, порушує його речове право.
Щодо позовної давності
Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2024 року, скасовуючи попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, указав про те, що відповідачі у відзивах на позов зазначали
про необхідність застосування позовної давності і це питання судом
не досліджувалося.
При новому апеляційному розгляді справи суд апеляційної інстанції виконав указані вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (стаття 417 ПК України).
Питання позовної давності регламентовано Главою 19 ЦК України.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257
ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя
та четверта статті 267 ЦК України).
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року
№ 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз?яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто
у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв?язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред?явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити
у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла,
про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду:
від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18),
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)
та інших.
Апеляційний суд установив, що договір оренди спірної земельної ділянки укладено між Христинівською РДА, як орендодавцем, та ТОВ «АК «Еліт продукт»,
як орендарем, у лютому 2008 року, а 05 листопада 2011 року
між Христинівською РДА, як орендодавцем, та ТОВ «АК «Еліт продукт»,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як орендарями, укладена нова редакція вказаного договору оренди.
Оспорювані наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та свідоцтво про право власності видані у лютому 2014 року. Вказане не заперечується сторонами.
Апеляційний суд вірно відхилив доводи позивача про те, що про існування нової редакції договору оренди земельної ділянки він дізнався у червні 2022 року після проведеної інвентаризації документів товариства, так як вони є безпідставними,
ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Перебіг строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом почався
з моменту, коли позивач міг довідатися про порушення свого права, як орендар земельної ділянки, яке було порушено видачою ОСОБА_1 у лютому 2014 року відповідного свідоцтва про право власності. Звертаючись у липні 2022 року до суду зі цим позовом, ТОВ «АК «Еліт продукт» пропустило трирічний строк звернення
до суду.
При цьому орендар земельної ділянки, як добросовісний господар, має знати
та дбати про об?єкт оренди, який йому передано відповідно до договору оренди
та зобов?язаний нести витрати, передбачені умовами договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що позивач виконував договір оренди землі, зокрема, у частині сплати орендної плати.
Разом зі цим, позивач не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів пропуску позовної давності з поважних причин. Із заявою про поновлення строку звернення до суду товариство не зверталося.
Таким чином, апеляційний суд вірно відмовив у задоволенні позову товариства
з підстав пропуску позовної давності, про що зазначалося відповідачами.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться
до власного тлумачення норм права та до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому посилання касаційної скарги про те, що заявлені позовні вимоги
є позовом негаторного характеру, на який позовна давність не поширюється,
є безпідставними. Мотиви належного способу судового захисту у спірних правовідносинах наведено як у постанові апеляційного суду, так і в цій постанові. Вони узгоджуються зі сталою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Вирішуючи питання позовної давності, суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставин справи, правильно застосував норми матеріального
і процесуального права, врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного щодо позовної давності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції в силу положень частини п?ятої статті 411 ЦПК України, вирішуючи спір, врахував висновки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду у справі, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Цим самим суд апеляційної інстанції виконав вимогу частини п?ятої статті 411 ЦПК України, згідно
з якою висновки суду касаційної інстанції, у зв?язку з якими скасовано судові рішення, є обов?язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими
й відхиляються Верховним Судом.
Зроблені апеляційним судом висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об?єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам
в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення
є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди
з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України
не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове
рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 402 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Еліт продукт» залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець