Постанова
Іменем України
21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 707/1132/22
провадження № 61-11589св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2022 року у складі судді Суходольського О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 квітня 2022 року його було викликано до кабінету виконуючого обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Супряги О. та повідомлено про те, що на адресу управління надійшла скарга від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо нібито його причетності до втручання в пенсійні справи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , побиття невідомого громадянина, а також про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач вказує, що такими неправомірними діями відповідачів принижена його честь та гідність, ділова репутація, так як він є державним службовцем, працює головним спеціалістом - юрисконсультом відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, є пенсіонером Національної поліції України, учасником бойових дій, має ІІ групу інвалідності.
Вважає, що діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки мало місце його приниження перед іншими людьми та поширені відомості про те, що він вчиняв кримінальні злочини та адміністративні правопорушення.
Позивач зазначає, що він відчув сильні переживання, хвилювання та був вимушений виправдовуватися й надавати відповідні пояснення перед керівництвом, колегами на роботі, в органах поліції. У зв`язку із цим у нього погіршився стан здоров`я.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд: визнати, що поширені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відомості є неправдивими; зобов`язати відповідачів припинити неправомірні дії щодо приниження його честі, гідності, репутації та спростувати у газеті «Вечірні Черкаси» вищевказаний наклеп; зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 направити офіційне вибачення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області; стягнути з відповідачів у рахунок відшкодування моральної шкоди по 50 000 грн з кожного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, зазначивши, що інформацію, яку просить спростувати позивач та яка міститься у скарзі, є по суті оціночним вираженням особистих поглядів відповідачів.
При цьому суд вказав, що у скарзі висловлюється виключно особиста думка відповідачів, їхні роздуми, бачення, критична оцінка вказаній ситуації, а тому вказані відомості, як оціночні судження, не підлягають спростуванню, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві.
Також суд зазначив, що скарга подана відповідачами у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про державну службу» та не містить образливого змісту, що принижує честь та гідність позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2022 року -без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 листопада 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
09 січня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі просять суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 з 15 липня 2021 року працює на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
14 квітня 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зі скаргою щодо порушення державним службовцем ОСОБА_1 присяги державного службовця, правил етичної поведінки державного службовця та вчинення дій, які шкодять авторитету державної служби, в якій просили порушити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 , притягнути його до дисциплінарної відповідальності та здійснити перевірку пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на предмет протиправних дій чи бездіяльності в частині втручання у вказані справи, а також фактичного доступу до відомостей цих пенсійних справ ОСОБА_1 та підстав такого доступу.
Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області скаржникам повідомлено про те, що втручання головного спеціаліста - юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління ОСОБА_1 та вчинення протиправних дій з документами, які містяться в матеріалах пенсійних справ, неможливе, оскільки до повноважень юридичного управління не належить здійснення прийому документів на призначення (перерахунок) пенсії, формування пенсійних справ. Доступ до здійснення операцій в електронних пенсійних справах пенсіонерів у ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно даних копії довідки Акту огляду медико-соціальною комісією Серія 12 ААА № 873251 від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 безтерміново встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку зі захворюваннями, пов`язаними з проходженням служби в поліції. Рекомендованими заходами по відновленню працездатності вказано лікування та нагляд кардіолога, невропатолога.
Згідно з копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-220101/347 з 19 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні.
З 02 травня 2022 року по 16 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в реабілітаційному відділенні з приводу наслідків ЧМТ, що підтверджується копією довідки КЗ «Черкаська обласна лікарня» від 02 травня 2022 року.
Із копії довідки №14/01-26 від 18 травня 2022 року вбачається, що з 16 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував у кардіологічному відділенні на стаціонарному лікуванні.
З копії довідки № 74 ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 30 травня 2022 року, діагноз стаціонару - «хронічний холецистит, загострення».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати неправдивою інформацію, зазначену відповідачами у скарзі, яка подана ними за місцем його роботи до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Враховуючи, що відповідачі звернулися із скаргою до відповідного державного органу щодо дій позивача з проханням ініціювати дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 , як посадової особи, реалізувавши таким чином своє право на звернення до компетентних органів, уповноважених розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, у такому разі мало місце реалізація особами конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання інформації недостовірною та її спростування.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 26 березня 2020 року у справі № 464/12824/14-ц (провадження № 61-18996св19), від 23 січня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19), від 09 листопада 2021 року у справі № 243/4297/20 (провадження № 61-4906св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 752/18942/21 (провадження № 61-5832св22).
При цьому слід приймати до уваги, що інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо її розповсюдження та межі критики і оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки пересічного громадянина. А відтак державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже він, обираючи кар`єру державного службовця, погодився на таку увагу.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно зазначив, що відповідачами у скарзі були викладені власні оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певної поведінки позивача, а оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога про стягнення з відповідачів моральної шкоди є похідною від основної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов