31.05.2023

№ 707/1593/18

Постанова

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1593/18

провадження № 61-20197св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави,

відповідачі: Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаське регіональне управління водних ресурсів,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Орленком Володимиром Васильовичем, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року у складі судді Тептюка Є. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави(далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаське регіональне управління водних ресурсів, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Свидівоцької сільської від 02 грудня 2014 року № 46-7 громадянам, зокрема відповідачам у справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га кожна.

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради від 10 липня 2015 року № 53-18 (далі - рішення № 53-18) було затверджено проєкти землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1 , зокрема: ОСОБА_1 , кадастровий номер 7124986000:04:005:0180, загальною площею 0,10 га, ОСОБА_2 , кадастровий номер 7124986000:04:005:0185, загальною площею 0,10 га, ОСОБА_3 , кадастровий номер 7124986000:04:005:0186, загальною площею 0,10 га, ОСОБА_4 , кадастровий номер 7124986000:04:005:0192, загальною площею 0,10 га (далі - земельні ділянки).

Відповідно до пункту 31 рішення № 53-18 земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності Черкаське районне управління юстиції видало свідоцтва на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_1 - від 17 липня 2015 року, серія НОМЕР_1, ОСОБА_2 -від 17 липня 2015 року, серія НОМЕР_2, ОСОБА_3 -від 17 липня 2015 року, серія НОМЕР_3, ОСОБА_4 - від 23 липня 2015 року, серії НОМЕР_4.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено відомості та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 - від 17 липня 2015 року № 10453253, ОСОБА_2 - від 17 липня 2015 року № 10450280, ОСОБА_3 - від 17 липня 2015 року № 10455657, та ОСОБА_4 - від 22 липня 2015 року № 10533727.

Виділення земельних ділянок здійснено з порушенням встановленої законом процедури, зокрема шляхом протиправної зміни їх цільового призначення. Передання їх у власність вчинено з порушення норм Конституції України.

Під час прийняття рішення № 53-18 Черкаське управління захисних масивів Дніпровського водосховища (на момент відведення земельних ділянок - Черкаське регіональне управління водних ресурсів) не надавало погодження на відведення їх у власність, що є порушенням частини другої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Просив визнати незаконним та скасувати рішення № 53-18 в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за відповідачами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 53-18 в частині відведення земельних ділянок: ОСОБА_1 - кадастровий номер, 7124986000:04:005:0180, ОСОБА_2 - кадастровий номер, 7124986000:04:005:0185, ОСОБА_3 - кадастровий номер 7124986000:04:005:0186, та ОСОБА_4 - кадастровий номер 7124986000:04:005:0192, загальною площею 0,10 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки із одночасним припиненням речового права на них, зареєстрованого за ОСОБА_1 - від 17 липня 2015 року № 10453253, ОСОБА_2 - від 17 липня 2015 року № 10450280, ОСОБА_3 - від 17 липня 2015 року № 10455657, та ОСОБА_4 - від 22 липня 2015 року № 10533727. Стягнено зі Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн з кожного. Сплачений судовий збір у розмірі 3 524,00 грн віднесено за рахунок держави.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Свидівоцька сільська рада не дотрималась порядку надання у власність земельних ділянок, які розташовані у межах прибережної захисної смуги та належать до земель водного фонду щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

Рішенням № 53-18 незаконно змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення. Також не було проведено обов`язкову державну експертизу землевпорядної документації.

Оскільки державна реєстрація прав на земельні ділянки проведена на підставі рішення № 53-18 суд першої інстанції, з яким погодався суд апеляційної інстанції задовольнив вимогу про скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням речового права.

Суди визнали позбавлення права власності на земельні ділянки законним, оскільки вказане переслідує легітимну мету та відповідає суспільним інтересам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_3 через адвоката Орленка В. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не застосували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

Заявлені прокурором вимоги про визнання незаконним і скасування рішення № 53-18 є вимогами про витребування майна, тому до них застосовуються норми щодо віндикаційного позову, а не негаторного позову.

Суди попередніх інстанцій не застосували позовну давність до вимог прокурора.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд переглядає справу лише в частині позову до ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Свидівоцької сільської ради від 02 грудня 2014 року № 46-7 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок (т. 1, а. с. 70, 85, 98-110).

Рішенням № 53-18 було затверджено проєкти землеустрою та надано у власність громадянам, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , земельні ділянки (т. 1, а. с. 24-27).

Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради від 27 квітня 2015 року № 50-23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,60 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоземпроект» (т. 1, а. с. 39-40).

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 3,00 га, за рахунок якої у подальшому були надані і спірні земельні ділянки, вказано, що відповідно до земельно-облікової інформації земельна ділянка обліковується як землі загального користування (штучні водосховища) (т. 1, а. с. 29).

Відповідно до висновків про розгляд проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у разі якщо проєкт землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проєкт подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (т. 1, а. с. 76-77, а. с. 89-90, а. с. 102-103, а. с. 114-115).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14 березня 2018 року №10-23-0.222-274/120-18, відповідно до форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» земельні ділянки станом на 01 січня 2014 року та 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування, вид угідь - штучні водосховища (т. 1, а. с. 44).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05 травня 2018 року документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, для проведення експертизи не надходила (т. 1, а. с. 116).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до статті 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно з пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.

Відповідно до частини другої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Отже, законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Верховний Суд переглядає справу в межах доводів касаційної скарги щодо ефективного способу захисту та застосування позовної давності.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою необхіднорозглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що з огляду на зовнішні, об`єктивні, явні і видимі природні ознаки таких земельних ділянок «особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, пункт, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19).

У справі, що переглядається, суди встановили, що земельні ділянки, зокрема і земельна ділянка ОСОБА_3 , станом на 01 січня 2014 року та 01 січня 2015 року обліковувались в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту, як землі загального користування, вид угідь - штучні водосховища.

Доводи касаційної скарги про те, що вимоги прокурора про визнання незаконним і скасування рішення № 53-18 пред`являються шляхом подання віндикаціного позову і є вимогами про витребування майна, є безпідставними, оскільки власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19).

Оскільки зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України є таким порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням права володіння, то негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19).

Тому позовна давність до вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, зокрема шляхом скасування рішення № 53-18, не застосовується.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки по суті спору, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

Загальні правові висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, про те, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем поки існує відповідне правопорушення, узгоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваний судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 , подану адвокатом Орленком Володимиром Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 червня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко