Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 707/2307/21
провадження № 61-12578св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2022 року у складі судді Миколаєнко Т. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Василенко Л. І., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») про визнання договору іпотеки недійсним.
Позов мотивований тим, що батьками позивачки є ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 . У 2006 році батьки позивачки спільно почали будувати будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2007 році позивачка разом із батьками переїхала з м. Черкаси до вказаного будинку та була зареєстрована в ньому. Їхня сім`я проживала в цьому будинку безперервно та на постійній основі. Там само у 2011 році народився брат позивачки ОСОБА_4 . У серпні 2021 року батькові позивачки було вручено іпотечне повідомлення про те, що за його борги будинок, у якому позивач зареєстрована, буде відібрано та продано. Про існування судових спорів позивачку ніхто не повідомляв, і лише після отримання зазначеної вимоги батьки розповіли, що у 2007 році будинок був переданий в іпотеку як гарантія повернення кредитного боргу. Тоді ж батько поінформував ОСОБА_1 про те, що з 2018 року триває судовий розгляд справи про зняття її з реєстрації
в будинку, у якому вона виросла та проживала.
У подальшому ОСОБА_1 дізналася, що 24 липня 2007 року між її батьком ОСОБА_2 і ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки
№ PCL-F00/173/2007, за яким у іпотеку передано житловий будинок загальною площею 622,8 кв. м, житловою площею 374,4 кв. м та дві земельні ділянки площею 0,125 га та 0,275 га у рахунок боргових зобов`язань за умовами кредитного договору № МL-F00/173/2007.
Позивачка вказувала, що на дату укладення цього договору їй виповнилося повних тринадцять років, і вона як малолітня особа мала у даному будинку місце проживання і реєстрацію, а також перебувала на утриманні та забезпеченні своїх батьків. Укладаючи оспорюваний договір іпотеки, її батько як іпотекодавець діяв не в її інтересах та поза нормами закону, недотримав процедури доведення до відома іпотекодержателя та нотаріуса про те, що право користування житлом наявне у малолітньої особи, оскільки на дату укладення договору позивачку було знято з реєстрації в будинку, а потім знову як члена сім`ї зареєстровано у 2009 році. На дату укладення спірного договору вказаний будинок був єдиним її житлом і вона не мала іншого місця проживання. Позивачка стверджувала, що з дати отримання відомостей про наявний спір щодо позбавлення її права користування житлом у неї виникли підстави вважати, що її права як члена сім`ї власника, малолітньої дитини на дату передання житла в іпотеку порушені укладенням спірного договору. Вказана ситуація призвела до звуження житлових прав дитини. Договір іпотеки був укладений без отримання згоди органу опіки та піклування.
ОСОБА_1 просила поновити строк на оскарження договору іпотеки
від 24 липня 2007 року № PCL-F00/173/2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк»
і ОСОБА_2 , як такий, що пропущений з поважних причин, та визнати недійсним вказаний договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстрований за реєстровим номером 4589.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня
2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправдиве повідомлення батьком про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, розцінюється судом як прояв його недобросовісної поведінки при укладенні оспорюваного договору іпотеки. Хоч укладення іпотечного договору і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте це не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої дитини на користування житлом, оскільки позивачка зберігала право користування житлом протягом часу перебування будинку в іпотеці. При цьому суд урахував, що у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1695/18 Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_2 , діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував
в іпотечній квартирі дружину та дітей; а тому право на користування квартирою у його дружини та дітей виникло після укладення договору іпотеки з огляду на недобросовісні дії боржника щодо реєстрації місця проживання указаних осіб
з метою перешкоджання зверненню стягнення на майно в межах виконавчого провадження.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори С. А. залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Давигора С. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов?язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо житлового приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло. Заявник указує на порушення прав малолітньої дитини.
Аргументи інших учасників справи
16 лютого 2023 року АТ «ОТП Банк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Черкаського районного суду Черкаської області.
13 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року задоволено заяву судді Верховного Суду Тітова М. Ю. про самовідвід.
Відведено суддю Тітова М. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги
ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від
06 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від
09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним.
Передано цивільну справу № 707/2307/21 (провадження № 61-12578св22) для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Батьками позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
24 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-F00/173/2007.
Того ж дня, 24 липня 2007 року, ОСОБА_3 надала своєму чоловікові ОСОБА_2 згоду, посвідчену приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. І. та зареєстровану в реєстрі за № 4587, на передання в іпотеку придбаних ними в період шлюбу житлового будинку
з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельних ділянок площами 0,275 га та 0,125 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , на забезпечення кредитних зобов?язань чоловіка перед банком.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
від 24 липня 2007 року № ML-F00/173/2007 між ЗАТ «ОТП Банк»
і ОСОБА_2 24 липня 2007 року укладено договір іпотеки
№ РСL-F00/173/2007, за умовами якого ОСОБА_2 передав ЗАТ «ОТП Банк» в іпотеку житловий будинок загальною площею 622,8 кв. м, з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки площею 0,275 га та 0,125 га, які розташовані
в АДРЕСА_1 .
Згідно з підпунктами «d», «е», «g» пункту 5.1 статті 5 договору іпотеки
ОСОБА_2 як іпотекодавець заявляв та гарантував, що: будь-яка інформація, надана ним іпотекодержателю щодо предмета іпотеки, є дійсною та залишається такою протягом дії цього договору; відсутні повноваження будь-яких третіх осіб щодо предмета іпотеки; за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні особи,
а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.
Зі змісту довідки виконавчого комітету Геронимівської сільської ради від
16 червня 2007 року № 864 відомо, що на момент укладення іпотечного договору у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , окрім відповідача ОСОБА_2 , ніхто не був зареєстрований та не проживав.
Згідно з копією довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від
26 січня 2022 року № 139 ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_5 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 у період
з 24 липня 2007 року до 16 вересня 2009 року.
Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 19 липня 2007 року № 2546, що була надана ОСОБА_2 нотаріусу та надійшла на виконання ухвали суду від Черкаського обласного державного нотаріального архіву, позивачка ОСОБА_5 на момент укладення спірного іпотечного договору проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3
в АДРЕСА_2 .
Зі змісту довідок виконавчого комітету Руськополянської сільської ради від
16 листопада 2020 року № 1267/1 та від 17 грудня 2020 року № 519/1 відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були зареєстровані у домоволодінні, переданому в іпотеку, з 16 березня 2007 року до 15 червня 2007 року та є зареєстрованими з 23 вересня 2009 року дотепер.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня
2012 року у справі № 2320/3560/2012 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнено солідарно із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2 217 595,90 грн, а також судовий збір у сумі 3 219,00 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 жовтня
2016 року задоволено заяву ПАТ «ОТП Банк» та видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2320/3560/2012.
26 січня 2017 року головний державний виконавець Черкаського РВ ДВС ГТУЮ
у Черкаській області Решетняк В. А. відкрив виконавче провадження
№ 53285918 з примусового виконання виконавчого листа № 2320/3560/2012, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 07 листопада
2016 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2 217 595,90 грн та судового збору в сумі 3 219,00 грн.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В. П. від 05 червня 2018 року, винесеною у виконавчому провадженні № 53284464, виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 217 595,90 грн та судового збору у сумі 3 219,00 грн повернено стягувачу.
03 серпня 2021 року АТ «ОТП Банк» засобами поштового зв`язку надіслало ОСОБА_2 за місцем його проживання іпотечне повідомлення за договором іпотеки від 24 липня 2007 року № РСL-F00/173/2007 (вимога про усунення порушень), у якому банк просив боржника протягом тридцятиденного терміну виконати порушене зобов`язання за кредитним договором
від 24 липня 2007 року № ML-F00/173/2007 та договором іпотеки від 24 липня 2007 року № РСL-F00/173/2007, викладене в іпотечному повідомленні, та попередив, що в разі невиконання іпотечного повідомлення протягом тридцятиденного терміну банк зверне стягнення на предмет іпотеки в порядку статей 35, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку».
16 серпня 2018 року АТ «ОТП Банк» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням та заборону вчиняти дії.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня
2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, у справі № 707/1695/18 відмовлено у позові АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про зняття
з реєстрації та заборону вчиняти дії.
Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі
№ 707/1695/18 скасовано вказані рішення судів в частині відмови у задоволенні позову АТ «ОТП Банк» про зняття з реєстрації та ухвалено зняти з реєстрації місця проживання відповідачів у будинку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С. М. від 05 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48934662 з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/652/15, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 21 вересня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 липня 2007 року
№ РСL-F00/173/2007.
Постановою приватного виконавця Плесюка О. С. від 25 червня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56671828 з примусового виконання виконавчого листа № 707/1086/15-ц, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 02 червня 2017 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 липня 2007 року № РСL-F00/173/2007.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В. П. від 05 червня 2018 року, винесеною у виконавчому провадженні № 54130254, виконавчий документ про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах повернено стягувачу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 177 СК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору іпотеки) дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року
у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та від 26 жовтня
2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 61-113цс21) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від
20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок полягає в такому: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження
№ 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка їх замінює.
Вказаний висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 61-113цс21).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується
в розпорядженні предметом іпотеки, проте має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку» не містить норм, які зменшували б або обмежували
б право членів сім`ї власника житла на користування житловим приміщенням
у разі передання його в іпотеку.
При вирішенні справ за позовом про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтю 177 СК України, необхідно у кожному конкретному випадку: перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного проживання; враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про право дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 10 липня 2017 року у справі № 6-1002цс17, постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 520/15250/15-ц (провадження
№ 61-31644св18), від 17 червня 2020 року у справі № 727/5978/14-ц (провадження № 61-38141св18), від 20 травня 2020 року у справі
№ 760/15341/16-ц (провадження № 61-48978св18), підстав для відступу від яких колегія суддів не встановила.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установив, що ОСОБА_1 на час укладення спірного правочину не була зареєстрована та не проживала за адресою предмета іпотеки, зробив правильний висновок про відсутність порушених прав позивачки, оскільки оспорюваний договір іпотеки не зменшив і не обмежив прав позивачки.
Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 10 листопада
2021 року у справі № 520/19173/18-ц (провадження № 61-12236св21).
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною
залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївнизалишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 06 вересня
2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 листопада
2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко