№ 711/1032/21

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 711/1032/21

провадження № 61-19291св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПБК-Стройтрейд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги:

- ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, у складі судді Казидуб О. Г., від 21 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., від 28 жовтня 2021 року;

- товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК-Стройтрейд» на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, у складі судді Казидуб О. Г., від 25 серпня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК-Стройтрейд» (далі - товариство) про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2018 року між сторонами укладено договір № 27/18 купівлі-продажу майнових прав на квартиру (далі - договір № 27/18), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання передати у власність позивачу, а остання зобов`язалася прийняти у власність, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Вартість вказаних майнових прав на квартиру визначена у 523 110 грн та мала бути сплачена до 31 жовтня 2018 року.

Орієнтовний строк 100 % готовності об`єкта будівництва - 1-й квартал

2019 року. При цьому, відповідач мав право в односторонньому порядку змінити строк будівництва та змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до 6 місяців (до 31 вересня 2019 року), що вважатиметься порушенням умов Договору.

Позивач вказувала, що виконала свої зобов`язання за договором № 27/18 та одним платежем 30 жовтня 2018 року сплатила 523 110 грн на користь відповідача, який на момент звернення до суду з цим позовом не добудував та не здав в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_2 .

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважала, що відповідач повинен сплатити їй пеню за прострочення виконання робіт згідно з умовами договору на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України № 1023-XII

від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі - Закон

№ 1023-XII) за період із 01 жовтня 2019 року по 09 лютого 2021 року (дата подання цього позову) в сумі 7 815 263, 40 грн.

Крім того неправомірними діями відповідача щодо порушення умов договору № 27/18 та норм Закону № 1023-XII їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінює в 350 000 грн, та яку також просила стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня

2021 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 25 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПБК-Стройтрейд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Закону № 1023-XII на спірні правовідносини не поширюються. В договорі № 27/18 сторони зазначили орієнтовну дату готовності об`єкта будівництва. Крім того, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до

цивільно-правових відносин, а тому відсутні порушення умов договору № 27/18 з боку ТОВ «ПБК-Стройтрейд».

Суд вважав що з огляду на критерії реальності та розумності витрат, співмірності зі складністю справи та надими адвокатом обсягом послуг, із позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 25 листопада 2021 року про виправлення арифметичної помилки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року - скасовано в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ТОВ «ПБК-Стройтрейд» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Стягнуто з Товариства в дохід держави судовий збір у сумі 51, 10 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ «ПБК-Стройтрейд» задоволено частково.

Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 25 серпня 2021 року - змінено, шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства із 13 000 грн до 12 976,60 грн.

Колегія суддів виходила з того, що вимоги частини п`ятої статті 10 Закону

№ 1023-XII не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Встановивши факт порушення відповідачем строків будівництва, апеляційний суд дійшов висновку, що такими діями ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, об`єктивним та справедливим розміром відшкодування якої буде 15 000 грн.

При цьому апеляційний суд вважав, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача пропорційно до розміру позовних вимог, які задоволені та у задоволенні яких відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

В поданій у листопаді 2021 року касаційній скарзі на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати в частині вирішення вимог у задоволенні яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В поданій у листопаді 2021 року касаційній скарзі на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року

ТОВ«ПБК-Стройтрейд», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення по суті позову ОСОБА_1 скасувати, залишивши в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року, скасувати додаткове рішення районного суду та постанову апеляційного суду, прийняту за результатами його апеляційного перегляду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства

94 652 63 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 листопада 2021 року представник ТОВ «ПБК-Стройтрейд» - адвокат Драченко В. В.подав касаційну скаргу на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року.

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 711/1032/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ПБК-Стройтрейд».

У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, а крім того відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норм права при стягненні пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII.

ОСОБА_1 вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо непоширення вимог Закону № 1023-XII на спірні правовідносини є помилковими.

Також не погоджується з присудженим апеляційним судом розміром відшкодування моральної шкоди, вважаючи, що він має бути більшим.

Касаційна скарга ТОВ «ПБК-Стройтрейд» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 757/39364/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19,

від 21 лютого 2018 року у справі № 752/7721/15-ц.

Звертає увагу, що в договорі № 27/18 вказано орієнтовну дату прийняття спірного об`єкту до експлуатації. Крім того, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, а отже відсутній склад цивільного правопорушення зі сторони Товариства.

Стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, зменшивши розмір стягнутих з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач додаткове рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувала.

Вказує, що заявлений ним до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є реальним, розумним та співмірним і наданими послугами. Крім того, ОСОБА_1 обґрунтованого клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу не подавала.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року представником ТОВ «ПБК-Стройтрейд» - адвокатом Драченком В. В. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року скасувати, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року залишити в силі.

В поданому у січні 2022 року відзиві на касаційну скаргу Товариства

ОСОБА_1 просить у задоволенні цієї касаційної скарги відмовити, оскаржені нею судові рішення скасувати в частині вирішення вимог у задоволенні яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ТОВ «ПБК-Стройтрейд» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 30 жовтня

2018 року укладено договір № 27/18 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого та у відповідності до частини першої 1 статті 6 та

статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_3 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предметом договору № 27/18 є майнові права на квартиру, які після набуття Покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).

За умови виконання своїх обов`язків за цим договором покупець одержить від ТОВ «ПБК-Стройтрейд» документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності), що підтверджують право власності покупця на квартиру (пункт 1.2 договору № 27/18).

Майнові права на квартиру за цим договором передаються від ТОВ «ПБК-Стройтрейд» покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав), який є невід`ємною частиною цього договору та зразок якого сторони погодили в додатку №1 до цього договору.

Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва, та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру. Факт повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру буде підтверджуватися наданням відповідної довідки. Квартира (як сукупність майнових прав) переходить від ТОВ «ПБК-Стройтрейд» до покупця після підписання акту прийому-передачі (пункт 1.3 договору № 27/18).

Орієнтовний строк 100 % готовності об`єкта будівництва - 1 квартал

2019 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до шести місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору (пункт 2.4 договору № 27/18).

Відповідно до пункту 5.3 договору № 27/18 продавець зобов`язується:

5.3.1.Своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за цим Договором та виконувати інші функції і обов`язки згідно договору;

5.3.2.Здійснювати нагляд за будівництвом об`єкту та введенням його в експлуатацію;

5.3.3.Контролювати виконання укладених договорів з підрядними організаціями.

Вартість майнових прав на квартиру становить 523 110 грн (пункт 3.1 договору № 27/18).

Платежі в рахунок оплати вартості майнових прав на квартиру здійснюються покупцем в строк до 31 жовтня 2018 року (пункт 3.1 договору № 27/18).

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 27/18 виконала, сплативши

30 жовтня 2018 року ТОВ «ПБК-Стройтрейд» грошові кошти в сумі 523 110 грн.

На час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, квартира АДРЕСА_1 у власність позивача не передана.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального прававиключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми пра-ва у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ «ПБК-Стройтрейд» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вимоги про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, а й обов`язки, які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 Закону

№ 1023-XII).

Тлумачення абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII свідчить, що ця норма не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові

від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір про виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень в наведеній частині не впливають, висновків судів не спростовують та зводяться до помилкового тлумачення позивачем положень частини 5 статті 10 Закону № 1023-XII.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) сформулювала висновок, згідно яким, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановивши, що в договорі № 27/18 строк готовності об`єкта будівництва є орієнтовним, а термін передачі ОСОБА_1 права власності на майнові права на квартиру конкретною датою не визначено, а поставлено в залежність від факту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для покладення на ТОВ «ПБК-Стройтрейд» обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Верховний Суд погоджується із вказаними висновками, оскільки суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно встановив обставини справи та належно оцінив умови договору № 27/18, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року та ухвалюючи нове про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не врахував, що Товариство зобов`язане передати покупцеві майнові права на квартиру за актом приймання-передачі майнових прав лише після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва (пункт 1.3 договору № 27/18).

Доказів прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом будинку АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

Висновки місцевого суду узгоджуються із висновками Верховного Суду у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, яке відповідає закону, а тому в цій частині касаційна скарга ТОВ «ПБК-Стройтрейд» підлягає задоволенню, постанова Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасуванню, із залишенням в цій частині в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року.

Щодо розподілу судових витрат

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України № 5076-VI від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої

статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Також згідно статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі

№ 904/4507/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня

2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) Суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672, 90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ПБК-Стройтрейд» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, надало:

- копію договору про надання правової допомоги № 46-03, укладеного

22 березня 2021 року між ТОВ «ПБК-Стройтрейд» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (далі -Об`єднання), в особі голови об`єднання Драченка В. В. (далі - договір № 46-03) та копію додаткової угоди № 1 до договору №46-03, відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати Клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані, або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000 грн за одну годину роботи, але не повинна перевищувати суму в розмірі 500 000 грн (пункт 4.3 договору № 46-03).

Крім цього, сторони додатково домовилися про «гонорар успіху» якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 1 % від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи моровою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (пункт 4.5 договору № 46-03).

- акт №1 надання послуг (детальний опис робіт) до договору № 46-03

від 22 липня 2021 року;

- рахунок на оплату № 71 від 22 липня 2021 року на суму 94 652, 63 грн;

- платіжне доручення № 4602 від 22 липня 2021 року про оплату 94 652, 63грн.

В матеріалах справи відсутні відомості про визнання недійсним (повністю або частково) договору про надання правової допомоги № 46-03

від 22 березня 2021 року.

Також матеріали справи містять ордери серії СА № 1009612 та серії СА № 1009561 на представництво адвокатом Драченком В. В. інтересів

ТОВ «ПБК-Стройтрейд»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000897, виданого 02 квітня 2018 року Драченку В. В.

ТОВ «ПБК-Стройтрейд» просило стягнути із ОСОБА_1 94 652, 63 грн витрат на професійну правничу допомогу, до яких входить «гонорар успіху» та оплата 13 годин роботи, а саме консультація (70 хв), ознайомлення та аналіз позовної заяви (70 хв), підготовча робота для складання відзиву на позовну заяву, аналіз законодавства та судової практики (130 хв), написання та подача відзиву на позовну заяву (70 хв), представництво інтересів клієнта в Придніпровському районному суді м. Черкаси в ході розгляду справи (сукупно 135 хв), написання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (05 хв), ознайомлення з апеляційною скаргою на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси про відмову в забезпеченні позову (30 хв), підготовча робота для складання відзиву на апеляційну скаргу, аналіз законодавства та судової практики, написання відзиву на апеляційну скаргу (70 хв), представництво інтересів Клієнта в Черкаському апеляційному суді (25 хв), аналіз клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та подання доказів, написання заперечення на нього у справі (45 хв), написання промови для судових дебатів (70 хв), написання клопотання про розподіл судових витрат, складання актів та рахунків (60 хв).

Суд першої інстанції належно оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також з урахуванням поданого позивачем заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із позивача на користь відповідача, в сумі 13 000 грн.

Висновки суду першої інстанції в цій частині не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково змінено додаткове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга ТОВ «ПБК-Стройтрейд» підлягає частковому задоволенню, постанова Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасуванню, із залишенням в цій частині в силі додаткового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 серпня 2021 року.

Керуючись статтями 400 409 410 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК-Стройтрейд» задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також в частині розподілу судових витрат скасувати, залишивши в силі у відповідній частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2021 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду

м. Черкаси від 25 серпня 2021 року.

В іншій частині постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович