№ 711/10842/18

Постанова

Іменем України

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 711/10842/18

провадження № 61-9043св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Єльцова В. О., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі -

ПАТ «Черкасиобленерго») в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж про визнання незаконним та скасування рішення комісії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 січня 2017 року між ним і ПАТ «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж було укладено договір про постачання електричної енергії з додатками.

У подальшому відповідачем було прийнято рішення про нарахування позивачу 108 585,42 грн в якості вартості необлікованої електричної енергії за актом про порушення від 30 жовтня 2018 року № 003098. Вказане рішення комісії було оформлене у вигляді протоколу засідання комісії

з розгляду актів про порушення від 14 листопада 2018 року № 5-2018.

Позивач не погоджується з указаним рішенням, вважає його незаконним

і таким, що було складено з порушенням Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика № 562).

Зазначав, що відповідач не подав належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем вимог закону та неправильного використання лічильника, оскільки під час його обстеження 04 жовтня 2018 року працівники Канівського району електричних мереж не виявили порушень

у діяльності лічильника, відповідні акти вони не складали і не вказували зауважень щодо роботи цього лічильника.

Відповідач не мав підстав стверджувати, що на спірному лічильнику шість місяців знаходився магніт, який порушив його роботу щодо обліку використаної електричної енергії, тому безпідставно нарахував позивачу вартість необлікованої електричної енергії за вказаний період.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати

незаконним та скасувати рішення комісії структурного підрозділу

ПАТ «Черкасиобленерго» - Канівського району електричних мереж, оформлене протоколом від 14 листопада 2018 року № 5-2018 з розгляду акта про порушення від 30 жовтня 2018 року № 003098.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме позивач відповідав за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб, проте у даному випадку має місце втручання в роботу лічильника, що призвело до недообліку електричної енергії. Перевірка факту порушення споживачем правил користування електричною енергією входить до посадових обов`язків працівників Канівського району електричних

мереж. За фактом виявлених порушень (які зафіксовані фотофіксацією, відповідною схемою місця виявлення порушення та відображено на відеозаписі) складено акт про порушення з долученням фото та відео зйомки. Факт наявності впливу стороннього предмету в лічильнику позивача підтверджено експертизою. Рішення комісії з розгляду актів про порушення прийняте з дотриманням норм матеріального права.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з боку позивача мало місце втручання в роботу лічильника, що призвело до недообліку електричної енергії, а тому відповідач правомірно прийняв рішення про визнання причетним ОСОБА_1 до розкрадання електричної енергії, шляхом впливу постійного магнітного поля на лічильний механізм приладу обліку, на підставі складеного акта про порушення від 30 жовтня 2018 року

№ 003098. Висновок експертів підтверджує факт втручання позивача

в роботу приладу обліку - лічильника електричної енергії. Відповідач

навів обґрунтований розрахунок обсягу та вартості необлікованої електроенергії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 травня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року та витребував матеріали справи.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень

позивач також посилається і на пункти 1, 4 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі

№ 336/6535/16-ц.

Вказував, що апеляційний суд порушив право сторони приймати участь

у розгляді справи, оскільки у судове засідання, призначене на 28 квітня

2021 року на 09.30 год у режимі відеоконференції, не надходило жодного запрошення, хоча в обумовлену дату та час адвокат позивача зайшов

у систему «EasyCon» для участі у судовому засідання. При цьому

в оскаржуваній постанові помилково зазначено, що судове засідання було призначене на 12.00 год 28 квітня 2021 року.

Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик експертів, які склали висновок від 28 лютого 2020 року, щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, на час передачі лічильника на експертизу всі пломби та індикатори були цілісними і неушкодженими. Будь-які висновки експертів про спрацювання індикатора магнітного поля можуть лише свідчити про неправильне транспортування або зберігання експертами вилученого у позивача лічильника та допущення впливу на нього стороннього магнітного поля, що

і призвело до спрацювання зазначеного індикатора.

Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У матеріалах справи відсутні докази втручання споживача у роботу приладу. Такий факт не підтверджено

і висновком експертизи. Експертиза була призначена лише під час судового розгляду, а її висновки не доводять вини позивача. Наданий відповідачем відеозапис не завірений електронним цифровим підписом та не був наданий суду в оригіналі.

Позиції інших учасників

ПАТ «Черкасиобленерго» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду. У зв`язку з цим просило суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 20 січня 2017 року ОСОБА_1

і ПАТ «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж уклали договір про постачання електричної енергії (ДПЕ) № 320 з додатками.

Вказаним договором від 20 січня 2017 року передбачено електропостачання об`єкту нерухомості на АДРЕСА_1 .

Згідно з додатком № 12 до договору від 20 січня 2017 року ОСОБА_1

є уповноваженою особою споживача.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору про постачання електричної енергії позивач сплачує відповідачу вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи з приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики № 562 за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії

з порушенням, у разі таких дій або бездіяльності позивача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, пошкодження та (або) зняття пломб

з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою № 562.

За змістом пункту 2.3.5 договору про постачання електричної енергії споживач зобов`язується забезпечувати безперешкодний та безпечний доступ уповноважених осіб представників Відповідача за пред`явленням службового посвідчення до засобів обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості.

За адресою споживача, де було виявлене порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ, Правила № 312), на час перевірки був встановлений електричний лічильник, який повинен обліковувати спожиту електричну енергію.

Відповідно до наданої копії завдання на виконання робіт від 04 жовтня

2018 року працівники відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , отримали завдання по зняттю показників у абонента ОСОБА_1 .

Суди встановили, що повноваження вказаних працівників підтверджуються копіями службових посвідчень, які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.

04 жовтня 2018 року о 15.45 год працівників ПАТ «Черкасиобленерго» не допущено до виконання своїх обов`язків на

АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт.

У подальшому відбулось зняття показників з лічильника у присутності довіреної особи ОСОБА_1 .

Результати зняття показників відображено у завданні від 04 жовтня

2018 року.

30 жовтня 2018 року уповноважені представники ПАТ «Черкасиобленерго»

в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж при перевірці дотримання споживачем ОСОБА_1 вимог законодавства виявили порушення пункту 5.5.5.20 ПРРЕЕ, а саме розкрадання електричної енергії шляхом впливу постійного магнітного поля (магніт) на лічильний механізм приладу обліку.

На час перевірки було виявлено на електричному лічильнику на лицьовій стороні магніт, про що свідчать також надані відповідачем фотокартки.

По факту виявлених порушень складено акт про порушення № 003098

із зазначенням щодо долучення фото та відеозйомки.

Суди встановили, що відео та фотозйомка була здійснена відповідно до вимог абзацу четвертого пункту 4.5 Методики № 562 та не є порушенням прав позивача.

У рішенні комісії з розгляду актів про порушення, оформленому протоколом від 14 листопада 2018 року № 5-2018, вказано, що уповноважена особа ОСОБА_1 не мав зауважень до складеного акта. Вказаним рішенням визнано акт від 30 жовтня 2018 року складеним з дотриманням вимог ПРРЕЕ, Методики № 562 та визнано його правомірним, а споживача - причетним до зазначеного в акті порушення. Відповідно до пункту 8.2.4 ПРРЕЕ проведено розрахунок обсягу та вартості необлікованої електроенергії за останні 6 місяців, що складає 42 098 кВт-год, а всього на суму 108 585,42 грн.

З указаними документами ознайомлений повноважний представник ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний підпис.

Суди встановили, що розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем пункту 8.2.4 Правила

№ 312 проведено згідно з пунктом 3.5 Методики № 562.

У додатку до акта про порушення від 30 жовтня 2018 року № 003098 - акті про опломбування речового (вилученого) доказу від 30 жовтня 2018 року

№ 320, перелічені вилучені речові докази та номери пломб, якими опломбовано пакети, зокрема магніт та зразок кабелю, під час складання акту про порушення. Вказаний акт був підписаний працівниками структурного підрозділу ПАТ «Черкасиобленерго» - Канівського району електричних мереж, та уповноваженою особою споживача. Вказані докази були направлені для проведення комплексної судової трасологічної та електротехнічної експертизи.

В експертному висновку від 28 лютого 2020 року зазначено, що експертам направлено електролічильник НІК 2301 АП1 зав. № 0911936, електромагніт, технічний паспорт електролічильника та матеріали цивільної справи.

З висновку експертів вбачається, що наданий на дослідження магніт при його встановленні на лицьову частину приладу обліку, а саме до місця розташування крокового двигуна облікового механізму лічильника, здійснює вплив потужним магнітним полем на прилад обліку - лічильник електричної енергії типу НІК 2301 АП1 зав. № 0911936, що призводить до зупинки обліку спожитої електричної енергії.

У конструкції лічильників електричної енергії типу «НІК 2301 АП1» не передбачено функцію енергонезалежної пам`яті з фіксацією подій. Тому дати відповідь на питання «Чи було втручання у роботу приладу обліку - лічильника електричної енергії типу НІК 2301 АП1 № 0911936 за допомогою постійного магнітного поля (магніту), що призвело до зміни (припинення або сповільнення) показників обліку електроенергії?» не видається за можливе.

Проте на поверхні кожуха наявні численні траси із слідами ковзання, що локалізуються під розташуванням індикатора магнітного поля МІ1505982 та у місці розташування крокового двигуна в корпусі лічильника. В капсулі індикатора магнітного поля М11505982, встановленого на лицьовій стороні лічильника, відбулося зміщення магнітної суспензії індикатора

з порушенням її геометрії, що свідчить про його спрацювання і є ознакою впливу потужного магнітного поля на обліковий механізм електролічильника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),

а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені

в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів першої і апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної

енергії» встановлено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Підпунктом 14 пунктом 1.2.1 частини 1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що вузол обліку електричної енергії (вузол обліку) - сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з`єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. До складу вузла обліку можуть входити лічильники електричної енергії, трансформатори струму, трансформатори напруги, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинні кола струму

і напруги та інші допоміжні засоби (тестові блоки, перетворювачі імпульсів, блоки живлення, обладнання дистанційної передачі даних тощо).

Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 розділу І ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які надаються відповідно до цих правил, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу та Кодексу комерційного обліку.

За змістом підпунктів 12, 13 пункту 5.5.5 частини 5.5. Розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до об`єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору; забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку.

Обов`язок надання споживачем безперешкодного доступу оператора системи до об`єкту споживання та розрахункових засобів комерційного обліку енергії, що встановлюється на об`єктах споживача, зокрема лічильника, яким обліковується спожита електроенергія, з метою проведення технічної перевірки, вимірювання показників якості електричної енергії тощо.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 206/5490/20.

У разі перешкоджання відповідного доступу до електроустановок, споживач несе відповідальність встановлену законом.

При цьому, факт ненадання споживачем оператору системи доступу до вузла обліку фіксується в акті про недопуск.

Так, 04 жовтня 2018 року о 15.45 год працівників ПАТ «Черкасиобленерго» не допущено до виконання своїх обов`язків на

АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт.

У подальшому відбулось зняття показників з лічильника у присутності довіреної особи ОСОБА_1 . Результати зняття показників відображено у завданні від 04 жовтня 2018 року.

Крім того, 30 жовтня 2018 року уповноважені представники

ПАТ «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Канівського району електричних мереж при перевірці дотримання споживачем ОСОБА_1 вимог законодавства виявили порушення пункту 5.5.5.20 ПРРЕЕ, а саме розкрадання електричної енергії шляхом впливу постійного магнітного поля (магніт) на лічильний механізм приладу обліку.

На час перевірки було виявлено на електричному лічильнику на лицьовій стороні магніт, про що свідчать також надані відповідачем фотокартки.

По факту виявлених порушень складено акт про порушення № 003098 із зазначенням щодо долучення фото та відео зйомки.

У додатку до акта про порушення від 30 жовтня 2018 року № 003098 - акті про опломбування речового (вилученого) доказу від 30 жовтня 2018 року

№ 320, перелічені вилучені речові докази та номери пломб, якими опломбовано пакети, зокрема магніт та зразок кабелю, під час складання акту про порушення.

Вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості

є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта

в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17.

Відповідно до підпункту 11 пункту 5.2.1 Правил № 312 оператор системи розподілу має право на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача, основного споживача, електропостачальника, власника мереж, оператора малої системи розподілу, суміжного оператора системи, постачальника послуг комерційного обліку.

Згідно з підпунктом 20 пункту 5.5.5 Правил № 312 споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

У рішенні комісії з розгляду актів про порушення, оформленому протоколом від 14 листопада 2018 року № 5-2018, вказано, що уповноважена особа ОСОБА_1 не мав зауважень до акта. Вказаним рішенням визнано акт від 30 жовтня 2018 року складеним з дотриманням вимог ПРРЕЕ, Методики № 562 та визнано його правомірним, а споживача - причетним до зазначеного в акті порушення. Відповідно до пункту 8.2.4 ПРРЕЕ проведено розрахунок обсягу та вартості не облікованої електроенергії за останні 6 місяців, що складає 42 098 кВт-год, а всього на суму 108 585,42 грн.

Разом з тим у висновку експертів від 28 лютого 2020 року зазначеному, що

у капсулі індикатора магнітного поля М11505982, встановленого на лицьовій стороні лічильника, відбулося зміщення магнітної суспензії індикатора з порушенням її геометрії, що свідчить про його спрацювання

і є ознакою впливу потужного магнітного поля на обліковий механізм електролічильника.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, з урахуванням предмета та підстав позову, правильно визначилися зі спірними правовідносинами, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у позові, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на доказах, а відповідач не порушив вимоги закону при знятті показників лічильника у абонента, під час якої було виявлено розкрадання електричної енергії шляхом впливу постійного магнітного поля (магніт) на лічильний механізм приладу обліку, про що складено відповідний акт, що якого долучено фото та відео зйомка.

Верховний Суд зазначає, що оскільки факт позаоблікового споживання позивачем електричної енергії підтверджено наявними у справі доказами, то суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно здійснено нарахування позивачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості висновку експертів, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а вказаним висновком повністю доводиться факт втручання позивача в роботу приладу обліку - лічильника електричної енергії типу НІК 2301 АП1 № 0911936. При цьому в акті про опломбування речового (вилученого) доказу мітиться перелік вилучених речових доказів,

в якому зазначено, зокрема, магніт та зразок кабелю. Вказані докази були направлені для проведення комплексної судової експертизи.

Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 336/6535/16-ц, враховуючи наступне.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини

є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не

будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 336/6535/16-ц погодився з висновками місцевого суду, що відповідачі (фізичні особи) заперечували факт втручання у роботу приладу обліку електричної енергії, шляхом встановлення на лічильник магніту, що призвело до зміни його показів, та позивачем (енергопостачальником) експертиза для підтвердження цього факту не проводилася, останній не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту втручання відповідачами у роботу електролічильника, а відтак не довів своїх позовних вимог.

Разом з тим у цій справі суди встановили, що внаслідок влаштування на електричному лічильнику на лицьовій стороні магніту, відбулося втручання позивача в роботу приладу обліку - лічильника електричної енергії. При цьому висновком проведеної експертизи встановлено, що наданий на дослідження магніт при його встановленні на лицьову частину приладу обліку, а саме до місця розташування крокового двигуна облікового механізму лічильника, здійснює вплив потужним магнітним полем на прилад обліку - лічильник електричної енергії, що призводить до зупинки обліку спожитої електричної енергії. В капсулі індикатора магнітного поля, встановленого на лицьовій стороні лічильника, відбулося зміщення магнітної суспензії індикатора з порушенням її геометрії, що свідчить про його спрацювання і є ознакою впливу потужного магнітного поля на обліковий механізм електролічильника.

Отже, у справі, на яку містяться посилання у касаційній скарзі, правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, є подібними, проте суди виходили з конкретних обставин кожної окремої справи, відповідно, відсутні правові підстави вважати про неврахування висновків касаційного суду, викладених у постанові за результатом перегляду зазначеної справи.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційним судом порушено право позивача приймати участь у судовому засіданні 28 квітня 2021 року о 09.30 год у режимі відеоконференції, оскільки відповідне клопотання було задоволене ухвалою від 19 квітня 2021 року, згідно

з довідкою, складеною секретарем судових засідань, у зв`язку з технічними неполадками системи «EasyCon» зазначене судове засідання

у режимі відеоконференції не відбулося, а відповідно до частини п`ятої

статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі

в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. При цьому позивач отримав повідомлення про участь у судовому засідання на 28 квітня

2021 року о 09.30 год, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2 а. с. 198).

Помилкове зазначення в оскаржуваній постанові часу призначеного

на 28 квітня 2021 року судового засідання (12.00 год замість 09.30 год) не впливає на результат розгляду справи, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик експертів, які склали висновок від 28 лютого 2020 року, оскільки вказана процесуальна дія

є правом, а не обов`язком суду, при цьому зазначений висновок є повним, зрозумілим, обґрунтованим і таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи, а також не викликає сумніви в його правильності.

Помилковими є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки оскаржувана постанова прийнята на основі повно

і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду

у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені

в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення

обставин справи та переоцінки доказів, що в силу

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження

в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ

у справі «Серявін та інші проти України»).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук