№ 712/1080/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 712/1080/23

провадження № 61-2629св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - корпорація «Житлобудінвест-Ч»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чечота Ярослава Григоровича на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2023 року у складі судді Стеценко О. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до корпорації «Житлобудінвест-Ч» про розірвання договору, стягнення збитків, пені та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 лютого 2008 року між нею та корпорацією «Житлобудінвест-Ч» було укладено договір № 65 про дольову участь у будівництві квартири в жилому будинку по АДРЕСА_1 , за умовами якого вона замовила будівництво двокімнатної квартири загальною площею 69,0 кв. м, будівельний АДРЕСА_1 поверсі цього будинку.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що вартість квартири станом на дату укладення договору складає 379 500 грн.

На виконання умов договору, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02ААА3 від 04 березня 2008 року позивач внесла оплату у сумі 379 500 грн, тобто виконала обов`язки за договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору корпорація була зобов`язана здійснити будівництво квартири в жилому будинку та ввести його в експлуатацію у 2009 році, а після завершення будівництва передати квартиру за актом приймання-передачі.

Представник позивача неодноразово звертався до корпорації «Житлобудінвест-Ч» з адвокатськими запитами щодо оформлення права власності та виконання умов договору, однак відповідач не виконав умови договору, квартиру у власність позивача не передав і не визнає її прав.

17 листопада 2017 року корпорацією «Житлобудінвест-Ч» введено в експлуатацію житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , натомість право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цьому будинку зареєстровано за третьою особою на підставі договору про дольову участь у будівництві від 05 червня 2017 року № 163 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 25 січня 2018 року № 104, про що позивач дізналася восени 2021 року з відзиву на позов та додатків до нього під час розгляду справи № 712/6877/21 за позовом ОСОБА_1 до корпорації «Житлобудінвест-Ч», ОСОБА_2 про визнання права власності.

Таким чином, за відсутності достатньої інформації позивач не могла подати позовну заяву до відповідача раніше. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що проходила лікування внаслідок перелому кістки, у зв`язку з чим не мала можливості здійснити оплату професійної правничої допомоги щодо складання позову та представництва її інтересів у суді.

Оскільки відповідач допустив порушення умов договору, тому позивач вважає, що вправі вимагати стягнення з нього пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що в межах позовної давності складає 4 155 525 грн.

Ринкова вартість квартири становить 1 559 400 грн, тому позивачу заподіяно збитки у формі упущеної вигоди в сумі 1 179 900 грн.

Також, внаслідок порушенням відповідачем умов договору позивачу заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100 000 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розірвати договір від 27 лютого 2008 року № 65 про дольову участь у будівництві квартири, укладений між нею та корпорацією «Житлобудінвест-Ч», стягнути з корпорації «Житлобудінвест-Ч» на її користь збитки у розмірі 379 500 грн, збитки (упущену вигоду) у розмірі 1 179 900 грн, пеню у розмірі 4 155 525 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що умовами договору про дольову участь у будівництві квартири від 27 лютого 2008 року № 65 передбачені підстави, за яких цей договір вважається укладеним. Вказана умова залежить від оплати вартості квартири пайовиком.

Позивач повинна була внести оплату вартості квартири у триденний строк з дати підписання сторонами договору, тобто до 03 березня 2008 року включно, однак внесла кошти у сумі 379 500 грн 04 березня 2008 року, що підтверджується квитанцією серії 02АААЗ № 322108 від 04 березня 2008 року і не заперечувалося позивачем.

Оскільки позивачем допущено порушення умов щодо своєчасної оплати вартості квартири, тому згідно з пунктом 3.1 договору про дольову участь у будівництві квартири від 27 лютого 2008 року № 65 він не набрав чинності, а також не переукладався.

За таких обставин, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини і відповідач не допустив порушення прав позивача, то у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до корпорації «Житлобудінвест-Ч» про розірвання договору про дольову участь у будівництві квартири від 27 лютого 2008 року № 65, стягнення збитків (упущеної вигоди) у сумі 1 179 900 грн необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю. Вимоги про стягнення пені та моральної шкоди є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення збитків у сумі 379 500 грн суди вважали обґрунтованими, однак відмовили у їх задоволенні у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, оскільки ОСОБА_1 могла дізнатися про своє порушене право ще 05 березня 2008 року, тобто з наступного дня після внесення оплати, або найпізніше з 18 грудня 2017 року, так як відповідач повинен був передати квартиру позивачу до 17 грудня 2017 року включно, а під час розгляду справи місцевим судом в судовому засіданні позивач зазначила, що вона була обізнана, що будинок збудований ще у 2017 році, і вона постійно цікавилася долею будівництва, натомість з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише 30 січня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чечот Я. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 1522/16455/12, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Соснівського районного суду міста Черкаси.

07 травня 2024 року справа № 712/1080/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чечота Я. Г. мотивована тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували набуття іншими особами права власності на спірне майно (квартиру), а також не довів факт невнесення позивачем оплати за договором. Натомість надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру підтверджує факт внесення оплати, тому відповідач не мав права розривати договір в односторонньому порядку і такий механізм припинення дії договору за наявності оплати не передбачений договором.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 лютого 2008 року між корпорацією «Житлобудінвест-Ч» (корпорація) та ОСОБА_1 (пайовик) було укладено договір № 65 про дольову участь у будівництві квартири в жилому будинку по АДРЕСА_1 .

За умовами цього договору пайовик замовляє у корпорації будівництво двокімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість квартири на дату укладення договору становить 379 500 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору пайовик проводить фінансування будівництва квартири у повному обсязі згідно з пунктом 2.1 договору або частинами. Оплата вартості квартири проводиться грошовими коштами, згідно з умовами договору: 1) перший внесок складає 30 % суми вартості квартири, згідно з пунктом 2.1 договору та сплачується у триденний строк з дати підписання сторонами договору; 2) залишок вартості квартири у розмірі 70 % пайовик сплачує згідно з графіком оплати.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що пайовик зобов`язаний оплатити вартість квартири згідно з умовами договору та графіка оплати шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок корпорації грошових коштів у сумі 379 500 грн, або надати корпорації грошовий чек ощадбанку, або оплатити у касу корпорації в цей же термін.

Якщо пайовик не провів оплату першого внеску у розмірі та строки, встановлені договором, цей договір вважається таким, що не набрав чинності, навіть якщо грошові кошти сплачені за спливом десяти днів після вказаного у договорі строку. У такій ситуації договір підлягає переукладенню на вільну квартиру у цьому будинку, якщо така буде в наявності.

Відповідно до пункту 3.2 договору пайовик зобов`язаний проводити оплату вартості квартири у будинку, що будується, в строки та розмірі згідно з умовами договору. Після визначення повної вартості квартири корпорація пред`являє пайовику вимоги про повну оплату, яку пайовик повинен провести протягом п`яти днів з дати пред`явлення повідомлення про сплату.

Згідно з пунктом 4.1 договору корпорація зобов`язана здійснити будівництво квартири у житловому будинку, будівельна адреса якого вказана в пункті 1.1 договору, та ввести будинок в експлуатацію у 2009 році при наявності повного та своєчасного фінансування з боку всіх пайовиків.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі розірвання договору, спричиненого порушенням строків фінансування та розміру внеску з боку пайовика, отримані грошові кошти підлягають поверненню пайовику з урахуванням пункту 5.6 договору при наявності третьої особи або правонаступника, який укладе новий договір на квартиру пайовика, який вибуває, і продовжить її фінансування з попереднім погашенням коштів, витрачених на будівництво квартири на користь колишнього пайовика.

Відповідно до пункту 7.1 договору якщо до закінчення строків внесення оплати, обумовлені умовами договору, пайовик не внесе платежі у повному обсязі, договір вважається розірваним за його ініціативою, з поверненням сторін за договором у первинний стан з урахуванням пункту 5.6 договору. Квартира підлягає перерозподілу.

Згідно з пунктом 8.1 договору усі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки в письмовій формі, усні домовленості до договору не допускаються. Виправлення до договору не допускаються. Листи корпорації по оплаті та інші доповнення до договору, що направляються, підлягають виконанню сторонами.

Договір вступає в дію з дати оплати першого внеску вартості квартири і діє до дати виконання умов договору сторонами (пункт 8.2 договору).

Під час розгляду справи місцевим судом в судовому засіданні сторони підтвердили, що договір ними підписувався, з умовами договору обидві сторони обізнані і ознайомлені.

04 березня 2008 року корпорація «Житлобудінвест-Ч» прийняла від ОСОБА_1 379 500 грн за договором від 27 лютого 2008 року № 65, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру серії 02АААЗ №322108 від 04 березня 2008 року.

Представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом від 23 лютого 2021 року, в якому просив надати інформацію про стан будівництва двокімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_1 , та виконання відповідачем вимог договору від 27 лютого 2008 року № 65.

15 березня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив передати ОСОБА_1 двокімнатну квартиру, будівельна адреса: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі та/або підписання інших необхідних документів.

Також 15 березня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про: стан виконання відповідачем вимог договору від 27 лютого 2008 року № 65; повну адресу та реєстраційний номер нерухомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо двокімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_1 ; можливість передачі ОСОБА_1 двокімнатної квартири, будівельний АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі та підписання інших необхідних документів.

Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування від 18 березня 2021 року інформація щодо присвоєння адреси квартирі АДРЕСА_1 в Департаменті відсутня.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .

Довідкою КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 22 вересня 2021 року № 749 підтверджується, що ОСОБА_1 консультована з приводу наслідків перенесеного відкритого перелому.

Наказом корпорації «Житлобудінвест-Ч» від 25 березня 2008 року договір дольової участі від 27 лютого 2008 року № 65 розірвано у зв`язку з невнесенням ОСОБА_1 оплати по договору. Вказана квартира з дати цього наказу є вільною до укладення договору дольової участі з іншою особою (пайовиком). Раніше помилково видану ОСОБА_1 квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 379 500 грн від 04 березня 2008 року ОСОБА_1 повернути відмовилася, у зв`язку з чим наказано вважати її недійсною.

Листом корпорації «Житлобудінвест-Ч» від 27 березня 2018 року доведено до відома ОСОБА_1 , що у зв`язку з невиконанням нею умов договору від 27 лютого 2008 року № 65, а саме невнесенням коштів, цей договір вважається недійсним.

На підтвердження отримання позивачем листа відповідач надав рекомендоване повідомлення про вручення № 1800196149589.

Листом корпорації «Житлобудінвест-Ч» від 14 квітня 2021 року повідомлено представника позивача про те, що на виконання умов договору від 27 лютого 2008 року № 65 ОСОБА_1 не вносилися кошти, тому договір вважається розірваним за ініціативою пайовика. У зв`язку з чим відсутня можливість передати останній квартиру.

Будинок введений в експлуатацію 17 листопада 2017 року, що підтверджується сертифікатом серії ЧК № 162173200283 від 17 листопада 2017 року, виданим Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради.

Відповідно до листа корпорації «Житлобудінвест-Ч» від 01 березня 2021 року № 43 будівництво будинку по АДРЕСА_1 завершено, об`єкт зданий в експлуатацію.

Згідно з висновком про ринкову вартість об`єкта оцінки від 16 січня 2023 року вартість двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 1 559 400 грн.

Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_3 пояснив, що на підприємство прийшла позивач та уклала договір на будівництво квартири. Квартири швидко розкуповувались, тому вона попросила виписати квитанцію, щоб знати, що за нею заброньовано квартиру. Це було зроблено, однак після спливу терміну для оплати було видано наказ про визнання квитанції та договору недійсним. Коштів від позивача корпорація не отримувала. Свідок зазначив, що позивач у період з 2009 року по 2021 рік не зверталася до корпорації.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чечота Я. Г. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20, від 30 червня 2022 року у справі № 916/1466/21, постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 201/12077/19.

При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами пункту 2.2 договору дольової участі від 27 лютого 2008 року № 65 сторони визначили триденний строк з дати підписання цього договору для здійснення ОСОБА_1 повної оплати, або першого внеску за фінансування будівництва квартири.

Зазначений договір було підписано сторонами 27 лютого 2008 року, однак позивач сплатила вартість квартири у сумі 379 500 грн лише 04 березня 2008 року, тобто через 5 днів, тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до положень пункту 3.1 договору дольової участі від 27 лютого 2008 року № 65 цей договір вважається таким, що не набрав чинності, та підлягав переукладенню на вільну квартиру.

Оскільки вказаний договір сторонами не переукладався, тому суди зробили правильний висновок про відсутність між сторонами договірних відносин, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 до корпорації «Житлобудінвест-Ч» про розірвання договору про дольову участь у будівництві квартири від 27 лютого 2008 року № 65 є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, оскільки договір про дольову участь у будівництві квартири від 27 лютого 2008 року № 65 не набрав чинності, а інші договори між сторонами не укладалися, то Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з корпорації «Житлобудінвест-Ч» відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) у розмірі 1 179 900 грн, пені у розмірі 4 155 525 грн, моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, так як в цій справі позивач не довела наявності всіх необхідних умов для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач могла дізнатися про своє порушене право найпізніше з 18 грудня 2017 року, оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи місцевим судом вона зазначила, що була обізнана, що будинок збудований ще у 2017 році, і вона постійно цікавилася долею будівництва, телефонувала постійно до відповідача щодо строку введення будинку в експлуатацію і одразу, коли будинок був збудований, уклала договір з адвокатом.

Крім того, суди врахували що позивач могла дізнатися про своє порушене право 05 березня 2008 року, тобто з наступного дня після внесення оплати за договором від 27 лютого 2008 року № 65.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з корпорації «Житлобудінвест-Ч» коштів у розмірі 379 500 грн не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

При цьому касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків спливу позовної давності. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 1522/16455/12, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах,а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чечота Ярослава Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 червня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович