02.08.2024

№ 712/1465/19

Постанова

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 712/1465/19

провадження № 61-17313св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: державний реєстратор Миколенко Тарас Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівна,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 квітня 2019 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду

від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д.,

Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Миколенка Т. О., Цибенко Л. І., Пилипчак К. І., державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. про скасування рішення державного реєстратора та скасування договору дарування.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу

від 06 квітня 1989 року ОСОБА_1 придбав садибу на

АДРЕСА_1 , на якій розміщені: головний будинок, літера «А-1», загальною площею 90,9 кв. м, житловою площею 58,6 кв. м, літня кухня, переобладнана у житловий будинок, літера «Б-1», загальною площею 30,3 кв. м, та інші господарські споруди.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 квітня

2015 року у справі № 712/1645/13-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної власності на майно та поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку, літера «Б-1» з гаражем, літера «Д», які розташовані за адресою; АДРЕСА_1 , вартістю 20 000 грн, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку, літера «Б-1» з гаражем, літера «Д», які розташовані за адресою; АДРЕСА_1 , вартістю 20 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 квітня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності за кожним по Ѕ частині одноповерхового житлового будинку літера «Б-1» з гаражем літера «Д», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 20 000 грн, залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року залишено без змін.

Проте, при здійсненні державної реєстрації спірного будинку державний реєстратор ОСОБА_4 вказав, що Ѕ частка цього будинку належить ОСОБА_2 . У додаткових відомостях державний реєстратор зазначив,

що Ѕ частина житлового будинку «Б-1» з гаражем літера «Д-1» належить ОСОБА_2 відповідно до рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 квітня 2015 року.

14 травня 2018 року державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. уклала договір дарування між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на рішення державного реєстратора Миколенка Т. О. від 11 серпня 2018 року як на підставу для укладення договору дарування.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 , використавши фіктивну державну реєстрацію, подарувала ОСОБА_3 неналежну їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати рішення державного реєстратора Миколенка Т. О.

від 11 та 16 серпня 2016 року, від 17 жовтня 2016 року; визнати недійсним договір дарування від 14 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 квітня

2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 квітня 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав зі сторони відповідачів, а також не зазначено, в чому ці порушення полягають, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Крім того, 27 березня 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду на підставі частини першої статті 404 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що будинок АДРЕСА_2 , є неподільним, тому виділити в ньому частку неможливо, крім того, нотаріус посвідчила договір дарування, пославшись на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які не відповідають дійсності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 1989 року ОСОБА_1 придбав садибу на АДРЕСА_1 , на якій розміщені: головний будинок, літера «А-1», загальною площею 90,9 кв. м, житловою площею 58,6 кв. м, літня кухня, переобладнана у житловий будинок, літера «Б-1», загальною площею 30,3 кв. м, та інші господарські споруди.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 квітня

11 серпня 2016 року державним реєстратором Смілянського виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О. зареєстровано право власності на Ѕ частину одноповерхового будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Проте, державним реєстратором під час здійснення реєстрації права власності допущено технічну помилку і за ОСОБА_2 зареєстровано Ѕ частину не тільки житлового будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д», а також помилково Ѕ частину інших об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно від 17 жовтня 2016 року у запис про право власності

від 11 серпня 2016 року державним реєстратором Смілянського виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О. внесено зміни, якими вилучено запис про реєстрацію за ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , залишено у розділі актуальна інформація про право власності тільки додаткові відомості, відповідно до яких за ОСОБА_2 зареєстровано Ѕ частина одноповерхового житлового будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д» на підставі рішення судів.

14 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування частки в праві власності на житловий будинок, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_3 прийняла у дар Ѕ частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований на АДРЕСА_1 Ѕ частка житлового будинку під літерою «Б-1», площею 19,4 кв. м та надвірні споруди: гараж під літерою «Д».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно частинами 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування, оскільки спірний правочин був укладений на підставі рішення державного реєстратора Миколенка Т. О. від 11 серпня 2018 року, яке містить не актуальні данні щодо нерухомого майна.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Суди встановили, що державним реєстратором Смілянського виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Проте, під час здійснення реєстрації права власності допущено технічну помилку і за ОСОБА_2 зареєстровано Ѕ частину не тільки житлового будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д», а також помилково Ѕ частину інших об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141 (у редакції, чинній н момент виникнення спірних правовідносин)) державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта цього права, інші речові права та суб`єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Державний реєстратор за заявою ОСОБА_2 вніс зміни до запису у Державному реєстрі прав, якими приведено його у відповідність зі спірним правочином дарування.

Таким чином, державний реєстратор діяв відповідно до вимог чинного законодавства, порушень прав позивача діями державного реєстратора судами не встановлено та відповідно до вимог статей 12 81 ЦПК України не доведено позивачем.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ято та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з часиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суди встановили, що 14 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладений договір дарування Ѕ частини одноповерхового жилого будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д» на АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 жовтня 2016 року державний реєстратор на підставі рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року здійснив реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д».

Встановивши, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності

на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку під літерою «Б-1» з гаражем під літерою «Д» на підставі рішень судів, та врахувавши, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, тобто ОСОБА_2 правомірно було укладений договір дарування саме її частини спірного будинку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що будинок АДРЕСА_2 є неподільним, тому виділити в ньому частку неможливо, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до договору дарування подарована ідеальна (Ѕ частка), оскільки виділу в натурі часток між сторонами проведено не було. Питання про реальний розподіл жилого будинку в судовому засіданні не вирішувалось.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналізуючи поняття права спільної часткової власності, йдеться про виокремлення та належність співвласнику лише частки в праві власності, а не частки в майні. Тому співвласнику належить не конкретно визначена частина майна (певна кімната), а лише визначена арифметично (у простих дробах) частина в праві власності на це майно, яким має право розпоряджатися співвласник, зокрема, шляхом дарування цієї частини і без виділу в натурі частки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Крім того, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити, оскільки клопотання не містить, визначених статтею 403 ЦПК України підстав та обґрунтувань для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 квітня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк