№ 712/4072/15-к

Постанова

Іменем України

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 712/4072/15-к

провадження № 51-6145 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

виправданого в режимі відеоконференції ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, та недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371 КК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року залишено без зміни.

Заступник Генерального прокурора ОСОБА_8 16 березня 2021 року подав до Соснівського районного суду м. Черкас заяву, у якій ставив питання про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 22 грудня 2021 року заяву заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеного вироку залишено без задоволення.

Вказану ухвалу місцевого суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 оскаржив в апеляційному порядку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 22 грудня 2021 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог вказує, що за результатом судового розгляду Соснівським районним судом м. Черкас 12 січня 2018 року постановлено вирок, яким виправдано ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, та недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371 КК України. Зазначений вирок ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишено без зміни. Однією з підстав для прийняття такого рішення були показання потерпілого ОСОБА_2 , який в ході допиту повідомив, що перебував на місці вчинення злочину, що судом розцінено як підтвердження законності його затримання у порядку ст. 208 КПК України. Разом з тим, у подальшому вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2020 року затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_2 про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України. Зокрема, вказаним вироком ОСОБА_2 засуджено за надання неправдивих показань у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , де в ході допиту він вказував, що у ніч з 23 на 24 січня 2014 року він перебував у натовпі людей перед приміщенням Черкаської ОДА, однак насправді він там не знаходився та проходив паралельною вулицею, а неправдиві показання надав за обіцянку невідомих осіб фінансової допомоги його матері на лікування. Прокурор вказує, що нововиявленою обставиною у даному випадку є саме вирок щодо ОСОБА_2 , який є юридичним фактом, а неправдиві показання ОСОБА_2 мали вирішальне значення для виправдування ОСОБА_1 . Крім того, зауважує, що місцевим судом не взято до уваги долучені до заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами копію ухвали Соснівського районного суду м. Черкас від 19 лютого 2015 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України та закриття кримінального провадження у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування», а також постанови прокурора від 23 березня 2017 року про скасування постанови старшого прокурора прокуратури м. Черкаси ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , а також постанови від 23 березня 2017 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України. Прокурор наголошує, що зазначені докази є суттєвими, оскільки у своїй сукупності вказують про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому дій, що є важливим для вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України. Однак вказаним обставинам місцевий суд надав неправильну оцінку, та безпідставно визнав їх такими, що не є нововиявленими. Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що вказані обставини мали бути відомі прокурору на час розгляду справи щодо ОСОБА_1 , а тому не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки були доступні стороні обвинувачення, при цьому необґрунтовано ототожнивши прокурорів у різних кримінальних провадженнях, як єдиний орган. Крім того, зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків, які не допитувалися під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , оскільки про їх показання суду не було відомо, та які у сукупності вказують про наявність прямого умислу у ОСОБА_1 щодо незаконного затримання ОСОБА_2 . Вважає, що така позиція суду не відповідає положенням ч. 4 ст. 466 КПК України, оскільки прокурором повідомлено про обставини, які оспорюються, а тому вказані докази підлягали дослідженню та оцінці для прийняття відповідного рішення. При цьому, задовольнивши клопотання про дослідження письмових доказів, у своєму рішенні місцевий суд жодним чином не мотивував свою позицію щодо відсутності підстав щодо необхідності дослідження інших доказів (допиту свідків). Про вказані обставини прокурор вказував у своїй апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції на такі порушення уваги не звернув, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 412 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Виправданий ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанції без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, не погоджуючись з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 22 грудня 2021 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, ставить питання про їх скасування.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентовано главою 34 КПК України, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до положень ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Так, заступник Генерального прокурора України ОСОБА_8, вказуючи на наявність нововиявлених обставин, 16 березня 2021 року подав до місцевого суду заяву, у якій ставив питання про перегляд у порядку глави 34 КПК України вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 .

При цьому свою заяву обґрунтовував тим, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2020 року у справі №711/6347/20 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_2 , та останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України. Вказаний вирок суду набрав законної сили 18 січня 2021 року. Крім того, під час ухвалення вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року судом не досліджено та не враховано той факт, що постанова старшого прокурора прокуратури м. Черкас ОСОБА_1 від 19 квітня 2014 року про закриття кримінального провадження 24 березня 2017 року скасована керівником Черкаської місцевої прокуратури як незаконна та необґрунтована. Судом також не досліджено та не враховано, що того ж дня 24 березня 2017 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України. Вищевикладені обставини не досліджувались судом, та мали виключне значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином прокурор вказував, що в даному випадку показання потерпілого ОСОБА_2 мали вирішальний вплив на ухвалення Соснівським районним судом м. Черкас 12 січня 2018 року виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 , факт їх неправдивості підтверджується доказами, що в сукупності становить «суттєвий недолік» та «помилку», яка превалює над принципом правової визначеності та є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

Як зазначив у своїй ухвалі суд першої інстанції, станом на час подання заяви прокурора до суду та постановлення ухвали суду за результатами її розгляду минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а тому виправдувальний вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2018 року в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, не може бути переглянутий.

Вказаний висновок місцевого суду є обґрунтованим та узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 461 КПК України.

Як вбачається з ухвали місцевого суду, вироком Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, разом з тим виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення були кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК України як зловживання службовою особою владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, чи інших фізичних осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за ч. 3 ст. 371 КК України - завідомо незаконне затримання, вчинене в особистих інтересах.

Тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК України, насамперед ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, системний аналіз положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Тобто обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та обґрунтовуючи свої висновки, місцевий суд зауважив, що відповідно до виправдувального вироку Соснівського районного суду м. Черкас від 12 січня 2018 року в основу висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій, окрім показань потерпілого ОСОБА_2 , покладені й інші докази, зокрема, показання працівників міліції та прокуратури, допитаних у якості свідків, письмові докази у кримінальному провадженні.

Зокрема, місцевий суд звертає увагу, що у виправдувальному вироку суд вказав, що законність затримання ОСОБА_2 , обґрунтованість підозри і необхідність застосування до нього запобіжного заходу неодноразово перевірялась судами першої інстанції. Судом також враховано, що постановою від 19 травня 2014 року старшим прокурором прокуратури м. Черкаси ОСОБА_1 закрито кримінальне провадження № 12014250040000308 від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 за відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ст. 341 КК України. На думку суду, така об`єктивно підтверджена поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовувала його показання про відсутність у нього наміру притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб, і спростовує обвинувачення про те, що ОСОБА_1 з кар`єристських спонукань підписав завідомо неправдивий документ - протокол затримання особи у порядку ст. 208 КПК України.

При цьому, постановляючи виправдувальний вирок, місцевий суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не доведено, що на час складання протоколу затримання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як прокурор, знав про його невинуватість і про те, що офіційні документи містили завідомо неправдиві відомості про вчинення потерпілим ОСОБА_2 злочину, тобто не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій.

Враховуючи викладене, місцевий суд, під час перевірки заяви прокурора про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, зазначив, що здобуті після складення протоколу затримання ОСОБА_2 докази того, що він не брав участі в подіях біля Черкаської ОДА 23 січня 2014 року, а кримінальне провадження щодо нього було закрите за відсутністю в його діях складу злочину, самі по собі не можуть свідчити про те, що прокурору ОСОБА_1 такі обставини були відомі вже на час складання протоколу про затримання. А тому місцевий суд дійшов висновку, що завідомо неправдиві покази потерпілого ОСОБА_2 не спростовують висновків вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2018 року щодо недоведеності вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України.

Також місцевий суд у своїй ухвалі зауважив, що не вважає нововиявленими обставинами прийняття постанови керівником Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 24 березня 2017 року про скасування постанови старшого прокурора прокуратури м. Черкаси ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року про закриття кримінального провадження №12014250040000308 від 23 січня 2014 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, а також прийняття ним постанови від 24 березня 2017 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Місцевий суд констатував, що про вказані обставини органу обвинувачення мало бути відомо ще під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 судом першої інстанції, більше того такі обставини не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Крім того, місцевий суд звернув увагу, що обставини, які існували і про які сторона знала або могла знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатись нововиявленими. Також, не можуть вважатись підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному виконанні своїх процесуальних обов`язків.

А тому місцевий суд дійшов переконання, що одні обставини, на які посилався прокурор у заяві (наявність вироку щодо ОСОБА_2 ) не спростовують висновків суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, а інші - з огляду на положення ст. 459 КПК України не можуть вважатися нововиявленими, оскільки вони були відомі прокурору при розгляді кримінальної справи та на момент ухвалення вироку.

Перевіряючи ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із вказаними висновками місцевого суду, зазначивши, що такі висновки є обґрунтованими та вмотивованими, та вказав, що судом першої інстанції у повному обсязі дотримано процедуру розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У своїй касаційній скарзі прокурор наголошує, що зазначені ним докази є суттєвими, оскільки у своїй сукупності вказують про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому дій, що є важливим для вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України.

Однак прокурором не враховано, що його доводи в цій частині фактично зводяться до оспорювання оцінки висновків суду, які викладені у судових рішеннях за результатом розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході перевірки обставин, на які у своїй заяві вказував прокурор, місцевий суд, дотримуючись вимог статей 459 466 467 КПК України, ретельно проаналізував усі доводи заяви, оцінивши та співставивши їх з матеріалами кримінальної справи, не визнав їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України та з наведенням докладних мотивів дійшов висновку, що зазначені обставини не дають підстав для скасування вироку суду.

Колегія суддів не може погодитися з доводами касаційної скарги прокурора про те, що задовольнивши клопотання про дослідження письмових доказів, у своєму рішенні місцевий суд жодним чином не мотивував свою позицію щодо відсутності підстав щодо необхідності дослідження інших доказів, а саме допиту свідків.

Як вбачається зі змісту ухвали місцевого суду, за наслідками розгляду клопотання про допит свідків, місцевий суд відмовив у його задоволенні, оскільки частина свідків допитувалась під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , і судом надавалась оцінка таким показанням, частина свідків для допиту в суд не з`явилась, а протоколи допиту інших свідків судом розцінені як нові докази, тобто здобуті після розгляду справи по суті, що не можуть слугувати підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначені обставини в цілому, а також повнота судового розгляду у провадженні про перегляд вироку місцевого суду за нововиявленими обставинами були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який не встановив порушень вимог процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора.

Таких порушень не встановлено й під час касаційного розгляду.

З огляду на викладене колегією суддів не встановлено процесуальних порушень, у тому числі й вимог ст. 466 КПК України, про що наголошує прокурор у своїй касаційній скарзі, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.

Крім того, як на підставу для скасування ухвали суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_7 посилається на те, що суд апеляційної інстанції на допущені місцевим судом порушення уваги не звернув, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 412 КПК України.

З такими твердженнями прокурора, викладеними у касаційній скарзі, колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Так, ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404 405 407 412 КПК України, переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.

Тобто, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд надав таким доводам належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказує про неправильність висновку місцевого суду про те, що обставини, наведені у заяві, мали бути відомі прокурору на час розгляду справи щодо ОСОБА_1 , оскільки були доступні стороні обвинувачення. На думку прокурора місцевий суд необґрунтовано ототожнив прокурорів у різних кримінальних провадженнях як єдиний орган, що є неправильним.

Зокрема, прокурор вказує, що жоден прокурор групи прокурорів, визначених у даному кримінальному провадженні (за нововиявленими обставинами), не входив до складу групи прокурорів під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного вважає, що такий висновок місцевого суду не узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2018 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу прокурора, що його посилання у касаційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2018 року (справа № 367/6475/15-к, провадження 51-420 км 18) у даному випадку не стосується тих обставин, на які він вказує у касаційній скарзі. У зазначеному правовому висновку йде мова про те, чи може апеляційна чи касаційна скарга бути доповнена чи змінена іншим прокурором з числа групи прокурорів, визначених у конкретному кримінальному провадженні.

Більше того, у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 303/3779/16-к провадження № 51-674 кмо 17) об`єднана палата Верховного Суду відступила від зазначеного висновку та сформулювала інший правовий висновок про застосування норм кримінального процесуального закону у подібних правовідносинах.

Таким чином прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду в цій частині, а тому його доводи колегія суддів вважає невмотивованими.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5