Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 712/580/16-ц
провадження № 61-36043св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року у складі судді Романенко В. А. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Гончар Н. І., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» про стягнення коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у серпні 2014 року у Черкаському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» ним було відкрито картковий рахунок та отримано картку платіжної системи «VISA» за № НОМЕР_1 .
Для здійснення операцій з картками через мережу «Інтернет» ним на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено замовлення мобільного платіжного терміналу. Вказаний термінал йому було доставлено через відділення «Нової пошти». Використовувати термінал він розпочав з 06 жовтня 2015 року. Всього ним за допомогою терміналу здійснено 8 операцій за період часу з 06 жовтня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, що підтверджується довідкою банку від 02 грудня 2015 року.
Позивач зазначає, що у період часу з 09 по 15 жовтня 2015 року громадянин Іспанії ОСОБА_2 з карткових рахунків декількох банків Бразилії, із застосуванням платіжної системи «VISA», перевів грошові кошти на загальну суму 133 978 гривень на його картковий рахунок у «Приватбанку» (м. Черкаси) № № НОМЕР_1 . Про здійснення переведення грошових коштів отримано підтвердження зазначеного банку, але кошти на його картку зараховані не були. На неодноразові його звернення та звернення ОСОБА_2 до головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» їм відповідали, що проводиться перевірка з приводу перерахування коштів.
Позивач вважає, що ПАТ КБ «Приватбанк» незаконно користується його грошовими коштами, отримуючи від цього певну вигоду і вказаними діями працівники ПАТ КБ «Приватбанк» грубо порушують його права у користуванні перерахованими йому коштами.
Під час розгляду справи в суді позивачу сплатили 129 709,01 грн, залишок складає 4 268, 99грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача залишок суми, що була не зарахована банком на картковий рахунок, інфляційні втрати в сумі 24 718,94грн, 3 % річних в сумі 5 538,98 грн, пеню в сумі 13 397,80 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 268,99 грн, інфляційні втрати в сумі 21 838,42 грн, 3 % річних в сумі 5 538,98 грн, пеню в сумі 13 397,80 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк», які обмежили права клієнта банку (позивача) щодо розпорядження грошовими коштами, які були проведені на рахунок позивача та фактично були відсутні на ньому, є неправомірними та порушують права останнього. Під час розгляду справи відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем протиправних дій або проведення з цього приводу перевірки у строки та порядку, встановленому законом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що пунктом 1.1.3.2.14 до «Умов та Правил надання банківський послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», до яких, укладаючи з ПАТ «КБ «ПриватБанк» договір банківського рахунку, приєднався позивач, передбачено право банку відмовити клієнту у здійсненні видаткових операцій за рахунком, у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо проведення незаконних операцій. Суди не встановили правову природу грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача, який, у свою чергу, не довів законність джерела їх походження, у той час як аналіз руху коштів за картковим рахунком ОСОБА_1 дозволяє дійти висновку про їх використання в діяльності, що має ознаки підприємницької. На переконання заявника, банк діяв в межах договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами, а також вимог статті 1074 ЦК України. Суди не дослідили правову природу перерахованих на рахунок позивача грошових коштів, що призвело до помилкового висновку суду про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року про виправлення описок, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 червня 2018 року справу № 712/580/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБнк» про стягнення коштів передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у 2014 році позивачем відкрито картковий рахунок у Черкаському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» та отримано картку платіжної системи «VISA» за № НОМЕР_1 .
Для здійснення операцій з картками через мережу «Інтернет» ним на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено замовлення мобільного платіжного терміналу. За допомогою терміналу було здійснено 8 операцій за період з 06 жовтня 2015 року по 14 жовтня 2015 року, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 02 грудня 2015 року.
У період з 09 по 15 жовтня 2015 року ОСОБА_2 здійснив з карткових рахунків декількох банків Бразилії із застосуванням платіжної системи «VISA», переведення грошових коштів на загальну суму 133 978 гривень на картковий рахунок позивача у «Приватбанку» (м. Черкаси) № НОМЕР_2 . Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Однак зазначені грошові кошти на карту позивача зараховані не були.
Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до головного офісу ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу роз`яснення причин незарахування грошових коштів на його рахунок, на що банк повідомив позивача, що проводиться перевірка з приводу перерахування коштів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Судами також установлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» під час розгляду справи в суді першої інстанції 28 лютого 2017 року та 01 березня 2017 року перерахувало на ім`я позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 129 709,01 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Згідно з частиною третьою статті 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Частинами першою, другою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, зокрема, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Також Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того відповідно до пункту 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу.
Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що відповідач у порушення вимог статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не вчинив необхідних дій з метою перевірки обґрунтованості власних підозр, а тому позов про стягнення коштів, які перераховані на карту позивача, однак не зараховані банком на його рахунок, а також інфляційні втрати, три проценти річних та пеню підлягають частковому задоволенню.
Посилання у касаційній скарзі на існування обставин, що надавали банку право зупинити проведення фінансових операцій, не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах, а є лише його припущенням.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2018 року та постанова Харківського апеляційного суду від 17 січня 2019 року відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко