Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 713/446/17-ц
провадження № 61-41429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - Вижницька міська рада Чернівецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2018 року у складі судді Кибич І. А. та постанову апеляційного Чернівецької області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів Половінкіної Н. Ю.,
Кулянди М. І., Одинака О. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів та вселення його у будинок.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником Ѕ частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Штефюк Н. В. 29 січня 1993 року.
Власником іншої Ѕ частини домоволодіння є ОСОБА_2 .
З серпня 2016 року ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачу у користуванні Ѕ частиною житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, шляхом позбавлення доступу до житла, заміни замків.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , Вижницької міської ради Чернівецької області, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках Вижницькою державною нотаріальною конторою 29 січня 1993 року.
Зустрічний позов мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька сторін - ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входило право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Дружина спадкодавця ОСОБА_5 та його діти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прийняли спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном в рівних частках по 1/3 кожний.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну їй частину у домоволодінні.
Сторони не зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Разом з тим, ОСОБА_2 фактично вступив в управління спадковим майном та набув право власності на 1/3 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що належали ОСОБА_5 .
Однак Вижницькою державною нотаріальною конторою Чернівецької області 29 січня 1993 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках по Ѕ частині житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що, на думку позивача за зустрічним позовом є підставою для визнання недійсним цього свідоцтва.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 5 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні Ѕ частиною житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вижницької міської ради Чернівецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 підлягає захисту на підставі положень частини першої статті 321, частини першої статті 391 ЦК України, статей 150 155 ЖК України, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном, вселення ОСОБА_2 у житловий будинок. Факт порушення ОСОБА_2 права користування ОСОБА_1 житловим будинком є встановленим.
Посилаючись на правила частини четвертої статті 120 ЗК України, частин четвертої, п`ятої статті 373 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Вижницької міської ради Чернівецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням положень статей 529 549 560 ЦК УРСР, пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, вважав встановленим факт прийняття обома спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном. В обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на довідку виконавчого комітету Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 21 січня 1993 року №5.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні первісного позову, а вимоги зустрічного позову задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 і шестимісячний строк для її прийняття закінчився ІНФОРМАЦІЯ_3 і спадкоємці не зверталися із заявами про прийняття спадщини і свідоцтв про право на спадщину не отримували. Довідка виконавчого комітету Виженської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 21 січня 1993 року №5 видана після спливу такого строку та містить недостовірну інформацію щодо розміру часток сторін у спадщині. Вказує на те, що ОСОБА_1 не є власником Ѕ частини спірного нерухомого майна, а судами не зазначено, на підставі чого такі обставини встановлено.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 заперечує проти доводів ОСОБА_2 та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Колегія суддів не приймає до уваги відзив Вижницької міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_2 , з тих підстав, що він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, оскільки не містить доказів надсилання його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 січня 1993 року державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ., зареєстровано в реєстрі за №200.
Між сторонами існує спір щодо права користування та розпорядження ОСОБА_1 належною йому часткою у житловому будинку, у зв`язку з чим, останній звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом його вселення у спірний будинок.
Звертаючись з зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на порушення права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 та у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як діти спадкодавця ОСОБА_6 мали право на спадкування за законом у першу чергу в рівних частках.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР).
Відповідно до статті 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Штефюк Н. В. 29 січня 1993 року, зареєстроване в реєстрі за №200, на підставі поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заяв про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та у строк, визначений частиною другою статті 549 ЦК УРСР.
Доводи ОСОБА_2 на неприйняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки він не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є необґрунтованими, оскільки такі обставини мають значення для прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном та не спростовують факту прийняття обома спадкоємцями спадщини у встановленому чинним законодавством порядку.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 не довів належними і допустимими доказами порушення його права на спадкування, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Установивши, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини спірного домоволодіння, а інший співвласник ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у здійсненні права власності на належну йому частину нерухомого майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність судового захисту права власності ОСОБА_1 шляхом усунення перешкоди у користуванні майном та вселення у житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, надання переваги одним доказам над іншими, у тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку.
У справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2018 року та постанову апеляційного Чернівецької області від 21 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська