Постанова
Іменем України
29 червня 2021 року
місто Київ
справа № 715/1018/19
провадження № 61-1627св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Маковійчук Ю. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у травні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка була її троюрідною сестрою. Стверджувала, що ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, за життя постійно хворіла. У 2001 році медико-соціальна експертна комісія визнала ОСОБА_7 довічно непрацездатною, присвоєно другу групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням. Позивач майже щодня навідувала спадкодавця та доглядала її, готувала їй їсти, прала, поралася на городі, здійснювала поточний ремонт будинку, підтримувала її матеріально, супроводжувала її постійно до лікарні.
Зазначала, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допомоги ОСОБА_7 не надавали, хоча про важкий стан здоров`я ОСОБА_7 їм було відомо.
У зв`язку з наведеним просила:
- усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: на будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0, 1502 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321084800:01:001:0291; земельну ділянку, площею 0, 5761 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321084800:01:001:0038.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 просила суд відмовити у задоволенні позову. Посилалася на те, що ОСОБА_7 за життя не потребувала допомоги та піклування, незважаючи на її похилий вік та проблеми зі здоров`ям, пов`язані з її віком, вона виконувала усю хатню роботу самостійно, працювала на городі, торгувала на ринку зеленню, постійно відвідувала в церкві богослужіння, співала в церковному хорі, щонеділі відвідувала ОСОБА_8 . Також посилалася на те, що ОСОБА_7 працювала в сільській церкві, зокрема, прибирала, готувала їжу, якою пригощали на храмове свято. Стверджувала, що ОСОБА_7 не потребувала матеріальної допомоги від сторонніх осіб, оскільки мала заощадження після продажу батьківського господарства.
ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, позовні вимоги визнав.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та безпідставними.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач належними та допустимими доказами не довела, що спадкодавець ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, була безпомічною, неспроможною своїми силами через похилий вік та наявні у неї хвороби фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій усупереч правилам статті 89 ЦПК України не здійснили всебічне та об`єктивне дослідження доказів; показання свідків, допитаних за клопотанням позивача, залишилися недослідженими; у оскаржуваних судових рішеннях відсутня правова оцінка цих показань, які за змістом є протилежними показанням свідків, допитаних за клопотанням сторони відповідача. Також вважала, що суди не надали оцінку іншим доказам у справі, зокрема, показанням свідка ОСОБА_9 , яка була лікарем спадкодавця, та довідці МСЕК про непрацездатність ОСОБА_7 з 2000 року, а також іншим медичним документам, які є в матеріалах справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у наданих відзивах просили залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначили, що доводи касаційної скарги є надуманими, не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2020 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 проживала та була зареєстрована на АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0, 1502 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с. Молодія Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321084800:01:001:0291, та земельну ділянку, площею 0, 5761 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Молодійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321084800:01:001:0038.
Приватним нотаріусом Глибоцького нотаріального округу Тимофтій Л. М. 23 жовтня 2018 року заведено спадкову справу № 154/2018.
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 , яка була тіткою спадкодавця ОСОБА_10
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями третьої черги.
ОСОБА_1 є спадкоємицею п`ятої черги як троюрідна сестра спадкодавця.
ОСОБА_7 перебувала на «Д» обліку через різні хвороби: хронічний бронхіт з астматичним компонентом, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеня, що підтверджується витягом з амбулаторної карти № 250.06.
У 1999 році ОСОБА_7 видалили праве око, що підтверджується медичним висновком.
ОСОБА_7 у 2001 році медико-соціальною експертною комісією визнана довічно непрацездатною та встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання.
За показаннями третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідно до положень статті 92 ЦПК України, за їх згодою, були допитані як свідки, та показань свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , спадкодавець ОСОБА_7 власними силами поралася по господарству, обробляла город, косила траву, возила кукурудзу тачкою до млина, готувала їжу, прибирала, за декілька днів до своєї смерті фарбувала паркан.
Також встановлено, що ОСОБА_7 ходила в місцеву церкву, де співала в хорі, а померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території монастиря, куди вона пішла самостійно, «як вона сама казала, на роботу», так як там готувалися до храмового свята, яке мало відбутися на Покрову, 14 жовтня.
ОСОБА_7 доглядала за своєю пристарілою матір`ю ОСОБА_23 , яка померла у віці 82 років ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом першої інстанції досліджувалася медична документація, зокрема, медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_7 , де відсутні записи про її безпорадний стан та необхідність стороннього догляду. Натомість, є записи про відмову останньої від стаціонарного лікування. Востаннє ОСОБА_7 проходила стаціонарне лікування у 2015 році в Глибоцькій ЦРКЛ з 30 листопада до 11 грудня.
Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_9 , яка була сімейним лікарем спадкодавця, пояснила, що ОСОБА_7 ніколи не хотіла розповідати стороннім про свій стан здоров`я. У разі поганого самопочуття телефонувала їй, приймала необхідні ліки, однак могла самостійно працювати.
Під час розгляду справи судами не було встановлено ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1216 1217 ЦК України).
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (частина п`ята статті 1224 ЦК України).
При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення спадкоємців від спадкування, зокрема, безпорадного стану спадкодавця та ухилення осіб від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Позивач не навела переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані та її потреби у допомозі саме відповідачів. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до непогодження із оскаржуваними судовими рішеннями, необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 400 ЦПК України. Заявник не навела обґрунтованих доводів того, що суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили дослідження та оцінку певних доказів у справі, що могло вплинути на правильність вирішення спору по суті.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довела обставин для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України, на які посилалася на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, яка через хворобу перебувала у безпорадному стані та потребувала такої допомоги саме від відповідачів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Дослідивши докази у справі, надавши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивач не довела ті обставини, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко