Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 720/2683/19
провадження № 61-15347св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом - Фороснянська сільська рада Новоселицького району Чернівецької області,
третя особа за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Житарюком Олександром Івановичем, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2020 року в складі судді Вівчар Г. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Кулянди М. І., Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фороснянської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області (далі - Фороснянська сільська рада) про встановлення юридичного факту
та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що у її чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був двоюрідний брат
ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ,
1926 року народження, та мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (у свідоцтві про народження ОСОБА_4 помилково зазначена як « ОСОБА_6 »), були рідними братом
та сестрою.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У свідоцтві про народження ОСОБА_6 , а також у свідоцтві про укладення шлюбу із ОСОБА_10 помилково зазначено її прізвище
як « ОСОБА_6 ».
За життя чоловіка та його двоюрідного брата вони з чоловіком відвідували
та доглядали його двоюрідного брата ОСОБА_4 за місцем його проживання в період з квітня 2018 року до березня 2019 року, а також у лікарні
з 07 червня 2018 року до 21 червня 2018 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 . Після його смерті відкрилася спадщина.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 .
У жовтні 2019 року вона звернулась до Новоселицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , однак їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вважає, що вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений нею
з поважних причин, вона фактично прийняла спадщину, оскільки розпоряджалася речами померлого чоловіка та його двоюрідного брата, а також отримувала плату за користування земельними паями, але через тривалу хворобу після смерті чоловіка не мала можливості вчасно звернутись
до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після
ОСОБА_4 .
Просила встановити юридичний факт, що ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є однією людиною та рідною сестрою ОСОБА_5 - батька її чоловіка.
Просила визначити їй як дружині ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк у межах трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4
в порядку спадкової трансмісії.
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Фороснянської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи позов, вказував, що він є рідним дядьком ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, є братом його матері - ОСОБА_6 , а тому є спадкоємцем за законом третьої черги.
У встановлений законом строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 не надала йому свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , а у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження його племінника ОСОБА_4 ім`я матері записано « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_6 », він не зміг отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , оскільки не довів родинних відносин.
Вказує, що він є людиною похилого віку (82 роки), має незадовільний стан здоров`я, крім того, в 2019 році доглядав за своєю дружиною, яка була прикута до ліжка та потребувала постійного стороннього догляду, у зв`язку з чим був позбавлений можливості отримати відповідні документи для звернення
до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2020 року позови задоволено.
Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є рідною сестрою ОСОБА_5 .
Визначено ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , додатковий строк у межах трьох місяців з дня набрання чинності рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено юридичний факт, що спадкодавець ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , є племінником ОСОБА_2 по лінії його сестри ОСОБА_6 .
Визначено ОСОБА_5 додатковий строк у межах трьох місяців з дня набрання чинності рішення суду для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вимог про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_6 є рідною сестрою ОСОБА_5 , і вимог про те, що спадкодавець ОСОБА_4 є племінником ОСОБА_5 , сином його сестри ОСОБА_6 .
Визначаючи додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції вважав, що строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пропущено з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2020 року
в частині визначення ОСОБА_5 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким
у задоволенні його позовних вимог відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не довів належними
і допустимими доказами існування об`єктивних та істотних труднощів для подання ним у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У жовтні 2020 року адвокат Житарюк О. І., діючи в інтересах ОСОБА_5 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня
2020 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині відмови йому в задоволенні вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В іншій частині прийняті у справі судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 646/1079/17, від 17 жовтня 2018 року
у справі № 681/203/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не належить до кола осіб, які мають право на спадкування після ОСОБА_4 , а кровне споріднення із померлим має лише ОСОБА_5 , що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою.
Також зазначає про безпідставність поновлення ОСОБА_1 строку
на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважає, що у суду
не було підстав для такого поновлення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 720/2683/19 та витребувано справу з Новоселицького районного суду Чернівецької області.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено
до судового розгляду колегією в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
25 травня 2021 року Верховний Суд відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 3.2 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді звернувся до Науково-консультативної ради для надання наукових висновків щодо тлумачення
та застосування норм права.
На вказаний запит надійшло вісім наукових висновків членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з архівною довідкою від 02 грудня 2019 року
№ 1/4459, виданою державним архівом Чернівецької області, у документах архівного фонду «Книги актів цивільного стану (метричні книги) нинішньої Чернівецької області», а саме, в книзі реєстрації актів про народження громадян с. Форосна Новоселицького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_5 , який є сином ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , про що складений актовий запис № 12.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої записані ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , про
що сільською радою с. Форосна Новоселицького району Чернівецької області складений актовий запис № 8.
Із довідки від 23 жовтня 2019 року № 674, виданої Фороснянською сільською радою видно, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , - це одна
і та ж сама особа.
03 лютого 1979 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, про що сільською радою с. Форосна Новоселицького району Чернівецької області складено актовий запис № 5, після реєстрації шлюбу обрали прізвище « ОСОБА_6 ».
ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , про що сільською радою с. Форосна Новоселицького району Чернівецької області складено актовий запис № 23.
ОСОБА_4 не був одружений та не мав дітей.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із сином ОСОБА_4 постійно проживали на
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_20 , про
що виконавчим комітетом Фороснянської сільської ради складено актовий запис № 19.
24 квітня 1969 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , про що складено актовий запис № 4, прізвище після реєстрації шлюбу обрали « ОСОБА_1 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
23 липня 2019 року спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Згідно з інформаційною довідкою від 07 листопада 2019 року № 1358/01-16 державний нотаріус Новоселицького районного нотаріального округу Бежан К. О. повідомив ОСОБА_1 про те, що для оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 необхідно звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до інформаційної довідки від 11 березня 2020 року № 355/01-16
у відповідь на усне звернення ОСОБА_5 щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 державний нотаріус Новоселицького районного нотаріального округу Бежан К. О. повідомив, що в разі пропуску спадкоємцем встановленого статтею 1272 ЦК України строку на прийняття спадщини він вважається таким, що не прийняв її, проте за позовом спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини за наявності поважних причин пропуску.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Установлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним племінником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та двоюрідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - чоловіка позивача
за первісним позовом ОСОБА_1 .
Сторони у справі судові рішення в частині встановлення вказаних обставин
не оспорюють.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Статтею 1263 ЦК України визначено, що у третю чергу право на спадкування
за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України за правом представлення двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Таким чином, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом третьої черги є ОСОБА_2 як рідний дядько, а відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України за правом представлення - ОСОБА_3 як двоюрідний брат ОСОБА_4 (син тітки).
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину
як спадкоємець третьої черги за законом у встановлений законом строк і не довів поважність причин для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України дозволяє сформулювати правило, відповідно до якого надання судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливо у разі: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави та 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У такому разі, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання
у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня
2017 року у справі № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі
№ 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі
№ 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Отже, практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_5 як на поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини посилався на необхідність догляду за дружиною у зв`язку
зі станом її здоров`я та його похилий вік, а також на те, що у встановлений законом строк не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 не надала йому свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили ОСОБА_5 вчасно здійснити своє право на подання такої заяви, та не є об`єктивними перешкодами для здійснення такої дії. Відомостей про те, що він звертався до нотаріуса, але йому було відмовлено у прийнятті заяви,
у справі немає. Вперше ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори
у березні 2020 року.
Відомості щодо стану здоров`я дружини ОСОБА_5 , з урахуванням характеру
її хвороби, не свідчать про те, що ОСОБА_5 об`єктивно був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса у зв`язку з безперервним доглядом за нею.
Інших обставин, які свідчили б про наявність у ОСОБА_5 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення ним як спадкоємцем дій щодо прийняття спадщини та поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, не наведено.
Доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, який у повному обсязі з`ясував права
та обов`язки сторін, встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну оцінку, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до необхідності переоцінки доказів, що відповідно
до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене, з урахуванням меж касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав залишення в силі постанови Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.
Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або
за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців-трансміссаров (спадкова трансмісія). Таким чином, спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті, до його спадкоємців, тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.
Визначальним для правильного застосування статті 1276 ЦК України є відповідь на питання: чи повинен трансміссар для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця в установлений законом строк здійснити своє право на прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії чи достатньо прийняти спадщину шляхом подання заяви про прийняття всієї спадщини лише відносно трансмітента?
Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.
До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися,
а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця
та 2) після смерті трансмітента.
Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії
та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб'єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.
Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину,
а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.
Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але
не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право
на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар
в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини,
що відкрилася після смерті першого спадкодавця.
Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.
У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України), строки прийняття
та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з відповідними змінами.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або
за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин.
Суд встановив, що спадкоємець за законом відповідно до частини четвертої статті 1266 ЦК України ОСОБА_3 як двоюрідний брат ОСОБА_4 помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти. За таких обставин право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до його спадкоємиці (спадкова трансмісія) - до ОСОБА_1 , за заявою якої і відкрито спадкову справу після його смерті, що дає підстави для висновку про те, що спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3
за законом.
Разом з тим, ОСОБА_1 як трансміссар в установленому законом строк
не здійснила своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця ( ОСОБА_4 ), спільно ним не проживала, заяву про прийняття спадщини за спадковою трансмісією до нотаріуса не подала. Таким чином, ОСОБА_1 не може спадкувати за спадковою трансмісією на підставі статті 1276 ЦК України, оскільки вона не вчинила самостійних юридичних дій, які засвідчували її волевиявлення, що спрямоване на прийняття спадщини
в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця.
Підстав для поновлення пропущеного строку на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії немає, тому суд першої та апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для поновлення строку на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії на підставі статті 1276 ЦК України після смерті ОСОБА_4 .
Ураховуючи викладене, з урахуванням меж оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2020 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також постанову Чернівецького апеляційного суду
від 17 вересня 2020 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини скасувати з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував норми матеріального права, повно і всебічно дослідив матеріали справи та дав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, постанова апеляційного суду в частині вирішення первісного та зустрічного позовів про визначення додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини
є законною й обґрунтованою. В іншій частині прийняті у справі судові рішення
не оскаржуються.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, підлягають скасуванню та ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині, судові витрати пропорційно до задоволених вимог покладаються на ОСОБА_1 у розмірі 1 536,80 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 квітня
2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня
2020 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позовних вимог в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 відмовити.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень
і вісімдесят копійок).
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун