06.08.2023

№ 724/24/22

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 724/24/22

провадження № 61-4303св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Недобоївська сільська рада Дністровського району Чернівецької області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області (далі - Недобоївська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2006 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 він успадкував належне їй нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що спадкодавець ОСОБА_4 на підставі рішення Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року отримала у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,34 га, по АДРЕСА_1 . Проте, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку нею було не виготовлено.

Вказував, що 29 березня 2021 року для вчинення юридично значимих дій, зокрема, розпорядження земельною ділянкою та будинком за вищевказаною адресою, ним була надана довіреність ОСОБА_5 , якій у процесі оформлення відповідних документів стало зрозуміло, що у порушення земельного законодавства зі сторони Зарожанської сільської ради (правонаступник - Недобоївська сільська рада) та ОСОБА_2 , порушено його, ОСОБА_1 , права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 09 липня 2021 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області для проведення відповідної перевірки.

У ході перевірки стало відомо, що рішенням XIX сесії VІІ скликання Зарожанської сільської ради від 27 червня 2018 року № 255/21-18 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» частина земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, передано у власність ОСОБА_2 , який зареєстрував право приватної власності на неї.

Позивач вважав, що вказане рішення сільської ради є протиправним, а реєстрація права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку - незаконною, оскільки рішенням Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року ОСОБА_4 було надано у власність земельну ділянку, площею 0,34 га, а тому він, як спадкоємець майна померлої, має всі права на отримання у власність вищевказаної земельної ділянки.

Так, під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року «Про передачу землі у приватну власність» ОСОБА_4 передано у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку, площею 0,34 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, правовстановлюючих документів останньою не виготовлено. Також актом перевірки встановлено, що за інформацією, наданою Зарожанським старостинським округом Недобоївської територіальної громади, згідно з погосподарської книги № 1 за 2006-2010 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 , на день смерті ОСОБА_4 за її господарством обліковувалися земельні ділянки, загальною площею 0,48 га, із них: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (включно 0,06 га, на яких було побудовано капличку) та 0,21 га для ведення особистого підсобного господарства, із них - 0,11 га по АДРЕСА_1 , що не відповідає відомостям земельно-облікових даних сільської ради. Отже, на день смерті ОСОБА_4 за її господарством, мала обліковуватися земельна ділянка, площею 0,34 га, яка передана у власність для ведення особистого підсобного господарства, та земельна ділянка, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, яка перебувала у користуванні.

Рішенням Зарожанської сільської ради від 06 лютого 2003 року вилучено із користування ОСОБА_4 (за її заявою) земельну ділянку, площею 0,06 га, для будівництва каплички, та рішенням від 18 травня 2006 року № 21/2-06 вилучено земельну ділянку, площею 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства (передану у власність для ведення підсобного господарства) в урочищі «Цвинтар» у зв`язку зі смертю останньої. Таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд залишилась земельна ділянка площею 0,19 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).

Проте, рішенням XXI сесії VII скликання Зарожанської сільської ради від 27 червня 2018 року № 255/21-18 частина цієї земельної ділянки передана у власність із цільовим призначенням вже для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) від 11 липня 2018 року, номер запису 27060753. При цьому рішення про припинення права користування частиною цієї земельної ділянки у зв`язку із смертю особи, якій земельну ділянку передано у власність і вона нею користувалася, та віднесення земельної ділянки до земель запасу сільської ради із відповідним цільовим призначенням Зарожанською сільською радою не приймалося.

Крім того, рішенням XIX сесії VІІ скликання від 19 лютого 2018 року «Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості)», зокрема, пункт 1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність громадянам згідно додатку (додається), у частині надання 0,25 га по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, прийнято всупереч вимогам статті 118 ЗК України.

Також під час проведення перевірки встановлено, що успадковане ним нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,06 га.

Позивач вважав, що Зарожанською сільською радою відносно землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , приймалися рішення із порушенням земельного законодавства, або взагалі не приймалися. Зокрема, у земельно-облікові документи сільської ради (погосподарська книга) відносно землекористування ОСОБА_4 вносились недостовірні дані про стан та розміри земельних ділянок, що є незаконним.

Отримавши рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки, ОСОБА_4 набула право зареєструвати за собою право власності на спірну земельну ділянку, а тому скасування рішення Зарожанської сільської ради від 27 червня 2018 року № 255/21-18 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дасть йому можливість, як спадкоємцю, завершити оформлення права власності на земельну ділянку та поновить його порушені права. А тому позивач зазначив, що обраний ним спосіб судового захисту є належним й ефективним

Крім того, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, ОСОБА_4 мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акта на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).

Отже, за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 , а у подальшому в її спадкоємця, яким він є, виникли правомірні очікування мирно володіти майном, які є об`єктом правового захисту.

Рішення Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року, яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, площею 0,34 га, по АДРЕСА_1 , не скасовано і не змінено, а тому сільська рада, передаючи ОСОБА_2 вже зайняту земельну ділянку (її частину), діяла поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить земельному законодавству.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 27 червня 2018 року №255/21-18 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_2 , площею 0,2500 га., у тому числі: 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7325082600:02:001:0291);

- скасувати у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7325082600:02:001:0291 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 від 11 липня 2018 року № 27060753 на земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: с. Зарожани, Хотинський район, Чернівецька область, кадастровий номер: 7325082600:02:001:0291, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1599532073250.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 грудня

2022 року у складі судді Єфтеньєва О. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 27 червня 2018 року № 255/21-18 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_2 , площею 0,2500 га, у тому числі 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства у с. Зарожани, кадастровий номер 7325082600:02:001:0291.

Скасовано у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 7325082600:02:001:0291, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 від 11 липня 2018 року № 27060753 на земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства: с. Зарожани Дністровського району Чернівецької області, кадастровий номер 7325082600:02:001:0291, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1599532073250.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що, отримавши право на отримання у власність земельної ділянки, спадкодавець, ОСОБА_4 , мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме: рішенням сільської ради земельну ділянку надано ОСОБА_4 у власність, а тому спадкоємець, позивач у справі, має підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення наданої земельної ділянки.

Зарожанська сільська рада, приймаючи рішення від 12 жовтня 2015 року № 464/28-15 про припинення права ОСОБА_1 на користування присадибною земельною ділянкою, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 та залишення йому земельну ділянку, площею 0,11 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за вищезазначеною адресою, не встановила, чи порушуються права та інтереси позивача. Суду не надано доказів про те, що сільська рада, приймаючи рішення про залишення земельної ділянки у розмірі 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, визначила, що саме такий розмір земельної ділянки буде достатньо позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Крім того, згідно з ситуаційним планом, складеним товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус КО» (далі - ТОВ «Глобус КО»), у позивача фактично відсутня земельна ділянки, площею 0,11 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка відповідно до рішення повинна була залишитися у нього. Фактично у позивача наявна земельна ділянка, площею 0,0719 га.

Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - задоволено.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 грудня

2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спадкодавець за життя не набула права власності на спірну земельну ділянку згідно з положеннями статей 125 126 ЗК України, проте розпочала процедуру приватизації земельної ділянки і за життя не встигла його зареєструвати, а тому до позивача, як спадкоємця, що прийняв спадщину за заповітом, переходить право на завершення приватизації, а не перехід прав у порядку спадкування на зазначене майно, що спростовує доводи позовної заяви про порушення оспореним рішенням сільської ради прав на спірну земельну ділянку.

Позивач, як спадкоємець, не має можливості іншим шляхом успадкувати і отримати право власності на спірну земельну ділянку, окрім, як через визнання цього права судом лише у разі відмови відповідної ради про завершення процедури приватизації і отримання правовстановлюючого документа на неї.

Право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, яким станом на час прийняття рішення про надання спадкодавцю спірної земельної ділянки, так і в подальшому є державний акт на право власності на землю. Однак, як установлено, під час розгляду справи, такий документ спадкодавцю ОСОБА_4 не видавався. У матеріалах справи відсутні відомості, що спадкодавець замовляв чи виготовляв технічну документацію на спірну земельну ділянку, визначав межі земельної ділянки в натурі, погоджував межі з суміжними землекористувачами.

Тому помилковими є твердження ОСОБА_1 про те, що до складу успадкованого від ОСОБА_4 майна входила земельна ділянка, площею 0,34 га по АДРЕСА_1 , надана останній у власність згідно з рішенням Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року.

Оскільки до спадкоємця може перейти лише право на завершення процедури отримання у власність земельної ділянки, а позивач із заявою про це до відповідної ради не звертався і відмови у цьому не отримував, то передчасними є висновки про порушення або невизнання за ним такого права.

Крім того, саме задоволення позовної заяви з такими вимогами не призведене до відновлення його прав на спірну земельну ділянку, оскільки він таких не набув, а тому позивачем обраний неефективний спосіб захисту, так як ефективним - буде визнання права у судовому порядку на завершення оформлення прав спадкодавця на земельну ділянку в разі невизнання таких (відмови в цьому) уповноваженим органом власника.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 щодо скасування рішення Зарожанської сільської ради від 27 червня 2018 року № 255/21-18 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність відповідача, площею 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 7325082600:02:001:0291) через недоведеність порушення ним права ОСОБА_1 у межах обраного ним способу захисту.

Що стосується вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7325082600:02:001:0291 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 від 11 липня 2018 року № 27060753 на земельну ділянку, площею 0,25 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Чернівецька область, Хотинський район, с. Зарожани, кадастровий номер: 7325082600:02:001:0291, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1599532073250, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від попередньої вимоги.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Хотинського районного суду Чернівецької області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Недобоївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з абзацом другим пункту 1 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Така документація не підлягає затвердженню, оскільки указаним рішенням земельну ділянку вже передано у приватну власність. Отже, позивач позбавлений можливості завершити процес приватизації, оскільки земельну ділянку, яку було надано у 1997 році у приватну власність спадкодавцю, незаконно передано іншій особі. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка не законно передана відповідачу, вона не була вільною, рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність спадкодавцю не скасоване. При цьому земельна ділянка приватизована відповідачем з порушенням норм добросусідства та державних будівельних норм, так як відстань від стіни будинку до межі земельної ділянки складає менше одного метра. Позивачем було прийнято спадщину за заповітом на майно, отримано правовстановлюючі документи на будинок і він був впевнений, що жодних претензій до нього з боку сільської ради немає, тому він добросовісно користувався і мав намір приватизувати спірну земельну ділянку, проте сільська рада цього очікування позивача позбавила. Отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, спадкодавець, як і її спадкоємець, мали усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням.

Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року про передачу землі у приватну власність, крім інших, ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,34 га, по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 15).

Рішенням Зарожанської сільської ради від 06 лютого 2003 року про вилучення та закріплення земельних ділянок у ОСОБА_4 (за згодою) вилучено земельну ділянку у розмірі 0,06 га по АДРЕСА_1 для будівництва каплички (т. 1, а. с.25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 12).

Рішенням Зарожанської сільської ради від 18 травня 2006 року № 21/2-06 про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,10 га, в урочищі «Цвинтар» у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Землю передано до запасу сільської ради (т. 1, а. с.26).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2006 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1339, ОСОБА_4 передала у спадщину ОСОБА_1 наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 13).

Згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2006 року, серія ССА № 916457, ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14).

Рішенням Зарожанської сільської ради від 19 лютого 2018 року № 228/19-18 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у власність ОСОБА_2 , а саме 0,25 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 27).

Рішенням Зарожанської сільської ради від 27 червня 2018 року № 255/21-18 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): у власність ОСОБА_2 , загальною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Зарожани (кадастровий номер 7325082600:02:001:0291) (т. 1, а. с. 28).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства у с. Зарожани (кадастровий номер 7325082600:02:001:0291) підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 травня 2018 року № НВ-7302582092018 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 29-30).

З кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 у с. Зарожани (кадастровий номер 7325082600:02:001:0291) вбачається її розташування та межі земельної ділянки 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 56).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 20 липня 2021 року № 182/6-21 повідомлено, що у ході перевірки було встановлено, що Зарожанською сільською радою відносно землекористування за адресою: АДРЕСА_1 приймалося ряд рішень із порушенням земельного законодавства або взагалі не приймалися. У земельно-облікові документи сільської ради (по господарські книги) відносно землекористування ОСОБА_4 вносилися недостовірні дані про стан та розміри земельних ділянок, що є порушенням пункту «є» частини першої статті 211 ЗК України. Зазначене також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 807-ДК/0101АП/09/01-21 від 18 листопада 2021 року (т. 1, а. с. 19-22).

Згідно з погосподарської книги, особовий рахунок НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у її власності станом на 2006 рік перебували земельні ділянки у розмірі 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового буднику господарських будівель та споруд, 0,02 га - для каплички; 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства; загальна площа земельних ділянок - 0,48 га. Станом на 2007 рік 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового буднику господарських будівель та споруд, 0,02 га - для каплички; 0,11 га - для особистого селянського господарства. Станом на 2008 рік 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового буднику господарських будівель та споруд, 0,02 га - для каплички; 0,11 га - для особистого селянського господарства; загальна площа - 0,36 га. Станом на 2009-2010 роки 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового буднику господарських будівель та споруд, 0,02 га - для каплички; 0,11 га - для особистого селянського господарства; загальна площа - 0,36 га.

Рішенням Зарожанської сільської ради від 12 жовтня 2015 року № 464/28-15 припинено право користування присадибною земельною ділянкою 0,25 га по АДРЕСА_1 , громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , залишено при цьому земельну ділянку, площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за зазначеною адресою, оскільки вона використовується не за цільовим призначенням і з 2006 року по даний час на її користування не укладено договору оренди ОСОБА_1 із сільською радою. Передано землю до запасів сільської ради (т. 1, а. с. 112).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пункту 1 «Перехідних положень» ЗК України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Установити, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови (пункт « «а», б» частини першої статті 19 ЗК України).

За змістом статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про основу з містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Відповідно до частин першої, другої статті 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га, селищах міського типу - 0,15 га, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 га, у містах - 0,1 га.

На час прийняття рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки у 1997 році нормативним документом, що визначають правовий режим земель населених пунктів, були державні будівельні норми 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173.

Відповідно до діючого на час прийняття сільською радою рішення від 30 січня 1997 року «Про передачу землі у приватну власність» законодавства, зокрема ЗК України 1990 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України» від 15 лютого 1993 року № 10 (втратив чинність 09 квітня 2003 року), громадянам України передаються безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного і гаражного будівництва. Передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, вказаних у частині першій цього пункту, провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов`язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює, та інші.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною першою статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).

Рішенням Зарожанської сільської ради від 30 січня 1997 року передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,34 га, по АДРЕСА_1 .

Рішенням Зарожанської сільської ради від 06 лютого 2003 року вилучено у ОСОБА_4 (за її згодою) земельну ділянку, площею 0,06 га, по АДРЕСА_1 для будівництва каплички.

Отже, у ОСОБА_4 залишилася земельна ділянка загальною площею 0,32 га, так як з яких саме земель (цільового призначення) вилучалася земельна ділянка, площею 0,06 га, у рішеннях сільської ради не зазначено.

Рішенням Зарожанської сільської ради від 18 травня 2006 року № 21/2-06 припинено право користування земельними ділянками у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , а саме 0,10 га в урочищі «Цвинтар».

У вказаних рішеннях сільської ради зазначено лише площі земельних ділянок, які сільська рада вилучала, проте не зазначено, які саме землі з цільовим призначення було вилучено у ОСОБА_4

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 та прийняв спадщину після смерті останньої у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша

статті 1217 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною третьою статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, ОСОБА_4 мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акта на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).

Отримавши право на отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_4 мала правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки нею було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме рішення сільської ради, яким надано земельну ділянку у власність.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_4 , має підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої землі.

У справі «Пайн Белі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, у позивача фактично відсутня земельна ділянки, площею 0,11 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка відповідно до рішення повинна була залишитися у нього. Фактично у позивача наявна земельна ділянка, площею 0,0719 га. Зазначене підтверджується ситуаційним планом, складеним ТОВ «Глобус КО».

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні, правильно виходив із наявності факту порушення відповідачами прав ОСОБА_1 , оскільки спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_4 , спадкоємцем якої він є, раніше, ніж ОСОБА_2 .

Посилання апеляційного суду на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту є помилковим, оскільки, враховуючи обставини конкретної справи, вимога про скасування рішення сільської ради та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судом як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призведе до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, надасть можливість позивачу продовжити оформлення права власності, оскільки він не має правових підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , а скасування рішення сільської ради та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно надасть йому право захистити порушені права на продовження оформлення права власності. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 724/1127/17, провадження № 61-14949св19.

Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України) суперечить завданню цивільного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірне нерухоме майно та протиправністю дій відповідачів щодо позбавлення його такого права. Суд першої інстанції встановив порушення прав позивача відповідачами. У цьому разі відмова у позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, не відповідає завданню цивільного судочинства (зокрема, щодо справедливого та своєчасного вирішення судом спорів), визначеному у частині першій статті 2 ЦПК України.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21, зокрема у пунктах 115, 116-119.

Враховуючи наведене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі судового рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанцій й залишення судового рішення суду першої інстанції у силі, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_2 та Недобоївської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 3 632 грн, тобто по 1 816 грн з кожного.

Керуючись статтями 141 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 рокускасувати, рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 грудня 2022 року залишити у силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 816 грн (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень) за подання касаційної скарги.

Стягнути з Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 1 816 грн (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень) за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

О. В. Ступак