ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 725/3788/16-а
адміністративне провадження № К/9901/14200/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді Сушко О.О., Залімський І.Г.)
у справі №725/3788/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Чернівецької митниці ДФС
про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Чернівецької митниці ДФС (далі - відповідач, митниця) про визнання незаконними дії та скасування постанови заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Кулінського О.С. №0290/40802/16 від 22.07.2016 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 548 154,95 грн за вчинення правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05.09.2016 вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Кулінського О.С. по притягненню до адміністративної відповідальності і накладенню стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 . Скасовано постанову заступника начальника Чернівецької митниці ДФС Кулінського О.С. про порушення митних правил від 22.07.2016 №0290/40802/16 за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 .
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 задоволено апеляційну скаргу Чернівецької митниці ДФС. Скасовано постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05.09.2016 у справі №725/3788/16-а, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької митниці ДФС відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 та залишити в силі постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.09.2016 у справі №725/3788/16-а.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що митний кордон з використанням румунського паспорту він перетинав не з метою ухилення від сплати митних платежів, а з іншою метою, яка полягає у можливості виїжджати за кордон без відкриття візи. Порушення, передбачене ст. 485 МК України не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу. Оскільки автомобіль останній раз було ввезено на митну територію України 16.07.2015, строк накладення адміністративного стягнення сплинув 16.01.2016. Проте судом апеляційної інстанції не враховано цих обставин. Чернівецькою митницею ДФС при притягненні позивача до адміністративної відповідальності порушено загальні правила накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. ст. 33 34 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не враховано пом`якшуючі або обтяжуючі обставини, майнове положення та особисті характеристики позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Чернівецькою митницею ДФС надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, яке є триваючим, і, як наслідок, правомірність винесення відповідачем постанови у справі про порушення митних правил. ОСОБА_1 як громадянин України мав дотримуватись вимог ст. 380 МК України та сплатити всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2016 о 15:40 год на територію пункту пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС в`їхав автомобіль марки «MERCEDES CLK 270 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . До митного контролю позивач подав закордонний паспорт громадянина Румунії від 13.08.2013 № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .
Системою АСАУР ПІК «Інспектор» згенеровано обов`язкові митні формальності обумовлені орієнтуванням Управлінням Служби безпеки України в Чернівецькій області від 27.11.2015 року №75/2/1697 про те, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати митних платежів при ввезенні на митну територію України для особистого користування автотранспортних засобів, зареєстрованих в уповноважених органах іноземних країн, шляхом набуття нерезидентського статусу з порушенням чинного законодавства України (оформлення румунського громадянства).
Згідно поданого до митного оформлення закордонного паспорту громадянина Румунії та інформації Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області щодо постійного місця проживання на території України ОСОБА_1 , громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією й тією ж особою.
В процесі проведення аналізу перетину ним митного контролю митницею встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 24.01.2014 ввозив на митну територію України даний транспортний засіб марки в режимі тимчасового ввезення з використанням паспорту громадянина Румунії у п`яти випадках.
28.02.2016 відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0290/40802/16, яким встановлено, що під час переміщень транспортного засобу через митний кордон Укарїни ОСОБА_1 , маючи статус резидента, надавав документ нерезидента, який є підставою для надання пільг, а саме незастосування заходів гарантування при ввезенні транспортного засобу особистого користування. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
22.07.2016 на підставі вказаного протоколу про ПМП заступником начальника Чернівецької митниці ДФС Кулінським О.С. за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил №0290/40802/16, розпочатої 28.02.2016, винесено постанову, зі змісту якої вбачається, що позивач, маючи статус громадянина-резидента, з метою ухилення від сплати митних платежів, що передбачено ч. 3 ст. 380 МК України, для перетину митного кордону України використовував паспортний документ громадянина Румунії. Сума митних платежів, яку необхідно було б сплатити до Державного бюджету України у разі ввезення транспортного засобу «MERCEDES CLK 270 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 2690 см. куб, тип двигуна дизель, складала 516 051,65 грн (станом на 28.02.2016).
Вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, а саме 1 548 154,95 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наявних в матеріалах справи матеріалів, автомобіль марки «Мерседес», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем було ввезено на територію України вперше 24.01.2014, а останній раз 16.07.2015, тобто строк накладення адміністративного стягнення сплив 16.01.2016, а тому у даному випадку провадження у справі про порушення митних правил не могло бути розпочато. При цьому ні протокол про ПМП ні оскаржувана постанова не містять відомостей щодо інших дат ввезення позивачем в режим тимчасового ввезення вказаного вище транспортного засобу після вказаної дати, згідно положень ст. 380 МК України, в порядку передбаченому для «громадян-нерезидентів».
Першотравневий районний суд міста Чернівці дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваної постанови відповідач помилково встановив, що порушення митних правил передбачене ст. 485 МК України є триваючим, та наклав на позивача адміністративне стягнення з порушенням встановлених законом строків, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову.
Скасовуючи постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 05.09.2016 та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення, передбачене ст. 485 МК України, є триваючим, виявлено митницею 28.02.2016, відтак застосування адміністративного стягнення 22.07.2016 здійснено відповідачем в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 467 МК України.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_1 не підпадає під ознаки нерезидента в розумінні МК України, оскільки має постійне місце проживання в Україні, а тому не може бути нерезидентом і зобов`язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до відповідальності за вчинення митного правопорушення діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому підстави для скасування постанови від 22.07.2016 у справі про порушення митних правил №0290/40802/16 відсутні.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 485 МК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст. 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
За правилами ч. 2 ст. 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.
В свою чергу, ч. 3 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Слід зазначити, що необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом, і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.
Відповідно до пп. «в» п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
В свою чергу, нерезидентами - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (пп. «в» п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України).
Тобто, основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні МК України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Вимоги ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
В порушення наведених процесуальних приписів суди попередніх інстанцій достеменно не з`ясували постійне місце проживання позивача шляхом, зокрема, скерування відповідного запиту до територіального підрозділу Державної міграційної служби України з метою з`ясування характеру реєстрації ОСОБА_1 , а саме чи є ця реєстрація постійною або тимчасовою.
Судами не надано правової оцінки листам Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області, які були подані митницею разом із запереченнями на адміністративний позов.
Судами не перевірено наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України, паспорта для виїзду за кордон.
Адже, без встановлення зазначеної обставини посилання суду апеляційної інстанції на положення п. 45 ч. 1 ст. 4 МК України, який визначає постійне місце проживання як місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом), є передчасними.
Також суди попередніх інстанцій не витребували інформації щодо кількості перетинів позивачем митного кордону, а також тривалості знаходження на території України та за її межами, зокрема на території Румунії.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового
задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №725/3788/16-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко