Постанова
Іменем України
03 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 727/10022/21
провадження № 61-3166св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Шипинецький заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради, Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Кіцманської міської ради м. Кіцмань,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шипинецького закладу загальної освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради (далі - Шипинецький заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів), Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Кіцманської міської ради м. Кіцмань про поновлення на роботі на умовах безстрокового договору та оплату за вимушений прогул.
Позов обґрунтований тим, що з 02 вересня 2020 року вона на підставі наказу
№ 76-К прийнята на роботу на посаду вчителя історії в Шипинецький заклад загальної освіти І-ІІІ ступенів на умовах строкового трудового договору із терміном дії до 30 червня 2021 року. Термін визначив директор, незважаючи на те, що вона мала бажання працювати на умовах безстрокового договору.
Вважає, що наказ про укладення із нею строкового трудового договору не відповідає статті 26 Закону України «Про освіту», оскільки вона не є особою пенсійного віку.
27 квітня 2021 року вона написала заяву про внесення змін до умов трудового договору від 02 вересня 2020 року з метою продовження його дії до 30 серпня 2021 року. Директор їй пообіцяв, що згодом продовжить із нею угоду на три роки.
27 травня 2021 року відповідач її повідомив, що продовжувати трудову угоду із нею не буде.
Зазначила, що роботодавцем порушені її права, а саме: незаконно обмежено термін працевлаштування та незаконно відмовлено у продовженні безстрокової трудової угоди.
17 червня 2021 року (згідно з нормами про подання заяв на продовження співпраці за два місяці до закінчення терміну дії угоди) вона подала заяву на продовження трудових відносин на умовах безстрокового договору, проте отримала необґрунтовану відмову, хоча за період роботи не було жодних претензій з боку керівництва, директором школи дана позитивна характеристика щодо неї.
Вказувала, що трудовий договір складався, а отже вона його не підписувала, умови роботи та звільнення з роботи не прописані. В наказі зазначено, що її прийнято на роботу саме на умовах строкового договору, але оскільки його не складено, тобто взагалі не існує, а заява написана на вимогу директора, то така строкова угода погіршує її становище і права, тому є незаконною та підлягає скасуванню.
Зазначала, що роботодавцем порушені її права, а саме: незаконно обмежено термін працевлаштування та незаконно відмовлено у продовженні безстрокової трудової угоди.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила поновити її на умовах безстрокової угоди, а накази про строковий термін роботи визнати незаконними; визнати незаконною відмову директора про продовження трудової угоди на невизначений термін; стягнути з роботодавця оплату за вимушений прогул.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року
у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір на підставі її заяви, тому відсутні підстави для визнання укладеного між сторонами трудового договору безстроковим та поновлення позивачку на займаній посаді вчителя, стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що із ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір на підставі її заяви, яка підтверджує її обізнаність щодо укладення строкового трудового договору, оформленого наказом
від 01 вересня 2020 року № 76-К, тобто позивачка усвідомлювала строковість характеру трудових відносин в момент їх виникнення та могла передбачити можливість настання наслідків у вигляді звільнення з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 522/9763/17. Також заявник указує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції проігноровано клопотання про витребування спірного трудового договору для з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
12 липня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У липні 2022 року Виконавчий комітет Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.
У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаною з вагітністю та пологами, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року
№ 79/0/226-23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 727/10022/21 (провадження № 61-3166св22) 19 січня
2023 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Наказом Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів
від 01 вересня 2021 року № 76-К ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя історії на умовах строкового трудового договору з 02 вересня 2020 року до 30 червня
2021 року з оплатою праці відповідно до тарифікації. Наказ винесено на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року, позивач ознайомлена з наказом
01 вересня 2020 року (а. с. 51).
24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Абрамовича В. О. із заявою про зміну умов трудового договору, продовживши його до 30 серпня 2021 року (а. с. 41).
На підставі зазначеної заяви, відповідачем 24 травня 2021 року видано наказ
№ 35-К, яким змінено умови трудового договору з ОСОБА_1 , учителем історії, продовживши його до 30 серпня 2021 року (а. с. 43).
17 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до директора Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Абрамович В. О. із заявою про продовження дії строкової трудової угоди з 31 серпня 2021 року на безстроковий період (а. с. 7).
Наказом від 20 серпня 2021 року № 50-К ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя історії 30 серпня 2021 року у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) (а. с. 6).
Правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна
з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
Припинення трудового договору за закінченням строку не вимагає додаткової заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник вже висловив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. А от для продовження строкового трудового договору на новий строк - потрібно волевиявлення як працівника, так
і роботодавця.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про поновлення позивачки на роботі у зв`язку з тим, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір із 01 вересня 2021 року
до 30 серпня 2021 року, факт укладення якого підтверджено як власноручно написаною заявою позивачки, так і наказом про прийняття на роботу, тому звільнення позивачки з роботи у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є правомірним.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладений між сторонами трудовий договір не є безстроковим, оскільки у заявах про прийняття на роботу та про зміну умов договору позивачка особисто вказувала строк цього договору, у зв`язку із цим відсутні як підстави для поновлення позивачки на роботі, так і підстави для стягнення оплати за час вимушеного прогулу.
У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 522/9763/17.
Верховний Суд у справі № 522/9763/17 дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд для встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а саме дослідити та оцінити твердження позивача про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, для укладення строкового трудового договору, отже у наведеній справі остаточно спір не вирішено, відповідно й не сформульований правовий висновок, який підлягає застосування.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.
Також заявник у касаційній скарзі вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Оскільки Верховний Суд констатує, що наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України не підтверджені, відповідно, суд касаційної інстанції не враховує доводи заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів, як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції проігноровано клопотання про витребування спірного трудового договору для з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України),
є безпідставними, оскільки у суду першої інстанції не було підстав для його витребування, адже у матеріалах справи міститься наказ про прийняття на роботу, який відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, і є по суті трудовим договором оформленим у вигляді наказу та у якому зазначені умови його укладання та строк дії.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи та ухвалення законного, обґрунтованого судового рішення, на підставі наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, отже, відсутні підстави стверджувати, що суди при розгляді справи порушили вимоги процесуального закону.
Вирішуючи спір, суди повно та всебічнодослідили наявні у справі докази
і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування не встановлено.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів, що згідно
з частиною першою статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи
у касаційному порядку не передбачено.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи, що касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі
пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, і передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено, так і не встановлено обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення- без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний