Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа №727/6371/17
провадження № 61-46272св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , редакція газети «Час»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2018 року у складі судді Яреми Л. В. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Куляди М. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , редакції газети «Час» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Час» на сторінці 3 у рубриці «Політикум» опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_4
ОСОБА_4 у публікації зазначила: «Останнім часом провокатори з Москви і тушені виродки хочуть дестабілізувати ситуацію на Буковині».
У подальшому, розкриваючи наведену тезу, у статті перелічено їхні прізвища із наведенням прикладів, які, на думку автора, повинні проілюструвати це твердження.
Вважали, що в публікації містяться твердження, які не відповідають дійсності, принижують їх честь, гідність, ділову репутацію політичної партії «Опозиційний блок», яку вони представляють, формують негативну суспільну думку.
Просили зобов'язати редакцію газети «Час» та ОСОБА_4 спростувати неправдиву інформацію, викладену в публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 » від ІНФОРМАЦІЯ_1 рокув рубриці «Політикум» на сторінці № 3, та визнати поширену інформацію недостовірною, надати їм (позивачам) право на відповідь, зобов`язати редакцію газети «Час» розмістити відповідь в окремій публікації на сторінках газети.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорювана інформація містить оціночні судження певних фактів, які мали місце, і стосується суспільного інтересу - діяльності політичних діячів, рівень критики яких є значно ширшим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі докази, не надали належної оцінки його доводам і наданим доказам та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, на порушення норм процесуального права суди не вирішили питання щодо призначення лінгвістичної експертизи.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , редакції газета «Час» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Витребувано із Шевченківського районного суду м. Чернівці зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в газеті «Час» на сторінці № 3 у рубриці «Політикум» опубліковано статтюОСОБА_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу колективне підприємство редакція газети «Час», керівником якого є ОСОБА_6
ОСОБА_2 є головою територіальної організації політичної партії «Опозиційний блок» м. Чернівці. Інші позивачі є також представниками цієї політичної партії.
Внаслідок поширення позивачами на сторінках соціальних мереж інформації, між ОСОБА_2 та волонтером, учасником АТО ОСОБА_7 10 травня 2017 року виник конфлікт, під час якого обидва учасники отримали легкі тілесні ушкодження. На підставі їх заяв були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно з частиною першою статті 125 КК України.
Зазначена подія отримала резонансу в суспільстві, висвітлювалась у засобах масової інформації та соціальних мережах, представники поліції виступали на прес-конференції.
Інформація, що зазначена в статті ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2», ґрунтується на фактичних обставинах та містить оціночні судження автора.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом вказаної норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; «Про телебачення і радіомовлення»; «Про інформаційні агентства» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Частиною першої статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
На підставі частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_2 є головою територіальної організації політичної партії «Опозиційний блок» м. Чернівці.
Також суди встановили, що події, про які йдеться в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» і до яких причетні позивачі, становлять предмет суспільного інтересу.
Це підтверджується реакцією громадськості на заяви (інформацію), які позивачі розповсюджували на сторінках соціальних мереж, на інцидент, ініціатором якого був ОСОБА_2 .
Саме з цього приводу 45 громадських організацій, активістів, волонтерів і родичів загиблих у зоні АТО звернулись із відкритим зверненням (заявою) до місцевих правоохоронних органів із проханням звернути увагу на діяльність політичної партії «Опозиційний блок» та її членів.
Позивачі, будучи політиками, беззаперечно усвідомлювали, що знаходяться під прискіпливою увагою суспільства і, розповсюджуючи інформацію (пости) в соціальних мережах, повинні були розуміти, що кожне їх слово буде викликати обговорення в суспільстві.
Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши, що оспорювана позивачами інформація містить оціночні судження певних фактів, які мали місце, і стосуються суспільного інтересу - діяльності політичних діячів, рівень критики яких є значно ширшим, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій процесуального права, які, на думку позивача, призвели до неправильного вирішення справи, слід зазначити наступне.
Клопотання адвокатів Івасюка І. Г. і Чернушки А. Е. про призначення лінгвістичної експертизи було подане до суду першої інстанції 19 лютого 2018 року.
12 березня 2018 року суд першої інстанції розглянув у судовому засіданні зазначене клопотання та мотивованою ухвалою відмовив у його задоволенні.
Аналогічне клопотання було подане і до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду від 20 серпня 2018 року заява ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про призначення лінгвістичної експертизи повернута через несплату судового збору.
Крім того, висновок експертизи є одним із доказів, підлягає оцінці у сукупності і не має для суду переваги перед іншими доказами.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 389 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук