Постанова
Іменем України
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 727/7262/21
провадження № 51-3436 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021263020000517 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, проживає по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 жовтня 2019 року за ст. 395 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у кримінальному провадженні щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2022 року (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2022 року про виправлення описки) ОСОБА_6 засуджено за:
- ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту затримання, а саме з 24 травня 2022 року.
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою в період з 20 червня 2021 року по 08 листопада 2021 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 11 квітня 2021 року приблизно о 04 год. 00 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , в ході виниклої словесної суперечки із ОСОБА_7 , умисно кинув скляну чашку в область її обличчя, в результаті чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження.
В подальшому за вказаною адресою у ОСОБА_6 , знову виник конфлікт із ОСОБА_7 , в ході якого він правою рукою долоні наніс їй удар в область обличчя, внаслідок якого вона впала на підлогу, після чого наніс їй близько десяти ударів ногами в область тулуба, рук, ніг, після чого взяв стілець та кинув його на ліву ногу ОСОБА_7 , в результаті чого потерпіла отримала легкі та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я.
Крім того, 20 червня 2021 року приблизно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , переслідуючи корисливу мету, умисно, повторно, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилось в нанесенні ударів кулаками рук та ногами по всій ділянці тіла, в результаті чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження. Після чого примусив ОСОБА_8 зняти із пальців рук та передати йому дві жіночі каблучки із недорогоцінного металу, чим відкрито заволодів майном неповнолітньої ОСОБА_8 та спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 77,38 гривень. Після чого з місця вчинення злочину зник та в подальшому був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд при ухваленні вироку та призначенні покарання не дотримався вимог ст. 370 374 КПК України, ст. 66 КК України, не врахував усі обставини, що пом`якшують покарання, а саме повне визнання ним вини та активне сприяння слідству у розкритті злочину, також те, що він здійснює піклування за дідусем та бабусею похилого віку, що за його ініціативою розгляд кримінального провадження в суді здійснено в спрощеному порядку. Вказує, що судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним і не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У надісланих до суду запереченнях на касаційну скаргу прокурор Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_9 , яка приймала участь у розгляді кримінального провадження місцевим судом, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив змінити постановлені щодо нього судові рішення, пом'якшивши призначене йому покарання.
Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого. Постановлені судові рішення вважав законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК України, правильність кваліфікації дій засудженого у касаційній скарзі ним не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень) передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду у зв`язку з визнанням вини, щирим каяттям та не оспорюванням обставин вчинення правопорушень, а також зібраних доказів, позицією обвинуваченого, його захисника, судове слідство проводилось у визначеному порядку, а саме: допит потерпілих, обвинуваченого та дослідження усіх письмових матеріалів кримінального провадження.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії як нетяжких, так і тяжких злочинів, при цьому вчинені із застосуванням насильства, дані про його особу, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого, належним чином перевірив викладені в ній доводи про суворість призначеного судом першої інстанції покарання та наявність підстав для застосування ст. 69 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість, а підстав для застосування до нього положень ст. 69 75 КК України, як про це апелює обвинувачений у своїй скарзі, суд апеляційної інстанції не вбачає та вважає її доводи необґрунтованими й недоведеними, які спростовуються матеріалами кримінального провадження.
З указаними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Посилання ОСОБА_6 на те, що судом не враховано пом'якшуючі обставини є невірним, адже судом враховано щире каяття, а така обставина як активне сприяння розкриттю злочину не має свого підтвердження. Окрім того, серед обставин, що пом`якшують покарання та враховані судом, є і добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 . Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вказані обставини дали суду можливість призначити ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України.
Cудом першої інстанції також взято до уваги й дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, проте згідно довідки Чернівецького обласного наркологічного диспансера зареєстрований ОКНП «ЧОНД» з діагнозом «вживання алкоголю і марихуани зі шкодою для здоров`я».
Під час касаційного розгляду не встановлено обставин, які б були підставою для пом'якшення призначеного судом покарання засудженому, про що він зазначає в поданій скарзі.
Варто уваги й те, що ОСОБА_6 раніше відбував покарання за скоєння корисливих злочинів в умовах ізоляції від суспільства, будучи неодноразово судимим за скоєння майнових злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, знову вчинив корисливий злочин із застосуванням насильства.
На переконання колегії суддів касаційної інстанції, призначене ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 4 років позбавлення волі за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень та відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо призначеного засудженому покарання та свідчили б про наявність підстав для застосування ст. 69 КК України у касаційній скарзі не наведено та за матеріалами кримінального провадження не встановлено. При цьому, як на підстави застосування до нього положень ст. 69 КК України при призначенні покарання, засуджений фактично посилається на ті ж пом`якшуючі обставини, які судом першої інстанції вже були враховані при призначенні йому покарання, а апеляційним судом перевірені в цій частині.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
А тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 434 436 438 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3