10.07.2023

№ 727/9574/19

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 727/9574/19

провадження № 61-2492св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Чернівецька міська рада

відповідач - ОСОБА_1

третя особа - Мале приватне підприємством «Югікомп»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У вересні 2019 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа: Мале приватне підприємством «Югікомп» (далі - МПП «Югікомп») про відшкодування збитків.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що МПП «Югікомп» на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2002 року набуло право власності на цілісний майновий комплекс, загальною площею 510,00 кв. м, що складався з адміністративної будівлі літ. А, площею 423,50 кв. м, службової будівлі літ. Б площею 57,70 кв. м, службової будівлі літ. В площею 28,80 кв. м, навіс літ. Д, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.3. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 травня 2003 року № 347/10 МПП «Югікомп» надано дозвіл на переобладнання цілісного майнового комплексу під готельний комплекс з приміщеннями оздоровчого комплексу, перукарні, ресторану, бару та ігрових автоматів власні приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 3.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 лютого 2007 року № 151/3 внесено зміни до пункту 2.3. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 травня 2003 року № 347/10, а саме: після слів «...власних приміщень...» доповнено словами «... з добудовою...».

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 травня 2010 року № 325/9 внесено зміни до рішення від 12 травня 2003 року № 347/10, а саме: слова «...готельний комплекс з приміщеннями оздоровчого комплексу, перукарні, ресторану, бару та ігрових автоматів...» замінено словами « житловий будинок з об`єктами соцкультпобуту».

06 вересня 2017 року право власності на 99% незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту набув ОСОБА_1 04 квітня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1063 га, кадастровий номер 7310136300:05:001:0009, на строк до 19 лютого 2023 року.

07 серпня 2018 року дозвільні документи щодо набуття права на виконання будівельних робіт на АДРЕСА_2 були переоформлені на нового замовника будівництва, ОСОБА_1 , а отже відповідач набув статусу замовника у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

27 грудня 2018 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала ОСОБА_1 сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта серії ІУ 163183451596.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців, затверджених рішенням Чернівецької міської ради №54 від 24 грудня 2015 року, відповідач зобов`язаний брати участь у розвитку інфраструктури міста шляхом укладення договору про пайову участь.

Посилаючись на те, що у порушення вимог закону відповідач не уклав з позивачем договір про пайову участь та не сплатив пайовий внесок, внаслідок чого позивачу завдані збитки у вигляді неодержаного доходу, які він реально мав отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, позивач просив стягнути на його користь грошові кошти на забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 2 530 003,18 грн, розраховані відповідно до Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців, затверджених рішенням Чернівецької міської ради №54 від 24 грудня 2015 року, з урахуванням кошторисної вартості будівництва, визначеної на основі нормативів для одиниці створеної потужності у м. Чернівці (показник опосередкованої вартості).

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року позов Чернівецької міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки у розмірі 2 530 003,18 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Чернівці є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Чернівецька міська рада була позбавлена можливості отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів.

Суд визнав обґрунтованими посилання позивача, про те, що кошторисна вартість будівництва, надана замовником, не могла використовуватися при розрахунку величини пайової участі відповідача, оскільки одиниця створеної потужності, розрахована на підставі такого кошторису, була менша за встановлені органом місцевого самоврядування нормативи для одиниці створеної потужності, і такий кошторисний розрахунок не мав висновку ДП «Укрдержбудекспертизи».

У зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 висновку (експертної оцінки) ДП «Укрдержбудекспертизи» щодо кошторисної вартості будівництва, суд визнав обґрунтованим розмір збитків, розрахований позивачем.

Суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язаний був звернутись до Чернівецької міської ради для укладення договору про пайову участь не пізніше дати здачі об`єкта будівництва в експлуатацію (07 грудня 2018 року), а тому саме після цієї дати починається перебіг позовної давності для звернення Чернівецької міської ради з позовом до суду за захистом порушеного права. Ураховуючи, що позивач звернувся із зазначеним позовом до суду 10 вересня 2019 року, суд дійшов висновку, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2020 року змінено, позов Чернівецької міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки у розмірі 475 356,16 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, однак дійшов помилкового висновку, що кошторисна вартість будівництва об`єкта за відсутності висновку (експертної оцінки) Державного підприємства «Укрдержбудекспертизи», вважається такою, що не відповідає державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не може бути взята до уваги при визначені розміру пайової участі замовника.

Суд апеляційної інстанції, вказав, що приписи Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців, затверджених рішенням Чернівецької міської ради № 54 від 24 грудня 2015 року, не містять прямої заборони застосовувати кошторисну вартість будівництва об`єкта, наданого замовником та який не містить висновку (експертної оцінки), Державного підприємства «Укрдержбудекспертизи», докази визначення її з порушенням державних будівельних норм, стандартів і прави відсутні, а тому суд вважав доведеними вимоги Чернівецької міської ради про стягнення внеску замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту частково, в розмірі 475 356, 16 грн, виходячи з загальної кошторисної вартості будівництва, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації замовника.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 10 березня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, для подання касаційної скарги у новій редакції із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року у новій редакції, в якій заявник просив постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування положень частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пунктів 2.2.1., 2.2.2 Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівці, затверджених рішенням Чернівецької міської ради №54 від 24 грудня 2015 року, у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 727/9574/19 за касаційною скаргою Чернівецької міської ради на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 26 квітня 2021 року.

У травня 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він просив касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального права, тоді як доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди з правомірним висновком апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

29 грудня 2002 року між МПП «Югікомп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого МПП «Югікомп» набуло право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 510,00 кв. м, що складався з: адміністративної будівлі літ. А площею 423,50 кв. м, службової будівлі літ.Б, площею 57,70 кв. м, службової будівлі літ. В площею 28,80 кв. м, навіс літ. Д, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.3. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №347/10 від 12 травня 2003 року МПП «Югікомп» дозволено переобладнати під готельний комплекс з приміщеннями оздоровчого комплексу, перукарні, ресторану, бару та ігрових автоматів власні приміщення, що розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 , які належать йому згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2002 року.

Згідно з пунктом 3.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №151/3 від 26 лютого 2007 року внесено зміни в пункт 2.3 рішення виконавчого комітету міської ради №347/10 від 12 травня 2003 року щодо надання дозволу МПП «Югікомп» на реконструкцію під готельний комплекс з приміщенням оздоровчого комплексу, перукарні, ресторану, бару та ігрових автоматів власних приміщень, що розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а саме: після слів «… власних приміщень…» доповнено словами «…з добудовою …».

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №325/9 від 25 травня 2010 року внесено зміни до рішення виконавчого комітету міської ради №347/10 від 12 травня 2003 року, а саме: слова «готельний комплекс з приміщеннями оздоровчого комплексу, перукарні, ресторану, бару та ігрових автоматів…» замінено словами «...житловий будинок з об`єктами соцкультпобуту...».

Згідно з пунктом 3.4 зазначеного вище рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, МПП «Югіком» зобов`язано до одержання дозволу на виконання будівельних робіт, звернутися до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради для укладення договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури міста з наданням документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування з техніко-економічними показниками.

27 грудня 2018 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала ОСОБА_1 сертифікат серії ІУ 163183451596 відповідності закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Договір пайової участі замовника ОСОБА_1 у розвитку інфраструктури м. Чернівців між позивачем та відповідачем як до початку будівництва, так і після його закінчення укладено не було.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до статті 1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Рішенням Чернівецької міської ради від 24 грудня 2015 року № 54 затверджено Положення про порядок пайової участі засновників у розвитку інфраструктури міста Чернівці (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1.1. зазначеного Положення, воно розроблено відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про засади Державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про будівельні норми», а також Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.4.2 Положення його дія поширюється на замовників, які здійснили будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) об`єктів, при цьому, не уклавши договір про пайову участь у розвиток інфраструктури м. Чернівці, або здають (здали) їх в експлуатацію після набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», не надавши своєчасно належним чином у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) до уповноваженого органу містобудування та архітектури щодо здійснення такого будівництва (самовільно збудовані об`єкти) і при спорудженні яких не було вирішене питання щодо пайової участі.

Частиною дев`ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Такі самі приписи щодо строку укладення договору про пайову участь містить пункт 3.2. Положення, в якому закріплено, що такий договір укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації уповноваженим органом звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Системний аналіз частин другої, третьої, дев`ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та умов Положення, дає підстави для висновку, що обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь у зазначений строк покладено на замовника будівництва.

Не укладення такого договору у вказаний вище період не звільняє замовника від обов`язку укласти відповідний договір та від обов`язку сплатити пайовий внесок (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 у справі № 920/403/18).

Відповідно до пункту 1 частини другої, частини третьої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення покладають на замовника будівництва ОСОБА_1 обов`язок укласти з Чернівецькою міською радою договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці, неукладення якого, як правильно визначили суди попередніх інстанцій, є його протиправною бездіяльністю у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій, внаслідок якої Чернівецька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з неправомірною бездіяльністю відповідача.

Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 918/708/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 926/3897/17.

Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 40 Закону України статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Аналогічний порядок передбачений і пунктом 2.2 Положення, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради № 54 від 24 грудня 2015 року, де зазначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, без урахування витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Згідно з частиною 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до пункту 2.2.1 Положення, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами або за бажанням замовника будівництва, вона визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності у м. Чернівцях (показник опосередкованої вартості спорядження об`єктів житла для Чернівецької області (без урахування ПДВ), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України станом на момент проведення розрахунку, але не пізніше дати здачі об`єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, за загальним правилом розмір пайового внеску замовника повинен розраховуватись з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, а у випадку якщо така не визначена, то, виходячи з нормативів для одиниці створеної потужності, встановлених органом місцевого самоврядування.

Визначаючи розмір збитків неотриманого пайового внеску відповідача у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці, Чернівецька міська, керувалася пунктами 2.2.1 та 2.2.2 Положення, виходячи з опосередкованої вартості об`єктів житла для Чернівецької області у розмірі 9140 грн за 1 кв. м, оскільки одиниця створеної потужності об`єкта, розрахована на підставі зведеного кошторисного розрахунку, наданого замовником будівництва ОСОБА_1 , менша за встановлені органом місцевого самоврядування нормативи для одиниці створеної потужності відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, та відсутності висновку (експертної оцінки) Державного підприємства «Укрдержбудекспертизи» щодо такого кошторисного розрахунку.

Надавши оцінку зведеному кошторисному розрахунку вартості будівельних робіт з реконструкції будівлі АДРЕСА_3 , яка на думку суду, визначена з додержанням державних будівельних норм і стандартів, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково вважав обґрунтованим, визначений позивачем розміру пайового внеску ОСОБА_1 у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці - 2 530 003,18 грн, оскільки системний пунктів 2.2.1 та 2.22 Положення не дає підстав для висновку, що кошторисна вартість будівництва об`єкта за відсутності висновку експертної організації Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» не може вважатися такою, що визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а тому в такому випадку сума пайової участі забудовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці, визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності у м. Чернівці (показник опосередкованої вартості спорядження об`єктів житла для Чернівецької області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України) станом на момент проведення розрахунку.

Установивши, що зазначена у акті готовності об`єкта до експлуатації від 7 грудня 2018 року, вартість об`єкта будівництва - 8 866,167 тис. грн, визначена з дотриманням державних будівельних норм, стандартів і правил, апеляційний суд з наведенням в оскаржуваному судовому рішенні відповідних розрахунків, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначеної суми внеску ОСОБА_1 у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці підлягає зміні, а саме: зменшення розміру внеску до 475 356,16 грн.

В контексті доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом пунктів 2.2.1 та 2.22 Положення, Верховний Суд звертає увагу, що пункт 2.2.1. Положення прямо пов`язує при визначенні загальної кошторисної вартості будівництва використання нормативів для одиниці створеної потужності у м. Чернівцях (показник опосередкованої вартості спорядження об`єктів житла для Чернівецької області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), з двома випадками:

- коли загальна кошторисна вартість будівництва не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами;

- або за бажанням самого замовника.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, системний аналіз пунктів 2.2.1 та 2.2.2 Положення, не дає підстав для висновку, що за відсутності висновку експертної організації ДП «Укрдержбудекспертизи» кошторисна вартість об`єкта будівництва, буде вважатися такою, що визначена без дотримання державних будівельних норм, стандартів і правил.

Беручи до уваги відсутність доказів невідповідності кошторисної вартості будівництва об`єкта державним будівельним нормам, стандартам і правилам, апеляційний суд правильно здійснив розрахунок величини пайової участі відповідача, виходячи з наданої замовником загальної кошторисної вартості будівництва, будівництва.

Верховний Суд у постановах від 17 травня 2018 року у справі №918/708/17, від 06 листопада 2018 року у справі №924/1195/17, від 28 лютого 2019 року у справі №916/1736/17, сформував висновки щодо питання застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при розрахунку величини пайової участі та визначенні розміру збитків, завданих у зв`язку з невиконанням обов`язку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Приписи Положення про порядок пайової участі засновників у розвитку інфраструктури міста Чернівців, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради №54 від 24 грудня 2015 року є аналогічними за змістом до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження, і не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин.

Аргументи заявника про невідповідність резолютивної частини постанови Чернівецького апеляційного суду від 15.01.2021 вимогам пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, з посилання на відсутність у оскаржуваній постанові висновку суду про скасування рішення суду першої інстанції повністю чи частково є безпідставними, оскільки зі змісту абзацу другого резолютивної частини постанови Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 року убачається, що за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2020 року змінено. У абзаці третьому зазначено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Чернівецькою міської ради, що є меншою у порівнянні із сумою, що була стягнута судом першої інстанції, тобто резолютивна частина судового рішення є чіткою і зрозумілою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій повно встановив обставини справи, надав наявним у справі доказам належну оцінку та правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Чернівецької міської ради.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила стягнути з Чернівецької міської ради на користь відповідача 5 378,80 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом у зв`язку з переглядом справи у касаційному суді.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, представник відповідача надав акт прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 22/19 від 18 жовтня 2019 року, розрахунок витрат на правову допомогу, копію квитанції на підтвердження понесених відповідачем витрат у розмірі 5 378,80 грн.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи надані докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, докази відправлення на адресу Чернівецької міської ради копії відзиву на касаційну скаргу з вимогою про відшкодування таких витрат та доданими до нього додатками на їх підтвердження, наявні підстави для стягнення з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 5 378,80 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2021 рокузалишити без змін.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 5 378,80 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак