Постанова
Іменем України
16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 732/1235/24
провадження № 61-2470св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - агропромисловий кооператив «Старосільський»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський») про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №629461 від 01 березня 2006 року позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 5,70 га (у тому числі рілля 5,00 га) на території Андріївської сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва.
20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 і АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі, повний розрахунок не пізніше першого березня наступного за звітним роком.
Позивач зазначав, що всупереч умовам договору відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без урахування пунктів 11, 12 договору, тобто, без застосування індексів інфляції, порушення носило систематичний характер. За 2023 рік орендна плата взагалі не сплачена.
ОСОБА_1 просив:
розірвати договір оренди землі, укладений 20 вересня 2013 року між ним і АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 5,0022 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0208, розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (наразі Чернігівського) району Чернігівської області;
припинити речове право - право оренди вказаної земельної ділянки, зареєстроване за АПК «Старосільський».
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2024 року:
позов ОСОБА_1 задоволено;
розірвано договір оренди землі, укладений 20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АПК «Старосільський», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 вересня 2013 року, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 5,0022 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0208;
припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0208, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський»;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
докази виплати відповідачем орендної плати у розмірі, обумовленому у договорі оренди земельної ділянки, а саме з урахуванням індексів інфляції, у справі відсутні. Також не надано доказів сплати відповідачем орендної плати за 2023 рік. Таким чином, відповідачем було порушено обов`язок зі сплати орендної плати позивачу, оскільки орендна плата за користування належною останній земельною ділянкою за період з 2013-2022 роки сплачувалась неналежним чином, залишалась недоплаченою, за 2023 рік орендна плата не сплачена, отже відбувалося систематичне порушення умов договору з боку відповідача;
за таких обставин, наявні підстави вважати, що з боку відповідача відбулося систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Тому суд зробив висновок про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі з підстав, що передбачені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України. Одночасно слід припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0208, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».
Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року заяву розпорядника майна арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю. Ф. про перегляд заочного рішення у справі № 732/1235/24 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
заява представника заявника (відповідача) про перегляд заочного рішення зводиться до аналізу позовних вимог, доказів та доводів позивачки, яким була надана оцінка при ухваленні заочного рішення. При цьому не міститься посилань на жоден існуючий доказ, який має істотне значення для правильного вирішення справи і який міг би бути підставою для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку;
заявником не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були враховані судом при винесенні заочного рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року:
апеляційну скаргу АПК «Старосільський» задоволено, заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2024 року скасовано;
провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди земельної ділянки, закрито;
роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру;
у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України. Оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів. Аналогічні висновки викладено у постановах КЦС ВС від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20); від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22 (провадження № 61-9628св23);
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) зазначив, що спір за позовом орендаря щодо якого порушено справу про банкрутство про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) зауважив, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20) (провадження № 12-14гс21)). Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19));
відбулись зміни в законодавстві і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX частину 5 статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством». Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством». Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21;
до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника;
заявлені у цій справі ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський». Таким чином, з врахуванням законодавчих змін пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедури банкрутства;
враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2024 року підлягає скасуванню, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі, закриттю.
Аргументи учасників справи
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року, у якій просив:
оскаржене судове рішення апеляційного суду скасувати;
рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17 (провадження № 14-178цс19), де йшлося про розірвання строкового договору оренди без висунення вимог майнового характеру до відповідача, який перебував у процедурі банкрутства. Також апеляційним судом не було враховано висновки про застосування норм права у подібних відносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19), від 02 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20), від 20 березня 2023 року у справі № 201/5683/22 (провадження № 61-9628св23), відповідно до яких справи про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок у випадку банкрутства відповідача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства;
до договору 2013 року не можна застосувати зміни в законодавстві, які відбулися 2021 року, або 2023 року, або 2025 року;
вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки не стосується питання формування активу боржника, не впливає на об`єм ліквідаційної маси і не розглядається в межах справи про банкрутство;
оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів;
згідно з частинами третьою, сьомою статті 62 КУзПБ у процесі ліквідації підприємство - банкрут не має право здійснити відчуження права оренди, право оренди не входить до складу ліквідаційної маси, а навпаки орендар зобов`язаний повернути орендоване майно власнику. Продаж права оренди земельної ділянки, що належить фізичній особі, під час здійснення ліквідаційної процедури законом не передбачений.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
01 квітня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відзив АПК «Старосільський», який підписаний представником Кучаком Ю. Ф., на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року повернуто заявнику без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 березня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17; від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18; від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22; від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19; від 20 березня 2023 року у справі № 201/5683/22.
Фактичні обставини
Відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю серії ЯБ №629461 від 01 березня 2006 в підтвердження того, що на підставі розпорядження Городнянської РДА Чернігівської області від 30 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_2 передана у власність земельна ділянка загальною площею 5,70 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до плану меж земельної ділянки встановлено, що вона складається з чотирьох земельних ділянок: площею 5,00 га - рілля, площею 0,41 га - сіножать, площею 0,26 га - пасовище та площею 0,03 га - сади.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2013 року в справі № 732/1432/13-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/33052399) встановлений факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 629461, виданий на підставі розпорядження Городнянської районної державної адміністрації від 30 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За інформацією з Державного земельного кадастру від 05 липня 2024 року ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 5,0031 (5,0022) га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0208, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
20 вересня 2013 року між позивачем та АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка загальною площею 5,0022 га, у тому числі: рілля площею 5,0022 га (кадастровий номер 7421480400:05:000:0208), яка знаходиться на території Андріївської сільської ради, передана кооперативу в строкове платне користування на 15 років.
У договорі оренди від 20 вересня 2013 року сторони встановили, що:
орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 2 263,91 грн на рік, яка здійснюється у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Прибутковий податок в розмірі 15% сплачує орендодавець. Орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі - 1 раз у рік до кінця першого за звітним роком місяця, натуральна та відробіткова - протягом року в міру потреби та можливостей у їх наданні. Повний розрахунок по орендній платі проводиться не пізніше як до 1 березня наступного за звітним року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункти 10 - 12 договору);
орендодавця має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 28 договору);
орендар повинен своєчасно сплачувати орендну плату (пункт 31 договору);
дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. (пункт 36 договору).
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0208 зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський», що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Позивач вказував, що всупереч умовам договору оренди, укладеного між сторонами, відповідачем виплата орендної плати за 2013-2022 роки проводилась без застосування індексів інфляції. Порушення носило систематичний характер. За 2023 рік орендна плата не була виплачена. Тому на підставі статей 316 317 319 ЦК України позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки, як це передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року в справі № 908/1114/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118817681):
відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський»,
введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року в справі № 908/1114/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121658090):
припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. ;
визнано АПК «Старосільський» - банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру;
ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
Позиція Верховного Суду
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення із позовом)).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у редакції, чинній на момент звернення з позовом).
Усі види майнових активів (майно та майнові права)банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, у редакції, чинній на момент звернення з позовом).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від11 травня 2021 року в справі № 759/9008/19 (провадження № 14-35цс21) зазначено, що:
«в частині другій та третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Крім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.
Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) вказано, що:
«03.05.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Позивача і на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура триває. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2023 року в cправі № 921/184/16-г/10(921/283/22) зазначено, що:
«22.2 Згідно частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
22.8 Відповідно до частини п`ятої статті 93 Земельного кодексу України, право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством.
22.10 Особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства (стаття 650 Цивільного кодексу України).
22.11 Порядок продажу майна у справі про банкрутство визначено статтями 68-88 Розділу V Кодексу України з процедур банкрутства.
22.13 Згідно статті 87 Кодексу України з процедур банкрутства придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні. Замовник аукціону, який не передав покупцю на його вимогу рухоме майно, майнове право або не відступив право вимоги після повної сплати ціни, сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Протокол про проведення аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством. Послуги нотаріуса в такому разі оплачує покупець.
22.17 Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатор ТОВ "Мрія Центр" арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. 15.02.2022 на офіційному веб-сайті Прозорро.Продажі розмістив оголошення про проведення 02.03.2022 аукціону з продажу майнових прав ТОВ "Мрія Центр", № лоту 14040434-11: майнові права (право оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, згідно переліку наведеного у Додатку №1 до оголошення в розділі "Документи". Загальна площа земельних ділянок, право оренди яких відчужується становить 50.6107 га., початкова ціна 500 000 грн. ОСОБА_1 для участі в аукціоні виконав усі необхідні вимоги - зареєструвався учасником аукціону, сплатив гарантійний внесок в сумі 50 000,00 грн.
22.18 Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Протоколом проведення електронного аукціону № UA-PS-2022-02-15-000073-1, переможцем електронного аукціону є ОСОБА_1. 10 та 11 березня 2022 ОСОБА_1 оплатив 470 002,08 грн, що підтверджено відповідними квитанціями.
22.19 Разом з тим, визнання переможця аукціону і сплати ним визначеної суми недостатньо для набуття переможцем аукціону права власності на реалізоване на електронному аукціоні майнове право (право оренди), про що правильно зазначено судами попередніх інстанцій.
22.20 При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, за результатами електронного аукціону сторони (замовник арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. і переможець ОСОБА_1 ) не склали і не підписали Акт про придбання майна (майнових прав) на аукціоні, як це передбачено статтями 87 88 Кодексу України з процедур банкрутства.
22.21 Тому, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у визначеному законом порядку майнові права ТОВ "Мрія Центр" (права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (лот №14040434-11)) не були передані ОСОБА_1, як переможцю аукціону №UA-PS-2022-02-15-000073-1. Відповідно, у ОСОБА_1 не виникло майнових прав (права оренди) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2023 року в справі № 910/8259/16 (905/1126/21) вказано, що:
«73. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
74. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (див. висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
75. Головним завданням конкурсного процесу є рівномірний розподіл майна (конкурсної маси) боржника поміж його кредиторами. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства. Задоволення вимог кредиторів превалює у цьому процесі над інтересами інших учасників процедури банкрутства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
76. За цих умов, задоволення вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства має наслідком створення йому преференції у виконанні зобов`язань та відповідно порушення імперативно встановленої в банкрутстві черговості задоволення вимог кредиторів боржника.
77. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та зваживши на обставини невиконання відповідачем умов договору оренди й систематичної несплати ним орендної плати дійшли висновку про наявність підстав для розірвання оспорюваного договору оренди землі та повернення земельних ділянок орендодавцю.
78. Дійсно систематична несплата орендної плати (два і більше випадки) є підставою для розірвання договору оренди землі. Такий підхід розуміння підстав розірвання договору оренди землі наразі є усталеним в судовій практиці та підстав для його відступу суд не вбачає.
79. Утім за обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що поданий прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради позов про розірвання договору, укладеного з відповідачем, розглядається не в окремому позовному провадженні, а у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідача.
80. Зазначена обставина з урахуванням цілей та завдань, які ставить перед собою провадження у справі про банкрутство, не може залишатися поза увагою під час оцінки заявлених вимог пред`явленого позову прокурора, наявності підстав для захисту стверджуваного порушеного права позивача.
81. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство захист прав та задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ, зокрема шляхом пред`явлення кредиторських вимог до боржника.
82. Аналіз положень КУзПБ свідчить, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми Кодексу є спеціальними, і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати пріоритет застосування.
83. Тобто норми КУзПБ, якими урегульовано умови та порядок захисту прав кредиторів неплатоспроможного боржника є спеціальними по відношенню до інших норм законодавства, які містять норми аналогічного змісту, та мають пріоритет у застосуванні під час захисту таких прав.
84. Однак, як свідчить зміст ухвалених судових рішень у справі про банкрутство відповідача та власне не заперечується прокурором, позивачем не пред`являлися кредиторські вимоги до відповідача у розмірі суми систематично несплаченої орендної плати, на яку посилається прокурор у поданому позові, ані в процедурі розпорядження майном боржника, ані в процедурі ліквідації, а відразу пред`явлено позов про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки без заявлення вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.
87. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням обставин, які склалися в межах конкретної справи (здійснення щодо боржника процедури ліквідації у справі про банкрутство), підстави для задоволення вимог пред`явленого позову прокурора відсутні, оскільки відповідна вимога позову прокурора, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій, не узгоджується із цілями та завданнями провадження у справі про банкрутство щодо максимального задоволення сукупності вимог кредиторів за рахунок відчуження, за якнайвищою ціною майна неплатоспроможного боржника та неможливості задоволення вимог окремого кредитора поза межами конкретної конкурсної процедури.
88. Водночас наведене не позбавляє права позивача, з урахуванням висновків викладених у цій постанові, на захист свої прав та інтересів в порядку визначеному КУзПБ».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 732/702/24 (провадження № 61-78 св 25) зазначено, що:
«Верховний Суд ураховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.
На вказані висновки посилається і заявник касаційної скарги.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).
Проте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни в законодавстві і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».
Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».
Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.
Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником.
Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 732/702/24 (провадження № 61-78 св 25) вказано, що:
«відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір і він має ціну позову.
З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.
Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань божника - АПК «Старосільський».
З урахуванням законодавчих змін, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України.
Суд апеляційної інстанції вірно скасував заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року й закрив провадження у справі, роз`яснивши ОСОБА_4 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією».
Аналогічні висновки зроблені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 732/1058/24 (провадження № 61-77св25).
Юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог. Передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог. Не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 756/3328/20 (провадження № 61-14576сво23)).
У справі, що переглядається:
у липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди земельної ділянки і суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги;
суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення суду першої інстанції, оскільки розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції, бо відповідача визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру. Апеляційний суд вказав, що законодавчі зміни пов`язані з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав;
апеляційний суд встановив, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника;
суд апеляційної інстанції врахував, що на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідача АПК «Старосільський» вже було відкрите провадження у справі про банкрутство. Заявлені у цій справі позивачем вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський».
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду судом, який розглядає справу про банкрутство АПК «Старосільський».
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков