ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2024 року
м. Київ
справа № 740/3478/23
провадження № 61-5260св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої
діє адвокат Вершинін Костянтин Валерійович, на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. від 19 березня 2024 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 2016 року по
21 лютого 2018 року. Під час перебування у шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який з моменту народження і по цей час перебуває на її утриманні.
3. Посилалася на те, що з початку осені 2019 року ОСОБА_2 не бачив сина, жодного разу не телефонував, не виявляв бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у його вихованні, будь-якої матеріальної допомоги на утримання сина не надавав. Станом на 31 березня 2023 року борг зі сплати аліментів становить 92 388,00 грн.
4. Зосереджувала увагу на тому, що відповідач не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток сина, не створює належних умов для розвитку його природних здібностей, не готує його до самостійного життя та праці, як це передбачено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства». Водночас, відповідач не позбавлений інформації щодо місця проживання дитини, жодних перешкод у спілкуванні з сином йому не створювалося.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
6. Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 19 червня 2023 року залучено в якості третьої особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради.
Стислий виклад позиції відповідача
7. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що з квітня 2021 року він працює у ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на посаді стрільця і жодного разу не отримував заробітну плату, заборгованість по якій за період з 02 квітня 2021 року по 31 серпня 2023 року становить 98 040,05 грн. Крім того, заробітна плата у зв`язку з бойовими діями біля м. Ніжина не перераховувалася, отже заборгованість по аліментах виникла не з його вини.
8. Зауважував, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14 травня 2019 року у справі № 740/4413/18 позивачку зобов`язано не чинити йому перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3 . Водночас, позивачка після набрання зазначеним рішенням законної сили без повідомлення змінила своє місце проживання, засоби зв`язку і переїхала до
м. Києва, чим і надалі створює йому перешкоди у спілкуванні із сином.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 19 січня 2024 року позов задоволено.
10. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо свого сина ОСОБА_3 , не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, що також вказано у висновку органу опіки та піклування. Судом враховано, що протягом останніх чотирьох років та усього розгляду справи ОСОБА_2 належним чином не здійснив будь-яких дій, щоб налагодити стосунки з дитиною, має заборгованість зі сплати аліментів, що в сукупності з іншими доказами свідчить про його умисне ухилення від виховання дитини та є підставою для застосування до відповідача такої виключної міри впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи якнайкращі інтереси дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2024 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
14. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
15. Покладено на службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації обов`язок вести контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав. Зазначено, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з ним сімейних стосунків не відповідає інтересам дитини. Судом апеляційної інстанції враховано, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 існував спір щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, оскільки мати дитини чинила перешкоди у цьому, а заборгованість зі сплати аліментів, яка не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав, виникла не з його вини. Разом з тим, протягом усього розгляду справи відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, оскільки бажає приймати участь у вихованні сина і бути присутнім у його житті, що свідчить про те, що він не втратив інтересу до свого сина і має намір відновити стосунки з ним. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважав, що позивачка не довела належними та допустимими доказами свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а тому позбавлення його батьківських прав є передчасним і таким, що не відповідає інтересам дитини.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Вершинін К. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року та залишити в силі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2024 року.
18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 10 березня 2023 року у справі № 922/1093/22, від 23 вересня 2023 року у справі № 459/3411/18. Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Зауважено, що суд апеляційної інстанції не урахував, що ОСОБА_2 з 2018 року не сплачує аліменти, не цікавиться духовним розвитком дитини, не намагається встановити контакт із ним. Крім того, судом безпідставно не враховано висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
20. Заявниця вважає, що в матеріалах справи відсутні докази створення нею відповідачу перешкод у спілкуванні з дитиною, як і доказів його будь-якої участі у розвитку та вихованні дитини. Посилається на те, що у зв`язку із участю дитини у двох секціях існують як фінансові затрати, так і необхідність отримання дозволу відповідача для виїзду дитини на змагання за кордон. Зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав не є перешкодою у спілкуванні та підтримці сина, чому вона не буде заперечувати.
21. Зосереджує увагу на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи, а також обґрунтованих висновків суду, що відповідають якнайкращим інтересам дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 740/3478/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Запропоновано службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в мі. Києві державної адміністрації у відзиві на касаційну скаргу навести відомості за результатами виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо проведення контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.
23. 01 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
24. 22 травня 2024 року служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду письмові пояснення, у яких зазначила, що порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із своїм сином визначений на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року. Контроль за його виконанням покладено на органи Державної виконавчої служби України. Крім того, рішенням Ніжинської міської ради від 30 серпня 2018 року № 282 ОСОБА_2 встановлено графік побачень з малолітнім ОСОБА_3 , 2017 року народження, контроль за виконанням якого було покладено на заступника міського голови Ніжинської міської ради.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з
08 жовтня 2016 року, який розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року.
26. Сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на час розгляду справ проживає разом з матір`ю в м. Києві, перебуває на її утриманні.
27. Відповідно до повідомлення Ніжинського відділу ДВС від 04 квітня 2023 року ОСОБА_2 є платником аліментів на виконання судового наказу по справі № 740/1438/18 на користь ОСОБА_1 на утримання сина
ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) з 04 квітня 2018 року і до повноліття дитини. Станом на 31 березня 2023 року заборгованість по аліментах становить 92 388,03 грн.
28. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року, зобов`язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перешкоди у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 та участі у його вихованні. Визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: встановлено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 дні побачень щосуботи з
10:00 год. до 18:00 год. та щороку у день народження дитини (27 січня) з 11:00 год. до 14:00 год.; дозволено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у визначені дні та години побачень забирати дитину разом або кожному окремо до себе додому за адресою: кв. АДРЕСА_1 , без присутності ОСОБА_6 .
29. Відповідно до довідки ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»
від 22 вересня 2023 року ОСОБА_2 працює у цьому підприємстві, заборгованість по заробітній платі станом на 22 вересня 2023 року становить 98 040,05 грн за період з 02 квітня 2021 року по 31 серпня 2023 року.
30. Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м. Києва дитина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у лікаря педіатра з
10 лютого 2022 року; піклується про здоров`я і супроводжує на консультації матір дитини ОСОБА_1 і її чоловік ОСОБА_9 .
31. Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок)
№ 421 Деснянського району м. Києва від 19 квітня 2023 року дитина
ОСОБА_3 відвідує вказаний навчальний заклад з
2020 року. Батько ОСОБА_2 не займається вихованням дитини, не спілкується з вихователями, не відвідує садочок, не підтримує зв`язок з батьківською громадою. Вихованням дитини займається матір - ОСОБА_1 .
32. Згідно з довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 від 17 квітня 2023 року ОСОБА_3 відвідує міні-садок «Рукавичка» з
01 вересня 2022 року. Дитина завжди чиста, здорова, в гарному настрої. В садок приводе і забирає мама ( ОСОБА_1 ) або тато ( ОСОБА_9 - теперішній чоловік мами). ОСОБА_3 вважає його справжнім татом. ОСОБА_2 жодного разу в садок не з`являвся.
33. ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, скарг у неврологічному статусі немає, патології не виявлено.
34. Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, 09 жовтня 2023 року надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
36. Згідно з положеннями пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
39. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
40. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
41. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
42. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
43. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
44. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
45. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
46. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).
47. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
48. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
49. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
50. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
51. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року
у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,
від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
52. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
53. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява
№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
54. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
55. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
56. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
57. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
58. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
59. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
60. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,
від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
61. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього й виключного заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносного його малолітнього сина.
62. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано поведінку відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, зокрема активну позицію щодо надання відповідних пояснень та заперечень наявності у нього перешкод у спілкуванні та вихованні сина, а також висловлене ним бажання приймати участь у вихованні, розвитку та становленні свого сина.
63. У цьому контексті заслуговує на увагу те, що між батьками малолітнього ОСОБА_3 відсутнє порозуміння щодо спільного вихованні сина ще з 2018 року. Посилаючись на те, що матір дитини чинить перешкоди батьку у спілкуванні з сином, ОСОБА_2 звертався до органу опіки та піклування, який рішенням від 30 серпня 2018 року № 282 на підставі статей 157 158 СК України встановив дні побачень батька з малолітнім сином. Однак, у зв`язку з невиконанням позивачкою рішення органу опіки та піклування, відповідач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
64. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 14 травня 2019 року у справі № 740/4413/18, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року, встановлено створення матір`ю перешкод батькові у спілкуванні та вихованні сина, у зв`язку із чим у судовому порядку встановлено графіку побачень батька із сином із зобов`язанням матері не чинити перешкод такому спілкуванню.
65. Крім того, слід звернути увагу, що при підготовці висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 у справі, що переглядається в касаційному порядку, у своїх поясненнях ОСОБА_1 просила орган опіки та піклування не опитувати дитину, оскільки ОСОБА_3 свого рідного батька не пам`ятає, вважає рідним батьком ОСОБА_9 , з яким вона перебуває у шлюбі.
66. Колегія суддів зауважує, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
67. Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19,
від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23).
68. З урахуванням обставин цієї справи, встановленого у судовому порядку факту створення перешкод батьку у спілкуванні та вихованні свого сина (справа №740/4413/18,) а також з огляду на висловлене батьком чітке та беззаперечне бажання приймати участь у вихованні, розвитку та навчанні свого сина, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу, як позбавлення батьківських прав, саме в інтересах дитини.
69. Крім того, активна позиція відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, надання своїх пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачкою, правильно була оцінена судом апеляційної інстанції, як можливість і готовність батька відновити психологічний та емоційний зв`язок зі своїм сином.
70. У матеріалах справи відсутні відомості про застосування органами у справах дітей заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з батьком, вжиття заходів щодо збалансування інтересів матері, батька й сина.
71. З огляду на зазначене, позбавлення батьківських прав за встановлених судами обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
72. Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
73. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
74. Посилання касаційної скарги на необґрунтоване неврахування судом апеляційної інстанції висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє.
75. Згідно з приписами частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
76. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,
від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
77. Судом апеляційної інстанції оцінено докази у їх сукупності. Колегія суддів погоджується, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав. Також не містить відомостей про вжиття органом у справах дітей заходів, спрямованих на покращення сімейної ситуації, зокрема щодо виконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2019 року у справі № 740/4413/18 про встановлення порядку участі відповідача у вихованні та спілкуванні з сином та зобов`язання матері не чинити перешкод у спілкування батька та сина.
78. Посилання касаційної скарги на несплату відповідачем аліментів на утримання сина, а також відсутність будь-якої фінансової допомоги в контексті наявності підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав є необґрунтованими.
79. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку зазначеним доводам позивачки та правильно зазначив, що сама лише несплата відповідачем аліментів не є безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки існують інші правові механізми впливу на платника аліментів в разі допущення ним порушень (постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 295/12593/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 243/10188/19,
від 18 травня 2023 року у справі № 759/3563/22).
80. Крім того, судом встановлено, що прострочення сплати аліментів за період з 02 квітня 2021 року по 31 серпня 2023 року мало місце не з його вини, а у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати. Зазначене підтверджується обставинами, встановленими у постанові Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі № 740/3719/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
81. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з сином, приймати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні щодо нього.
82. Колегія суддів зауважує, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року). У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що у такій правовій ситуації, коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду саме другий з батьків дитини має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.
83. З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції про недоцільність позбавлення батька батьківських прав щодо його малолітнього сина, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
84. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
85. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
86. Посилання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє. Касаційна скарга не містить відповідної аргументації щодо якої норми права відсутній висновок суду касаційної інстанції. Характер доводів касаційної скарги свідчить про переоцінку наявних у матеріалах справи доказів, що з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
87. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
88. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
89. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої
діє адвокат Вершинін Костянтин Валерійович, залишити без задоволення.
2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович