03.12.2023

№ 740/911/18

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 740/911/18

провадження № 61-14183св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ),

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2019 року у складі судді Олійника В. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування земельного сервітуту.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2016 року на належній ОСОБА_2 і ОСОБА_1 присадибній земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 74104000000:04:004:0050, встановлено постійний безоплатний сервітут на право ОСОБА_3 проходу та проїзду на велосипеді, площею 48 кв. м. Межі земельного сервітуту прокладені у спосіб, зображений на схемі, що є додатком № 4 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 липня 2015 року № С-163.

На даний час підстави встановлення земельного сервітуту припинені. Вказувала, що ОСОБА_3 має можливість дістатися своє садиби, без використання сервітуту, а саме з АДРЕСА_3 , а також з власної земельної ділянки через ворота та хвіртку, які встановлені зі сторони АДРЕСА_2 . Позивач заперечувала проти існування для ОСОБА_3 права проходу через свій двір, оскільки остання неодноразово погрожувала завдати шкоди позивачу та членам її сім`ї. Також зазначала, що має намір розширити площу свого будинку, зробивши криту добудову у вигляді майстерні-гаража, але через встановлений сервітут позбавлена можливості це зробити.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати (припинити) дію постійного безоплатного сервітуту на право ОСОБА_3 проходу та проїзду на велосипеді, площею 48 кв м, у межах її внутрішнього двору, який встановлений 07 червня 2016 року Апеляційним судом Чернігівської області на належній ОСОБА_2 і ОСОБА_1 присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2018 року у складі судді Олійника В. П. до участі в справі як третіх осіб, залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 117).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не наведено обґрунтувань наявності підстав для скасування земельного сервітуту та не доведено належними доказами порушення її прав та інтересів його встановленням. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначив, що відсутні підстави для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з ненаданням доказів щодо відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності в Книзі обліку доходів і витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2019 року в частині відмови у стягненні на користь відповідача судових витрат скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 10 491 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2016 року встановлено, що задовольнити потреби відповідача іншим способом без використання оспорюваного земельного сервітуту неможливо. Положення статті 401 ЦК України надають право власнику сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для забезпечення реалізації власних прав на користування земельною ділянкою. Тому відсутні підстави для скасування встановленого судом земельного сервітуту.

Разом з тим матеріалами справи доведений факт надання правничої допомоги адвокатом, надані суду належні документи дають підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на користь відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року заяву ОСОБА_2 про зупинення касаційного провадження у справі задоволено.

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про скасування земельного сервітуту зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 .

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У лютому 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачу.

Відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ніжинського міського нотаріального округу приватного нотаріуса Борщ Н. О., яка видана ОСОБА_2 про те, що 15 серпня 2019 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області Борщ Н. О. на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведена спадкова справа за № 49/2019.

За даними спадкової справи № 49/2019 станом на 20 серпня 2019 року спадщину після померлої ОСОБА_1 прийняв її чоловік ОСОБА_2 , інші спадкоємці першої черги станом на 20 серпня 2019 року заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не подали.

Відповідно до довідки від 27 вересня 2019 року вих. № 113/01-16 Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Бахмацька районна державна нотаріальна контора повідомила про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була відкрита приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Борщ Н.О.

Згідно з інформацією від 27 вересня 2019 року № 011-58/6296/19, наданою Головним територіальним управлінням юстиції у Чернігівській області, актовий запис про державну реєстрацію смерті ОСОБА_1 у районних, міському, міськрайонних відділах державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відсутній. Водночас повідомлено, що згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про смерть ОСОБА_1 від 17 липня 2019 року № 12137, складений відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Таким чином, спадкоємцем ОСОБА_1 є її чоловік ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про скасування земельного сервітутупоновлено.

Клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 задоволено.

Залучено правонаступника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про скасування земельного сервітуту.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 надала судам попередніх інстанцій докази, які підтверджують, що відповідач безперешкодно обслуговує та користується будинком без використання сервітуту. Добросовісний власник земельної ділянки за наявності сервітуту позбавлений можливості вільно та на власний розсуд облаштовувати своє подвір`я. Судом проігноровано доводи позивача про те, що існування сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, через наявний сервітут немає можливості розширити будинок за рахунок цієї земельної ділянки. За весь час існування спірних правовідносин відповідач не користувалась сервітутом, обов`язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреб особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб. Таким чином, сервітут підлягає припиненню, оскільки обслуговування та використання будинку відповідачем є можливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Суд не дослідив ту обставину, що між сторонами існують неприязні відносини.

Крім того, в договорі про надання правової допомоги від 19 травня 2018 року не встановлено розміру та порядку обчислення витрат. Апеляційний суд не звернув уваги на відсутність належно документального підтврдження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подавав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2016 року у справі за позвоом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Ніжинська міська рада, ОСОБА_4 , про встановлення довічного безоплатного сервітуту, на належній ОСОБА_2 і ОСОБА_1 присадибній земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 74104000000:04:004:0050, встановлено постійний безоплатний сервітут на право ОСОБА_3 проходу та проїзду на велосипеді, площею 48 кв. м. Межі земельного сервітуту прокладені у спосіб, зображений на схемі, що є додатком № 4 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 липня 2015 року № С-163.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 740/737/15 (провадження № 61-596св18) касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 листопада 2015 року в його незмінній частині та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2016 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що при розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника землі суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання земельної ділянки); інші випадки припинення сервітуту визначені в статтях 406 ЦК 102 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського Суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Положення статті 401 ЦК України відображає право власника сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для власної вигоди.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року, якою рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2016 року залишено без змін, посилався на те, що ухвалюючи рішення про задоволення позову та встановлення земельного сервітуту, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши всі обставини в їх сукупності, обґрунтовано дійшли висновку, що доступ до місцезнаходження помешкання позивача є складненим внаслідок відсутності доступу до нього з АДРЕСА_3, яку включено до адреси цього помешкання. Така обставина може мати негативні наслідки для позивача (затримку надання швидкої медичної допомоги тощо). Для прямого виходу на АДРЕСА_3 ОСОБА_3 потребує встановлення на належній відповідачам земельній ділянці найменш обтяжливого для них сервітуту.

Також суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку висновкам судових експертиз, досліджених у судових засіданнях. Так, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 30 липня 2015 року експертом запропоновано на належній відповідачам земельній ділянці встановити найменш обтяжливий для них сервітут площею 48 кв. м, а висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22 квітня 2016 року судовим експертом запропоновано два варіанти встановлення земельного сервітуту на належній відповідачам земельній ділянці.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи касаційної скарги про те, що встановлений ОСОБА_3 сервітут унеможливлює використання земельної ділянки за цільовим призначення, зокрема, перешкоджає будівництву прибудови до житлового будинку, є необґрунтованими, оскільки в порушення вимог статті 81 ЦПК України жодних доказів намірів забудови земельної ділянки судам попередніх інстанцій позивачем не було надано.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув уваги на відсутність належно документального підтврдження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є безпідставними.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 19 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатами Гринь Л. В. та Гринь К. О., останні зобов`язалися представляти інтереси ОСОБА_3 у цивільній справі про припинення сервітуту (т. 1, а.с. 135-140).

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 28 жовтня 2018 року підтверджується проведення оплати витрат за надання правової допомоги відповідачу на суму 10 491 грн (т. 1, а.с. 132).

Відповідно до звіту від 28 жовтня 2018 року сума попередніх витрат на правничу допомгу складає 10 491 грн за виконані роботи за договором про надання правничої (правової) допомоги у справі № 740/911/18 (т. 1, а. с. 133).

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2019 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк