Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 748/2581/18
провадження № 61-9804св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Тігішвілі Георгія Гочаєвича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К., Лакізи Г.П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила визнати недійсним внаслідок фіктивності договір дарування майна: аеровокзального комплексу, літ. А-2, площею 6576,7 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0011, площею 1,1399 га; будівлі аварійно-рятувальної служби, літ.М-1, М1-1, площею 488,0 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0014, площею 0,0633 га; водозабірних споруд: літ.П-1, площею 8,1 кв.м., літ.О-1, площею 59,6 кв.м., літ.Р-1, площею 8,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0015, площею 0,1716 га; накопичувача пасажирів, літ.З-1, площею 172,7 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0016, площею 0,0313 га; приміщення технічних бригад, літ.Г-2, площею 990,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0013, площею 0,0735 га; каналізаційно-насосної станції, літ.В-1, площею 24,1 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0012, площею 0,0061 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 23 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Ємець К.Є., реєстровий №1760.
Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року зобов`язано позивача ОСОБА_1 в строк до 17 січня 2019 року внести на депозитний рахунок Новозаводського районного суду м. Чернігова суму 29643 (двадцять дев`ять тисяч шістсот сорок три) гривні 00 копійок для забезпечення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, по цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування внаслідок фіктивності.
Від представника відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч. 6 ст. 135 ЦПК України у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 18 грудня 2018 року в частині забезпечення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2019 року позовна заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Роз`яснено позивачу, що згідно із ч. 2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2018 року по цивільній справі № 748/2581/18.
Знято арешт на майно у вигляді аеровокзальний комплекс, літ. А-2, площею 6576,7 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0011, площею 1,1399 га; будівля аварійно-рятувальної служби, літ. М-1, М1-1, площею 488,0 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0014, площею 0,0633 га; водозаборні споруди: літ П-1, площею 8,1 кв. м., літ О-1, площею 59,6 кв. м., літ Р-1, площею 8,2 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0015, площею 0,1716 га; накопичувач пасажирів, літ З-1, площею 172,7 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0016, площею 0,0313 га; приміщення технічних бригад, літ Г-2, площею 990,2 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0013, площею 0,0735 га; каналізаційно-насосна станція, літ В-1, площею 24,1 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0012, площею 0,0061 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 », яке належить ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що оскільки, позивач у визначений судом строк не вніс на депозитний рахунок суду кошти для забезпечення витрат відповідача на професійну правничу допомогу та представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 29 листопада 2018 року, враховуючи відсутність підстав для подальшого збереження цих заходів та відповідно до положень частини 9 статті 158 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу районного суду та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду апеляційний суд виходив із того, що районний суд, вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, неповністю дослідив обставини справи, не дотримався усіх умов, викладених у частині 4 статті 135 ЦПК України у їх сукупності.
А саме, суд першої інстанції не надав оцінки, чи дійсно має позов ознаки безпідставного чи інші ознаки зловживання правом на позов, а лише зазначив, що про дані обставини наведено представником відповідача. Також виходив із того, що судом першої інстанції не перевірено місцезнаходження позивача та наявності у ОСОБА_1 майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат, тому дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, в травні 2019 року адвокат ОСОБА_2 - Тігішвілі Г. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня
2019 року, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувано із Новозавдського районного суду м. Черніговацивільну справу № 748/2581/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування внаслідок фіктивності.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норму процесуального права, а саме, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Частиною 3 ст. 258 ЦПК України передбачено, що розгляд справи по сутті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішенням суду.
Частиною 2 ст. 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Тобто, скаржник зазначає, що цивільним законодавством України визначено можливість розгляду судом апеляційної інстанції заперечень на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, яким закінчено розгляд справи по суті та вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі передбачених процесуальним законом повноважень в частині перегляду ухвали.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
15 серпня 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила визнати недійсним внаслідок фіктивності договір дарування майна: аеровокзального комплексу, літ. А-2, площею 6576,7 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0011, площею 1,1399 га; будівлі аварійно-рятувальної служби, літ.М-1, М1-1, площею 488,0 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0014, площею 0,0633 га; водозабірних споруд: літ.П-1, площею 8,1 кв.м., літ.О-1, площею 59,6 кв.м., літ.Р-1, площею 8,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0015, площею 0,1716 га; накопичувача пасажирів, літ.З-1, площею 172,7 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0016, площею 0,0313 га; приміщення технічних бригад, літ.Г-2, площею 990,2 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0013, площею 0,0735 га; каналізаційно-насосної станції, літ.В-1, площею 24,1 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 7410100000:01:049:0012, площею 0,0061 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який був укладений 23 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Ємець К.Є., реєстровий №1760.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Тігішвілі Г.Г. заявив клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, яким просив зобов`язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Новозаводського районного суду м. Чернігова грошову суму у розмірі 60000 грн. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом цивільної справи №748/2581/18 в суді першої інстанції (а.с.167-175, 184-189 т.1).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2018 року клопотання задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду в строк до 17 січня 2019 року 29643 грн. для забезпечення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, по даній справі (а.с.214, 216-218 т.1).
Від представника відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч. 6 ст. 135 ЦПК України у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 18 грудня 2018 року в частині забезпечення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2019 року позовна заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 135 ЦПК України визначено, що суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Згідно ч.4 даної статті, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Однак таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що районний суд, вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, неповністю дослідив обставини справи, не дотримався усіх умов, викладених у ч.4 ст.135 ЦПК України у їх сукупності.
А саме, суд першої інстанції не надав оцінки, чи дійсно має позов ознаки безпідставного чи інші ознаки зловживання правом на позов, а лише зазначив, що про дані обставини наведено представником відповідача. Також не перевірив місцезнаходження позивача та наявності у ОСОБА_1 майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат, тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Склад та розміри витрат, пов`язаних з правничою допомогою, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані підтверджуючі документи, які представником відповідача не пред`явлені.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що районний суд, вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, неповністю дослідив обставини справи, не дотримався усіх умов, викладених у частині 4 статті 135 ЦПК України у їх сукупності.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - Тігішвілі Георгія Гочаєвича залишити без задоволення
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
А. А. Калараш
Є. В. Петров