№ 750/2000/18

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 750/2000/18

провадження № 61-38514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Шило Тетяна Олександрівна,

заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна, на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2018 року у складі судді Карапути Л. В. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Деснянський ВДВС міста Чернігова) Шило Т. О., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 36-05/06/11/11/604/2007/025 в розмірі 27 037,27 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 15 серпня 2014 року еквівалентно 355 147,81 грн. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який банк пред`явив до виконання в Деснянський ВДВС міста Чернігова. У зв`язку з фактичним виконанням рішення суду 15 листопада 2017 року державний виконавець Дрєєв В. А. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49376759. Вважаючи, що стягнення заборгованості повинно було відбуватися у валюті отриманого кредиту - доларах США, 21 лютого 2018 року начальник Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О. скасувала вказану постанову державного виконавця. Однак, на її думку, державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження, оскільки, сплативши заборгованість у визначеному судом розмірі - 355 147,81 грн, вона виконала рішення суду в повному обсязі. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконною та скасувати оскаржувану нею постанову від 21 лютого 2018 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2018 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову начальника Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О., винесену 21 лютого 2018 року, реєстраційний номер виконавчого провадження ВП № 49376759.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що начальник Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О. неправомірно скасувала постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яку було винесено після стягнення з боржників зазначеної в рішенні суду і у виконавчому документі суми грошових коштів - 355 147,81 грн.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2015 року встановлено порядок виконання відповідачами грошового зобов`язання в іноземній валюті, а саме: стягнуто заборгованість в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту за курсом НБУ на час вирішення спору. Оскільки боржники сплатили банку 27 037,27 доларів СШАв еквіваленті до гривні, що станом на день ухвалення рішення складало 355 147,81 грн, то державний виконавець правомірно закрив виконавче провадження у зв`язку з виконанням вказаного рішення в повному обсязі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У липні 2018 року ПАТ «КБ «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкова І. О., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що зобов`язання було визначено в іноземній валюті із зазначенням її гривневого еквіваленту, а тому сума, яка підлягала сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. На момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідачі не сплатили всю суму заборгованості, тому в державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Зазначення в рішенні суду гривневого еквіваленту іноземної валюти на певну дату не тягне за собою зміну правовідносин між сторонами та не впливає на обов`язок боржника здійснити погашення заборгованості у валюті зобов`язання.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Оскільки законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену в рішенні суду, то обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про законність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17. Так звана «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

У вересні 2018 рокуПАТ «КБ «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкова І. О., подало до суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просило відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю, посилаючись про те, що в разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Чернігова.

12 вересня 2018 року справа № 750/2000/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2015 рокустягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 36-05/06/11/11/604/2007/025 в розмірі 27 037,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 15 серпня 2014 року становило 355 147,81 грн.

На підставі зазначеного рішення ПАТ «КБ «Надра» було видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до примусового виконання в Деснянський ВДВС міста Чернігова.

15 листопада 2017 року державним виконавцем Деснянського ВДВС міста Чернігова Дрєєвим В. А. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49376759 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

При цьому державний виконавець виходив з того, що згідно з квитанцією боржником ОСОБА_1 сплачено 355 147,81 грн, тобто виконано рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 лютого 2015 року.

За результатами розгляду скарги ПАТ «КБ «Надра» постановою начальника Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О. від 21 лютого 2018 року було скасовано вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49376759 та зобов`язано державного виконавця Дрєєва В. А.провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Своє рішення начальник виконавчої служби мотивувала тим, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому погашення суми, що підлягала стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Перерахування стягувачеві суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена врезолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

У справі, яка переглядається, встановлено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим Деснянським районним судом міста Чернігована підставі рішення цього суду від 03 лютого 2015 року, яким булостягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 27 037,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 15 серпня 2014 року становило 355 147,81 грн.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржників, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи викладене, державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США.

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Однак ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не застосували вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не врахували, що оскаржуване рішення начальника Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О., яким скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованим, прийнятим відповідно до закону та в межах наданих повноважень.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену в рішенні суду, а тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про законність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17, не заслуговують на увагу, оскільки від цього висновку відступила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток, є неспроможними, так як спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення в іноземній валюті, а не завдання стягувачу збитків у зв`язку з коливанням курсу валют.

Згідно з частиною третьою статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги, оскільки оскаржувана заявником постанова начальника Деснянського ВДВС міста Чернігова Шило Т. О. є законною та обґрунтованою.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України).

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПАТ «КБ «Надра» сплатило 3 524 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на його користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова Ірина Олександрівна, задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Шило Тетяни Олександрівни, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов