Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 750/4304/21
провадження № 61-5290св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є.,
Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 15 червня 2020 року перебуває на обліку в Управлінні (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, через те, що мати дитини ОСОБА_2 не приділяє належної уваги вихованню сина, зловживає алкогольними напоями, часто зникає з дому.
ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина, однак на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила.
25 червня 2020 року ОСОБА_1 , який залишився без піклування матері, було поміщено до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна дитяча лікарня» (далі - КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня») працівниками поліції згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину, 02 липня 2020 року дитину переведено до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації.
За заявою матері питання про повернення дитини неодноразово розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини
та 23 лютого 2021 року їй надано дозвіл забрати дитину з центру.
Однак 14 квітня 2021 року працівниками поліції на відповідачку було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 178 та частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
15 квітня 2021 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення про негайне відібрання дитини від матері.
Проте після повернення сина мати не виконує належним чином обов`язків по вихованню дитини. ОСОБА_2 постійно зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, не утримує сина матеріально, не створила умови для проживання дитини, не піклується про його навчання, з часу вилучення дитини 14 квітня 2021 року не цікавиться, де перебуває її син ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Деснянському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» як така, що згідно з вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року за частиною першою статті 185 та частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) була засуджена до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнена від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Ураховуючи зазначене, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі позбавлення матері батьківських прав, передати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Чернігівської міської ради для подальшого його влаштування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада
2021 року у складі судді Карапути Л. В. у задоволенні позову Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач усвідомлює протиправність своєї негативної поведінки, намагається виправитися, працює, має дохід та надала суду письмові докази про придбання речей та продуктів харчування для дитини, тому суд вважав за необхідне відмовити
в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини
і поклавши на Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2021 року скасовано.
Позов Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2
на порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язків щодо виховання та розвитку дитини, нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання.
Відповідачка після повернення їй сина 02 березня 2021 року не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за сином. Крім того, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2022 (справа № 750/7366/19), задоволено подання Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області. Направлено засуджену ОСОБА_2 для відбування покарання згідно з вироком Деснянського районного суду
м. Чернігова від 14 січня 2020 року за частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції,
на порушення вимог статей 83 та 367 ЦПК України вже на стадії судового розгляду необґрунтовано прийняв від позивача відповіді начальника Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 10 січня 2022 року, довідку від КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської міської ради від 03 листопада 2021 року, незважаючи на обґрунтовані заперечення відповідача, дослідив їх в судових засіданнях та дав цим доказам юридичну оцінку.
Натомість позивач не обґрунтував неможливість подання цих доказів у суді першої інстанції, ці докази не стосувались предмета позовних вимог та змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки з`явились після 01 листопада 2021 року, копії цих доказів заздалегідь не були надіслані відповідачеві, про що свідчить відсутність підтвердження такого надіслання в матеріалах справи, а також позивач не довів винятковості випадку подання даних доказів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 5, т. 1).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження відомості про батька дитини записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 8, т. 1).
Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 25 червня 2020 року № 2946 ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 зареєстровані за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично відповідачка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7, т. 1).
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року (справа № 750/7366/19) ОСОБА_2 визнано винною та призначено покарання за частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, у зв`язку із чим ОСОБА_2 була взята на облік Деснянським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації»
в Чернігівській області (а.с. 159-163, т. 1).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого
2020 року (справа № 750/1254/20) ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП
з накладенням адміністративного стягнення у вигляді попередження за ухилення від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній 23 січня 2020 року з 11:24 год. до 13:40 год. знаходився без нагляду батьків та без піклування (протокол про адміністративне правопорушення № 30/184 від 23 січня 2020 року)
(а.с. 246, т. 1).
14 травня 2020 року інспектором сектору ювенальної превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 86/184 про те, що ОСОБА_2 ухилилась від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши його 01 травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3 , без нагляду та піклування, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною другою статті 184 КУпАП.
За результатами розгляду вказаного протоколу постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2020 року (справа
№ 750/4470/20) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП і накладено на неї стягнення у вигляді штрафу за ухилення від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вчинено повторно
(а.с. 247, т. 1).
18 травня 2020 року посадовою особою Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області направлено до Чернігівського міського центру соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді та до Служби у справах дітей Деснянської районної
у м. Чернігові ради подання щодо усунення причин та умов, що призводять до вчинення дітьми кримінальних та адміністративних правопорушень,
в якому повідомлено, що ОСОБА_2 , яка мешкає на АДРЕСА_2 , залишила свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 , без нагляду та поїхала на два тижні у Київську область у своїх справах. Інспектором ювенальної превенції було складено адміністративний протокол
за частиною другою статті 184 КУпАП від 14 травня 2020 року на
ОСОБА_2 (а.с. 9, т. 1).
05 червня 2020 року інспектором сектору ювенальної превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 99/184 про те, що ОСОБА_2 ухилилась від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 05 червня 2020 року з 20:42 год. до 21:30 год. знаходився без нагляду матері на дитячому майданчику за адресою:
АДРЕСА_2 , та штовхнув малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами розгляду цього протоколу постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2020 року (справа № 750/5550/20) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП і накладено на неї стягнення у вигляді штрафу за ухилення від виконання, передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вчинено повторно (а.с. 249, т. 1).
З 15 червня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради, як дитина, яка перебуває
у складних життєвих обставинах.
25 червня 2020 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, відповідно до якого працівниками поліції 25 червня 2020 року о 23:00 год. було виявлено дитину ОСОБА_1 , який грався в березовому гаю
на АДРЕСА_5 , та доставлено і поміщено до
КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної
ради (а.с. 10, т. 1).
02 липня 2020 ОСОБА_1 було переведено до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 66, т. 1).
Посадовою особою Чернігівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 10 липня 2020 року за подією, що мала місце 25 червня 2020 року, направлено до Чернігівського міського центру соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді та до Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради подання щодо усунення причин та умов, що призводять до вчинення дітьми кримінальних та адміністративних правопорушень, в якому повідомлено, що ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення передбачене частиною другою статті 184 КУпАП, оскільки знаходилася в стані схожому на алкогольне сп`яніння, а дитина ОСОБА_1 25 червня 2020 року знаходився без нагляду та піклування батьків (а.с. 11, т. 1).
Інспектором Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області також 31 липня 2020 року направлено до Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради листа з проханням взяти до уваги зазначену в ньому інформацію, за можливості провести профілактичну бесіду щодо неналежного виконання батьківських обов`язків засудженою (а.с. 12, т. 1).
За повідомленням Служби у справах дітей Деснянської районної
у м. Чернігові ради від 26 серпня 2020 року з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду, під час якої вона була попереджена про відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина ОСОБА_6 . Вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку
у службі у справах дітей, як дитина, мати якої ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с. 242, т. 1).
За інформацією Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації за період перебування дитини з 02 липня 2020 року у центрі мати
ОСОБА_2 систематично відвідувала дитину. В умовах карантину відвідування дітей у закладі було обмежено, їй рекомендовано підтримання родинних зв`язків та спілкування у телефонному режимі. ОСОБА_1 з мамою постійно підтримував зв`язок по телефону, що є ресурсним для дитини
й сприяє покращенню психоемоційного стану. Також мати надсилала сину посилки із солодощами та речами. ОСОБА_2 постійно контактувала
у телефонному режимі з працівниками закладу, цікавилась життям, здоров`ям, розвитком, навчанням та подальшою долею дитини, виявляла бажання повернути сина додому та зберегти позитивні родинні стосунки (а.с. 66, т. 1).
Постановою у справі про адміністративне правопорушення ГАА № 437738 П1092 від 16 липня 2020 року, що винесена інспектором сектору ювенальної превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Чернігівській області, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді попередження,
у зв`язку із тим, що 16 липня 2020 року о 13:10 год. остання, знаходячись поблизу будинку на вул. Шевченка у м. Чернігові, розпивала пиво «Чернігівське» на дитячому майданчику та мала явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах з порожнини рота, почервоніння обличчя)
(а.с. 248, т. 1).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня
2020 року (справа № 750/7173/20) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП
і накладено на неї стягнення у вигляді штрафу за ухилення від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок того, що 25 червня 2020 року з 17:51 год. до 22:57 год. дитина залишилась без нагляду матері, була у брудному одязі, а мати знаходилась
у стані, схожому на алкогольне сп`яніння за адресою:
АДРЕСА_2 (а.с. 250, т. 1).
10 листопада 2020 року Деснянським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області направлено лист до служби у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради
з проханням взяти до уваги зазначену у ньому інформацію та здійснити заходи реагування згідно з чинним законодавством. У листі зазначено, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина, про що свідчить вчинення нею неодноразово адміністративних правопорушень, передбачених
статтею 184 КУпАП. Дитина часто залишається без нагляду матері та піклування. ОСОБА_2 неодноразово знаходилася поряд з дитиною
в стані, схожому на алкогольне сп`яніння (а.с. 13, т. 1).
Після переведення Івана до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації відповідачка зверталась із заявами про повернення дитини із закладу на виховання у сім`ю. Це питання неодноразово розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, а саме, у вересні та грудні 2020 року, у січні та лютому 2021 року. Матері давались рекомендації щодо влаштування на роботу, визначення місця, де вона буде проживати з сином та проходження курсу лікування від алкогольної залежності.
На виконання вказаних рекомендацій 21 вересня 2020 року ОСОБА_2 зареєструвалась як фізична особа-підприємець, надала довідку про отриманий дохід від зайняття підприємницькою діяльністю за період
з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року у сумі 100 000,00 грн
(а.с. 65, т. 1), довідку від 16 лютого 2021 року № 43 про те, що ОСОБА_1 буде навчатись у Чернігівської загальноосвітній школі І ступеня № 25 у 2-В класі (а.с. 63, 64, 67, т. 1)), довідку лікаря від 25 січня 2021 року про проведене їй протиалкогольного лікування методом блок-ін`єкції на один рік (а.с. 68, т. 1).
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23 лютого 2021 року матері було надано дозвіл забрати сина з центру.
02 березня 2021 року адміністрацією Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації повідомлено Управління (службу)
у справах дітей Чернігівської міської ради та Чернігівський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про те, що 02 березня 2021 року вихованець їхнього закладу ОСОБА_1 переданий матері ОСОБА_2 для подальшого виховання в сім`ї. Матері надані рекомендації: налагодити та підтримувати позитивний мікроклімат в сім`ї, підтримувати тісний зв`язок зі школою, де навчається дитина, допомагати та контролювати виконання домашніх завдань; організовувати змістовне дозвілля дитини, записати до спортивного гуртка, секції з метою формування навичок саморегуляції
(а.с. 14, т. 1).
Старшим інспектором Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області відносно ОСОБА_2 до суду були направлені матеріали для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання призначеного вироком суду. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2021 року вказане подання задоволено, скасовано випробувальний термін і ОСОБА_2 направлено для відбування покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2020 року за частинами першою та другою статті 185 КК України. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду
від 19 березня 2021 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано
і в задоволенні подання Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області відмовлено
(а.с. 60-62, т. 1).
За інформацією, що міститься в листах Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради встановлено, що вночі 14 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до поліції на канал 102 щодо зникнення сина. Заявниця перебувала в стані алкогольного сп`яніння.
ОСОБА_7 було знайдено працівниками поліції у біологічного батька на АДРЕСА_3 , який вранці привів дитину до матері.
14 квітня 2021 року для з`ясування обставин справи, комісією у складі спеціалістів управління (служби) у справах дітей, фахівців центру соціальних служб та працівників поліції було відвідано родину.
Зранку 14 квітня 2021 року ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння перебувала на дитячому майданчику та вживала алкогольні напої із сторонніми чоловіками.
ОСОБА_1 повідомив, що мати постійно вживає алкоголь, а співмешканець матері ображає його, тому він пішов від матері, яка його не може захистити.
Того ж дня дитину було вилучено від матері відповідно до акта проведення оцінки рівня безпеки дитини та влаштовано на тимчасове перебування до патронатної сім`ї.
14 квітня 2021 року на ОСОБА_2 працівниками поліції складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 178 та частиною другою статті 184 КУпАП (а.с. 73, 254).
15 квітня 2021 року за результатами розгляду клопотання УСД Чернігівської міської ради Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення № 206 про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 у зв`язку із безпосередньою загрозою для життя та здоров`я дитини (а.с. 15). Дитину влаштовано на тимчасове перебування до патронатної сім`ї (а.с. 73-74).
19 квітня 2021 року Деснянським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області повторно направлено запит до УСД Чернігівської міської ради. Зазначено, що під час перебування на обліку уповноваженим органом з питань пробації із засудженою ОСОБА_2 постійно проводились соціально-виховна та профілактично-роз`яснювальна робота, в ході якої роз`яснювались наслідки, які настають
в разі невиконання обов`язків, покладених на неї вироком суду, вчинення засудженою адміністративних правопорушень та нового злочину. Указано, що матеріали відносно засудженої були направлені до суду для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання
з випробуванням і направлення для відбування покарання призначеного вироком суду. Зазначено, що раніше, ухвалою суду першої інстанції зазначене подання було задоволено, а ухвалою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано і в задоволенні подання органу пробації відмовлено. Одним із мотивів відмови стало те, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_2 забрала дитину з інтернату та піклується про неї. Врахувавши викладене та той факт, що ОСОБА_2 продовжувала порушувати порядок та умови відбування іспитового строку, орган пробації просив повідомити про не виконання останньою батьківських обов`язків стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 (а.с. 16, 60-62, т. 1).
29 квітня 2021 року рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 231 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина
ОСОБА_1 (а.с. 32-35, т. 1).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня
2021 (справа № 750/4499/21) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 КУпАП
і накладено на неї стягнення у вигляді штрафу за ухилення від виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання 14 квітня 2021 року о 12:20 год. знаходилася у сильному алкогольному сп`янінні, у зв`язку з чим не в змозі була виконувати покладені на неї обов`язки по піклуванню за дитиною, ОСОБА_1 знаходився в брудному одязі (а.с. 251-252, т. 1).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня
2021 року (справа № 750/4720/21) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 51 КУпАП
і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, у зв`язку
з тим, що 27 квітня 2021 року о 18:30 год остання в
АДРЕСА_6 , у приміщенні супермаркету «АТБ» таємно викрала з полиці магазину товар, а саме: горілку Green Day 1 л, нектар 0,95 л Jaffa, батончик 100 г Kinder Chocolate, батончик 102 г «Своя лінія», на загальну суму
15,20 грн, чим вчинила дрібну крадіжку (а.с. 253, т. 1).
За інформацією про результати бесіди учня 3 класу ОСОБА_1
з практичним психологом від 17 вересня 2021 року, наданою Комунальним закладом Андріївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Михайло-Коцюбинської селищної ради, за період навчання в Андріївській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з учнем 3 класу ОСОБА_1 неодноразово проводились бесіди з практичним психологом. Дитина йде на контакт, у процесі розмови завжди відкрита. Щодо прихильності хлопчика до матері та інших родичів можна сказати наступне: ОСОБА_1 любить свою маму, згадує той час, коли вони були разом. З теплотою згадує спілкування
з бабусею ОСОБА_8 та прабабусею ОСОБА_9 . Але були такі моменти, які закралися у дитяче серце та постійно травмують його психіку. Він не може забути, коли мама була у нетверезому стані, сварилася на нього та дозволяла собі рукоприкладство. Під час такої поведінки матері дитина була дуже налякана та замикалася в собі, шукала порятунку, ховалася та втікала з дому. Зі слів ОСОБА_6 , мама не приділяла йому належної уваги, не займалася з ним, не гралася, не читала дитячі книжки. Про біологічного батька хлопчик нічого не розповідав, лише говорить, що він на нього схожий (а.с. 104, т. 1).
Згідно з характеристикою учня 3 класу Андріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ОСОБА_1 , останній навчається в цій школі з 16 квітня
2021 року. З початку навчання у закладі проявляв байдужість на уроках. Вчителю постійно треба було нагадувати про належну поведінку під час уроків. Відволікався на розмови з однокласниками, на зауваження вчителя не реагував. До виконання доручень ставився недбало та безвідповідально. На перервах порушував дисципліну. З однокласникам відносини були складні, часто створював навколо себе конфліктні ситуації. До старших ставився нешанобливо, міг нагрубіянити. За час перебування у патронатній сім`ї хлопчик значно змінився на краще, відчувається позитивний вплив вихователя на формування особистості дитини. Спостерігається помітний прогрес у навчанні та поведінці. Налагодилися стосунки з однокласниками. ОСОБА_1 став більш організованим, відповідальним. Навчився контролювати свою поведінку. Має різнобічні інтереси. Для навчання в школі хлопчик забезпечений всім необхідним. Вихователь належно дбає про ОСОБА_6 , підтримує постійний зв`язок з учителем та адміністрацією школи
(а.с. 104 зворот, т. 1).
На запит апеляційного суду КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради надано відповідь від 14 лютого
2022 року № 286 про те, що згідно з випискою з амбулаторної картки
від 03 листопада 2020 року № 417; від 27 квітня 2021 року № 677
ОСОБА_2 була доставлена в кабінет медичних оглядів диспансерного наркологічного відділення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» і встановлений діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю; гостра інтоксикація неускладнена (алкогольне сп`яніння) (а.с. 153, 233, т. 1).
До суду апеляційної інстанції надані відповіді Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 10 січня 2022 року та 03 лютого 2022 року з доданими до них відеозаписами подій
з портативних відео регістраторів, де зазначено, що за адресою:
АДРЕСА_2 , за 2021-2022 роки зафіксовано 82 виклики зі скороченого номеру екстреного виклику поліції «102», лише за період з 02 січня 2022 року до 02 лютого 2022 року зафіксовано 9 викликів (а.с.193, 194, 197, 198). З відеозаписів вбачається, що за вказаною адресою, де мешкає відповідачка, постійно відбуваються сварки, бійки з нанесенням тілесних ушкоджень, за візуальними ознаками відповідачка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81 83 84 228 229 235 263 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів,
з яких суд виходив при вирішенні спору.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного
і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання
і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право
і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Поняття «ухилення від виконання обов`язку» нетотожне поняттю «невиконання обов`язку».
Мати, батько вважатимуться такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, якщо вони за станом свого психічного здоров`я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов`язку.
Мати, яка перебуває під арештом або позбавлена волі за вироком суду, не має юридичної можливості для виконання багатьох дій, які є її юридичним обов`язком.
Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що
є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), є «оціночним» і підлягає дослідженню
в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників
і факторів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини
є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини
у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:
по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року
у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що
в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Враховуючи викладене, питання про позбавлення батьківських прав судами слід вирішувати після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 починаючи з 2020 року неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від передбачених статтею 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_1 (26 лютого, 15 червня, 29 липня 2020, 11 вересня 2020 року, 21 травня 2021 року), за розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях (дитячий майданчик) (16 липня 2020 року), за дрібну крадіжку (09 червня 2021 року).
З 15 червня 2020 року малолітній ОСОБА_1 перебуває на обліку
в Управлінні (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, а 02 липня 2020 він був поміщений до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації.
Службою у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради
з ОСОБА_2 неодноразово проводились профілактичні бесіди, під час яких вона була попереджена про відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина ОСОБА_6 . Матері давались рекомендації щодо влаштування на роботу, визначення місця, де вона буде проживати з сином та проходження курсу лікування від алкогольної залежності.
Після звернень матері та неодноразового розгляду на засіданнях комісії
з питань захисту прав дитини питання повернення їй дитини, 02 березня 2021 року ОСОБА_1 з Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації було передано матері для подальшого виховання, а матері надані рекомендації: налагодити та підтримувати позитивний мікроклімат в сім`ї, підтримувати тісний зв`язок зі школою, де навчається дитина, допомагати та контролювати виконання домашніх завдань; організовувати змістовне дозвілля дитини, записати до спортивного гуртка, секції з метою формування навичок саморегуляції.
У квітні 2021 року на канал 102 надійшов виклик поліції з повідомленням про зникнення дитини ОСОБА_1 . При з`ясуванні комісією обставин справи та відвідуванні сім`ї ОСОБА_2 була виявлена у стані алкогольного сп`яніння.
15 квітня 2021 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення про негайне відібрання ОСОБА_1 від матері ОСОБА_2 у зв`язку із безпосередньою загрозою для життя та здоров`я дитини; дитину влаштовано на тимчасове перебування до патронатної сім`ї; в подальшому затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина
ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 з 02 липня 2020 року до 02 березня 2021 року перебував
у Ніжинському центрі соціально-психологічної реабілітації служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації, а після повернення його до сім`ї 02 березня 2021 року вже 14 квітня 2021 року був вилучений у матері
у зв`язку із безпосередньою загрозою для його життя та здоров`я.
Під час бесіди зі шкільним практичним психологом ОСОБА_1 розповідав, що не може забути, коли мама була у нетверезому стані, сварилася на нього та дозволяла собі рукоприкладство, мама не приділяла йому належної уваги, не займалася з ним, не гралася, не читала дитячі книжки.
Встановивши, що мати дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не приділяє належної уваги вихованню сина, не піклується про нього, зловживає алкогольними напоями та часто зникає з дому, дитина залишається сама без нагляду, у брудному одязі, працівники поліції знаходили дитину одну
в нічний час у віддаленому від дому місці, врахувавши, що відповідачка на шлях виправлення не стала, поведінки, способу життя, після повернення дитини до сім`ї та ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо сина не змінила, дійшов правильного висновку про наявність підстав
для задоволення позовних вимог Управління (служби) у справах
дітей Чернігівської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки сім'я малолітнього ОСОБА_1 є особливо непридатною та явно неблагополучною для останнього, що не відповідає жодному критерію якнайкращого забезпечення інтересів дитини, завдають їй психоемоційного дискомфорту та призводить до порушень емоційно-особистісної сфери.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 на порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання,
а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, постійно залишає дитину саму без догляду та захисту, що негативно впливає на її фізичний розвиток та психо-емоційний стан як складову виховання, не спілкується
з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею освіти, а своєю негативною та моральною поведінкою подає поганий приклад і створює небезпеку для її життя і здоров`я, апеляційний суд правильно вважав, що висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відповідачки відповідає інтересам малолітньої дитини.
Відповідачка після повернення їй дитини 02 березня 2021 року не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за сином, не спростувала, що свідомо нехтувала та продовжує нехтувати обов`язками матері щодо сина. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Також апеляційний суд врахував, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року (справа
№ 750/7366/19), задоволено подання Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області. Направлено засуджену ОСОБА_2 для відбування покарання згідно з вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2020 року за частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 83 та 367 ЦПК України та необґрунтовано прийняв від позивача відповіді начальника Управління патрульної поліції
в Чернігівській області від 10 січня 2022 року, довідку від КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської міської ради
від 03 листопада 2021 року, не заслуговують на увагу, та як правильно зазначив апеляційний суд, що інформація, яка в ній міститься характеризує ОСОБА_2 як особу, яка схильна до зловживання алкогольними напоями.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені
у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції
від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою,
а тому не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 169 СК України ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець